Ухвала суду № 138669391, 22.07.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1878/26

Провадження №1-кп/348/292/26

22 липня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 307 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 307 КК України.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2026 року кримінальне провадження було призначене до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_5 утримується під вартою в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

22.07.2026 в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, з підстав, викладених у його клопотанні, вважає за необхідне продовжити відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 60 днів. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам, про що подав письмове клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказав, що має незадовільний стан здоров`я, та йому потрібно пройти курс лікування.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 також вважає, що запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2026 обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.07.2026.

Завершити розгляд вказаного кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою суд вважає неможливим, оскільки судовий розгляд справи триває, Ухвалою судді від 13.07.2026 року кримінальне провадження було призначене до судового розгляду.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час вирішення питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, наразі не зменшилися та не відпали.

Так, судом встановлено, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від суду, не зменшився та не перестав існувати, з огляду на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів, за одним з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість понесеного покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, останній може переховуватися від суду з метою уникнення понесення покарання.

Також ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Оскільки може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу.

Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що обвинувачений є неодноразово судимий, у кримінальному провадженні № 12026091200000105 від 20.03.2026 за ст.. 126-1 КК України 23.04.2026 Надвірнянським районним судом відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та не дивлячись на це останній відповідних висновків для себе не зробив і вчинив новий тяжкий злочин, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та дотримуватись суспільних норм та законів України.

Вказані ризики наразі є реальними та триваючими, тому вони виключають можливість обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Посилання обвинуваченого та захисника про можливість застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби, суд вважає необґрунтованим, оскільки враховує характер обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні тяжких злочинів, що мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинуваченого, наявність встановлених ризиків, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченим самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Стороною захисту не надано суду достатніх даних на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість їх уникнення шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.

Обставин, які є перешкодою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України судом не встановлено.

Посилання обвинуваченого на те, що він має незадовільний стан здоров`я та йому потрібно пройти курс лікування, суд не може прийняти до уваги, оскільки належних доказів на підтвердження таких обставин суду не надано; також суду не надано доказів про те, що обвинувачений звертався до адміністрації установи з приводу стану свого здоров`я та йому відмовлено у призначенні лікування.

Обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходять за межі розумного строку, який узгоджується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, його особу (раніше неодноразово судимий), вагомість наявних доказів вчинення ним даних злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, враховуючи його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків (одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину), також враховує наслідки злочину, приймає до уваги те, що судове провадження на даний час триває, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, та з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, відсутності обставин, що свідчать про неможливість утримання обвинуваченого під вартою, а тому суд вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 177- 178, 194, 331, 376, 395 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19 вересня 2026 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 27.07.2026 о 16-30 год.

Суддя ОСОБА_1