Ухвала суду № 138669173, 23.05.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/7969/24

Номер провадження 1-кп/201/470/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року м. Дніпро

вул. Юрія Горовця, буд. 13

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 13 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023042020000201 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 13 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023042020000201 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час підготовчого провадження захисниками обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подане письмове клопотання про повернення вказаного обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, п. п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Так, в обвинувальному акті потерпілим визначена Національна академія наук України (ЄДРПОУ 00019270, місцезнаходження юридичної особи: вул. Володимирська, 54, м. Київ, 01601).

Втім, сторона захисту стверджувала, відповідно до наданого Реєстру матеріалів досудового розслідування Національна академія наук України не подавала відповідної заяви про визнання її потерпілою чи скоєння проти неї кримінального правопорушення, а тому, з огляду на ч. 2 ст. 55 КПК України, що ставить під сумнів набуття нею такого процесуального статусу.

Тим більше, обвинувальний акт не містить відомостей яким чином Національна академія наук України стала потерпілою стороною у нібито скоєному ОСОБА_7 кримінальному правопорушенні, в той час коли вказано, що їх підзахисний є директором окремої юридичної особи - Інституту геотехнічної механіки ім. М. С. Полякова НАН України (код ЄДРПОУ 05411357, вул. Сімферопольська, 2А, м. Дніпро).

Серед іншого, сторона захисту посилалася на те, що в обвинувальному акті є твердження, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в той коли він вже має статус обвинуваченого.

Крім того, на переконання сторони захисту, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення є некоректним, суперечливим та таким, що не відповідає правовій кваліфікації дій їх підзахисного ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема, відсутнє формулювання об`єктивної та суб`єктивної сторони складу цього злочину, наявне посилання на слово «підозрюється» замість «обвинувачується».

При цьому, стороною захисту у клопотанні наведений детальний аналіз висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, яке, на думку захисників, серед іншого не містить об`єктивних даних про наявність у ОСОБА_8 злочинного умислу та корисливого мотиву отримати матеріальну вигоду. До того ж, в результаті такого аналізу сторона захисту стверджує, що всі дії їх підзахисного ОСОБА_7 відповідали вимогам діючого законодавства.

Таким чином, наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності не дають стороні захисту повного уявлення про склад інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Наведені недоліки та суперечності позбавляє сторону захисту здійснювати ефективний захист та порушує права обвинуваченого на захист, а також позбавляють суд можливості забезпечити під час судового розгляду передбачені ст. 42 КПК України права ОСОБА_7 .

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подане спільне письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам закону, зокрема, п. п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та просив його задовольнити.

Додатково зазначив, що потерпілим у даному кримінальному провадженні з огляду на пред`явлене його підзахисному ОСОБА_7 обвинувачення повинен бути Інститут геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова Національної академії наук України, оскільки вказана юридична особа сплатила надлишкові кошти ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за поставку електричної енергії і її представник ОСОБА_9 був допитаний під час досудового розслідування у якості представника потерпілого.

Захисник ОСОБА_5 підтримала подане спільне письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам закону у повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник потерпілого НАН України ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні вирішення клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору залишив на розсуд суду.

При цьому, підтвердив, що під час досудового розслідування НАН України в межах даного кримінального провадження надана згода на залучення її у якості потерпілого з формулюванням «у разі наявності підстав» та повідомлено, що інтереси вказаної установи на підставі довіреності буде представляти начальник Відділу науково-правого забезпечення НАН України ОСОБА_4 .

Повідомив, що Інститут геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова Національної академії наук України (далі Інститут) є окремою державною юридичною особою створеною НАН України. Директор Інституту призначається на посаду на підставі трудового контракту та здійснює свої повноваження відповідно до його умов. НАН України є головним розпорядником бюджетних коштів, які виділяють для окремо створених юридичних осіб (Інститутів) відповідно до бюджетних надходжень. Інститути, окрім бюджетних коштів мають власні кошти, які надходять на їх рахунки у зв`язку із наданням послуг. Бюджетні надходження за їх цільовим призначенням та власні кошти на рахунку Інституту, юридична особа може витрачати на сплату комунальних послуг, зокрема, за постачання електроенергії.

Зазначив, що на цьому етапі не може підтвердити або спростувати факт завдання шкоди НАН України інкримінованим ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням, адже у нього відсутні відомості якими саме коштами здійснена оплата електропостачання - бюджетними коштами, наданими Інституту чи власними коштами Інституту.

Прокурор ОСОБА_3 подав письмові заперечення на клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке вважав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Зокрема зауважив, що викладені стороною захисту доводи зводяться до незгоди з висунутим обвинуваченням, його обсягом та правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, і не можуть бути предметом розгляду та дослідження на стадії підготовчого провадження, оскільки на даному етапі суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин. Тож доводи сторони захисту є передчасними та неприйнятними.

Вважав, що обвинувальний акт відповідає п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки на першому аркуші обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_7 має процесуальний статус обвинуваченого.

Наполягав на тому, що стороною обвинувачення дотримано вимогу п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині визначення потерпілим НАН України та його представником - ОСОБА_4 , оскільки на етапі досудового розслідування від НАН України надійшов лист про надання згоди на визнання потерпілим у даному кримінальному провадженні від 25.06.2024 року за вихідним № 17/1000-12, у зв`язку із чим, в той же день винесена постанова про залучення ОСОБА_4 в якості представника потерпілого НАН України.

До того ж, представник потерпілого ОСОБА_4 після отримання пам`ятки про права та обов`язки та проведення допиту не висловлював заперечень щодо свого процесуального статуту і не повідоми про відсутність претензій з боку НАН України до службових осіб Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова Національної академії наук України.

Посилаючись на КЗпП, Закон України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії науки України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статут Національної академії наук України та Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова Національної академії наук України, прокурор зазначив, що НАН України є роботодавцем ОСОБА_7 , а тому участь у справі ОСОБА_4 , як представника НАН України, відповідає вимогам КПК України, кримінально-правовому значенню потерпілого та фактичним обставинам справи встановленим під час досудового розслідування.

Вказував на те, що недоліки на які вказує сторона захисту щодо складання реєстру досудового розслідування не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору, адже, з огляду на п. 4 ст. 291 КПК України, підставою для повернення обвинувального може бути його відсутність.

Обґрунтовуючи подані заперечення на клопотання сторони захисту прокурор ОСОБА_3 надав скан-копії листа НАН України від 25.06.2024 року за вихідним № 17/1000-12, постанови про залучення представника потерпілого ОСОБА_4 від 25.06.2024 року, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки представника потерпілого із підписами ОСОБА_4 та слідчого ОСОБА_10 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст наданого суду обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування , доводи сторони захисту щодо його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України та заперечення прокурора, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 3 статті 314 КПК України визначено які рішення має право постановити суд у підготовчому судовому засіданні.

Зокрема, пунктом 3 встановлено, що суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу, поряд з цим, пунктом 5 надано суду право призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 110 КПК України).

Частиною 2 статті 291 КПК України визначено відомості, які має містити обвинувальний акт, серед яких виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Прокурор доводить перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України). В свою чергу обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Вказані положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що в обвинувальному акті задача прокурора полягає у наведенні обставин та даних, які б давали уявлення про те, яке кримінальне правопорушення було вчинено, за яких обставин, якою особою, в чому воно полягало. Всім цим обставинам прокурор надає кримінально-правову кваліфікацію.

При цьому відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Щодо повноважень суду, то згідно з ч. 3 вказаної статті він має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, заради мети ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод.

До того ж, Верховний Суд у своїй практиці послідовно висловлює позицію про те, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у сторону зменшення або збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанови ВС ККС від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, від 29.09.2021 у справі № 409/1465/16-к).

Також Верховний Суд у постанові від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 виснував, що повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з тим, що він не відповідає вимогам КПК України, не відновлює досудове розслідування. В ухвалі про повернення обвинувального акта прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій. Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта і до звернення до суду з обвинувальним актом, який приведено у відповідність до вимог КПК України, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду.

Так, у поданому клопотанні сторона захисту вважає виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення некоректним, суперечливим та таким, що не відповідає правовій кваліфікації дій їх підзахисного ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364 КК України, в тому числі, з підстав відсутності формулювання об`єктивної та суб`єктивної сторони складу цього злочину.

Отже, проаналізувавши доводи та мотиви наведені стороною захисту, суд доходить висновку, що вони фактично зводяться до незгоди з висунутим обвинуваченому ОСОБА_7 обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України, його формулюванням і правовою кваліфікацією дій останнього, доведеністю його вини та наявністю в його діях складу інкримінованого злочину, прийнятим слідством процесуальним рішенням про визнання потерпілим у цьому провадженні - НАН України тощо, і не можуть бути предметом перевірки на стадії підготовчого провадження та відповідно підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміти суть обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації певної особи. Саме тому одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, різними людьми можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення або його незрозумілості.

За наслідками дослідження обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42023042020000201 від 13 жовтня 2023 року, суд дійшов переконання, що він у достатній мірі інформує обвинуваченого як про причину обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності в діянні обвинуваченого об`єктивної та/або суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення є підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).

До того ж, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у сторону зменшення або збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Виходячи із положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що і викладено прокурором в наданому суду обвинувальному акті.

Відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, правову оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті.

Такі висновки суду узгоджуються і з усталеною послідовною практикою Верховного Суду України, наведеною у цьому рішенні.

А відтак, незгода сторони захисту з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією тощо, не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Твердження сторони захисту про відсутність правових підстав для залучення у даному кримінальному провадженні у якості потерпілого НАН України є безпідставними та такими, що спростовані пояснення представника потерпілого ОСОБА_4 та наданою прокурором письмовою згодою від НАН України, яка отримана під час досудового розслідування, а відтак, недотримання вимог ст. 55 КПК України судом не встановлено.

Тим більше, твердження сторони захисту щодо невірного визначення у даному кримінальному провадженні потерпілого НАН України не можуть бути перевірені на стадії підготовчого провадження, а є предметом дослідження під час судового розгляду.

За таких обставин, стороною обвинувачення дотримані вимоги п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України та обвинувальний акт містить відомості про потерпілого у даному кримінальному провадженні.

Разом із тим, посилання сторони захисту на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України та його неповноту, зокрема, відсутність відомостей про відповідну заяву від НАН України про залучення її потерпілим, є непереконливими, оскільки не є такими, що унеможливлюють призначення судового розгляду, а тому не можуть слугувати самостійною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Інших передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для повернення обвинувального акту прокурору стороною захисту не наведено.

Отже, вирішуючи клопотання сторони захисту, судом не встановлено такої невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для його повернення, оскільки процедура повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.

Підсумовуючи викладене, суд виснує, що обвинувальний акт складений з дотриманням вимог ст. 291 КПК України та містить всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законом, в тому числі, і виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а тому правові підстави для його повернення прокурору відсутні.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 13 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023042020000201 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення прокурору не встановлено, а тому клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом, суд виходить з наступного.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а доводи сторони захисту про повернення обвинувального акту є безпідставними, підсудний Соборному районному суду міста Дніпра, оскільки досудове розслідування завершено за місцем знаходження органу досудового розслідування в Соборному районі міста Дніпра, а місце вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення не встановлено.

Представник потерпілого НАН України ОСОБА_4 залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_7 адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заперечували проти призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом з підстав, наведених у клопотанні про повернення обвинувального акту прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію своїх захисників у повному обсязі.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 32 КПК України зазначене кримінальне провадження підсудне Соборному районному суду міста Дніпра.

За результатами розгляду поданого стороною захисту клопотання про повернення обвинувального акту прокурору суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України, з мотивів детально викладених у цьому рішенні.

Підстав для закриття кримінального провадження на цей час не вбачається.

Таким чином, під час підготовчого судового засідання не були встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

Вислухавши думки учасників судового провадження, у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акту, судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра за участю учасників кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 91, 109, 291, 314-316, 337, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 13 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023042020000201 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України

Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.

Судовий розгляд призначити у відкритому судовому засіданні в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра 21 травня 2025 року о 12 годині 30 хвилин.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 14 годині 30 хвилин 16 травня 2025 року.

Суддя ОСОБА_1