Ухвала суду № 138669169, 13.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/8944/26

Номер провадження 1-кс/201/2380/2026

СОБОРНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2026 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання заступника начальника СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження № 12026042130000741, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 червня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ Луганської області, громадянина України, зі слів з неповною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді стрільця - помічника гранатометника 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше неодноразово судимого, останній раз 30 січня 2025 року Орджонікідзевським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11.03.2025 року звільненого 19 березня 2025 року умовно-достроково для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання,

якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

встановив:

12 червня 2026 року слідчий ВП № 2 ДУРП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 в межах кримінального провадження відомості про, яке внесені 10 червня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042130000741 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

13 червня 2026 року в порядку ч. 2 ст. 185 КПК України на заміну раніше поданому надійшло нове клопотання заступника начальника СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 в межах кримінального провадження відомості про, яке внесені 10 червня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042130000741 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке прокурор просив розглянути.

З нового клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за процесуальним керівництвом прокурорів розслідується кримінальне провадження № 12026042130000741 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Подане клопотання вмотивоване тим, що солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, 10 червня 2026 року близько 06:30 годин перебуваючи у приміщенні медичної палати КНП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарні ім. LІ. Мечникова» ДОР, що розташована за адресою м. Дніпро пл. Соборна, 14 побачив на сусідньому від свого лікарняному ліжку гаманець, який належить потерпілому ОСОБА_8 , в якому перебували грошові кошти, які ОСОБА_5 визначив об?єктом свого злочинного посягання, та в нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану. Далі, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, переконавшись, що за його діями ніхто не слідкує та вони є таємними для оточуючих, ОСОБА_5 дістав з гаманця потерпілого грошові кошти, однак цей момент ОСОБА_8 повернувся до палати та побачив дії ОСОБА_5 після чого зробив спробу зупинити останнього намагаючись вихопити з його рук гаманець та грошові кошти. ОСОБА_5 , розуміючи, що його дії стали носити відкритий характер як для самого потерпілого ОСОБА_8 , так і для випадкових свідків з кола медичного персоналу та охорони лікарні, своїх злочинних дій не припинив, та реалізуючи умисел направлений на грабіж, відкритим шляхом заволодів належними потерпілому грошовими коштами в розмірі 7000 гривень купюрами номіналом по 500 та 1000 гривень, після чого помістив їх до чорної сумки через плече, яку мав при собі.

Далі, доводячи до кінця свій злочинний умисел ОСОБА_5 , покинув приміщення лікарні утримуючи при собі викрадене майно, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 7000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабежу) вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

10 червня 2026 року о 20 годині 05 хвилин ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 червня 2026 року.

11 червня 2026 року слідчий СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

13 червня 2026 року заступником начальника СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_5 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п.1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.

Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 будучи особою умовно-достроково звільненою 11 березня 2025 року від відбування покарання у вигляді 5 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України для проходження військової служби, знову підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому останній розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.

Наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтована тим, що у разі не застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, анкетні дані яких йому відомі, з метою надання ними показів на його користь.

Вказаний ризик актуальний не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

До того ж враховуючи дані особу підозрюваного та його суспільні зв`язки, він може самостійно або через сторонніх осіб здійснити вплив на свідків у даному кримінальному провадженні.

Існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 є особою, яка неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, що підтверджується відомостями з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності», і в період умовного-дострокового звільнення знову вчинив новий корисливий злочин, що свідчить про те, що підозрюваний є особою схильною до протиправної поведінки.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України під час дії воєнного стану за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Додатково надала копії медичних документів відносно ОСОБА_5 від 13 червня 2026 року.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак просила визначити місце утримання її підзахисного в умовах гауптвахти, оскільки він є військовослужбовцем.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти поданого прокурором клопотання.

Вказав, що постійного місця проживання не має, є внутрішньо-переміщеною особою, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, був звільнений умовно-достроково від відбування призначеного покарання для проходження військової служби, з 2025 року в м. Біла Церква перебуває на обліку у лікаря-психіатра, однак назвати діагноз не може.

Стосовно повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України надав наступні пояснення.

Після отримання поранення під час проходження військової служби, перебував на лікуванні в КНП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечнікова» ДОР в одній палаті з потерпілим ОСОБА_8

09 червня 2026 року на прохання потерпілого ОСОБА_8 він позичив останньому грошові кошти у розмірі 7 000 гривень в присутності свідка ОСОБА_10 , який перебував разом з ними в палаті. Грошові кошти у сумі 7000 гривень у нього були готівкою.

Наступного дня, 10 червня 2026 року перебуваючи у палаті на тумбочці ОСОБА_8 він побачив чоловічу сумку останнього, в якій знаходилися грошові кошти готівкою. Тоді він підійшов до сумки, дістав грошові кошти і почав відраховувати 7000 гривень, які потерпілий мав йому віддати. В цей момент в палату зайшов потерпілий, який побачив його дії та став вимагати повернути йому ці кошти, внаслідок чого, між ними виникла бійка, за якою спостерігали охоронець та медичні працівники допоки їх не розборонили. Далі він поговорив з потерпілим та вони разом пішли до місця для куріння. Далі він ходив до банкомату, а після повернення до лікарні, був затриманий працівниками поліції.

Зазначив, що не може пояснити, чому потерпілий заперечує факт позики йому грошових коштів у сумі 7000 гривень та наполягав на своїй версії подій того дня.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію сторони захисту, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Разом із цим, положеннями ч. ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав, які б свідчили про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя враховує наступні обставини.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_11 інкримінованого йому злочину, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

У своїх рішеннях, зокрема, «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Під час розгляду клопотання встановлено, що групою слідчих ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 12026042130000741 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

10 червня 2026 року о 20 годині 05 хвилин ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 червня 2026 року.

11 червня 2026 року слідчим СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

13 червня 2026 року заступником начальника СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування, зокрема у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042130000741 від 10.06.2026 року, у рапорті події № 286763589 за підписом старшого інспектора чергового ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 10.06.2026 року, у протоколі прийняття заяви ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується). від 10.06.2026 року, у протоколі огляду за участі потерпілого ОСОБА_8 від 10.06.2026 року, у протоколі огляду за участі потерпілого ОСОБА_8 від 10.06.2026 року, у протоколі огляду за участі потерпілого ОСОБА_8 від 10.06.2026 року, у протоколі огляду за участі потерпілого ОСОБА_8 від 10.06.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 10.06.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 10.06.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 10.06.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_14 від 12.06.2026 року, у витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 85 від 20.03.2025 року, у довідці про звільнення на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 19.03.2025 року, у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 10.06.2026 року.

Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.

На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності зазначених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється.

На підтвердження існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику свідчать такі обставини, як тяжкість покарання (від 7 до 10 років позбавлення волі), що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим та вагомість наявних доказів про вчинення останнім інкримінованого злочину проти власності, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від суду.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тож, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Поряд із наведеним, судом враховуються і відомості про особу підозрюваного, його особисті та соціальні обставини життя, зв`язки з суспільством та державою тощо.

Зокрема, підозрюваний ОСОБА_5 зареєстрований у м. Луганську, яке на даний час є тимчасово окупованим, є внутрішньо-переміщеною особою, не має постійного місця проживання на підконтрольній Україні території, не одружений і не має дітей, що у своїй сукупності свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків.

Тим більше, встановлено, що ОСОБА_5 починаючи з 2012 року неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, останній раз Орджонікідзевським районним судом м. Харкова від 30 січня 2025 року за ч. 2 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 70 ч. 4 КК України до остаточного покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та звільнений на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року від відбування покарання умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом, у період якого останньому інкримінується вчинення аналогічного умисного корисливого тяжкого злочину, що безумовно є тими обставинами, які можуть свідчити про схильність підозрюваного до вчинення систематичної протиправної поведінки, а тому дають достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають достатні підстави дійти висновку про наявність реальних ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Діставшись висновку про існування наведених вище ризиків, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і слідчий суддя вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і визнає існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

Водночас, слідчий суддя вважає недоведеним під час розгляду клопотання наявність визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків та потерпілого з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження його існування.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, а також зважаючи на конкретні обставини та характер інкримінованого злочину, вид та ступінь встановлених ризиків, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків, що виправдовує застосування такого суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Водночас, вирішуючи питання щодо місця утримання підозрюваного ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем військової служби за контрактом, слідчий суддя вважає за необхідне визначити місцем попереднього ув`язнення - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого погоджене із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає частковому задоволенню, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 (п`ятдесят сім) днів до 08 серпня 2026 року в умовах ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішуючи питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК). Розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

Тож, зважаючи на майновий стан підозрюваного, дані про його особу, конкретні обставини, характер та серйозність висунутої підозри, яка не пов`язана із застосуванням насильства проти життя та здоров`я потерпілого, наявність встановлених ризиків, з огляду на положення ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень.

При цьому, зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Разом із цим, під час цього розгляду встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 під час проходження військової служби отримав поранення та перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечнікова» ДОР з 02 по 05 червня 2026 року з діагнозом: проникна рана очного яблука зі стороннім тілом у зв`язку із мінно-вибуховою травмою 30 травня 2026 року, відкрита непроникаюча черепно-мозкова травма, струс головного мозку, адаптоване проникаюче поранення рогівки лівого ока з наявністю уламку в кришталику, травматична катаракта лівого ока, вогнепальне уламкове сліпе поранення правової скроневої ділянки з наявністю металевого уламку в м`яких тканинах стан після ПХО, акубаротравма з перфорацією правової барабанної перетинки, правобічний хронічний посттравматичний середній отит СПО (2025), перфорація неотимпанальної мембрани справа, вогнепальні уламкові сліпі поранення м`яких тканин правого плеча, обох кистей, лівої гомілки та стопи. Був виписаний з рекомендацією продовжити лікування, направлений в КНТ ДОКОЛ для дообстеження, щоденні перев`язки під наглядом лікаря-хірурга, консультації лікаря-отоларинголога.

При цьому, підозрюваний під час судових засідань висловлював скарги на стан свого здоров`я, а тому, з огляду на викладені обставини, слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 невідкладно організувати і забезпечити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходження медичного обстеження, а в разі необхідності - надати невідкладне, належне та достатнє медичне лікування медичними препаратами, згідно призначення лікаря, про що повідомити слідчого суддю, прокурора та слідчого в провадженні, якого знаходиться кримінальне провадження в строк до 22 червня 2026 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186-187, 193-194, 196, 197, 206, 309, 369-372, 395, 615 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання заступника начальника СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження № 12026042130000741, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 червня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ІНФОРМАЦІЯ_3 на строк 57 (п`ятдесяти семи) днів до 08 серпня 2026 року

Строк дії ухвали закінчується о 00 години 00 хвилин 09 серпня 2026 року.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, ОСОБА_5 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

В порядку ст. 206 КПК України зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 невідкладно організувати і забезпечити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходження медичного обстеження, а в разі необхідності - надати невідкладне, належне та достатнє медичне лікування медичними препаратами, згідно призначення лікаря, про що повідомити слідчого суддю, прокурора та слідчого в провадженні, якого знаходиться кримінальне провадження в строк до 22 червня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 18 годині 00 хвилин 18 червня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1