Ухвала суду № 138669168, 03.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 191/2789/26

Номер провадження 1-кс/201/2100/2026

СОБОРНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання старшого слідчого СВ ВП № 5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження № 12026041540000151, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, зі слів із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, в порядку ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

встановив:

Старший слідчий СВ ВП № 5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 в межах кримінального провадження № 12026041540000151, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2026 року.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що групою слідчих ВП № 5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 12026041540000151 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Подане клопотання вмотивоване тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він 20 квітня 2026 року у денний час доби (більш точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим), перебуваючи на території гаражного кооперативу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , побачив автомобіль марки «BMW Х3», номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, який знаходився у гаражному приміщенні, що належить ОСОБА_7 .

У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом з корисливих мотивів, з проникненням у інше сховище.

Так, того ж дня, ОСОБА_4 повернувся за місцем свого мешкання, де зустрівся з раніше знайомими ОСОБА 1 та ОСОБА 2, яким не повідомив про свої злочинні наміри та ввівши їх в оману попрохав допомоги у перевезенні з сел. Просяна нібито належного йому транспортного засобу, а саме автомобіля марки «BMW Х3».

Так, ОСОБА_4 21.04.2026 у денний час доби (більш точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим), приїхав разом з ОСОБОЮ 1 та ОСОБОЮ 2, яким не повідомив про свої злочинні наміри, на автомобілі марки «ГАЗ» під керуванням ОСОБИ 2 на територію гаражного кооперативу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де за допомогою сили рук відчинив ворота та таким чином незаконно проник до гаражного приміщення, де знаходився автомобіль марки «BMW Х3», номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, що належить ОСОБА_7 .

Після цього, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони мають таємний характер, ввівши в оману щодо законності своїх дій знайомих ОСОБУ 1 та ОСОБУ 2, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_4 , шляхом пошкодження майна, а саме розбиття лівого бокового скла водійських дверей автомобіля марки «BMW Х3», проник до салону вказаного транспортного засобу.

Перебуваючи в салоні вказаного транспортного засобу, ОСОБА_4 знайшов ключ до замку запалювання, за допомогою якого запустив двигун транспортного засобу та таким чином незаконно заволодів автомобілем марки «BMW X3», номерний знак НОМЕР_2 без згоди на те власника майна, виїхав з території гаражного кооперативу та поїхав в напрямку с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, отримавши фактичну можливість користуватися та розпоряджатися викраденим транспортним засобом на власний розсуд.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 , спричинено матеріальну шкоду на суму 35 905 гривень 71 копійки.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому з проникненням у інше сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , приблизно 04.05.2026 у денний час доби (більш точної дати та часу у ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим), перебував разом зі своїми знайомими ОСОБОЮ 1 та ОСОБОЮ 2 на території автобази, розташованої за адресою: вул. Північна, буд. 4, с-ще Просяна Маломихайлівської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області, де побачив скутер марки «Yamaha» чорного кольору, VIN-код НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_8 .

У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони мають таємний характер, а також ввівши в оману щодо законності своїх дій ОСОБУ 1 та ОСОБУ 2, які не були обізнані про його злочинні наміри, шляхом вільного доступу незаконно заволодів скутером марки «Yamaha» чорного кольору, VIN-код НОМЕР_3 без згоди на те власника, а саме взяв його руками за кермо та відкотив за межі території гаражного кооперативу, отримавши фактичну можливість користуватися та розпоряджатися вказаним транспортним засобом на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК У країни.

За даним фактом розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесені 05 травня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041540000151 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

27 травня 2026 року старшим слідчим СВ ВП № 5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

На думку слідчого, що погоджено з прокурором, стосовно підозрюваного ОСОБА_4 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.

Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні 2 епізодів тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тому усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суворість покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

До того ж, ОСОБА_4 зареєстрований та фактично проживає на території с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, що знаходиться в іншому населеному пункті ніж орган досудового розслідування, що створює можливість для підозрюваного безперешкодно змінити місце свого перебування, що ускладнить контроль за його поведінкою та може слугувати підставою для ухилення від явки до слідчого, прокурора та суду.

Існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проживають в одному населеному пункті з ОСОБА_4 , а саме в с. Миколаївка Миколаївської ТГ Синельниківського району Дніпропетровської області, а тому останній перебуваючи за місцем свого проживання може здійснювати психологічний та фізичний вплив на вказаних осіб.

Ризик незаконного впливу на свідків є актуальним не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й надалі на стадії судового розгляду, з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання за необхідності показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. ст. 23 КПК України.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 є схильним до системного вчинення корисливих кримінальних правопорушень проти власності, оскільки упродовж нетривалого проміжку часу, а саме з 20.04.2026 року по 04.05.2026 року останній вчинив ряд умисних кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним заволодінням транспортними засобами та незаконним заволодінням важливим особистим документом, діючи при цьому повторно, цілеспрямовано та з корисливих мотивів.

До того ж ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків, на його утримання ніхто не перебуває, що у сукупності із характером інкримінованих кримінальних правопорушень свідчить про наявність реального ризику вчинення ним нових корисливих кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення.

Також слід враховувати, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення були вчинені у різний час, в різних місцях та щодо різних потерпілих, що свідчить не про випадковість дій останнього, а про сформовану модель протиправної поведінки та схильність до вчинення нових злочинів.

Враховуючи обставини скоєння підозрюваним кримінального правопорушення, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та належну поведінку та запобігти вищевказаним ризикам.

До того ж сторона обвинувачення вважає, що застава в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваного ОСОБА_4 та у повному обсязі зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну поведінку останнього.

Отже, з метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження слідчий за погодженням із прокурором вважає доцільним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у повному обсязі та просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_4 залишив вирішення поданого прокурором клопотання на розсуд суду.

Вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав та в цілому підтвердив обставини інкримінованих йому злочинів.

Стверджував, що наразі співпрацює з органом досудового розслідування, вживає заходи для добровільного відшкодування шкоди потерпілому та не буде переховуватися від органів досудового розслідування.

Стверджував, що він 8 років проживає в будинку матері у с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області самостійно, оскільки його мати, брат та сестри проживають в інших містах України. Повідомив, що він має середньо-спеціальну освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію підозрюваного, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, приходжу до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання встановлено, що 05 травня 2026 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12026041540000151 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

27 травня 2026 року старшим слідчим СВ ВП № 5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 за погодженням із прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

В порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 не затримувався.

Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування, зокрема у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041540000151 від 05.05.2026 року, у протоколі огляду місця події від 05.05.2026 року, у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 від 06.05.2026 року, у акті прийняття-передання транспортного засобу, що є гуманітарною допомогою від 17.11.2025 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 06.05.2026 року, у протоколі додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 07.05.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 06.05.2026 року, у протоколі додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 07.05.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 06.05.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 06.05.2026 року, у протоколі догляду предметів за участі потерпілого ОСОБА_7 від 06.05.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 06.05.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_14 від 06.05.2026 року, у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_12 від 07.05.2026 року, у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_11 , у протоколі додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 08.05.2026 року, у висновку експерта за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» № СЕ-19/104-26/17247-АВ від 20.05.2026 року, у висновку експерта за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» № СЕ-19/104-26/17248-АВ від 20.05.2026 року, у протоколі огляду місця події за участі потерпілого ОСОБА_7 від 22.05.2026 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 12.05.2026 року, у товарному чеку на скутер «Yamaha» чорного кольору, у висновку експерта за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» № СЕ-19/104-26/17753-АВ від 21.05.2026 року, у протоколі проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 від 26.05.2026 року, у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 27.05.2026 року.

Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, достатньою мірою доведено прокурором під час розгляду клопотання.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з погляду їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування в цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.

На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Вирішуючи питання щодо доведеності наявності існування заявлених прокурором ризиків, слідчий суддя виходить з наступного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного, зокрема, фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування.

Даний ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Така позиція повністю відповідає практиці ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Отже, оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності наведених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та\або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Водночас слідчим суддею враховуються і дані про особу підозрюваного, який не одружений, офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, в порядку ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, що у своїй сукупності, свідчить про відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків.

Тим більше, як встановлено під час цього розгляду, що не заперечувалося підозрюваним ОСОБА_4 , останньому інкримінується вчинення двох епізодів (20.04.2026 року та 04.05.2026 року) заволодіння транспортними засобами з корисливих мотивів, що може свідчити про систематичну протиправну поведінку підозрюваного та його схильність до вчинення протиправної поведінки, що є тими обставинами, що вказують на існування ризику можливих спроб підозрюваного вчинити інші кримінальні правопорушення.

А отже, наведені дані про особу підозрюваного у сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_4 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високим.

Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає ці ризики доведеними у достатній мірі.

Поряд із цим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведений заявлений у клопотанні ризик можливих спроб підозрюваного ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику.

Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим та даних про особу підозрюваного наведених вище, слідчий суддя дійшов до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню, тому до підозрюваного ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» )» в межах строку досудового розслідування до 27 липня 2026 року.

Вирішуючи питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК). Розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

Тож, зважаючи на майновий стан підозрюваного, дані про його особу, конкретні обставини, характер та серйозність висунутої підозри, яка не пов`язана із застосуванням насильства проти життя та здоров`я потерпілих, наявність встановлених ризиків, з огляду на положення ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень.

При цьому, зобов`язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту с. Миколаївка Миколаївської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 22, 26, 176-178, 182-184, 193-194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження № 12026041540000151, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» в межах строку досудового розслідування до 27 липня 2026 року

Строк дії ухвали закінчується о 00 години 00 хвилин 28 липня 2026 року.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту негайно в залі суду.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятисот шістдесят) гривень, ОСОБА_4 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту с. Миколаївка Миколаївської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 10 годині 00 хвилин 08 червня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1