Рішення № 138667996, 01.09.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/2357/25

провадження № 2/753/4820/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі по тексту - позивач, АТ «ПУМБ») звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 120 316,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладені кредитні договори, а саме: 17.11.2018 укладено кредитний договір № 2001171681101 на суму 44 586 грн; 07.10.2020 укладено кредитний договір № 1001702356901 на суму 90 000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання тривалий строк, у зв`язку з чим станом на 31.10.2024 у нього перед позивачем утворилась заборгованість, а саме: за кредитним договором № 2001171681101 - 64 562,80 грн, з яких 39 686,94 грн - заборгованість за кредитом, 24 875,86 грн - заборгованість за процентами; 0 грн - комісія; за кредитним договором № 1001702356901 - 55 753,84 грн, з яких 29 507,73 грн - заборгованість за кредитом, 8,17 грн - заборгованість за процентами, 26 237,94 грн - заборгованість за комісією.

11.02.2025 до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.02.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка поверталась на адресу суду без вручення відповідачу. Окремо, суд зауважує, що даний позов було сформовано в системі «Електронний суд» та позивачем на виконання вимог ч. 7 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) до позову долучено опис вкладення до цінного листа про направлення позовної заяви з доданими до неї документами за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, судом було здійснено усі передбачені ЦПК України дії щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Однак, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань, а також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від позивача також не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.11.2018 відповідачем підписано Заяву № 2001171681101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якої відповідачу надано споживчий кредит на суму 1 000 грн на 12 місяців, процентна ставка 47,88% річних. Також відповідачем одночасно підписано паспорт споживчого кредиту.

З 03.03.2022 кредитний ліміт збільшено до 44 586 грн, що підтверджується Довідкою про збільшення кредитного ліміту.

07.10.2020 відповідачем підписано Заяву № 1001782356901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якої відповідачу надано споживчий кредит на суму 90 000 грн на 24 місяці, процентна ставка 0,01% річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99%. Також відповідачем одночасно підписано графік платежів, паспорт споживчого кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було досягнуто усіх істотних умов за кредитними договорами, що підтверджується їх власноручними підписами. Окрім того, вищевказаний договір є чинним та ніким не оспорювався.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За приписами стст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (стаття 1054 ЦК України).

На підтвердження виконання позивачем умов кредитних договорів до позову долучено платіжну інструкцію № TR.44778684.43648.8810 від 07.10.2020, якою підтверджується факт видачі кредитних коштів.

З долучених до позову виписок з особових рахунків відповідача вбачається, що останній періодично вносив кошти на погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором № 2001171681101 від 17.11.2018 станом на 31.10.2024 становить 64 562,80 грн, з яких: заборгованість за кредитом-39 686,94 грн, заборгованість по процентам - 24 875,86 грн, заборгованість по комісії - 0 грн. Крім того, заборгованість відповідача по кредитному договору № 1001702356901 від 07.10.2020 становить 55 753,84 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 29 507,73 грн, заборгованість по процентам - 8,17 грн, заборгованість по комісії - 26 237,94 грн.

Відповідачем, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, будь-яких доказів відсутності заборгованості перед позивачем, а також наведеного свого контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту та за простроченими відсотками, суду надано не було.

04.11.2024 позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно вказаної вимоги АТ «ПУМБ» вимагало протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання цієї вимоги виконати зобов`язання та погасити заборгованість у сумі 120 316,64 грн.

Разом із цим, вищевказана вимога позивача залишилась поза увагою відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, у передбачений договором строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором № 2001171681101 від 17.11.2018 у розмірі 64 562,80 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 39 686,94 грн та заборгованості за процентами у розмірі 24 875,86 грн.; за кредитним договором №1001702356901 від 07.10.2020 у розмірі 29 515,90 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 507,73 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 11,78,170 грн.; суд дійшов висновку про стягнення таких сум з відповідача.

Що стосується заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісій у розмірі 26 237,94 грн, суд зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 5 статті 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Так в кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням заборгованості по кредитам, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови публічної пропозиції АТ «ПУМБ», відсутність у заяві переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням заборгованості по кредитам, за які позивачем встановлена комісія, надана банком публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні кредитних договорів, вимоги про стягнення комісії є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись стст. 3, 11, 13, 15, 16, 525, 526, 530, 549, 614, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, стст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитними договорами: -№2001171681101 від 17.11.2018 у розмірі 64 562,80 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 39 686,94 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 24 875,86 грн.; -№1001702356901 від 07.10.2022 у розмірі 29 515,90 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 507,73 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 8,17 грн.; а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 894,08 грн.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складання повного тексту рішення 02.04.2026.