Рішення № 138667210, 07.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 754/6744/24

Провадження № 2/752/2782/26

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лісненка А.А.,

у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариства з обмеженою відповідальністю «ВДМ», про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

10.05.2024 року адвокат Проц А.В., від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яким позивався до ТОВ «ВДМ», третя особа ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявленого позову, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Проц А.В. послався на те, що 27.10.2022 року о 20:38 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві по вулиці Саксаганського, 24, під час перестроювання не переконався в безпечності руху, не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого водій автомобіля «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Після чого покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2023 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , накладено адміністративне стягнення за ст.ст.122-4, 124 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Транспортний засіб - автомобіль «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ «ВДМ», з яким водій ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди 27.10.2022 року перебував у трудових відносинах.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 не була застрахована, а тому про настання 27.10.2022 року дорожньо-транспортної пригоди позивач повідомив Моторне (транспортне) страхове бюро України, яким було здійснено регламентну виплату у розмірі 160 000, 00 гривень на відшкодування шкоди, заподіяної за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.10.2022 року.

За результатами транспортно-товарознавчого дослідження 12.01.2023 року №29067/22/54 проведеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 становить 599 235, 88 гривень.

Таким чином, з відповідача ТОВ «ВДМ», як власника транспортного засобу - автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 підлягає стягненню (599 235,88 - 160 000, 00 = 439 235, 88) 439 235, 88 гривень.

Крім того, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Проц А.В. вважає, що внаслідок неправомірних дій третьої особи у справі ОСОБА_2 позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в грошовому еквіваленті у розмірі 140 800, 00 гривень.

Просив стягнути з ТОВ «ВДМ» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі - 439 235, 88 гривень, моральну шкоду в розмірі - 140 800, 00 гривень, вартість проведення експертизи та підготовки висновку №29067/22-54 від 12.01.2023 - 2 038, 72 гривні, за проведення експертизи та підготовки висновку №05-04-24 - 8 000, 00 гривень, вартість проведення експертизи та підготовки висновку №13140/13141/23-52/13142/23-35 - 11 471, 04 гривні. Понесені витрати на правову допомогу у розмірі - 27 500, 00 гривень; судові витрати по сплаті судового збору 4 606, 46 і 1 211, 20, та 605, 60 гривень.

Провадження у справі було відкрито 16.05.2024 року суддею Деснянського районного суду міста Києва. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

14.06.2024 року на адресу Деснянського районного суду міста Києва надійшов відзив на позов ОСОБА_1 від відповідача ТОВ «ВДМ».

Відповідач ТОВ «ВДМ» не визнало позовні вимоги ОСОБА_1 , просило суд відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що товариство не несе відповідальності за шкоду, завдану третьою особою в позаробочий час з використанням транспортного засобу, який не належить товариству, а заявлений до відшкодування розмір майнової та моральної шкоди є завищеним та необґрунтованим.

Представник відповідача, посилаючись на правила статті 1172 ЦК України стверджував, що обов`язковою підставою для притягнення юридичної особи до цивільно-правової відповідальності за шкоду завдану її працівником є факт заподіяння такої шкоди саме у зв`язку та під час виконання цією ж фізичною особою своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідно предметом з`ясування за заявленими позовними вимогами є питання чи перебувала третя особа з відповідачем у трудових відносинах і чи сталася дорожньо-транспортна пригода саме під час виконання нею своїх трудових обов`язків з використанням службового транспорту. Надані суду позивачем довідка, що третя особа ОСОБА_2 дійсно працює водієм у відповідача з використанням транспорту та посвідчення водія, а також дані протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не є підтвердженням виконання ОСОБА_2 трудових (службових) обов`язків безпосередньо в момент дорожньо-транспортної пригоди.

Представник відповідача стверджує, що на момент дорожньо-транспортної особи, ОСОБА_2 не виконував жодних трудових чи службових обов`язків

Крім того, представник відповідача стверджував, що у власності ТОВ «ВДМ» є тільки один транспортний засіб, а автомобіль, яким керував ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди належить на праві власності ОСОБА_3 , котрий в свою чергу є власником та керівником товариства. Отже товариство не є особою, яка на відповідній правовій підставі володіє автомобілем, котрий був учасником дорожньо-транспортної пригоди, оскільки не є його власником, а тому не може нести відповідальності за дії третьої особи.

Також представник відповідача стверджував, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу є занадто завищеною, оскільки визначена без врахування цінової політики станцій технічного обслуговування автомобіля та вартості змінних деталей в момент проведення ремонтних робіт. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження реальної вартості ремонтних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля позивача.

Заявлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не грунтуються на будь-яких доказах.

05.07.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Проц А.В. подав до суду відповідь на відзив у якому заперечував твердження відповідача щодо відсутності у ТОВ «ВДМ» обов`язку відшкодування шкоди завданої третьою особою ОСОБА_2 , а також не погодився з твердженням відповідача, що відшкодуванню підлягає завданий збиток, а не вартість відновлювального ремонту, не заперечував щодо призначення судом авто товарознавчої експертизи за матеріалами справи, оскільки пошкоджений транспортний засіб позивача наразі не перебуває у такому стані, як після дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 01.2025 року задоволено клопотання позивача про заміну неналежного відповідача. У справі №754/6744/24 ОСОБА_2 залучено відповідачем, а ТОВ «ВДМ» в якості третьої особи. Справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва.

18.03.2025 року справу прийнято до провадження суддею Голосіївського районного суду міста Києва зі стадії підготовчого провадження.

30.01.2025 року представник відповідача ТОВ «ВДМ» звернувся до суду з заявою про компенсацію судових витрат на правничу допомогу в розмірі 55 000, 00 гривень.

12.06.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Проц А.В. подав заперечення на заяву про компенсацію судових витрат, просив відмовити у стягненні з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВДМ» витрат на професійну правничу допомогу.

Як видно зі змісту позовної заяви адвоката Проца А.В., від імені та в інтересах ОСОБА_1 , (в новій редакції) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі - 439 235, 88 гривень, моральну шкоду в розмірі - 140 800, 00 гривень, вартість проведення експертизи та підготовки висновку №29067/22-54 від 12.01.2023 - 2 038, 72 гривні, за проведення експертизи та підготовки висновку №05-04-24 - 8 000, 00 гривень, вартість проведення експертизи та підготовки висновку №13140/13141/23-52/13142/23-35 - 11 471, 04 гривні. Понесені витрати на правову допомогу у розмірі - 27 500, 00 гривень; судові витрати по сплаті судового збору 4 607, 46 і 1 211, 20, та 605, 60 гривень.

Зазначені вимоги до відповідача ОСОБА_2 позивач заявляє з тих підстав, що 27.10.2022 року о 20:38 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві по вулиці Саксаганського, 24, під час перестроювання не переконався в безпечності руху, не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого водій автомобіля «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Після чого покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження, відповідно позивачу було завдано майнової шкоди.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, а тому позивач отримав від МТСБУ страхову суму в розмірі регламентної виплати 160 000 гривень.

За результатами транспортно-товарознавчого дослідження 12.01.2023 року №29067/22/54 проведеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 становить 599 235, 88 гривень, а тому просив стягнути з відповідача різницю в розмірі (599 235, 88 - 160 000, 00 = 439 235, 88) 439 235, 88 гривень.

Також, посилаючись на те, що належний позивачеві автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 був його основним засобом пересування, а тому його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан. Сам факт настання дорожньо-транспортної пригоди та необхідність доведення невинуватості позивача призвело до його зміни способу життя, що поглибило його психологічні страждання. Завдану моральну шкоду з вини відповідача просив компенсувати позивачу за рахунок відповідача грошовою компенсацією у розмірі 140 800, 00 гривень.

09.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі.

У судовому засіданні 07.05.2026 року учасники справи відсутні.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Семененко А.О. просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі, повідомив про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Третя особа ТОВ «ВДМ» просило розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов до суду не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Ґ

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до правил ч.5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до положень п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.10.2022 року по АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення за ст.ст.122-4, 124 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с. 13, 20 тому №1).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві по вулиці Саксаганського, 24, під час перестроювання не переконався в безпечності руху, не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого водій автомобіля «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Після чого покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

За наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.10.2022 року в місті Києві по вулиці Саксаганського, 24 з вини відповідача ОСОБА_2 було пошкоджено належний на праві власності позивачу ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 .

За даними висновку експерта зробленого за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження 12.01.2023 за №290 Київським НДІСЕ за заявою ОСОБА_1 з метою визначення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля «BMW», модель «М235і», 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом та в цінах на дату ДТП, що трапилась 27.10.2022 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «BMW», модель «М235і», 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 299 998, 20 гривень, а вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу деталей складає 599 235, 88 гривень.

Як видно зі змісту зазначеного вище висновку експерта, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу - автомобіля «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 визначена без урахування податку на додану вартість.

За даними матеріалів справи встановлено, що автомобіль «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 є власністю фізичної особи ОСОБА_3 . (а.с. 167-168 тому №1)

На підставі договору оренди автомобіля №01/22-о від 01.12.2022 року, укладеного ОСОБА_3 та ТОВ «ВДМ» в особі виконроба Рубана В.В., ТОВ «ВДМ» використовувало в своїй діяльності належний на праві власності ОСОБА_3 транспортний засіб - автомобіль «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.150-153 тому №2).

На час настання 27.10.2022 року дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 обов`язкова цивільно-правова відповідальність його власника не була забезпечена відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Станом на 27.10.2022 року водій автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВДМ» на посаді водія автомобільного транспорту (а.с.14 тому №1).

Звертаючись до суду з позовом, представник позиача повідомив суду, що 01.04.2023 року на виконання статтей 40,41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило ОСОБА_1 регламентну виплату в розмірі 160 000, 00 гривень у зв`язку з пошкодженням належного йому на праві власності транспортного засобу - автомобіля «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 27.10.2022 року з вини водія не забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 4 0-102 тому № 2).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. ст. 509, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, за її результатом - шкодою.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом враховано правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/9396/17, у якій він зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як встановлено судом за матеріалами справи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу - автомобіля «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 визначена судовим експертом у розмірі 599 235, 88 грн., на час звернення позивча до суду з позовом і на час ухвалення судового рішення відновлювальний ремонт автомобіля не завершений, позивач отримав регламентну виплату від МТСБУ у розмірі 160 000, 00 гривень, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 439 235, 88 гривень, що складає різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу, та отриманою регламентною виплатою (599 235, 88 - 160 000, 00 = 439 235) підлягають задоволенню судом.

З приводу вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 140 800, 00 гривень, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 23, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 вказано, що по своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 по справі № 944/4790/19 зазначив, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди представник позивача посилається на те, що пошкоджений в дорожньо-транспортній пригоді транспортний засіб був основним засобом пересування ОСОБА_1 , а тому його пошкодження завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан.

Крім того, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Проц А.В. послався й на те, що: за наслідками дорожньо-транспортної пригоди було нанесено тілесні ушкодження пасажирці автомобіля «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 ; на момент дорожньо-транспортної пригоди і в подальшому відповідач продовжував керувати транспортним засобом - автомобілем «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 без Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника цього ж транспортного засобу, що призвело до додаткових душевних страждань через невизначеність можливості компенсації нанесених збитків; необхідність вжиття ряду заходів для відновлення порушеного права позивача, однак зазначені обставини не можуть бути прийняті судом до уваги, як підстава для відшкодування моральної шкоди позивачу відповідачем, оскільки вони в частині нанесення тілесних ушкоджень пасажирці іншого транспортного засобу не стосувалися позивача, а посилання на відсутність забезпечення транспортного засобу, яким керував позивач, не залежали від волі відповідача, останній не мав повноважень вплинути на них.

У той же час, на підтвердження зазначених стороною позивача підстав для відшкодування моральної шкоди суду не надано доказів на їх підтвердження та зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, а тому у суду відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі визначеному за результатами комплексної психолого-соціальної експертизи №05-04-24 від 12.04.2024 року.

Враховуючи зміст позовних вимог, характер і тривалість моральних страждань позивача, неможливістю у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою користуватися транспортним засобом за призначенням, що призвело до вимушених змін у житті позивача та його перебуванні в стані напруження, необхідності звернення до суду за захистом порушених прав, суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода може бути компенсована грошовою сумою в розмірі 14 000 гривень, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню у частині відшкодування моральної шкоди.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати: на правничу допомогу 27 500, 00 гривень; на оплату послуг експертних досліджень №29067/22-54 від 12.01.2023 у розмірі 2 038,72 гривень, №05-94-24 від12.04.2024 у розмірі 8 000, 00 гривень, №13140/13141/23-52/13142/23-35 від 03.05.2023 у розмірі 11 471,04; сплату судового збору за майнову вимогу 4 607, 46 гривень, за немайнову вимогу 1 211, 20 гривень, за забезпечення позову 605, 60 гривень.

ТОВ «ВДМ» також просило компенсувати за рахунок позивача понесені ним витрати на правову допомогу для представництва його інтересів у цій же справі, як відповідача у розмірі 55 000, 00 гривень.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

За даними матеріалів справи встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Проц А.В., при зверненні до суду з позовом, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу подав до суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2022 року, що був укладений між адвокатом Коваленко Є.О. та ОСОБА_1 , акт приймання передачі наданих послуг №б/н до Договору про надання правової допомоги від 28.10.2022 року складений 10.08.2023 року за даними якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги щодо супроводу на стадії досудового розслідування ДТП, яка мала місце 27.10.2022 року, вартість послуги 7 500 гривень, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 28.10.; копію договору про надання правової допомоги №26/03/24-АП від 26.03.2024 року, укладений між замовником ОСОБА_1 та АО «ІНС.ЛОУ ГРУП» в особі голови Проца А.В., додаток №1 до договору про перелік правової допомоги та її вартість - юридична підтримка (надання консультацій, представлення інтересів в усіх установах та організаціях, в судових органах, у виконавчих службах тощо) замовника, щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.10.2022 року, вартість робіт становить - 10 000, 00 гривень, які сплачуються протягом 5 днів з дня підписання договору, 10 000, 00 гривень, які сплачуються протягом 5 днів з дня повного та фактичного відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.10.2022 року, платіжна інструкція про сплату ОСОБА_1 на рахунок АО «ІНС.ЛОУ ГРУП» 10 000, 00 гривень 02.04.2024 року. (а.с. 99 - 108 тому №1).

На думку суду, вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у справі підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

За приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так з договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2022 року, що був укладений між адвокатом Коваленко Є.О. та ОСОБА_1 , акту приймання передачі наданих послуг №б/н до Договору про надання правової допомоги від 28.10.2022 року складений 10.08.2023 року судом встановлено, що за цим договором надавалась правнича допомога у межах іншої справи, а саме щодо супроводу на стадії досудового розслідування ДТП, яка мала місце 27.10.2022 року, а тому понесені витрати на оплату цих послуг у розмірі 7 500 гривень не підлягають відшкодуванню, як правнича допомога у справі що розглядається.

Зі змісту договору про надання правової допомоги №26/03/24-АП від 26.03.2024 року, укладений між замовником ОСОБА_1 та АО «ІНС.ЛОУ ГРУП» судом встановлено, що за цим договором позивач отримав послуги у частині представлення його інтересів у суді з питання відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.10.2022 року, про що свідчить позовна заява та клопотання адвоката Проца А.В. подані в межах цієї ж справи, перша частина робіт оплачена замовником ОСОБА_1 у розмірі 10 000, 00 гривень.

На думку суду, ці витрати позивача на правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачем .

На користь позивача також підлягають відшкодуванню відповідачем - вартість на оплату послуг експертного дослідження №29067/22-54 від 12.01.2023 у розмірі 2 038,72 гривень, а вартість наданих суду експертних досліджень №05-94-24 від12.04.2024 у розмірі 8 000, 00 гривень та, №13140/13141/23-52/13142/23-35 від 03.05.2023 у розмірі 11 471,04 гривень не підлягають відшкодуванню, оскільки висновок комплексної психолого-соціальної експертизи, що стосувався визначення розміру розміру моральної шкоди не приймався судом до уваги тому, як питання щодо розміру моральної шкоди належить до виключної компетенції суду, а обставини встановлені висновком експерта комплексного авто технічного та фото-відеотехнічного дослідження не стосувався обставин, що були предметом дослідження та перевірки доказами за заявленими позовними вимогами.

Крім того, на користь позивача за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в частині сплати судового збору за майнову вимогу 4 392,35 гривень, за немайнову вимогу 121, 12 гривень.

Що ж стосується вимог ТОРВ «ВДМ» про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, якою скористалося товариство у межах цієї ж справи, коли товариство перебувало у статусі відповідача, то вони не підлягають задоволенню судом, що розглядає справу, з огляду на наступне.

Як видно зі змісту заяви ТОВ «ВДМ», від імені та в інтересах якого діє адвокат - Олена Грицаєнко, остання 30.01.2025 року через підсистему «Електронний суд» звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з заявою про компенсацію судових витрат у розмірі 55 000, 00 грн. з тих підстав, що позивачем було подано заяву про заміну відповідача у справі з ТОВ «ВДМ» на ОСОБА_2 про яку товариству стало відомо під час судового засідання 30.01.2025 року. Таку вимогу обґрунтувала тим, що згідно частини 5 статті 51 ЦПК України відповідач , замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Так, за даними матеріалів справи, 10.05.2024 року позивач, звертаючись до суду з позовом, позивався до ТОВ «ВДМ», як роботодавця ОСОБА_2 та власника транспортного засобу - автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 .

23.01.2025 року представник позивача Лур`є С.С. надіслав на адресу Деснянського районного суду міста Києва клопотання про заміну неналежного відповідача ТОВ «ВДМ» на належного - ОСОБА_2 , копія якого також 23.01.2025 року була надіслана учасникам справи, в тому числі ТОВ «ВДМ» (а.с. 52-53 тому №3).

Підставою для заміни сторони відповідача була відповідь надана з Пенсійного фонду України та документів наданих ТОВ «ВДМ» ( наказ про призначення, повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_2 на момент настання ДТП не працював у ТОВ «ВДМ».

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на: 1) професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За приписами ч. 5 ст. 51 ЦПК України відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема, у разі заміни сторони відповідача, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «ВДМ» про компенсацію понесених судових витрат, оскільки не знайшло свого підтвердження посилання заявника на ту обставину, що дії позивача були необгрунтовані та передчасні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 43, 51, 133, 137, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ВДМ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: майнову шкоду в розмірі 439 235, 88 гривень; моральну шкоду 14 000, 00 гривень, судові витрати на професійну правничу допомогу 10 000, 00 гривень, судові витрати за оплату послуг експерта оформлених висновком №29067/22-54 від 12.01.2023 року у розмірі 2 038, 72 гривні, по сплаті судового збору 4 392,35 гривень та 121, 12 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 469 788 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 07 копійок.

Клопотання адвоката Грицаєнко Олени Павлівни, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю « ВДМ». про компенсацію судових витрат, залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , e-mail ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса фактичного проживання станом на 27.10.2022 року -04128, АДРЕСА_3 , адреса зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ВДМ», адреса 02232, місто Київ, проспект Червоної Калини (Маяковського) будинок №68, офіс 233, код ЄДРПОУ 41993407.

Суддя К.Г. Плахотнюк