Рішення № 138666541, 31.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6659/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення, просить суд:

- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеської області, за №325 по особовому складу від 27.02.2026 року «Про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0042850), у вигляді звільнення зі служби в поліції.»

- поновити на службу в поліцію старшого сержанта ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції до відділення поліції №1, Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області з 27.02.2026 року.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеської області, ЄДРПОУ 40108740, заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 27.02.2026 року по поновлення на службі та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що спірний наказ є протиправними, вказав, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, а оскаржуваний наказ Відповідача, оснований виключно на підставі проведеного службового розслідування та дисциплінарного наказу Відповідача, який, в свою чергу, складений на підставі зібраних матеріалів з порушенням вимог закону, із спотворенням обставин які підпали під перевірку. Також позивач вказує на непропорційність стягнення із учиненим діянням, а саме зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з Національної поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Більш того, окрім визначення пропорційного покарання до вчиненого дисциплінарного проступку, на посадову особу Відповідача покладається обов`язок врахування обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, між тим, діючих дисциплінарних стягнень Позивач на час звільнення не має, та прийняте Відповідачем рішення про звільнення з поліції не відповідає дисциплінарному статуту Національної поліції України.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відеозаписи, оглянуті членами дисциплінарної комісії, в сукупності із поясненнями осіб, опитаних в ході службового розслідування, проведеним аналізом даних маршрутів руху нарядів ГРПП ВнП № 1 Болградського РВП ГУНП, інформації щодо перевірок в системі ІПНП та іншими матеріалами службового розслідування: підтверджують наявність налагодженого неправомірного інсценування адміністративних правопорушень; свідчать про умисний характер дій поліцейських, у тому числі ОСОБА_2 ; доводять внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів; підтверджують порушення основоположних принципів службової дисципліни в поліції. У сукупності це є достатньою підставою для висновку про наявність у діях позивача складу грубого дисциплінарного проступку та правомірність застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/6659/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходив службу на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області.

Відповідно до висновку службового розслідування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має вищу юридичну освіту, проходив службу в органах внутрішніх справ з 23.11.2012 по 06.11.2015, у Національній поліції України з 07.11.2015, на займаній посаді перебував з 10.03.2023, діючих дисциплінарних стягнень не мав, по службі характеризувався посередньо. Службове розслідування щодо нього було призначене наказом ГУНП в Одеській області від 29.01.2026 № 213 за відомостями, викладеними у доповідній записці УГІ ГУНП в Одеській області від 29.01.2026 № 26843-2026, у зв`язку з можливими фактами фальсифікації адміністративних матеріалів та штучного створення показників службової діяльності працівниками СРПП ВнП № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області.

В ході службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що 11.07.2025 старшим сержантом поліції С. Анікіним стосовно ОСОБА_3 були складені протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП, а також протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП; крім того, іншим працівником було винесено постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Надалі постановою Арцизького районного суду від 05.08.2025 у справі № 492/993/25 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні відповідних адміністративних правопорушень.

Разом із тим під час усного опитування ОСОБА_3 повідомив, що сів за кермо мопеда на прохання поліцейських, після чого щодо нього були складені адміністративні матеріали, а за такі дії він отримав від поліцейських грошові кошти. Під час перегляду відеозапису, здійсненого з мобільного телефону ОСОБА_1 , дисциплінарною комісією також зафіксовано, що особу чоловіка встановлювали фактично з його слів, документи на транспортний засіб не перевірялися, а з відео неможливо було однозначно встановити факт керування мопедом саме шляхом приведення його в рух двигуном.

Окремо встановлено, що 11.07.2025 о 17:17 ОСОБА_1 перевіряв по базах МВС особу ОСОБА_3 , а маршрут патруля у відповідний проміжок часу фіксував його перебування поблизу адміністративної будівлі ВнП № 1.

Також висновком службового розслідування встановлено, що 13.09.2025 стосовно ОСОБА_4 саме ОСОБА_5 склав протоколи за ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Постановою Арцизького районного суду від 30.09.2025 у справі № 492/1332/25 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень.

Разом із цим, під час усного опитування ОСОБА_4 повідомив, що неодноразово погоджувався на пропозиції поліцейських сісти за кермо мопеда, який йому не належав, проїхати на ньому кілька метрів, а після зупинки повідомити про відмову від проходження медичного огляду; за це, зі слів опитаного, він отримував від поліцейських грошові кошти.

За результатами перевірки дотримання вимог службової дисципліни позивачем, встановлено не здійснення останнім належної відеофіксації, вчинення умисного інсценування події адміністративного правопорушення та внесення недостовірних відомостей до адміністративних матеріалів.

Крім того, службовим розслідуванням установлено, що 15.11.2025 стосовно ОСОБА_6 саме ОСОБА_5 склав протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В межах перевірки цього факту дисциплінарною комісією були враховані пояснення ОСОБА_6 , згідно з якими він за проханням поліцейських сідав за кермо мопеда, проїжджав декілька метрів, після чого його зупиняли та оформлювали адміністративні матеріали; за кожний такий факт, зі слів ОСОБА_6 , він отримував грошові кошти.

Окремо у висновку службового розслідування відображено зміст відеофіксованого опитування, відповідно до якого ОСОБА_6 повідомляв, що подібні ситуації мали місце двічі, а після оформлення матеріалів йому надавали гроші.

За наслідками аналізу дій ОСОБА_1 дисциплінарна комісія дійшла висновку про неналежну фіксацію події адміністративного правопорушення, умисне невиконання службових обов`язків, інсценування адміністративного правопорушення та внесення недостовірних відомостей до складених адміністративних матеріалів.

За результатами службового розслідування встановлено, що позивач ОСОБА_1 був не випадковим учасником подій, які стали предметом перевірки, а безпосередньо фігурував у кількох епізодах складання адміністративних матеріалів щодо інсценованих адміністративних правопорушень різними особами - зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

При цьому дисциплінарна комісія, оцінивши сукупність зібраних матеріалів, відеозаписів, відомостей з інформаційних баз МВС, копій адміністративних матеріалів та пояснень опитаних осіб, дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак грубого дисциплінарного проступку, який, за висновком комісії, полягав в умисному невиконанні службових обов`язків, інсценуванні правопорушень, внесенні недостовірних відомостей до адміністративних матеріалів та неінформуванні керівництва про виявлені порушення службової дисципліни.

За результатами проведеного службового розслідування за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, пункту 2.3 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, пункту 27 розділу ІІ посадової інструкції від 13.01.2025 № 64.1/474, до старшого сержанта поліції ОСОБА_7 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Судом також встановлено, що Наказом ГУНП в Одеській області від 29.01.2026 № 213 призначено службове розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами ВнП № 1 Болградського РВП ГУНП в області, зокрема старшим сержантом поліції ОСОБА_1 та затверджено склад дисциплінарної комісії.

29.01.2026 ОСОБА_1 ознайомлено із наказом про призначення службового розслідування під особистий підпис.

29.01.2026 наказом ГУНП в області № 139 о/с ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування.

Наказом ГУНП в області від 09.02.2026 № 317 внесено зміни до складу дисциплінарної комісії ГУНП в області. Наказом ГУНП в області від 12.02.2026 № 351 строк проведення службового розслідування продовжено до 26.02.2026 відповідно до частини 3 статті 26 Дисциплінарного статуту.

В межах проведення службового розслідування посадові особи, які входили до складу дисциплінарної комісії здійснили усі можливі заходи, щоб відібрати у старшого сержанта ОСОБА_1 пояснення, за результатами яких останнього опитано 29.01.2026 та додатково опитано 03.02.2026. Висновок службового розслідування затверджено начальником ГУНП в Одеській області 19.02.2026.

Зазначений висновок службового розслідування було реалізовано шляхом видання наказу ГУНП в Одеській області № 406 від 19.02.2026.

27.02.2025 позивача було ознайомлено з дисциплінарним наказом.

Дисциплінарний наказ реалізовано шляхом видання наказу по особовому складу № 325 о/с від 27.02.2025 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

27.02.2025 позивачу повідомлено, що наказом ГУНП в Одеській області від 27.02.2025 № 325о/с його звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з використанням електронної комунікації, а саме за допомогою месенджеру «WhatsApp» вказаний наказ направлено на номер телефону, що належить ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), а також лист № 74955-2026 від 27.02.2026 направлено на адресу проживання позивача засобами поштового зв`язку.

Не погоджуючись з наказом відповідача про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про Національну поліцію, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України Про Національну поліцію, рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Як визначено статтею 17 Закону України Про Національну поліцію, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 64 Закону України Про Національну поліцію, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.

Стаття 18 Закону України Про Національну поліцію визначає основні обов`язки поліцейського.

Згідно ч. 1 цієї статті поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону України Про Національну поліцію, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

У статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (ч. 1).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (ч. 2).

Згідно ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

У відповідності з ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

За приписами ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Предметом спірних правовідносин стало застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію, тобто у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Судом встановлено, що притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем, зокрема за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, пункту 2.3 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, пункту 27 розділу ІІ посадової інструкції від 13.01.2025 № 64.1/474.

Щодо порядку проведення службового розслідування.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

За приписами ч.ч. 7-8 ст. 14 Дисциплінарного статуту, у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.

Згідно ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 затверджений Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (надалі Порядок №893).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до п. 4 розд. ІІ Порядку №893, у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначаються підстава та форма проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Відповідно до пунктів 1-3 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

За приписами пунктів 4-6 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України Службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Письмові клопотання поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, про отримання і долучення до матеріалів службового розслідування документів, отримання додаткових пояснень від інших осіб подаються голові або членам дисциплінарної комісії в межах строку проведення службового розслідування.

Голова дисциплінарної комісії впродовж п`яти робочих днів з моменту отримання такого письмового клопотання вивчає його обґрунтованість, за результатами вивчення в межах строку проведення службового розслідування приймає рішення про його задоволення або про відмову в задоволенні, про що інформує поліцейського, який подав таке клопотання.

Письмова скарга на дії осіб, які проводять службове розслідування, подається поліцейським, стосовно якого його призначено, уповноваженому керівнику.

У разі визнання такої скарги обґрунтованою уповноважений керівник у межах строку, встановленого законодавством України, може прийняти рішення про виключення особи, дії якої було оскаржено, зі складу дисциплінарної комісії, а також про призначення відносно неї (у разі виявлення ознак дисциплінарного проступку) службового розслідування.

Згідно пунктів 7-8 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.

Щодо прав поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, на надання пояснень у пунктах 13-17 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України зазначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні або письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих їм відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування.

Усні пояснення можуть фіксуватися особою, яка проводить службове розслідування, у тому числі за допомогою технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, засобів фото- і відеозапису з подальшим накладанням на файл електронного цифрового підпису.

Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським, а від поліцейського, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, - після його протверезіння.

Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.

Під час розгляду справи у формі відкритого засідання поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, може надавати письмові пояснення, а також усні пояснення, які фіксуються одним із членів дисциплінарної комісії на бланку пояснення або за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу.

Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що належно повідомлений. У цьому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі, а поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою-десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.

В акті про відмову надати пояснення зазначаються відомості про дату, час і місце його складання, про роз`яснення поліцейському, стосовно якого призначено службове розслідування, або іншим особам, яким було запропоновано надати пояснення та які відмовилися це зробити, їхніх прав, а також їхні прізвища, власні імена та по батькові (за наявності). Крім того, зазначаються посади, звання, прізвища, власні імена, по батькові (за наявності) осіб, які склали акт, а також (у разі повідомлення) причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, якому поліцейський відмовився надати пояснення, та інші особи, присутні під час відмови.

Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.

Досліджуючи питання щодо порядку проведення службового розслідування, суд враховує введення в Україні воєнного стану та зазначає, що Законом України Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану від 15.03.2022 № 2123-IX, який набув чинності 01.05.2022 року, Дисциплінарний статут Національної поліції України доповнено розділом V.

Цей розділ визначає особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Відповідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 26 розділу V Дисциплінарного статуту, у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.

Згідно ч. 5 ст. 26 розділу V Дисциплінарного статуту, за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.

Згідно ч. 6 ст. 26 розділу V Дисциплінарного статуту, службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 27 розділу V Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 розділу V Дисциплінарного статуту від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу VІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості:

дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

підстава для проведення службового розслідування;

форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).

У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:

обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим;

посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;

пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;

обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.

При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов`язаних з державною таємницею, поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, або осіб, дані яких зазначаються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання доступу до секретної інформації та найменування органу і посадової особи, який(а) видав(ла) цей наказ.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:

висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;

вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;

відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Згідно п. 1 розділу VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України Кабінету Міністр України, наказів, інших нормативно-правових i актів та Присяги.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття наказу про звільнення зі служби в поліції (у зв`язку із застосування дисциплінарного стягнення) слугували матеріали службового розслідування, зокрема висновок службового розслідування, затверджений начальником ГУНП в Одеській області від 19.02.2026 року.

Так, 29.01.2026 на адресу керівника ГУНП в області надійшла доповідна записка УГІ ГУНП в області № 26843-2026 (835880), щодо можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами ВнП №1 Болградського РВП ГУНП в області, зокрема позивачем , що виразилось у фальсифікації адміністративних матеріалів, умисному створенні штучних показників службової діяльності, що призвело до притягнення невинних осіб до адміністративної відповідальності у виді накладення на останніх адміністративних штрафів, що може свідчити про умисне вчинення поліцейськими грубих порушень вимог законодавства України, а також для вивчення службової діяльності, ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосередніми та прямими керівниками щодо підлеглих.

Щодо фактичних обставин в доповідні записці зазначено, що протягом грудня 2025 року мобільною групою УГІ ГУНП в області, здійснювалися заходи контролю, пов`язані з дотриманням особовим складом сектору реагування патрульної поліції ВнП №1 Болградського РВП ГУНП в області вимог чинного законодавства під час реагування поліцейськими, зокрема позивачем на адміністративні правопорушення у сфері дотримання Правил дорожнього руху його учасниками.

Як встановлено судом та вже зазначалось вище, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що 11.07.2025 старшим сержантом поліції С. Анікіним стосовно ОСОБА_3 були складені протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП, а також протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП; крім того, іншим працівником було винесено постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Надалі постановою Арцизького районного суду від 05.08.2025 у справі № 492/993/25 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні відповідних адміністративних правопорушень.

Разом із тим під час усного опитування ОСОБА_3 повідомив, що сів за кермо мопеда на прохання поліцейських, після чого щодо нього були складені адміністративні матеріали, а за такі дії він отримав від поліцейських грошові кошти. Під час перегляду відеозапису, здійсненого з мобільного телефону ОСОБА_1 , дисциплінарною комісією також зафіксовано, що особу чоловіка встановлювали фактично з його слів, документи на транспортний засіб не перевірялися, а з відео неможливо було однозначно встановити факт керування мопедом саме шляхом приведення його в рух двигуном.

Окремо встановлено, що 11.07.2025 о 17:17 ОСОБА_1 перевіряв по базах МВС особу ОСОБА_3 , а маршрут патруля у відповідний проміжок часу фіксував його перебування поблизу адміністративної будівлі ВнП № 1.

Також висновком службового розслідування встановлено, що 13.09.2025 стосовно ОСОБА_4 саме ОСОБА_5 склав протоколи за ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Постановою Арцизького районного суду від 30.09.2025 у справі № 492/1332/25 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень.

Разом із цим, під час усного опитування ОСОБА_4 повідомив, що неодноразово погоджувався на пропозиції поліцейських сісти за кермо мопеда, який йому не належав, проїхати на ньому кілька метрів, а після зупинки повідомити про відмову від проходження медичного огляду; за це, зі слів опитаного, він отримував від поліцейських грошові кошти.

За результатами перевірки дотримання вимог службової дисципліни позивачем, встановлено не здійснення останнім належної відеофіксації, вчинення умисного інсценування події адміністративного правопорушення та внесення недостовірних відомостей до адміністративних матеріалів.

Крім того, службовим розслідуванням установлено, що 15.11.2025 стосовно ОСОБА_6 саме ОСОБА_5 склав протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В межах перевірки цього факту дисциплінарною комісією були враховані пояснення ОСОБА_6 , згідно з якими він за проханням поліцейських сідав за кермо мопеда, проїжджав декілька метрів, після чого його зупиняли та оформлювали адміністративні матеріали; за кожний такий факт, зі слів ОСОБА_6 , він отримував грошові кошти.

Окремо у висновку службового розслідування відображено зміст відеофіксованого опитування, відповідно до якого ОСОБА_6 повідомляв, що подібні ситуації мали місце двічі, а після оформлення матеріалів йому надавали гроші.

За наслідками аналізу дій ОСОБА_1 дисциплінарна комісія дійшла висновку про неналежну фіксацію події адміністративного правопорушення, умисне невиконання службових обов`язків, інсценування адміністративного правопорушення та внесення недостовірних відомостей до складених адміністративних матеріалів.

За результатами службового розслідування встановлено, що позивач ОСОБА_1 був не випадковим учасником подій, які стали предметом перевірки, а безпосередньо фігурував у кількох епізодах складання адміністративних матеріалів щодо інсценованих адміністративних правопорушень різними особами - зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Під час проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією досліджено значний обсяг доказів, зокрема: адміністративні матеріали, пояснення громадян, пояснення поліцейських, відеозаписи з бодікамер і відеореєстраторів службового транспорту, а також інформацію з інформаційних систем МВС щодо маршруту руху патруля та часу фіксації подій.

Також, під час службового розслідування були дослідженні відеозаписи на цифровому носії (DVD-R), які містили відео фіксацію з бодікамер та службових автомобілів поліцейських.

Отже, за результатами їх перегляду зроблено висновок про невідповідність дій працівників поліції вимогам законодавства, крім переліченого вище дисциплінарна комісія встановила, що поліцейські належним чином не встановлювали особи правопорушників на місці зупинки та не вимагали пред`явлення документів, що посвідчують особу, а також не перевіряли документи на право керування й реєстраційні документи на транспортні засоби (мопеди). Також дисциплінарною комісією встановлено, що фіксація подій за допомогою бодікамер здійснювалася вибірково.

При цьому дисциплінарна комісія, оцінивши сукупність зібраних матеріалів, відеозаписів, відомостей з інформаційних баз МВС, копій адміністративних матеріалів та пояснень опитаних осіб, дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак грубого дисциплінарного проступку, який, за висновком комісії, полягав в умисному невиконанні службових обов`язків, інсценуванні правопорушень, внесенні недостовірних відомостей до адміністративних матеріалів та неінформуванні керівництва про виявлені порушення службової дисципліни.

Слід зазначити, що у позовній заяві відсутні твердження, заперечення, спростування позивача щодо досліджень відеозаписів з боді камер, зокрема в частині переривання записів.

Поряд з цим, судом досліджено відеофайли які містили відеофіксацію з бодікамер та службових автомобілів поліцейських.

Вказані відео файли підтверджують відомості встановлені дисциплінарною комісією в дисциплінарному висновку, свідчать про відсутність належної фіксації правопорушень та підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Щодо порушення позивачем правил етичної поведінки суд зазначає, що узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських є Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Абзацами першим, другим, сьомим, восьмим, десятим пункту 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Правил етичної етики за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Таким чином, на поліцейських чинним законодавством покладено обов`язок дотримуватись норм етики, бути ввічливими, контролювати свою поведінку та емоції як у робочий, так і в не робочий час, поведінка поліцейського повинна бути прикладом для суспільства.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Не виконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду 26 січня 2026 року у справі № 260/271/24, від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22, від 30 вересня 2024 року у справі № 600/5128/23-а.

Щодо доводів позивача на підтвердження протиправності оскаржуваних наказів викладених в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відносно тверджень, що в службовому розслідуванні використано пояснення громадян, які на постійної основі зловживають спиртними напоями, самостійно не оскаржували дії поліцейських та були зацікавлені у результаті проведеної перевірки, суд акцентує, що предметом службового розслідування є діяння поліцейського, стосовно якого воно призначено, та наявність у цих діяннях ознак дисциплінарного проступку. Отже, поведінка громадян щодо яких було складено протоколи про адміністративні правопорушення, у жодному разі не є предметом службового розслідування, натомість дисциплінарна комісія мала оцінити, чи діяв саме позивач у межах повноважень, та чи дотримався Правил етичної поведінки та відповідних приписів закону.

Суд зазначає, що саме по собі існування чинної адміністративної постанови не може слугувати безумовним доказом правомірності дій поліцейського під час їх складання та не виключає можливості оцінки цих дій у межах дисциплінарного провадження. Дослідивши матеріали службового розслідування, суд дійшов висновку, що формальне не оскарження вказаної постанови самими громадянами не спростовує фактів штучного створення доказової бази поліцейським. Як встановлено дисциплінарною комісією, об`єктами дій позивача ставали особи з вираженою соціальною вразливістю, які через свій спосіб життя, відсутність правової обізнаності та матеріальних ресурсів не спроможні належним чином оцінити наслідки складених щодо них документів або самостійно ініціювати процедуру їх судового оскарження.

Також суд не приймає до уваги твердження позивача про упередженість членів дисциплінарної комісії, позаяк стороною позивача не надано жодного належного, допустимого, юридично спроможного доказу на підтвердження вказаних обставин.

Щодо твердження позивача, що зафіксованих на відеозаписах осіб неможливо ідентифікувати, суд зазначає, що дослідженням цих матеріалів підтверджено проведення опитування саме працівниками управління головної інспекції ГУНП в Одеській області, які називали мету прибуття та діяли в межах своїх повноважень. Будь-яких об`єктивних даних для сумніву в достовірності записів чи ідентичності осіб суд не встановив.

Твердження позивача, що оскаржений наказ не містить жодних посилань на якісь матеріали перевірки безпосередньо проведених в ході службового розслідування, пояснень, конкретних дій службових осіб, які здійснювали перевірку, судом відхиляються та не приймаються до уваги, оскільки стаття 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначає перелік обставин, які враховуються під час визначення виду стягнення (характер, обставини, особа, вина, пом`якшуючі/обтяжуючі фактори тощо). Однак фіксація, дослідження та детальний опис цих обставин здійснюються у висновку службового розслідування, а не безпосередньо в тексті самого наказу.

Щодо співмірності дисциплінарного стягнення зі скоєним правопорушення, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 березня 2026 року у справі № 420/1951/23, від 01 квітня 2020 року у справі № 806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт грубого порушення службової дисципліни, суд вважає, що відповідач довів та належним чином обґрунтував, що за встановлені у висновку службового розслідування порушення службової дисципліни до позивача слід застосувати найбільш суворий вид дисциплінарного стягнення - звільнення із служби в поліції.

На підставі викладеного, суд вважає правильним висновок службового розслідування, який був сформований у межах компетенції. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд вважає, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування спірного наказу відповідача.

Щодо вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зауважує, що вони з урахуванням наведених вище мотивів також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 31.07.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 01.06.2026 р. по 26.06.2026 р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити

31.07.2026.