Рішення № 138666515, 31.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17708/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального виробничого Експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» до Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, державного виконавця Положай Віктора Євгеновича про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального виробничого Експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» до Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, державного виконавця Положай Віктора Євгеновича, у якій позивач просить суд:

1.Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая Віктора Євгеновича щодо винесення постанови від 01.05.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №80902093, постанови від 04.05.2026 про арешт коштів боржника ВП №80902093.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80902093 від 01.05.2026 року.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП №80902093 від 04.05.2026 року.

4.Виконавче провадження ВП №80902093 закрити.

5.Зупинити примусове виконання постанов старшого державного виконавця Положая Віктора Євгеновича від 01.05.2026, 04.05.2026 року в межах ВП №80902093 до розгляду позову по суті.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що п.3 резолютивної частини постанови від 13.04.2026 про відкриття ВП №80750571 старшим держвиконавцем Положаєм В.Є. вказано: Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3215394.24 гривня (UAN). У п.1 (абз.5) резолютивної частини постанови ВП №80750571 від 14.04.2026 про арешт коштів боржника старшим державним виконавцем Положаєм В.Є. вказано: у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 35369786,67 гривня (UAN). В мотивувальній частині (абз.4) постанови ВП №80750571 від 01.05.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу старшим державним виконавцем Положаєм В.Є. вказано: Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 32134951.3 гривня (UAN): сума стягнутого виконавчого збору/суми стягненої винагороди приватного виконавця 1899.11 гривня (UAN). У зв`язку із цим у позивача виникають питання, яким саме виконавцем державним чи приватним здійснювалося ВП №80750571 та здійснюється ВП №80902093. Яким законом чи нормативно-правим актом передбачено при здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем стягувати виконавчий збір/основну винагороду на користь приватного виконавця.

Враховуючи вказане, на думку позивача, зазначені постанови грубо порушують вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо складання, оформлення постанов у виконавчому провадженні та підлягають скасуванню.

Також позивач зазначає, що КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» є комунальним підприємством, яке створене відповідно до рішення Подільської міської ради Подільського району Одеської області (фінансується з місцевого бюджету). Основною метою діяльності Позивача є забезпечення підприємств, установ, організацій та населення, а також інших абонентів тепловою енергією, сприяння розвитку національної економіки України. Відповідно до п.7.2 Статуту Позивач належить до сфери управління Департаменту житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин Подільської міської ради Подільського району Одеської області.

Посилаючись на ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» позивач вважає, що будь-які виконавчі провадження щодо стягнення грошових коштів з Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» повинні виконуватися виключно уповноваженою особою Управлінням Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області. Отже, старший держвиконавець Положай В.Є. з порушенням вимог законодавства відкрив виконавче провадження №80902093 та наклав арешт на бюджетні кошти комунального підприємства.

Ухвалою суду від 08.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі. Вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Призначив судове засідання у справі з викликом учасників справи.

Також, указаною вище ухвалою, відповідачу було встановлено строк для надання до суду відзиву на позовну заяву. Витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №80902093.

Відповідачем Одеським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України подано до суду відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що частина 2 статті 6 Закону №1404-VIII поширюється на: державні органи; державний та місцеві бюджети; бюджетні установи. Разом із тим Комунальне виробниче експлуатаційне підприємство «ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» є окремою юридичною особою суб`єктом господарювання комунального сектору економіки. Сам по собі факт створення підприємства органом місцевого самоврядування не надає йому статусу бюджетної установи. Боржник використовує звичайні поточні рахунки, кошти на таких рахунках не є коштами місцевого бюджету, виконання рішень щодо боржника здійснювалось у загальному порядку органами державної виконавчої служби.

Щодо законності відкриття виконавчого провадження № 80902093 відповідач зазначає, що виконавче провадження №80902093 відкрито на підставі чинного виконавчого документа постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Станом на момент відкриття виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору не була скасована, не була визнана незаконною, була обов`язковою до виконання. Законодавством передбачено імперативний обов`язок державного виконавця щодо відкриття окремого виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Також відповідач вказує, що постанова про арешт коштів боржника винесена у межах повноважень державного виконавця відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Як вбачається з її змісту, старший державний виконавець відділу визначив банківським установам відповідний порядок виконання цієї постанови. Зокрема, ця постанова містить застереження для банків про неможливість накладення арешту на кошти на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Документального підтвердження, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, до відділу не надходило.

Позивач надав до суду додаткові пояснення у справі, у яких підтримав раніше викладені обгрунтування позову та просив позов задовольнити.

В ході розгляду справи, під час надання усних пояснень представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити а також уточнив пункт 5 прохальної частини позову та просив його розглянути у такому змісті «Виконавче провадження ВП №80902093 закінчити».

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог. Надав пояснення, у яких підтримав обгрунтування відзиву на позовну заяву та зазначив про правомірність прийняття оскаржуваних постанов.

Ухвалою суду від 29.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

10.12.2025 Господарським судом Одеської області був виданий наказ № 916/2989/25, про стягнення з КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг коштів в розмірі 31772670 (тридцять один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 38 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 381272 (триста вісімдесят одну тисячу двісті сімдесят дві) грн. 05 коп.

13.04.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм Віктором Євгеновичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80750571 з виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/2989/25 від 10.12.2025.

Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду виконавця у розмірі 3 215 394,24 грн.

Також, 13.04.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм Віктором Євгеновичем винесено постанову у виконавчому провадженні № 80750571 про стягнення виконавчого збору, згідно з п.1 якої постановлено стягнути з боржника КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» виконавчий збір у розмірі 32 153 942,43 грн.

14.04.2026 керуючись вимогами ст. 74 Закону №1404-VIII у зв`язку з арифметичною помилкою під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору, державним виконавцем відділу винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою змінено суму виконавчого збору з 32 153 942,43 грн. на 3 215 394,24 грн.

Також 14.04.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм Віктором Євгеновичем винесено постанову у виконавчому провадженні № 80750571 про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих ти/електронні гроші рахунках/електронних рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення, постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: КВЕП "ПОДІЛЬСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 35 369 786,67 гривня (UAH).

01.05.2026, керуючись п. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ, у зв`язку із надходженням заяви стягувача про повернення наказу Господарського суду Одеської області №916/2989/25 від 10.12.2025, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм Віктором Євгеновичем винесено постанову у виконавчому провадженні № 80750571 про повернення виконавчого документу стягувачу.

У вказаній постанові зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом 32134951,3 грн; сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 1899,11 грн.

01.05.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм Віктором Євгеновичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80902093 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 80750571 виданого 13.04.2026, згідно якої залишок виконавчого збору, який підлягає стягненню становить 3 213 495,13 грн.

Також 04.05.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм Віктором Євгеновичем, керуючись ст. 56 Закону №1404-VІІІ, винесено постанову у виконавчому провадженні № 80902093 про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних кошти/електронні гроші рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 3 084 596,76 грн.

Не погодившись із прийнятими державним виконавцем постановами від 01.05.2026 про відкриття виконавчого провадження № 80902093 та від 04.05.2026 про арешт коштів боржника, а також вважають наявними підстави для закінчення виконавчого провадження та зупинення примусового виконання постанов до розгляду спору по суті, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб) та інших виконавчих документів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Як визначено ст.1 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктами 1,5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;.

Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як передбачено ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1,2,4 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій щодо примусового виконання рішення, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Пунктом 1 ч. 1 ст.37 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно ч.3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.48 та ч.1,2 ст. 56Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказ Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 (далі-Інструкція № 512/5).

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У постанові Верховного Суду від 01.05.2026 у справі №320/6164/23 Суд сформулював наступну правову позицію:

«…формулювання частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII - «якщо виконавчий збір не стягнуто» - слід застосовувати з урахуванням системного розуміння поняття «стягнення» у законодавстві про виконавче провадження. Стягнення виконавчого збору є не одномоментним актом отримання коштів, а правовим процесом, що охоплює декілька послідовних стадій: визначення обов`язку зі сплати збору шляхом винесення відповідної постанови; примусове виконання такої постанови як окремого виконавчого документа (її реєстрація, відкриття окремого виконавчого провадження, застосування заходів примусового виконання); фактичне надходження коштів на відповідні рахунки.

Застосоване у наведеній нормі формулювання «якщо виконавчий збір не стягнуто» охоплює саме першу стадію цього процесу - відсутність правової підстави для стягнення, тобто відсутність постанови про стягнення виконавчого збору. Такий висновок ґрунтується на системному аналізі положень Закону № 1404-VIII.

Диспозиція частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII покладає на державного виконавця у випадку, коли виконавчий збір «не стягнуто», обов`язок вчинити конкретну дію - винести постанову про стягнення виконавчого збору. Закон не пов`язує наслідки, передбачені цією нормою, зі списанням коштів, зверненням стягнення на майно чи будь-якими іншими діями з фактичного одержання коштів. Отже, нормативний припис стосується саме першої стадії стягнення, що вказує на відповідне значення гіпотези норми: вона застосовується за відсутності постанови про стягнення виконавчого збору.

Тобто постанова про стягнення виконавчого збору є юридичним актом стягнення, тоді як її подальше примусове виконання здійснюється в межах окремого виконавчого провадження.

Отже, формулювання частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII «якщо виконавчий збір не стягнуто» охоплює випадки, коли постанова про стягнення виконавчого збору не винесена. За наявності ж чинної, не скасованої постанови про стягнення виконавчого збору, виконавчий збір є стягнутим у розумінні Закону, гіпотеза зазначеної норми не настає, а обов`язок щодо винесення нової постанови у державного виконавця не виникає.

Викладене знаходить своє відображення і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка розкриває механізм дій державного виконавця під час примусового виконання виконавчих документів, ухвалюється та змінюється Міністерством юстиції України відповідно до змін, що вносяться до Закону № 1404-VIII.».

В ході розгляду справи судом встановлено, що 13.04.2026 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80750571 з виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/2989/25 від 10.12.2025, а також цього ж дня винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» у розмірі 3 215 394,24 грн (враховуючи внесені зміни).

Також 14.04.2026 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 80750571 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Надалі, у зв`язку із надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документу та винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, 01.05.2026 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80902093 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 80750571, виданого 13.04.2026 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, згідно якої залишок виконавчого збору, який підлягає стягненню становить 3 213 495,13 грн.

04.05.2026 державним виконавцем на підставі ст.18, 48, 56 Закону №1404-VІІІ, винесено постанову у виконавчому провадженні № 80902093 про арешт коштів боржника.

Із наведено вбачається, що оскаржувана постанова від 01.05.2026 про відкриття виконавчого провадження № 80902093 була винесена державним виконавцем з підстав та в порядку визначених ст. 40 Закону № 1404-VIII та п.8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5.

В свою чергу оскаржувана постанова від 04.05.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80902093 була винесена державним виконавцем на підставі ст. 18, 48, 56 Закону № 1404-VIII.

Оскаржуючи вказані постанови позивач посилається на те, що у п.3 постанови від 13.04.2026 про відкриття ВП №80750571 вказано «Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3215394.24 гривня (UAN)»; у п.1 резолютивної частини постанови ВП №80750571 від 14.04.2026 про арешт коштів боржника вказано «у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 35369786,67 гривня (UAN)»; в мотивувальній частині (абз.4) постанови ВП №80750571 від 01.05.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу вказано «Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 32134951.3 гривня (UAN): сума стягнутого виконавчого збору/суми стягненої винагороди приватного виконавця 1899.11 гривня (UAN).

При цьому позивач зауважує, що йому не зрозуміло яким саме виконавцем державним чи приватним здійснювалося ВП №80750571 та здійснюється ВП №80902093, а також вказує на відсутність положень чинного законодавства, які передбачають право при здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем стягувати основну винагороду на користь приватного виконавця.

З даного приводу суд враховує пояснення представника відповідача, що форми постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про повернення виконавчого документа стягувачу є єдино встановленими для державних виконавців та приватних виконавців, а відтак їх зміст передбачає зазначення «виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця». При цьому у вступних частинах таких постанов чітко зазначено яким державним виконавцем органу державної виконавчої служби чи приватним виконавцем винесена одна із вказаних постанов, а відтак зрозуміло стягується виконавчий збір чи основна винагорода приватного виконавця.

При цьому суд зауважує, що у спірній поставові про відкриття виконавчого провадження № 80902093 від 01.05.2026 у п.1 вказано, що виконавче провадження відкрито з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 80750571 від 13.04.2026, та стягненню підлягає саме виконавчий збір у розмірі 3 213 495,13 грн.

А відтак, вказані твердження позивача відхиляються за необгрунтованістю.

Також обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» зазначаючи, що будь-які виконавчі провадження щодо стягнення грошових коштів з Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» повинні виконуватися виключно уповноваженою особою Управлінням Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Наведеним положенням визначено обмежене коло боржників, виконання рішення про стягнення коштів із яких, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а саме: із державних органів, державного та місцевих бюджетів, бюджетних установ.

Відповідно до 1.1-1.3, 3.3 Статуту, затвердженого рішенням Подільської міської ради Подільського району Одеської області №21-1 від 23.12.2020, Комунальне виробниче експлуатаційне підприємство «Подільськтеплокомуненерго» створене відповідно до рішення Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство самостійний суб`єкт підприємницької діяльності, створений для задоволення суспільних потреб, досягнення економічних та соціальних результатів, та з метою одержання прибутку.

Підприємство має відокремлене майно (згідно п. 6.1.), веде самостійний баланс, має розрахунковий рахунок, валютний та інші рахунки в установах банків України, круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, фірмові бланки, інші атрибути юридичної особи.

В той же час, п.12 ст.2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

З наведеного вбачається, що позивач не є бюджетною установою, як не відноситься і до інших суб`єктів (державних органів, державного та місцевих бюджетів), примусове стягнення коштів з яких здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відтак, виконання щодо позивача правомірно здійснює Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. А вище наведені позивачем аргументи, якими він обгрунтовує заявлені позовні вимоги, суд також відхиляються судом за необгрунтованістю.

В ході розгляду справи судом встановлено, що оскаржувані постанови державного виконавця винесені належним суб`єктом, на підставах та в порядку, визначеними Законом № 1404-VIII та Інструкцією № 512/5, та суд не вбачає підстав для їх скасування.

Щодо вимог позивача, зазначених у прохальній частині позову: закінчити виконавче провадження №80902093 та зупинити примусове виконання постанов до розгляду спору по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимога позивача закінчити виконавче провадження №80902093 не відповідає способам захисту, визначеним ст.5 КАС України. Позов не містить обгрунтувань у вказаній частині позовних вимог.

Також суд зауважує, що закінчення виконавчого провадження віднесено Законом України «Про виконавче провадження» до повноважень державних та приватних виконавців, а підстави для закінчення виконавчого провадження визначені ст.39 Закону, наявність яких позивачем не доведено та судом не встановлено.

Щодо вимоги про зупинення виконання оскаржуваних постанов до розгляду позову по суті, суд припускає, що заявивши їх позивач мав намір вжити заходів забезпечення позову. Проте, заяви в порядку, передбаченому ст. 150-153 КАС України позивач не подавав та необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову не обгрунтовував, зазначивши вимогу про зупинення виконання оскаржуваних постанов як позовну вимоги.

Втім, така вимога також є необгрунтована та не відповідає способам захисту, визначеним ст.5 КАС України.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необгрунтованість позову у повному обсязі та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в ході розгляду справи доведено правомірність винесення оскаржуваних постанов.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд

вирішив:

Позов Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Комунальне виробниче експлуатаційне підприємство «Подільськтеплокомуненерго», код ЄДРПОУ 25977888, адреса місцезнаходження: провул. Куяльницький, 28А, м. Подільськ, Одеська область, 66303.

Відповідачі: Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 45862901, адреса: вул. Богдана Хмельницького,34 м. Одеса, 65605.

Державний виконавець Положай Віктор Євгенович, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА