Рішення № 13866464, 14.02.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

2-267/11

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.,

з участю секретаря Чигир Т.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП банк» про визнання недійсним договору ,-

встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача мотивуючи свої вимоги тим , що 02 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір МL -006/1977/2008 , строком дії до 03 квітня 2023 року на загальну суму 81000 доларів США . Видача кредиту стверджується випискою по особовому рахунку Відповідач не виконав взятих на себе за умовами договору зобов»язань .

Заборгованість по кредиту станом на 29.01.2010 року складає 731538,99 грн. , що складається з 639046 ,64 грн. залишок заборгованості за кредитом; 92492,35 грн. відсотки за користування кредитом ; 39386,68 грн. пеня , 75 грн. штрафні санкції .

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги за вищевказаними обставинами та просить суд стягнути з відповідача користь позивача 731538,99 грн. , що складається з 639046 ,64 грн. залишок заборгованості за кредитом; 92492,35 грн. відсотки за користування кредитом ; 39386,68 грн. пеня , 75 грн. штрафні санкції .

Відповідач не визнаючи позовні вимоги позивача звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору , оскільки він був укладений в іноземній валюті .В подальшому відповідач до суду не з»явився повторно . Судом про дату судового розгляду судом повідомлявся . Причина його неявки суду невідома .

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача , дослідивши матеріали справи вважаю ,що первісний позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

У відповідності до вимг ст. 526,530 ЦК України зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк .

Відповідно до ст..1054 ЦК України , за Кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти позичальникові , у розмірі на та умовах , встановлених договором , а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити відсотки .

В судовому засіданні достовірно встановлено , що 02 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір МL -006/1977/2008 , строком дії до 03 квітня 2023 року на загальну суму 81000 доларів США . Видача кредиту стверджується випискою по особовому рахунку Відповідач не виконав взятих на себе за умовами договору зобов»язань .

Відповідно до ст..1050 ЦК України , якщо договором позики встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами , то в разі прострочення повернення чергової частини , позикодавець має право вимагати дострокового повергнення частини позики , що залишилася та сплати відсотків.

Заборгованість по кредиту складає 731538,99 грн. , що складається з 639046 ,64 грн. залишок заборгованості за кредитом; 92492,35 грн. відсотки за користування кредитом ; 39386,68 грн. пеня , 75 грн. штрафні санкції .

На підстав викладеного , суд вважає , що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі , оскільки відповідачами не виконано взятих на себе зобов»язань за умовами кредитного договору .

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700 гривні та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

Одночасно слід відмітити про те , що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав .

Позивач за зустрічним позовом вказує , що кредитний договір має бути визнаний судом недійснийм ,оскільки укладений в іноземній валюті долар США , однок грошовою одиницею в Україні є гривня .

Статтею 99 Конституції України встановлено , що грошовою одиницею України є гривня . При цього не встановлено якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку , встановлених законом . Тобто , відповідно до законодавства , гивня має статус універсального платіжного засобу , який без обмежень приймається на всій території України , однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України .

Основним законодавчим актом , який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Стаття 1054 ЦК України передбачає , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець ) зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому у відповідності із ст..2 Закону України «Про банки та банківську діяльність «кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Ст.47 та ст..49 цього Закону визначають операції банків і розміщення залучених коштів від свого імені , на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти , яка використовується . Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2ст.5 цього ж Декрету .

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій , письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій , що затверджене Постанової Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ мають право здійснювати операції з валютними цінностями , серед яких :

-неторговельні операції з валютними цінностями ;

-операції готівковою іноземною валютою ( купівля,продаж,обмін) .що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти , які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами ;

-ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті та клієнтів нерезидентів у грошовій одиниці України ;

-залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України ;

-залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках ;

-інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України .

З вищенаведеного вбачається , що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті .

Щодо вимог підпункту «в»п.4 ст. 5 Декрету КМУ , який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті , якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі , то на сьогодні не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті . Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу , затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 483 , використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється , якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк( ця норма стосується лише тих операції уповноваженого банку на здійснення яких НБУ видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями .

Таким чином , за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій , єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій , отриманої у встановленому порядку . Тому при розгляді даного спору про визнання недійсним договору про надання кредиту в іноземній валюті суд враховує , що у разі наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу НБУ ,здійснення кредитної операції у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства .

Згідно вимог ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання .

За наведеного вище вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню в повному обсязі .

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України,-

Вирішив :

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , ідеентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ПАТ «ОТП банк»(,р/р29093002900006 в АТ «ОТП банк , МФО 300528, код ОДРПОУ 21685166 м. Київ , вул.. Жилянська 48-50а) в рахунок стягнення заборгованості по кредиту 731538,99 грн., державне мито в розмірі 1700 грн. та 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом , а всього 733358,99 грн. ( сімсот тридцять три тисячі триста п»ятдесят вісім гривень 99 коп.) .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП банк» про визнання недійсним договору відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя :