Рішення № 138649558, 30.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №344/5918/26

Провадження №2/338/764/26

30 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позов обґрунтовує тим, що 20 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №75772149 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6000 грн строком на 30 календарних днів, однак відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав.

30 листопада 2021 року право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №10072020 та Реєстру прав вимоги №120 перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становила 20328 грн, з яких 6000 грн - основний борг та 14328 грн - проценти за користування кредитом.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість та понесені судові витрати, а саме 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на правову допомогу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не прибув, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, відповідно до статей 280281 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 20 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75772149, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6000 грн строком на 30 календарних днів.

Умовами договору передбачено базову процентну ставку 1,99 % за кожний день користування кредитом, акційну процентну ставку 0,69 % на день, а також процентну ставку 2,7 % на день у разі користування кредитними коштами понад строк, визначений договором.

Наданими позивачем доказами підтверджується, що кредитні кошти були фактично перераховані відповідачу на банківський рахунок, зазначений ним під час оформлення кредиту, у зв`язку з чим первісний кредитор свої договірні зобов`язання виконав належним чином.

Відповідач доказів того, що кредитні кошти ним не отримувалися, або що зобов`язання виконано повністю чи частково, суду не надав.

Відповідно до статей 626, 627, 628, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, а договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строки та порядку, визначені договором, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Вирішуючи питання щодо належності укладення договору в електронній формі, суд виходить з того, що відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач пройшов процедуру електронної ідентифікації, ознайомився з умовами кредитування, підтвердив їх прийняття шляхом введення одноразового ідентифікатора та після цього отримав кредитні кошти.

Верховний Суд у численних постановах, зокрема від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, а також у подальшій усталеній практиці, дійшов висновку, що використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного договору, а такий договір відповідає вимогам письмової форми правочину.

Крім того, судом встановлено, що 10 липня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язався відступати фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

30 листопада 2021 року сторонами підписано Реєстр прав вимоги №120, згідно з яким право вимоги до відповідача за договором позики №75772149 від 20 травня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника.

Оцінивши подані докази, суд доходить висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив безперервність переходу права вимоги саме за кредитним договором, укладеним із відповідачем, а тому є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право на судовий захист свого порушеного права.

Такий висновок відповідає правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відповідно до якої для підтвердження переходу права вимоги достатнім є подання договору факторингу разом із реєстром прав вимоги, який дає можливість ідентифікувати конкретне зобов`язання та боржника.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд виходить із такого.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача станом на 30 листопада 2021 року становить 20328 грн, що складається із: 6000 грн - основний борг; 14328 грн - проценти за користування кредитом.

Судом перевірено зазначений розрахунок, умови кредитного договору та строки нарахування процентів.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитні кошти відповідачем отримано, проте у встановлений договором строк не повернуто.

Доказів здійснення будь-яких платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості матеріали справи не містять, а відповідач таких доказів суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Будь-яких заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості, розміру нарахованих процентів, строків їх нарахування чи доказів припинення зобов`язання відповідач не подав.

Оцінюючи заявлений до стягнення розмір процентів, суд також бере до уваги, що умови кредитного договору були викладені чітко, зрозуміло та однозначно, відповідач мав можливість ознайомитися з ними до моменту укладення договору та добровільно погодився із ними шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, однак, незважаючи на це, відповідач не виконав жодного із взятих на себе зобов`язань, не повернув навіть частини отриманого кредиту та не сплатив жодного платежу в рахунок процентів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статей 610, 612 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням, а боржник, який не виконав зобов`язання у встановлений строк, вважається таким, що прострочив його виконання.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, а належних та допустимих доказів виконання умов договору або спростування розрахунку позивача суду не подав, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв`язку з чим з неї слід стягнути 2422,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору №02-24 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, копію додаткової угоди до нього, акту прийому передачі наданих послуг. Із вищевказаних документів видно, що вартість наданих послуг становить 7000 грн.

Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача. Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо). На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд вважає, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 4000 грн, що буде співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг).

На підставі наведеного, ст.11, 141, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 280-285 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики № 75772149 від 20 травня 2021 року у загальному розмірі 20328 (двадцять тисяч триста двадцять вісім) гривень 00 копійок (яка складається з 6000 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 14328 грн заборгованості за процентами ), а також 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу і 2422,40 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий О.А. Шишко