Рішення № 138649557, 30.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/737/26

Провадження №2/338/854/26

30 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1476-8434 від 27 листопада 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 листопада 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1476-8434 в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти, а також у подальшому, відповідно до укладених сторонами додаткових угод, здійснив надання додаткових сум кредиту.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується договором, довідкою про перерахування кредитних коштів та іншими матеріалами справи. Загальна сума наданих відповідачу кредитних коштів становила 24200 грн. Водночас відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, своєчасно кредит та проценти не повернув, у зв`язку із чим станом на 02 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 42885 грн 16 коп., яка, складається із: 9475 грн 68 коп. простроченої заборгованості за основною сумою кредиту, 21309 грн 48 коп. прострочених процентів за користування кредитом та 12100 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подав, заяв чи клопотань до суду не надсилав.

За таких обставин, враховуючи вимоги статей 280-281 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як видно з договору про відкриття кредитної лінії №1476-8434 від 27 листопада 2024 року, між «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту у формі відкриття кредитної лінії.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, платності та поворотності, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконувати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 6000 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 1 % в день; стандартна % ставка: 1% в день протягом перших 180 днів, 0,75 % в день з 181 дня.

Крім того, після укладення основного договору сторони уклали шість додаткових угод, відповідно до яких відповідачу неодноразово надавалися додаткові суми кредитних коштів, унаслідок чого загальний обсяг отриманого кредиту склав 24200 грн.

Доказами у справі підтверджується, що позивач свої договірні зобов`язання виконав належним чином та здійснив перерахування кредитних коштів на платіжні реквізити відповідача, зазначені ним під час оформлення кредиту.

Суд бере до уваги, що спірний договір укладено в електронній формі із застосуванням інформаційно-комунікаційної системи позивача.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом прийняття пропозиції (оферти) та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Одноразовий ідентифікатор є видом електронного підпису, який дає можливість ідентифікувати особу, що вчиняє відповідний правочин.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, пройшовши процедуру ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі позивача, ознайомився з умовами кредитування, Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердив прийняття умов договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений сторонами договір містить усі істотні умови кредитного договору, визначає порядок надання кредитних коштів, строки користування кредитом, процентні ставки, порядок погашення заборгованості та права й обов`язки сторін.

Крім того, після укладення основного договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди щодо отримання відповідачем додаткових кредитних коштів, що також підтверджує визнання ним існування договірних правовідносин та користування кредитною лінією.

Належність укладення договору саме відповідачем підтверджується також довідкою про перерахування кредитних коштів, згідно з якою позивач здійснив перерахування кредитних коштів на платіжні картки, реквізити яких були зазначені відповідачем під час оформлення кредиту, а в подальшому - додаткових сум кредиту відповідно до укладених додаткових угод. Будь-яких доказів того, що зазначені банківські картки не належали відповідачу або що кредитні кошти були отримані іншою особою, матеріали справи не містять, а відповідачем таких обставин не заявлено.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що електронний кредитний договір, укладений шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», є належною письмовою формою правочину, а сам по собі факт укладення договору в електронній формі не свідчить про його недійсність чи неукладеність. Такий правовий висновок, зокрема, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23924/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, а також підтримується у новітній практиці Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір про відкриття кредитної лінії №1476-8434 від 27 листопада 2024 року та укладені до нього додаткові угоди відповідають вимогам закону щодо форми правочину, є належними та допустимими доказами виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд встановив, що відповідач отримав кредитні кошти та додаткові суми кредиту на загальну суму 24200 грн. Наданий розрахунок містить відомості про дати отримання кредитних коштів, розмір процентної ставки, здійснені відповідачем платежі, черговість їх зарахування, залишок основного боргу та нарахованих процентів. Судом перевірено арифметичну правильність наведеного розрахунку в частині заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитом, який відповідає умовам договору, додаткових угод та вимогам чинного законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 9475 грн 68 коп. заборгованості за основною сумою кредиту та 21309 грн 48 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом є доведеними належними та допустимими доказами, відповідають умовам укладеного між сторонами договору і підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача 12100 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено також, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами і нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець на період дії воєнного стану встановив спеціальне правове регулювання наслідків прострочення виконання кредитних зобов`язань, яке має пріоритет перед загальними положеннями статті 625 ЦК України.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на всі кредитні правовідносини, у яких прострочення виконання грошового зобов`язання мало місце під час дії воєнного стану, а тому у цей період відсутні правові підстави для стягнення з позичальника відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Оскільки у даному випадку прострочення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором виникло та тривало під час дії в Україні воєнного стану, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення 12100 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту та процентів за користування кредитом, а в задоволенні вимоги про стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 30785 грн 16 коп. із заявлених 42885 грн 16 коп., тобто 71,78 % ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1910 грн 96 коп.

На підставі наведеного, ст.11, 204, 205, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 76, 77, 81, 141, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1476-8434 від 27 листопада 2024 року в загальному розмірі 30785 (тридцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 16 копійок, яка складається з: 9475 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 68 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 21309 (двадцять одна тисяча триста дев`ять) гривень 48 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 12100 (дванадцять тисяч сто) гривень 00 копійок процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1910 (одна тисяча дев`ятсот десять) гривень 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий О. А. Шишко