Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 518/980/25
Номер провадження 2/504/1360/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2026с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
судді Литвинюк А. В.
за участю секретаря судового засідання Данько Т. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», від імені та в інтересах якого діє представник Пархомчук Сергій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (надалі - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») звернувся до Ширяївського районного суду Одеської області із вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №173076 від 22.01.2021 року у розмірі 20160,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказав, що 22.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» (надалі - ТОВ «Займер») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 173076 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Також, в позовній заяві вказано, що 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до Договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Втім, як вказує представник позивача, відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором та відсотками не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 160,00 грн та складається з:
- 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 16 160,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 173076 від 22.01.2021 року стало підставою для звернення ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до суду з цим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 року справу розподілено судді Ширяївського районного суду Одеської області Гуржій А. В.
Ухвалою судді Гуржій А. В. від 16.06.2025 року цивільну справу направлено до Доброславського районного суду Одеської області за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А. В.
Ухвалою судді Литвинюк А. В. від 18.07.2025 року цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі на 29.10.2025 року о 09:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2).
28.10.2025 року до суду від представника позивача у підсистемі «Електронний суд» надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій він просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. Разом із відповідною заявою представник позивача надав докази понесених позивачем судових витрат.
Судове засідання у справі, призначене на 29.10.2025 року о 09:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 03.02.2026 року о 10:00 годині.
Судове засідання у справі, призначене на 03.02.2026 року о 10:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 05.05.2026 року о 10:00 годині.
16.02.2026 року до суду від відповідача у підсистемі «Електронний суд» надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, в якому відповідач просив суд поновити строк, визначивши причини пропуску строку поважними через проходження військової служби за мобілізацією та перебування на лікуванні.
02.03.2026 року до суду від відповідача у підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнав позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, а також виклав свої заперечення проти позову в частині стягнення відсотків за кредитним договором та витрат позивача на професійну правничу допомогу.
03.03.2026 року представником позивача до суду через підсистему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив, в якій останній виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
Відповідач, в свою чергу подав до суду через підсистему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в яких виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив доводів.
У судове засідання у справі, призначене на 05.05.2026 року о 10:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань № 2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.
Разом з тим, представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач також надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд вважає можливим здійснити розгляд справи, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.01.2021 року між ТОВ «Займер» (за умовами договору - Товариство) та ОСОБА_1 (за умовами договору - Клієнт) було укладено Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 173076 (надалі - Кредитний договір № 173076 від 22.01.2021 року).
Положеннями п.1.1. Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року передбачено, що Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
За змістом п.1.2. Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року, Кредит надається строком на 21 день, тобто до 11.02.2021 року. Строк дії договору 21 день, але в будь-якому випадку договір діє до його повного виконання сторонами.
Згідно п.1.3. Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
За п.1.4. Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
Пунктом 1.5. Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року визначено, що За використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року, цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
В матеріалах справи міститься копія Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 173076 від 22.01.2021 року, який є графіком розрахунків та орієнтовною сукупною вартістю кредиту.
Зі змісту вказаного Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 173076 від 22.01.2021 року вбачається, що строк, на який надано кредит становить 21 день; сума кредиту становить 4 000 грн; сума комісії за користування системою (15%) становить 600 грн; фіксована процентна ставка за день користування становить 2%; сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 1 680 грн; сума нарахованої пені (у разі наявності прострочення) становить 5%; до сплати (всього) 6 280 грн.
Договір про надання фінансового кредиту № 173076 від 22.01.2021 року та Додаток № 1 до нього містять печатку та підпис уповноваженої особи ТОВ «Займер», а також позначку про підписання Білим Ігорем Степановичем документа одноразовим ідентифікатором AV1178.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 638 ЦК України визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст.1054 ЦК України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1055 ЦК України встановлює, що кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми тягне його нікчемність.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
У ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
За ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Абзацем 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
У Положенні про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, Фінансовий кредит), затвердженому Постановою НБУ від 03.11.2021 року № 113 передбачено, що договір, що укладається у вигляді електронного документа, підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України. Примірник такого договору споживача повинен містити кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником кредитодавця.
Кожен примірник договору, що укладається у вигляді електронного документа, повинен містити:
1) електронні підписи сторін договору з урахуванням вимог законодавства України;
2) дату та час його укладення;
3) адресу вебсайту кредитодавця в шаблоні [URL доменне ім`я вебсайту] або назву мобільного застосунку мовою, якою такий застосунок представлений в онлайн-магазинах застосунків App Store, Google Play та інших, з використанням якого укладено договір;
4) відомості про: технологію (порядок) його укладення; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу;
5) узгоджений сторонами спосіб надсилання (повторного надсилання) підписаного договору споживачу;
6) умови виготовлення та отримання засвідчених копій договору на папері з електронного документа.
Примірник договору, а також додатки до нього (за наявності), укладені у вигляді електронного документа, надсилаються споживачу одразу після його підписання, але до початку надання йому фінансової послуги.
Електронна версія договору повинна бути в форматі, який відображається на екранах різних технічних засобів телекомунікацій зі збереженням цілісності (зміст тексту договору не втрачено і не змінено з моменту його укладення) та читабельності.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.
Стаття 13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що суб`єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у Формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.
При зберіганні електронних документів обов`язкове додержання таких вимог:
1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;
2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;
3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.
Також, положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції».
Так, згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
Отже, за змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у разі використання одноразового ідентифікатора як підпису під час укладення договору в електронній формі позивач мав довести в суді, що такий підпис належить відповідачу (був погоджено отриманий ним) до моменту підписання кредитного договору.
На підтвердження обставин укладення Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 позивачем було надано копію довідки про ідентифікацію, якою ТОВ «Займер» підтвердило, що ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 173076 від 22.01.2021 року, ідентифікований ТОВ «Займер». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/.
Одноразовий ідентифікатор AV1178, Дата відправки ідентифікатору позичальнику 22.01.2021 року, Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380681015773.
Також, суду було надано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, яким ТОВ «ПрофітГід» підтверджує, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції A355322B181797CLY173076T1170259; надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827; платник ТОВ КЛАЙ ІНВЕСТ, код 42146903; номер транзакції 31130-88856-07193; Дата/ час здійснення переказу коштів 2021-01-22 11:48:08; Сума переказу 4000,00 грн; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 ; Емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK; Код авторизації 241330; Код RRN 002526010877; призначення переказу «Выдача кредита #173076».
З огляду на наведене, суд доходить висновку щодо укладення між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року, а також виконання ТОВ «Займер» свого зобов`язання за вказаним договором шляхом здійснення грошового переказу у розмірі 4 000,00 грн на банківську карту ОСОБА_1 .
В свою чергу, вказані обставини відповідачем ОСОБА_1 не заперечуються.
Відтак, у межах строку дії Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року, а саме до 11.02.2021 року, відповідач мав повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Доказів того, що відповідач здійснював платежі за вказаним кредитним договором матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості позивач вказував, що заборгованість відповідача за Кредитним договором № 173076 від 22.01.2021 року становить 20 160,00 грн та складається з:
- 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 16 160,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.
З наданого позивачем Розрахунку суми заборгованості та виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 173076 ОСОБА_1 вбачається здійснення стягувачем щоденного нарахування відсотків у період з 22.01.2021 року до 13.01.2025 року, тобто поза межами строку дії Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року.
З огляду на що, відповідний розрахунок заборгованості за відсотками не відповідає умовам договору, оскільки його здійснено поза межами строку дії Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування.
Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) виклала правову позицію щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 ст. 631 ЦК України), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 23.10.2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19), від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто вказані правові висновки є сталими.
У п. 109-114 постанови від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Наведені висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17.
У ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч. 3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За умовами Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року сторони узгодили, що ТОВ «Займер» надає ОСОБА_1 у кредит грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн строком на 21 день зі сплатою відсотків у розмірі 2% в день (фіксована процентна ставка за день).
У Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 173076 від 22.01.2021 року, який є графіком розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту, сторони узгодили, що сума кредиту становить 4 000,00 грн, сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 1680 грн, до сплати (всього) 6 280 грн.
Тобто, сторони у Кредитному договорі № 173076 від 22.01.2021 року та Додатку № 1 до нього узгодили порядок, строки повернення кредиту та загальну вартість кредиту.
Саме такий розрахунок загальної вартості кредиту доводився до відома відповідача ОСОБА_1 .
В свою чергу, доказів того, що в подальшому, після 11.02.2021 року, сторонами було пролонговано Кредитний договір № 173076 від 22.01.2021 року матеріали справи не містять.
Відомостей про нарахування позивачем відсотків за порушення умов Кредитного договору № 173076 від 22.01.2021 року відповідно до статті 625 ЦК України матеріали справи також не містять.
Отже, нарахування позивачем відсотків за Кредитним договором № 173076 від 22.01.2021 року в розмірі 16 160,00 грн, є несправедливим, оскільки перевищує суму кредиту, розмір загальної вартості кредиту та не узгоджується з сумою відсотків - 1680 грн, доведеною до відома відповідача та погодженою сторонами.
Відтак, доводи відповідача ОСОБА_1 щодо протиправного нарахування кредитором відсотків поза межами строку дії кредитного договору, викладені у відзиві на позовну заяву, знайшли своє підтвердження, тому, беруться судом до уваги.
Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Займер» за Кредитним договором № 173076 від 22.01.2021 року в розмірі 5 680,00 грн, яка складається з:
- основної суми кредиту - 4 000,00 грн;
- суми нарахованих відсотків за користування кредитом - 1 680,00 грн.
Також, судом встановлено, що 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» (за умовами договору - Клієнт) та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (за умовами договору - Фактор) було укладено Договір факторингу №01-28/10/2021 (надалі - Договір факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року).
Положеннями п.1.1.-1.2. Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року визначено, що на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості).
Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.
За змістом п.6.1. Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, у відповідності до умов цього Договору Клієнт передає (відступає) Фактору права вимоги до Боржників, які виникли у Клієнта внаслідок невиконання Боржниками умов Кредитних договорів, та які входять до Портфелю Заборгованості. Загальний розмір Портфеля Заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступаються, складає 355 346 652,97 грн. (триста п`ятдесят п`ять мільйонів триста сорок шість тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні, 97 коп.) станом на дату підписання Сторонами цього Договору.
Відповідно до п.7.1. Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, в якості ціни за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Фактор сплачує Клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 1 444 834,08 грн. (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 08 коп.) без ПДВ.
Окрім копії Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року суду було надано копію Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року зі змісту якого вбачається перехід від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 173076 від 22.01.2021 року.
Договір факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року та Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року містять печатки та підписи уповноважених осіб ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».
Також, в матеріалах справи містяться копії платіжного доручення № 1653 (#844932706911) від 02.11.2021 року, платіжного доручення № 432 від 02.11.2021 року, платіжного доручення № 1672 (#859690633011) від 23.11.2021 року зі змісту яких вбачається здійснення ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» грошового переказу на банківський рахунок ТОВ «Займер» в рахунок оплати за відступлення права грошової вимоги за Договором факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року.
Отже, до «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшли усі права та обов`язки ТОВ «Займер», в тому числі і право вимоги до боржника, ОСОБА_1 за Кредитним договором № 173076 від 22.01.2021 року.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.02.2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).
На підставі наведеного, суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на ту суму заборгованості за Кредитним договором № 173076 від 22.01.2021 року, на яку мав право первісний кредитор ТОВ «Займер».
Таким чином, позовна заява ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, а заборгованість за Кредитним договором № 173076 від 22.01.2021 року підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» в сумі 5 680,00 грн, яка складається з:
- основної суми кредиту - 4 000,00 грн;
- суми нарахованих відсотків за користування кредитом - 1 680,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» у цій справі забезпечувалося адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем на підставі Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року.
На підтвердження понесення позивачем судових витрат представником позивача було надано суду копії Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, Додаткової угоди № 1 від 27.12.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, Акту про отримання правової допомоги від 21.10.2025 року, довіреності від 30.12.2024, рахунку №21.10.2025-170 від 21.10.2025 року, платіжної інструкції № 39678 від 21.10.2025 року.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві представником ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заявлено вимогу щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Враховуючи, що позов ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 5 680,00 грн, а не у заявленому позивачем розмірі 20 160,00 грн, то у даному випадку позов задоволено на 28,17% (5 680,00 грн / 20 160,00 грн * 100).
У зв`язку з чим, заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, підлягають задоволенню частково, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2 957,85 грн (10 500 грн / 100 * 28,17).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що відповідає визначеній ціні позову у розмірі 20 160,00 грн.
Наведене підтверджується копією платіжної інструкції № 38071 від 29.04.2025 року.
Водночас, задоволеній сумі 5 680,00 грн буде відповідати такий розмір судового збору: 2422,40 грн * 5 680,00 грн / 20 160,00 грн = 682,50 грн.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 682,50 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 11, 15, 128, 133, 137, 141, 223, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 1, 3, 6, 11, 205, 207, 251, 252, 509, 512, 514, 516, 517, 526, 530, 625, 626, 627, 628, 631, 638, 639, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», від імені та в інтересах якого діє представник Пархомчук Сергій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 27.12.2017 року органом 5135, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , тел: НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Крилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ: 42228158) заборгованість за Кредитним договором № 173076 від 22.01.2021 року у сумі 5 680,00 грн (п`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок), яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок); простроченої заборгованості за процентами в розмірі 1 680 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 27.12.2017 року органом 5135, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , тел: НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Крилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ: 42228158) судовий збір у сумі 682,50 грн (шістсот вісімдесят дві гривні 50 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 27.12.2017 року органом 5135, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , тел: НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Крилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ: 42228158) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 957,85 грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 85 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Литвинюк А. В.
Судове рішення № 138647793, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області) було прийнято 05.05.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 518/980/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: