Рішення № 138647792, 01.06.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2456/25

Номер провадження 2/504/1289/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», від імені та в інтересах якого діє представник Сечко Сергій Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

встановив:

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 ; Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: не відомо) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Адреса: 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців 40; Код ЄДРПОУ: 20782312; АТ «ПРОКРЕДИТБАНК», МФО: 320984, Поточний рахунок: IBAN НОМЕР_1 ) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 20 205 (двадцять тисяч двісті п`ять) грн 43 коп та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказав, що 28.11.2023 року приблизно о 18:45 год за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка вул. Ак. Сахарова, 9 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Kia Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.12.2023 року по справі № 504/5266/23 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , були застраховані в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів Особливі умови страхування серія АМ.994243933.20253 від 19.12.2022 року, Додатком №1 до ОУС до Договору страхування АМ.994243933.20253 від 19.12.2022 року, Додатком №2 до ОУС до Договору страхування АМ.994243933.20253 від 19.12.2022 року.

Як вказує представник позивача, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу «Fiat Doblo» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в розмірі 46 106 (сорок шість тисяч сто шість) грн 13 коп.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Kia Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» (надалі - ПрАТ «СК «ВУСО») полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 217677669, у зв`язку з чим ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в розмірі 25 900 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот) грн 70 коп.

Відтак, позивач, посилаючись на положення ч. 1 ст. 993, ст. 1194 ЦК України, зазначив, що до нього перейшло право на отримання від відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої складає 20 205 (двадцять тисяч двісті п`ять) грн 43 коп (46 106 (сорок шість тисяч сто шість) грн 13 коп - 25 900 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот) грн 70 коп).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 року, справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 08.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та через надмірне навантаження судді призначено судове засідання на 17.02.2026 року о 09:15 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2).

Судове засідання у справі, призначене на 17.02.2026 року о 09:15 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладене на 01.06.2026 року о 09:30 годині.

У судове засідання у справі, призначене на 01.06.2026 року о 09:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

В свою чергу, відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в установлені строки не скористався.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, про поважність причини неявки суду не повідомив, не надав відзив на позовну заяву, а сторона позивача заперечень щодо заочного розгляду справи не висловила, суд вважає за доцільне у даній справі провести заочний розгляд.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 28.11.2023 року приблизно о 18:45 год за адресою: Одеська область Одеський район с. Крижанівка вул. Ак. Сахарова, 9, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «KIA Sportage» н/з НОМЕР_2 , не вибрала безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку (ожеледиця), щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Фіат» н/з НОМЕР_3 , який був припаркований на узбіччі, від чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.12.2023 року у справі № 504/5266/23 (Номер провадження 3/504/3231/23), яка набрала законної сили 02.01.2024 року.

В свою чергу, постанова Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.12.2023 року у справі № 504/5266/23 (Номер провадження 3/504/3231/23) оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими. (Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц (61-6892св23)).

З огляду на викладене, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені Комінтернівським районним судом Одеської області у постанові від 20.12.2023 року у справі № 504/5266/23 (Номер провадження 3/504/3231/23), яка набрала законної сили 02.01.2024 року.

Власником транспортного засобу «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , є УА ТОВ «Євромікс» ІІ, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , наявною в матеріалах справи.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів Особливі умови страхування (ОУС) АМ.994243933.20253 від 19.12.2022 року, Додатком №1 до ОУС до Договору страхування АМ.994243933.20253 від 19.12.2022 року, Додатком №2 до ОУС до Договору страхування АМ.994243933.20253 від 19.12.2022 року.

19.12.2023 року внаслідок настання страхового випадку УА ТОВ «Євромікс» ІІ як власник пошкодженого транспортного засобу «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання випадку, що має ознаки страхового (№ справи 43853), та поясненнями до заяви про настання випадку, що має ознаки страхового від 28.11.2023 року (№ справи 43853).

За результатами розгляду відповідної заяви ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» визнало пошкодження застрахованого транспортного засобу «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , страховим випадком.

На підставі Акту огляду транспортного засобу № 35453 (дефектна відомість), Рахунку-фактури № ИС-00002189 від 18.12.2023 року, Страхового акту № 35453/1 та Розпорядження № 35453/1/1 на виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу «Fiat Doblo» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в розмірі 46 106,13 грн. Наведене, в свою чергу, підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 03.01.2024 року № 00108677, копія якої міститься в матеріалах справи.

Як вбачається зі змісту документа перевірки чинності поліса внутрішнього страхування, наданого представником позивача, станом на 28.11.2023 року, тобто на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Kia Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 217677669.

В матеріалах справи міститься довідка, якою ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» підтверджує зарахування 02.05.2024 року від ПрАТ «СК «ВУСО» у розмірі 25 900,70 грн по справі №35453, договір АМ.994243933.20253.

Відтак, ПрАТ «СК «ВУСО» на виконання полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 217677669 здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в розмірі 25 900,70 грн. При цьому, полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 217677669 покрито лише частину фактичного розміру завданої шкоди.

Вирішуючи цей спір про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування суд виходить з наступного.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР (надалі - ЗУ «Про страхування»), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, а також главою 67 ЦК України.

Частиною 2 ст. 8 ЗУ «Про страхування» визначено, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічні положення закріплені також у п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, згідно якого страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15 зазначила, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути:

- життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;

- майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;

- відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22- 31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду.

За змістом ч. 1 ст. 108 Закону України «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Положеннями ч. 1 ст. 993 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 108 ЗУ «Про страхування» визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених ст. 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняється, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 ЗУ «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Оскільки ОСОБА_1 є відповідальною за завдані нею внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки, а розмір страхової виплати, яку здійснив її страховик ПрАТ «СК «ВУСО», є недостатнім для повного відшкодування завданої нею шкоди, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 20 205,43 грн (46 106,13 грн - 25 900,70 грн).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне задовольнити позов ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 17.01.2025 року № 134430, копія якої міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на задоволення позову, судові витрати позивача в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 82, 128, 133, 141, 265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15, 22, 979, 980, 988, 993, 999, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», від імені та в інтересах якого діє представник Сечко Сергій Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 ; Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: не відомо) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Адреса: 04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців 40; Код ЄДРПОУ: 20782312; АТ «ПРОКРЕДИТБАНК», МФО: 320984, Поточний рахунок: IBAN НОМЕР_1 ) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 20 205 (двадцять тисяч двісті п`ять) грн 43 коп та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Литвинюк А. В.