Рішення № 138647788, 01.06.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3113/23

Номер провадження 2/504/421/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», від імені та в інтересах якого діє Проц Андрій Володимирович до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Представник Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (надалі АТ «СК «Країна») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі ТДВ «СК «Альфа-Гарант»), в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ «СК «Країна» (код ЄДРПОУ: 20842474) завдані збитки у розмірі 14 118,31 грн та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказав, що між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (правонаступником якого є АТ «СК «Країна») та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № УА186798, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням, зокрема транспортним засобом Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника (вигодонабувача) страхове відшкодування.

У позовній заяві зазначено, що 12.09.2019 року в м. Одесі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом NISSAN MAXIMA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з транспортним засобом Nissan Juke реєстраційний номер НОМЕР_3 , що завдало автомобілям механічних пошкоджень.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси у справі №521/16226/19, водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої було заподіяно шкоди власникам автомобілів.

Як вказує представник позивача, у зв`язку з настанням страхового випадку позивач здійснив страхове відшкодування потерпілому у розмірі 38 500,00 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AO5875356, то позивач звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант», внаслідок чого позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 24 381,69 грн.

Відтак, позивач, посилаючись на положення ст. 993, 1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України, зазначив, що до нього перейшло право на отримання від відповідача різниці між фактичним розміром шкоди, заподіяної потерпілому, і страховим відшкодуванням, сплаченим страховиком у відносинах в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка становить 14 118,31 грн (38 500,00 грн - 24 381,69 грн).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 року, справу розподілено судді Доброву П. В.

Ухвалою судді Доброва П.В. від 04.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

16.10.2024 року повідомлено про рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16.10.2024 року про тимчасове відсторонення судді Доброва П.В. від здійснення правосуддя.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду Гузя О.В. №213 від 21.01.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 31.07.2025 року прийнято до провадження судді Литвинюк А. В. матеріали цивільної справи, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також призначено судове засідання на 08.10.2025 року о 10:45 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2).

Судове засідання у справі, призначене на 08.10.2025 року о 10:45 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), не відбувалось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та було відкладено на 05.12.2025 року об 11:30 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 05.12.2025 року об 11:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), не відбувалось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та було відкладено на 17.02.2026 року об 11:30 годині.

Судове засідання у справі, призначене на 17.02.2026 року об 11:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), не відбувалось у зв`язку з відключенням електропостачання та було відкладено на 01.06.2026 року о 09:15 годині.

У судове засідання у справі, призначене на 01.06.2026 року о 09:15 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, представник позивача у позовній заяві заявив вимогу про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

В свою чергу, відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в установлені строки не скористався.

Третя особа причини своєї неявки суду не повідомила, своїм правом на подачу пояснень по справі не скористалася.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, про поважність причини неявки суду не повідомив, не надав відзив на позовну заяву, а сторона позивача заперечень щодо заочного розгляду справи не висловила, суд вважає за доцільне у даній справі провести заочний розгляд.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 12.09.2019 року, о 18 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ніссан» державний номер НОМЕР_2 , по вул. Балківська в м. Одесі, не врахував дорожню обстановку, безпечну швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Ніссан» д/н НОМЕР_3 . Водій ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 12.1; 13.1 правил дорожнього руху.

Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2019 року у справі № 521/16226/19 (Номер провадження 3/521/6746/19), яка набрала законної сили 29.10.2019 року.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені Малиновським районним судом м. Одеси у постанові від 18.10.2019 року у справі № 521/16226/19 (Номер провадження 3/521/6746/19), яка набрала законної сили 29.10.2019 року.

Власником транспортного засобу Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , наявною в матеріалах справи.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена АТ «СК «Країна» Договором добровільного страхування наземного транспорту № УА186798 від 12.11.2018 року.

17.09.2019 року внаслідок настання страхового випадку ОСОБА_2 як власник пошкодженого транспортного засобу Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_3 , звернувся до АТ «СК «Країна» із повідомленням про настання страхового випадку вх. № 20234/19 (страхова справа № 55651).

26.09.2019 року ОСОБА_2 як власник пошкодженого транспортного засобу Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_3 , звернувся до АТ «СК «Країна» із заявою на виплату страхового відшкодування вх. № 21147/19.

За результатами розгляду відповідної заяви АТ «СК «Країна» визнало пошкодження застрахованого транспортного засобу Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_3 , страховим випадком.

На підставі Протоколу огляду транспортного засобу від 23.09.2019 року, Рахунку-фактури № 2609/19 від 26.09.2019 року та страхового акту № 34-01/55651/2.1.5.1. АТ «СК «Країна» здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в розмірі 38 500,00 грн. Наведене, в свою чергу, підтверджується платіжним дорученням № 3587 від 30.09.2019 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як вбачається зі змісту документа перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, наданого представником позивача, станом на 12.09.2019 року, тобто на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу NISSAN MAXIMA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_5 , була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО№005875356.

В матеріалах справи міститься копія виписки банку за особовим рахунком НОМЕР_6 / UAH (IBAN: НОМЕР_7 )

за період з 08.11.2019 року по 08.11.2019 року, зі змісту якої вбачається здійснення ТДВ «СК «Альфа-Гарант» грошового переказу на банківський рахунок АТ «СК «Країна» у розмірі 24 381,69 грн за призначенням: «Страх. відшк. в порядку регресу зг. Страх. Акту № ЦВ/19/4789 за дог. страх. № АО0005875356 від 23.08.2019».

Відтак, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на виконання полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО№005875356 здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок АТ «СК «Країна» в розмірі 24 381,69 грн. При цьому, полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО№005875356 покрито лише частину фактичного розміру завданої шкоди.

Вирішуючи цей спір про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування суд виходить з наступного.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР (надалі - ЗУ «Про страхування»), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, а також главою 67 ЦК України.

Частиною 2 ст. 8 ЗУ «Про страхування» визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічні положення закріплені також у п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, згідно якого страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15 зазначила, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути:

- життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;

- майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;

- відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22- 31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду.

Положеннями ч. 1 ст. 993 ЦК України, визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки встановлено статтею 1188 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених ст. 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 ЗУ «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Оскільки ОСОБА_1 є відповідальною за завдані ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки, а розмір страхової виплати, яку здійснив його страховик ТДВ «СК «Альфа-Гарант», є недостатніми для повного відшкодування завданої ним шкоди, з ОСОБА_1 на користь АТ «СК «Країна» слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 14 118,31 грн (38 500,00 грн - 24 381,69 грн).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне задовольнити позов АТ «СК «Країна» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ТДВ «СК «Альфа-Гарант», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 13 від 18.04.2023 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на задоволення позову, судові витрати позивача в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 82, 128, 133, 141, 265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15, 22, 979, 980, 988, 993, 999, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», від імені та в інтересах якого діє Проц Андрій Володимирович до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (код ЄДРПОУ: 20842474) завдані збитки у розмірі 14 118,31 грн та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Литвинюк А. В.