Рішення № 138646163, 21.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/125/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Беги В.М.

розглянув справу

за позовом Керівника Чортківської окружної прокуратури (48500, м. Чортків, вул. Горбачевського, 4) в інтересах держави в особі позивачів:

1. Західного офісу Держаудитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 8)

2. Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради (48201, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт. Гусятин, пров. Героїв Майдану, буд. 1)

3. Гусятинської селищної ради (48201, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт. Гусятин, пров. Героїв Майдану, буд. 1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25 Б, оф. 5)

про визнання недійсними додаткових угод до договору № 1-УГР від 10.01.2020 та стягнення коштів.

За участю від:

прокурора Фігель О.Т.

позивача 1 Стефанів І.І.

позивача 2 - не з`явився

позивача 3 - не з`явився

відповідача Серебряник О.О.

Зміст позовних вимог.

Керівник Чортківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради, Гусятинської селищної ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про визнання недійсними додаткових угод №2 від 12.11.2020, №3 від 13.11.2020, №4 від 07.12.2020, №5 від 08.12.2020, №6 від 24.12.2020 до договору №1-УГР від 10.01.2020 про постачання природного газу та стягнення 160533 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказані додаткові угоди укладено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. У зв`язку з цим також існують підстави для стягнення в судовому порядку сплачених згідно них коштів на підставі ст. ст. 670, 1212 ЦК України, які складають різницю між сумою, що фактично позивачем 2 перераховано відповідачу та сумою, що підлягала сплаті за товар за ціною договору.

Позиція позивача 1 - Західного офісу Держаудитслужби.

Західний офіс Держаудитслужби у відповіді на відзив від 10.04.2024 підтримав позов.

Позиція позивача 2 - Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради.

Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради у заяві від 26.04.2024 підтримав позов та просив суд розгляд справи проводити без його участі.

Позиція позивача 3 - Гусятинської селищної ради.

Гусятинська селищна рада у заяві від 01.04.2024 підтримала позов та просила суд розгляд справи проводити без її участі.

Позиція відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" у відзиві просило відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування цьому ним зазначено, що укладеними за згодою сторін оспорюваними додатковими угодами, ціну за одиницю товару збільшено в межах дозволених 10% підвищення ціни, коливання ціни підтверджено належними та допустимими доказами - ціновими довідками Черкаської Торгово-промислової палати. Додаткові угоди відповідають п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що вказує на відсутність підстав для стягнення на підставі ч. 1 ст. 670, ст. 1212 ЦК України грошових коштів у розмірі 160533 грн.

Посилаючись на зміст п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідачем також зазначено, що у випадках зміни умов договору про закупівлю пального, газу, бензину, електричної енергії обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується.

Законодавство у сфері публічних закупівель, а саме Закон України «Про публічні закупівлі», Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Положення про Державну аудиторську службу України чітко визначає Держаудитслужбу як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання.

Вказаному органу - Держаудитслужбі надані повноваження здійснювати моніторинг державних закупівель і реагувати на виявлені порушення, у тому числі, пред`являти підконтрольним установам обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень та звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень.

Повноваження органів влади, в тому числі і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, і суд має розглядати повноваження конкретного органу у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в особі якого подано позов прокурором, повинен мати повноваження саме у тих суспільних відносинах, у яких порушений інтерес держави, на відновлення якого поданий позов .

Порядок здійснення моніторингу процедур публічних закупівель визначений статтею 8 Закону, як зазначалося вище.

Згідно абз. 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону, моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Зважаючи на те, що акт ревізії окремих питань фінансового моніторингу діяльності Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради за період з 01.01.2018 до 31.03.2023 складений Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області 29.06.2023 № 131903-22/5, тобто не протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії, як це передбачено абз. 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», то даний акт не є підставою та підтвердженням наявності порушень вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при виконанні договору про закупівлю природного газу від 10.01.2020 № 1-УГР, а саме не є підставою для визнання недійсними оскаржуваних прокурором додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів з відповідача.

Покладення на відповідача, який діяв у відповідності до норм Закону та договору, наслідків у вигляді повернення коштів та, фактично, зобов`язання його поставити товар (природного газу) за економічно невигідними та необґрунтованими цінами, не відповідало б вищевказаним критеріям щодо втручання у право мирного володіння майном.

Також відповідачем зазначено, що згідно з ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" відповідальність за порушення вимог цього Закону покладається на визначених його ст. 44 уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), а не на постачальника, як суб`єкта господарювання.

У відповіді на відзив прокурором зазначено:

- надані постачальником експертні висновки не є тим документом, який підтверджує коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за відповідні періоди, що дає підстави зробити висновок про необґрунтоване збільшення ціни договору на підставі додаткових угод та підставою для визнання їх недійсними;

- Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено 10% обмеження щодо збільшення істотної умови договору про закупівлю ціни. У даному випадку ціну предмету закупівлі сторонами збільшено «каскадними» додатковими угодами загалом на 45,91 %;

- проведений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області контрольний захід відповідає вимогам законодавства та висновки органу державного контролю мають бути враховані при вирішенні спору;

- неправомірність дій постачальника газу підтверджується також іншими, долученими до позовної заяви прокурора доказами, які у сукупності свідчать про порушення як засад законодавства про публічні закупівлі, так і вимог щодо внесення змін до договору про постачання природного газу;

- ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» стосується посадових і службових осіб, а не самого органу із статусом юридичної особи за кошти якого здійснювалась оплата наданих послуг;

- диспозиція ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» не виключає застосування до спірних правовідносин вимог цивільного законодавства;

- у даному випадку визнання недійсними додаткових угод здійснюється на підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, а стягнення безпідставно збережених коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості передбачуваності;

- правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає;

- звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства;

- вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

У відповіді на відзив позивачем Західним офісом Держаудитслужби зазначено:

- Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено захід державного фінансового контролю у формі ревізії під час якої з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель досліджено, зокрема процедуру відкритих торгів на закупівлю Відділом освіти газового палива (природного газу) в 2020 році;

- акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

У запереченнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" підтримано позицію викладену у відзиві на позов у даній справі. Окремо ним зазначено про непрогнозованість підвищення ціни на природний газ.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/125/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у даній справі призначено на 11.04.2024, яке відкладалось на 13.05.2024.

13.05.2024 судом постановлено ухвалу, якою: продовжено строк підготовчого провадження у даній справі; відкладено підготовче засідання на 10.06.2024; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача б/н від 18.04.2024 (вх. № 3154 від 19.04.2024) про передачу справи № 921/125/24 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва; залишено без розгляду клопотання б/н від 09.05.2024 (вх. № 3743 від 09.05.2024) прокурора про залучення в якості співвідповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. з 10.06.2024 у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 10.06.2024, ухвалою суду від 06.06.2024 підготовче засідання у справі № 921/125/24 призначено на 24.06.2024.

Надалі, ухвалою суду від 24.06.2024 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 11.07.2024, який відкладався на 25.07.2024, 15.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 15.08.2024, ухвалою суду від 31.07.2024 судове засідання у справі № 921/125/24 призначено на 26.09.2024.

26.09.2024 судом постановлено ухвалу, якою здійснено перехід зі стадії розгляду справи №921/125/24 по суті до стадії підготовчого провадження, зупинено провадження у справі №921/125/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) № 924/698/23.

22.04.2026 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11.05.2026, в якому оголошувалась перерва до 12.05.2026.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкладено підготовче засідання на 18.05.2026, яке надалі відкладалось на 08.06.2026.

У підготовчому засіданні 08.06.2026 оголошувалась перерва до 18.06.2026.

Ухвалою суду від 18.06.2026: відмовлено в задоволенні клопотання відповідача б/н від 08.05.2026 (вх. №3597 від 11.05.2026) про зупинення провадження у справі, з урахуванням додаткових обґрунтувань б/н від 11.05.2026 (вх. №3631 від 12.05.2026) та б/н від 17.06.2026 (вх. №4754 від 18.06.2026), до завершення розгляду Конституційним Судом України конституційного провадження у справі №3-78/2026 за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; закрито підготовче провадження по справі №921/125/24 та призначено її до розгляду по суті на 16.07.2026.

16.07.2026 розгляд справи по суті було відкладено на 21.07.2026.

Прокурором та представником позивача 1 у судових засіданнях під час розгляду справи по суті підтримано позовні вимоги.

Представником відповідача в судових засіданнях під час розгляду справи по суті заперечено проти позову з підстав наведених у заявах по суті справи, акцентувавши увагу: на помилкове визначення в якості одного лише відповідача - постачальника товару; зміст ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі»; про застосування до спірних правовідносин норм «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX від 27.05.2026, яка передбачає можливість не сумарне збільшення ціни на товар до 10%, а на кожен окремий випадок збільшення ціни без обмежень; вказано, що застосування ст. 1212 ЦК України допускається за відсутності між сторонами договірних відносин.

Представники позивачів 2, 3 не приймали участі в судових засіданнях, належним чином повідомлені про дату, час та місце їх проведення.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Позивачі - Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради та Гусятинська селищна рада скористались передбаченим ч.3 ст.196 ГПК України правом про розгляд справи без участі їх представників, подавши відповідні заяви від 26.04.2024 та від 01.04.2024.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

21.07.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Обставини справи, наведені сторонами та прокурором.

За результатами проведеної процедури закупівлі за номером UA-2019-11-28-002664-b природного газу для потреб Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради, 10.01.2020 між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради (надалі - споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (надалі - Постачальником) укладено договір №1-УГР про закупівлю (постачання) природного газу (надалі - Договір), керуючись Законом України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 1.1 Договору найменування (номенклатура, асортимент): згідно ДК 021:2015 - 09120000-6 Газове паливо (Природний газ).

Відповідно до п. 1.2 Договору Постачальник зобов`язується у січні-грудні 2020 року поставити природній газ (далі - газ) Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Строк поставки товару: січень-грудень 2020 року.

Згідно з п. 2.3 Договору обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягав оплаті Споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об`єктів Споживача за даними ЕІС-коду точки/точок комерційного обліку визначених у Додатку 1 до Договору.

За підсумками розрахункового періоду Споживач протягом двох робочих днів погоджує з Оператором ГРМ/ГТС акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб`єктами ринку природного газу (п. 2.4 Договору).

У п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди 1 від 16.01.2020, зазначено, що договірні обсяги постачання газу Споживачеві наводяться у Додатку 2 до Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору, в редакції Додаткової угоди 1 від 16.01.2020, прийняття природного газу за кількістю проводиться Споживачем.

Приймання передача природного газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання передачі, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.18 Договору в редакції Додаткової угоди 1 від 16.01.2020).

У п. 4.1 Договору зазначено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу, складає 4260,00 грн.

Податок на додану вартість - 20 % - 852,00 грн (п. 4.1.2 Договору).

Всього до сплати за 1000 куб. м. - 5112,00 грн, у тому числі ПДВ 20% (п. 4.1.3 Договору).

Згідно з п. 4.1.4 Договору загальна вартість договору складає 971280 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4.2 Договору розрахунковий період за Договором становить один місяць. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену відповідно до умов Договору.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах оплати виставленого Постачальником рахунку на поставлений газ (п. 4.3 Договору).

У п. 10.1 Договору зазначено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання, та укладається на строк до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 10.4 Договору умови Договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків (ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі), зокрема п. 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Зміна ціни за одиницю товару буде проводитися у наступному порядку.

Ціна за одиницю товару на момент укладання Договору визначається шляхом ділення вартості остаточної пропозиції Постачальника за результатами аукціону на обсяг постачання газу в м. куб.

Зміна ціни за одиницю товару можлива лише за надання Постачальником або Споживачем документів, які підтверджують коливання (зростання / спадання) ціни на ринку. Документи мають містити інформацію про середній рівень цін або діапазон цін за одиницю товару* на момент перегляду ціни (зазначені документи видає торгово-промислова палата або інший уповноважений орган, до компетенції якого входить моніторинг цін на ринку). У випадку, якщо в документах зазначається діапазон цін від мінімального значення до максимального, середня ринкова ціна визначається як сума мінімального та максимального значень ціни, поділена на 2.

Зміна ціни за одиницю товару можлива лише на відсоток коливання ціни за одиницю товару на ринку (але не більше як на 10%), який визначається для кожної зміни окремо:

BKЦ1 = С1/Стп * 100% - для першої зміни;

BKЦ2 = С2/С1 * 100% - для другої зміни;

BKЦn = Сn/Сn-1 * 100% - для кожної наступної зміни, де ВКЦі - відсоток коливання ціни;

Стп - середня ринкова ціна** 1 м. куб. газу згідно з довідкою про рівень ринкової вартості 1 куб. м. (1000 куб. м.) природного газу, наданою Постачальником у складі тендерної пропозиції;

С1 - середня ринкова ціна ** 1 м. куб. газу на момент внесення перших змін до Договору;

С2 - середня ринкова ціна** 1 м. куб. газу на момент внесення других змін до Договору і т.д.

*формулювання показника згідно вимог п. 1 « Зміст і спосіб подання тендерної пропозиції» тендерної документації.

** середня ринкова ціна 1 м. куб. газу за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу.

Постачальник або Споживач мають окремо документально підтверджувати кожну зміну умов Договору щодо зміни ціни за одиницю товару. Споживач має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої Постачальником, щодо наявності підстав для зміни істотних умов Договору до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

У п. 10.8 Договору зазначено, що додатки до цього Договору є невід`ємними частинами Договору.

Згідно з п. 11.1, 11.2 Договору додатками до нього є: Додаток №1 (перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання); Додаток №2 (договірні обсяги постачання природного газу на січень - грудень 2020 року).

У Додатку №1 до Договору наведено перелік комерційних вузлів обліку газу.

У Додатку №2 до Договору сторонами обумовлено, що договірний обсяг постачання природного газу на 2020 рік становить 190000 куб. м.

16.01.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою викладено розділ 3 Договору в новій редакції. Вказана Додаткова угода набуває чинності з моменту її укладення.

Надалі, між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, що стосуються зміни ціни за одиницю товару, а саме:

- додаткову угоду №2 від 12.11.2020, якою збільшено ціну за одиницю товару до 4686 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ), ПДВ 937,20 грн, та зменшено договірний обсяг закупівлі до 151168,006971 куб.м., обумовивши її дію з 01.10.2020.

Зростання ціни відбулось на 9,9 %;

- додаткову угоду №3 від 13.11.2020, якою збільшено ціну за одиницю товару до 5154,50 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ), ПДВ 1030,90 грн, та зменшено договірний обсяг закупівлі до 143121,577873 куб.м., обумовивши її дію з 10.10.2020.

Зростання ціни відбулось на 20,99 %;

Додаткові угоди №2 від 12.11.2020 та №3 від 13.11.2020 укладені на підставі листа № 348/Ю2 від 21.10.2020 ТОВ «Укр Газ Ресурс» та експертного висновку №О-662 від 01.10.2020 Черкаської Торгово-промислової палати, в якому зазначено про зростання на 16,22 % середньозваженої ціни з ПДВ за період жовтня 2020 року (станом на 30.09.2020) (5465,55 грн/тис. куб. м.) до середньозваженої ціни з ПДВ відносно вересня 2020 року (станом на 30.09.2020) (4702,90 грн/тис. куб. м.).

Відповідно до вказаного висновку, приведена вартість природного газу на європейських хабах до кордону України, станом на 01.09.2020 та 01.10.2020, а саме: на європейському хабі - TTF вартість природного газу становить: 1 тис. куб. м. природного газу станом на 01.09.2020 становить 5602,99 грн, станом на 01.10.2020 - 6723,82 грн (зміна вартості 20%). Вартість природного газу на європейському хабі - NCG за 1 тис. куб. м. станом на 01.09.2020 становить - 5368,89 грн, станом на 01.10.2020 - 6500,45 грн (зміна вартості 21,08%).

- додаткову угоду №4 від 07.12.2020, якою збільшено ціну за одиницю товару до 5372,50 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ), ПДВ 1074,50 грн, та зменшено договірний обсяг закупівлі до 136061,987977 куб. м., обумовивши її дію з 01.11.2020.

Зростання ціни відбулось на 26,11 %;

- додаткову угоду №5 від 08.12.2020, якою збільшено ціну за одиницю товару до 5651 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ), ПДВ 1130,20 грн, та обумовивши договірний обсяг закупівлі до 136293,133238 куб. м., обумовивши її дію з 10.11.2020.

Зростання ціни відбулось на 32,64 %;

Додаткові угоди №4 від 07.12.2020 та №5 від 08.12.2020 укладені на підставі листа № 456/Ю2 від 27.11.2020 ТОВ «Укр Газ Ресурс» та експертних висновків Черкаської Торгово-промислової палати №О-714 від 16.10.2020, №О-750/03 від 29.10.2020, №О-759 від 30.10.2020, №О-774 від 04.11.2020, №О- 833від 17.11.2020.

Так, в експертному висновку від 16.10.2020 № О-714 у п. 4 зазначено, що завданням експертизи (довідково-інформаційним) є надання інформації про зміну приведеної вартості природного газу (як товару) по інформації ТБ «Українська енергетична біржа» на європейських хабах (NCG, Gaspool) станом на 15.10.2020 відносно 01.10.2020 згідно з заявкою замовника.

Також у п. 6 вказано, що експертизою встановлено: згідно з завданням експертизи та на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» зміна приведеної вартості природного газу на європейських хабах (NCG, Gaspool) до кордонів України, станом на 15.10.2020 відносно 01.10.2020 становить:

- природний газ (NCG) вартість на 01.10.2020 за 1000 куб.м. 6538,16 грн з ПДВ, вартість на 15.10.2020 за 1000 куб.м. 7387,76 грн з ПДВ, зміна вартості % - 12,99;

- природний газ (Gaspool) вартість на 01.10.2020 за 1000 куб.м. 6710,95 грн з ПДВ, вартість на 15.10.2020 за 1000 куб.м. 7599,94 грн з ПДВ, зміна вартості % - 13,25.

Згідно з експертним висновком від 29.10.2020 № О-750/03, а саме п. 4 завданням експертизи (довідково-інформаційним) є надання інформації про коливання приведеної вартості природного газу (як товару) по інформації ТБ «Українська енергетична біржа» на європейських хабах (NCG, Gaspool, TTF) станом на 26.10.2020 згідно з заявкою замовника.

Також вказано у п. 6, що експертизою встановлено: згідно з завданням експертизи та на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах (NCG, Gaspool, TTF) до кордонів України, станом на 26.10.2020 становить:

- природний газ (Gaspool) вартість на 26.10.2020 за 1000 куб. м. 8097,75 грн з ПДВ;

- природний газ (TTF) вартість на 26.10.2020 за 1000 куб. м. 8029,53 грн з ПДВ;

- природний газ (NCG) вартість на 26.10.2020 за 1000 куб. м. 7910,16 грн з ПДВ.

В експертному висновку від 30.10.2020 № О-759 у п. 4 зазначено, що завданням експертизи (довідково-інформаційним) є надання інформації про коливання приведеної вартості природного газу (як товару) по інформації ТБ «Українська енергетична біржа» на європейських хабах (TTF, NCG) станом на 01.10.2020 відносно 01.04.2020 згідно з заявкою замовника.

Також вказано у п. 6, що експертизою встановлено: згідно з завданням експертизи та на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах (TTF, NCG) до кордонів України, станом на 01.10.2020 відносно 01.04.2020 становить:

- природний газ (TTF) вартість на 01.04.2020 за 1000 куб.м. 4168,23 грн з ПДВ, вартість на 01.10.2020 за 1000 куб.м. 6701,05 грн з ПДВ, зміна вартості % - 60,76;

- природний газ (NCG) вартість на 01.04.2020 за 1000 куб.м. 4487,36 грн з ПДВ, вартість на 01.10.2020 за 1000 куб.м. 6477,68 грн з ПДВ, зміна вартості % - 44,35.

Згідно з експертним висновком від 04.11.2020 № О-774, а саме п. 4 завданням експертизи (довідково-інформаційним) є надання інформації про рівень вартості природного газу (як товару), згідно з заявкою замовника, станом на листопад 2020 року в Україні.

Також вказано у п. 6, що згідно з завданням експертизи та на підставі інформації:

- регіональних підприємств постачальників газу, вартість природного газу, станом на листопад 2020 року (оплата: поточна або після поставки) в Україні, для промислових споживачів, для бюджетних установ та організацій, інших суб`єктів господарської діяльності, становить: ТОВ «Луганськгаз Збут» вартість за 1000 куб.м. 7663,89 грн з ПДВ; ТОВ «Херсонрегіонгаз» вартість за 1000 куб.м. 7200,00 грн з ПДВ; ТОВ «Харківгаз Збут» вартість за 1000 куб.м. 8851,891 грн з ПДВ; ТОВ «Одесагаз-постачання» вартість за 1000 куб.м. 8538,96 грн з ПДВ; ТОВ «Івано-Франківськгаз Збут» вартість за 1000 куб.м. 8849,89 грн з ПДВ; ТОВ «Сумигаз Збут» вартість за 1000 куб.м. 8849,89 грн з ПДВ; ТОВ «Хмельницькгаз Збут» вартість за 1000 куб.м. 8850,00 грн з ПДВ; ТОВ «Закарпатгаз Збут» вартість за 1000 куб.м. 8849,8912 грн з ПДВ; рівень вартості за 1000 куб.м. 7200,00-8851,891 грн (з ПДВ, станом на листопад 2020 року з урахування тарифу ТОВ «Оператор ГТС України»);

- на підставі інформації ТБ «Українська енергетична біржа» по результатам електронних біржових торгів середньозважена ціна природного газу місячного ресурсу, станом на 03.11.2020 становить: за 1000 куб.м. 6700,00 грн з ПДВ.

В експертному висновку від 17.11.2020 № О-833 у п. 4 зазначено, що завданням експертизи (довідково-інформаційним) є надання інформації про приведену вартість природного газу (як товару) по інформації ТБ «Українська енергетична біржа» на європейських хабах (TTF, NCG, Gaspool) станом на 11.11.2020 згідно заявки замовника.

Також вказано у п. 6, що експертизою встановлено: згідно з завданням експертизи та на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» приведена вартість природного газу на європейських хабах (NCG, TTF, Gaspool) до кордону України, станом на 11.11.2020 становить:

- природний газ (TTF) приведена вартість на 11.11.2020 за 1000 куб. м. 7407,05 грн з ПДВ;

- природний газ (NCG) приведена вартість на 11.11.2020 за 1000 куб. м. 7343,77 грн з ПДВ;

- природний газ (Gaspool) приведена вартість на 11.11.2020 за 1000 куб. м. 7408,46 грн з ПДВ;

- додаткову угоду №6 від 24.12.2020, якою збільшено ціну за одиницю товару до 6216 грн за 1000 куб.м. (без ПДВ), ПДВ 1243,20 грн, продовживши дію договору до 31.03.2021. Вказана Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання.

Зростання ціни відбулось на 45,91 %;

Додаткову угоду №6 від 24.12.2020 укладено на підставі листа № 530/Ю2 від 19.12.2020 ТОВ «Укр Газ Ресурс» та експертних висновків Черкаської Торгово-промислової палати №О-946/01 від 15.12.2020, №О-946/02 від 15.12.2020.

Так, в експертному висновку від 15.12.2020 № О-946/02 у п. 4 зазначено, що завданням експертизи (довідково-інформаційним) є надання інформації про коливання приведеної вартості природного газу (як товару) по інформації ТБ «Українська енергетична біржа» на європейських хабах (TTF, NCG, Gaspool) станом на 15.12.2020 відносно 01.12.2020 згідно заявки замовника.

Також у п. 6 вказано, що експертизою встановлено: згідно з завданням експертизи та на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України, станом на 15.12.2020 відносно 01.12.2020 становить:

- природний газ (TTF) приведена вартість на 01.12.2020 за 1000 куб. м. 8070,21 грн з ПДВ, приведена вартість на 15.12.2020 за 1000 куб. м. 8690,85 грн з ПДВ, коливання 7,69%;

- природний газ (NCG) приведена вартість на 01.12.2020 за 1000 куб.м. 7957,39 грн з ПДВ, приведена вартість на 15.12.2020 за 1000 куб.м. 8509,98 грн з ПДВ, коливання 6,94%;

- природний газ (Gaspool) приведена вартість на 01.12.2020 за 1000 куб.м. 8039,84 грн з ПДВ, приведена вартість на 15.12.2020 за 1000 куб.м. 8660,70 грн з ПДВ, коливання 7,72%.

В експертному висновку від 15.12.2020 № О-946/01 у п. 4 зазначено, що завданням експертизи (довідково-інформаційним) є надання інформації про коливання приведеної вартості природного газу (як товару) по інформації ТБ «Українська енергетична біржа» на європейських хабах (TTF, NCG, Gaspool) станом на 01.12.2020 відносно 01.11.2020 згідно заявки замовника.

Також у п. 6 вказано, що експертизою встановлено: згідно з завданням експертизи та на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України, станом на 01.12.2020 відносно 01.11.2020 становить:

- природний газ (TTF) приведена вартість на 01.11.2020 за 1000 куб. м. 7096,40 грн з ПДВ, приведена вартість на 01.12.2020 за за 1000 куб.м. 8070,21 грн з ПДВ, коливання 13,72%;

- природний газ (NCG) приведена вартість на 01.11.2020 за 1000 куб.м. 6956,76 грн з ПДВ, приведена вартість на 01.12.2020 за 1000 куб.м. 7957,39 грн з ПДВ, коливання 14,38%;

- природний газ (Gaspool) приведена вартість на 01.11.2020 за 1000 куб.м. 7185,26 грн з ПДВ, приведена вартість на 01.12.2020 за 1000 куб.м. 8039,84 грн з ПДВ, коливання 11,89%.

Також між сторонами були укладені додаткові угоди №7 від 25.01.2021 та №8 від 03.02.2021, якими дію договору було продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі.

Виконуючи зобов`язання за договором відповідач передав, а позивач 2 прийняв природний газ за актами прийому-передачі:

- № УГР00000151 від 19.02.2020 на загальну суму 56421,14 грн з ПДВ, за спожитий у січні 2020 року природний газ, обсягом 11,037000 тис. куб. м.;

Акт оплачено згідно з платіжними дорученнями №80 від 19.02.2020 на суму 5178,46 грн, №52 від 19.02.2020 на суму 31648,38 грн, №22 від 19.02.2020 на суму 19594,30 грн;

- № УГР00000316 від 18.03.2020 на загальну суму 134921,02 грн з ПДВ, за спожитий у лютому 2020 року природний газ, обсягом 26,393000 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжними дорученнями №96 від 18.03.2020 на суму 30549,31 грн, №154 від 18.03.2020 на суму 52490,02 грн, №156 від 18.03.2020 на суму 5735,66 грн, №155 від 18.03.2020 на суму 16910,50 грн, №44 від 18.03.2020 на суму 29235,53 грн;

- № УГР00000595 від 23.04.2020 на загальну суму 42628,97 грн з ПДВ, за спожитий у березні 2020 року природний газ, обсягом 8,339000 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжними дорученнями №27 від 23.04.2020 на суму 5255,14 грн, №124 від 23.04.2020 на суму 11144,16 грн, №206 від 23.04.2020 на суму 1952,78 грн, №205 від 23.04.2020 на суму 6415,56 грн, №204 від 23.04.2020 на суму 17861,33 грн;

- № УГР00001106 від 31.05.2020 на загальну суму 92,02 грн з ПДВ, за спожитий у травні 2020 року природний газ, обсягом 0,018000 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжним дорученням №95 від 17.06.2020 на суму 92,02 грн;

- № УГР00001408 від 22.07.2020 на загальну суму 3154,10 грн з ПДВ, за спожитий у червні 2020 року природний газ, обсягом 0,617000 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжним дорученням №135 від 30.07.2020 на суму 3154,10 грн;

- № УГР00001655 від 31.07.2020 на загальну суму 2750,26 грн з ПДВ, за спожитий у липні 2020 року природний газ, обсягом 0,538000 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжним дорученням №151 від 19.08.2020 на суму 2750,26 грн;

- від 16.09.2020 на загальну суму 2356,63 грн з ПДВ, за спожитий у серпні 2020 року природний газ, обсягом 0,461000 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжним дорученням №171 від 17.09.2020 на суму 2356,63 грн;

- № УГР00002054 від 21.10.2020 на загальну суму 633,89 грн з ПДВ, за спожитий у вересні 2020 року природний газ, обсягом 0,124000 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжним дорученням №199 від 28.10.2020 на суму 633,89 грн;

- № УГР00002312 від 27.11.2020 на загальну суму 17604,85 грн з ПДВ, за спожитий у жовтні 2020 року природний газ, обсягом 2,849000 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжними дорученнями №424 від 08.12.2020 на суму 9314,61 грн, №231 від 08.12.2020 на суму 4545,97 грн, №628 від 02.12.2020 на суму 228,85 грн, №629 від 02.12.2020 на суму 235,03 грн, №630 від 02.12.2020 на суму 3280,39 грн;

- № УГР00002685 від 16.12.2020 на загальну суму 130761,65 грн з ПДВ, за спожитий у листопаді 2020 року природний газ, обсягом 19,392999 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжними дорученнями №693 від 16.12.2020 на суму 7053,06 грн, №692 від 16.12.2020 на суму 18293,21 грн, №691 від 16.12.2020 на суму 58108,60 грн, №475 від 16.12.2020 на суму 13680,94 грн, №243 від 16.12.2020 на суму 33625,84 грн;

- № УГР00002825 від 18.12.2020 на загальну суму 263015,63 грн з ПДВ, за спожитий у грудні 2020 року природний газ, обсягом 38,786000 тис. куб. м.

Акт оплачено згідно з платіжними дорученнями №705 від 22.12.2020 на суму 14186,61 грн, №707 від 22.12.2020 на суму 116880,20 грн, №485 від 22.12.2020 на суму 67635,35 грн, №244 від 22.12.2020 на суму 27518,30 грн, №706 від 22.12.2020 на суму 36795,17 грн.

Зміст платіжних доручень на оплату актів приймання передачі природного газу вказує на те, банком платника виступала Держказначейська служба України, м. Київ. Тобто, оплата за спожитий позивачем 2 природний газ здійснювалась з використанням казначейського рахунка.

З урахуванням наведених додаткових угод №№2, 3, 4, 5, 6 ціна за 1 тис. м. куб. природного газу зросла, а обсяг поставленого природного газу зменшився.

Отже, відповідач передав позивачу 2 меншу кількість товару, а позивачем 2 внаслідок такого укладення додаткових угод надміру сплачено 160533 грн.

Прокурором до позову додано акт №131903-22/5 від 29.06.2023 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради за період з 01.01.2018 до 31.03.2023, проведеної Західним офісом Держаудитслужби.

Відповідно до його змісту додаткову угоду №2 до договору укладено з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі», в частині збільшення ціни за одиницю товару без документального підтвердження коливання ціни в сторону збільшення за період визначений договором, а додатковими угодами № 3, 4, 5, 6 підвищено ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % у порівнянні з ціною встановленою договором.

На думку прокурора, додаткові угоди №№ 2, 3, 4, 5, 6 до договору укладено всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому вони підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти стягненню в судовому порядку. Наведені вище обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із позовною заявою.

Чортківською окружною прокуратурою 03.08.2023 за матеріалами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області щодо фактів розтрати майна службовими особами Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради шляхом зловживання своїм службовим становищем розпочато кримінальне провадження №42023212060000025 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.

В ході розгляду справи прокурором зазначено, що вказане кримінальне провадження закрито.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Зазначаючи про те, що позивачами не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод та стягнення в судовому порядку сплачених згідно них коштів, які складають різницю між сумою, що фактично позивачем 2 перераховано відповідачу та сумою, що підлягала сплаті за природний газ за ціною договору, прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Західного офісу Держаудитслужби, Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради та Гусятинської селищної ради.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини третя і п`ята стаття 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.

Відповідно до п. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Необхідність звернення прокурора з даним позовом обґрунтована фактом незаконного укладення додаткових угод до договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти, на підставі якого витрачаються кошти місцевого бюджету, що не відповідає суспільним інтересам, а укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару не відповідає нормам Цивільного кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі", порушує основні принципи закупівлі - максимальної економії і ефективності; використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу держави, чим останнім завдається значна матеріальна шкода.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів охорони здоров`я, що перебувають у комунальній власності.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18).

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Статтею 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктами 3, 9 п.4 зазначеного Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, Державна аудиторська служба України як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та невиконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно якого Офіс підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління, зокрема в Тернопільській області. Управління здійснює свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за місцезнаходженням. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Західний офіс Державної аудиторської служби України є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Тернопільської області.

Наказом Західного офісу Держаудитслужби №117 від 22.02.2022 затверджено Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, згідно якого основним завданням управління є реалізація повноважень Західного офісу Держаудитслужби на території Тернопільської області.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 10.02.2022 у справі №927/284/21, від 31.05.2022 у справі №927/515/21.

Чортківська окружна прокуратура у листах від 23.10.2023 №55-5052 вих-23, від 07.02.2024 №55/2-638вих-24 адресованих Західному офісу Держаудитслужби, зазначила про розпочате досудове розслідування кримінального провадження та укладення договору №1-УГР від 10.01.2020 з додатковими угодами до нього, виявлені порушення законодавства при їх укладенні та просила повідомити її про вжиті заходи на усунення виявлених порушень.

Листами від 03.11.2023 №131913-17/2525-2023, від 19.02.2024 за №131913-17/589-2024 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області повідомило окружну прокуратуру, що проведеною ревізією встановлено порушення законодавства про закупівлі, що відображені в акті ревізії від 29.06.2023 №131903-22/5. З метою усунення виявленого порушення, начальнику Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради направлено обов`язкові вимоги листом №131904-14/1635-2023 від 06.07.2023, термін виконання яких встановлено до 29.09.2023. Матеріали ревізії передано до ГУНП в Тернопільській області листом від 06.07.2023 №131903-17/1642-2023. Про результати ревізії поінформовано Тернопільську обласну прокуратуру та Гусятинську селищну раду. Враховуючи зазначене, Західний офіс Держаудитслужби не буде звертатися з позовом про визнання недійсними додаткових угод до вказаного договору та стягнення зайво сплачених згідно них коштів.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо відшкодування збитків завданих державі, зокрема шляхом самостійного вчинення дій для відновлення порушених прав та інтересів держави.

Проте Західний офіс Держаудитслужби належних заходів до усунення виявлених порушень не вжив, з позовною заявою до суду про визнання додаткових угод недійсними та стягнення з ТОВ Укр Газ Ресурс зайво перерахованих коштів не звертався, що підтверджується вищевказаним листами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області та призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень ст.131-1 Конституції України покладено на органи прокуратури.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільських, селищних, міських рад належить, зокрема розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень, щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно із частинами 1, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Разом з тим, частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, зокрема, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, положення про Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради, затвердженого рішенням Гусятинської селищної ради №1688 від 07.03.2023, Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради є виконавчим органом Гусятинської селищної ради, створюється селищною радою, підзвітний і підконтрольний селищній раді, підпорядкований виконавчому комітету, селищному голові, заступнику селищного голови відповідно до розподілу обов`язків, а з питань делегованих повноважень підконтрольний відповідним органам виконавчої влади (п. 1.1 Положення).

Відповідно до п. 1.3 Положення Відділ є юридичною особою, може мати самостійний баланс, рахунки в установах банків та рахунки в органах Державної казначейської служби України, бути розпорядником коштів, має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, ідентифікаційний номер, власний бланк, штамп.

У п.2.1 Положення зазначено, що метою Відділу є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного жителя громади через систему багатопрофільної, різнорівневої дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, забезпечення доступності, безоплатності та обов`язковості освіти для всіх, хто її потребує, формулювання якісного інформаційно-освітнього простору, надання населенню якісних послуг в сфері освіти, фізичної культури та спорту шляхом виконання відповідних державних і місцевих програм через мережу комунальних підприємств, установ і закладів для задоволення потреб та інтересів громади.

Відповідно до п. 3.1 Положення для досягнення мети Відділ вирішує наступні завдання, зокрема: готує та бере участь у підготовці проектів угод, договорів, протоколів зустрічей делегацій і робочих груп у межах своїх повноважень (п. 3.1.10); вносить пропозиції до місцевого бюджету (п. 3.1.13); забезпечує ефективне та цільове використання відповідних бюджетних коштів (п. 3.1.14).

Згідно з п. 3.3 Положення відповідно до покладених на нього завдань Відділ реалізує наступні функції, зокрема: вносить пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування навчальних закладів та установ освіти, які перебувають у комунальній власності, аналізує їх використання (п. 3.3.41).

У п. 6.1 Положення зазначено, що Відділ фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету Гусятинськрї селищної ради, які виділені на його утримання.

З огляду на положення ст. 22 Бюджетного кодексу України Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань і здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування визначено рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, розпорядження якими від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими за ст. 142 Конституції України, у тому числі, є доходи і кошти місцевих бюджетів, що у свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно зі ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Спір у даній справі пов`язаний з здійсненою позивачем 2 закупівлею природного газу згідно договору від 10.01.2020 № 1-УГР, укладеного з відповідачем, оплата якого здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відтак Гусятинська селищна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів міського бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20, від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.

Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 березня 2024 року у справі № 904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Прокурор у справі, яка розглядається, також правильно визначив позивача - Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради, оскільки останній є стороною оспорюваних правочинів, а також юридичною особою, яка може від свого імені набувати майнові права та нести обов`язки та є розпорядником бюджетних коштів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №916/2407/22 та від 19.12.2023 у справі №924/659/22, від 03.04.2026 у справі №924/698/23.

Чортківською окружною прокуратурою 23.10.2023 за № 55-5052 вих-23, 07.02.2024 за №55/2-618вих-24, від 07.02.2024 за №55/2-617вих-24 направлено листи Гусятинській селищній раді та Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладені між останнім та відповідачем додаткових угод щодо зміни ціни природного газу, а також з проханням надання інформації щодо самостійно вжитих Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради та Гусятинською селищною радою заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом.

У листах від 18.12.2023 за №1854/04-14, від 09.02.2024 за №209/04-14, від 08.02.2024 за №144/01-28 Гусятинська селищна рада та її Відділ освіти повідомили, що ними не будуть вживатись заходи щодо визнання вказаних додаткових угод недійсними.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Суд зазначає, що прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі позивачів в суді та виконано приписи статті 23 Закону України Про прокуратуру шляхом їх повідомлення про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави.

Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивачів з аналогічним позовом до суду.

З наведеного вбачається, що позивачі не планували вживати відповідних заходів для визнання недійсними вказаних додаткових угод та стягнення зайво сплачених згідно них коштів, що вказує про їх бездіяльність.

Суд у даній справі приходить до висновку, що підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка органів, уповноважених здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ними захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Чортківською окружною прокуратурою попередньо повідомлено Західний офіс Держаудитслужби, Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради та Гусятинську селищну раду про представництво інтересів держави в їх особі (лист №55/2-733вих-24 від 14.02.2024).

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Договір про закупівлю (постачання) природного газу №1-УГР від 10.01.2020 укладений між позивачем 2 та відповідачем за результатами проведення процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", і на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п. 4.1.4 договору загальна вартість договору складає 971280 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент укладення договору) та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент укладення додаткових угод) закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент укладення договору) та ч.1 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції на момент укладення додаткових угод) зазначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за п.2 ч.5 наведеної норми, в якому зазначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

У постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду наведено правові висновки, відповідно до яких:

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається;

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах;

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Судом у даній справі враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 про відсутність підстав для відступу від вищенаведених висновків про застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Також, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначав, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. У вищезазначеній постанові також вказано, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма щодо збільшення ціни застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі", нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Відповідно до п.п. 2 п. 10.4 умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків (ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі), зокрема п. 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Зміна ціни за одиницю товару буде проводитися у наступному порядку.

Ціна за одиницю товару на момент укладання Договору визначається шляхом ділення вартості остаточної пропозиції Постачальника за результатами аукціону на обсяг постачання газу в м. куб.

Зміна ціни за одиницю товару можлива лише за надання Постачальником або Споживачем документів, які підтверджують коливання (зростання / спадання) ціни на ринку. Документи мають містити інформацію про середній рівень цін або діапазон цін за одиницю товару* на момент перегляду ціни (зазначені документи видає торгово-промислова палата або інший уповноважений орган, до компетенції якого входить моніторинг цін на ринку). У випадку, якщо в документах зазначається діапазон цін від мінімального значення до максимального, середня ринкова ціна визначається як сума мінімального та максимального значень ціни, поділена на 2.

Зміна ціни за одиницю товару можлива лише на відсоток коливання ціни за одиницю товару на ринку (але не більше як на 10%), який визначається для кожної зміни окремо:

BKЦ1 = С1/Стп * 100% - для першої зміни;

BKЦ2 = С2/С1 * 100% - для другої зміни;

BKЦn = Сn/Сn-1 * 100% - для кожної наступної зміни, де ВКЦі - відсоток коливання ціни;

Стп - середня ринкова ціна** 1 м. куб. газу згідно з довідкою про рівень ринкової вартості 1 куб. м. (1000 куб. м.) природного газу, наданою Постачальником у складі тендерної пропозиції;

С1 - середня ринкова ціна ** 1 м. куб. газу на момент внесення перших змін до Договору;

С2 - середня ринкова ціна** 1 м. куб. газу на момент внесення других змін до Договору і т.д.

*формулювання показника згідно вимог п. 1 « Зміст і спосіб подання тендерної пропозиції» тендерної документації.

** середня ринкова ціна 1 м. куб. газу за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу.

Постачальник або Споживач мають окремо документально підтверджувати кожну зміну умов Договору щодо зміни ціни за одиницю товару. Споживач має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої Постачальником, щодо наявності підстав для зміни істотних умов Договору до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №916/747/24).

Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку варто виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у гл.5 розд.І ГПК.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, суди у порядку ст. 86 ГПК України мають їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22).

Необхідність укладення оспорюваних у справі №921/125/24 додаткових угод ТОВ "Укр Газ Ресурс" обґрунтовувало зростанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження чого (коливання) надало експертні висновки Черкаської Торгово-промислової палати №О-662 від 01.10.2020, №О-714 від 16.10.2020, №О-750/03 від 29.10.2020, №О-759 від 30.10.2020, №О-774 від 04.11.2020, №О- 833від 17.11.2020, №О-946/01 від 15.12.2020, №О-946/02 від 15.12.2020.

Доданий на підтвердження коливання ціни на ринку експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати №О-662 від 01.10.2020 містить інформацію про зміну середньозваженої ціни місячного ресурсу на природний газ станом на 30.09.2020 (на одну дату) та інформацію про зміну приведеної вартості природного газу на європейських хабах (TTF, NGG) до кордону України станом на 01.01.2020 та 01.10.2020 (на окремі дати), але не відображає коливання зміни середньоринкової ціни за 1 м. куб. газу за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу на момент внесення перших змін (12.11.2020) до договору.

Таким чином, додаткову угоду №2 від 12.11.2020 укладено з порушенням норм п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 2 п. 10.4 договору, в частині відсутності підтвердження коливання ціни товару на ринку за період визначений договором.

Також судом встановлено факт збільшення сторонами ціни договору, шляхом укладення додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 відповідно на 20,99%, 26,11%, 32,64%, 45,91%, що слугує самостійною та достатньою підставою для визнання таких додаткових угод недійсними в судовому порядку.

Про відсутність документального підтвердження коливання ціни за природний газ в сторону збільшення при укладенні додаткової угоди №2, та збільшення ціни договору понад 10% при укладенні додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6, також (додатково) вказує наявний у матеріалах справи акт №131903-22/5 від 29.06.2023 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради за період з 01.01.2018 до 31.03.2023, проведеної Західним офісом Держаудитслужби.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №915/222/24 зазначено, що акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України)».

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX від 27.05.2026, суд у даній справі зазначає, що 27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон № 4888-IX «Про публічні закупівлі», яким внесено зміни до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII та викладено його в наступній редакції:

«Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).».

Відповідно до пунктів 1-2 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

- пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

- пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

- підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Поряд з цим, пунктом 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Аналіз наведених нормативних актів у сукупності дає змогу констатувати, що законодавцем уточнено норму закону (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку, в редакції до внесення змін Законом № 4888-IX, судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Так, пункт 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Введення в дію Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» відбудеться 24.03.2027.

Тобто, після введення в дію Закону України № 4888-ІХ «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України № 4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України № 4888-ІХ в частині внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі», застосовується редакція статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, у даному випадку, суд застосовує до правовідносин статтю 41 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

З урахуванням наведеного, відхиляються судом заперечення відповідача щодо можливості застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№ 2,3,4,5 укладено всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює підстави для визнання таких додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Судом встановлено, що при проведенні закупівлі природного газу внаслідок оплати його вартості за ціною, що була збільшена з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" за жовтень грудень 2020 року, позивачем 2 зайво сплачено відповідачу кошти на суму 160533 грн.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами у справі щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором, то внаслідок виконання позивачем 2 своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковими угодами відповідачем безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 160533 грн, а тому відповідно до вимог ст. ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача 2 піддягає стягненню 160533 грн безпідставно одержаних коштів, а позов в цій частині вимог також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.44 Закону України "Про публічні закупівлі" за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

З огляду на предмет і підстави позову, склад учасників, суд зазначає, що у даній справі на дослідження у ній не було поставлено питання покладення (притягнення до відповідальності) осіб, з числа перелічених у ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому суд не надає правової оцінки правовідносинам у даній справі у поєднанні з цією нормою.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення не спростовують зазначених прокурором в позові доводів, за встановлених вище судом фактів та обставин.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тому, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 12.11.2020 до договору №1-УГР від 10.01.2020 про закупівлю (постачання) природного газу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (ідентифікаційний код 41427817) та Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради (ідентифікаційний код 40704925).

2. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 13.11.2020 до договору №1-УГР від 10.01.2020 про закупівлю (постачання) природного газу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (ідентифікаційний код 41427817) та Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради (ідентифікаційний код 40704925).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 07.12.2020 до договору №1-УГР від 10.01.2020 про закупівлю (постачання) природного газу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (ідентифікаційний код 41427817) та Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради (ідентифікаційний код 40704925).

4. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 08.12.2020 до договору №1-УГР від 10.01.2020 про закупівлю (постачання) природного газу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (ідентифікаційний код 41427817) та Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради (ідентифікаційний код 40704925).

5. Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 24.12.2020 до договору №1-УГР від 10.01.2020 про закупівлю (постачання) природного газу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (ідентифікаційний код 41427817) та Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради (ідентифікаційний код 40704925).

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25 Б, оф. 5, ідентифікаційний код 41427817) на користь Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Гусятинської селищної ради (48201, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт. Гусятин, пров. Героїв Майдану, буд. 1, ідентифікаційний код 40704925) грошові кошти в сумі 160533 (сто шістдесят тисяч п`ятсот тридцять три) грн.

Видати наказ.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25 Б, оф. 5, ідентифікаційний код 41427817) 18168 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 31 липня 2026 року.

Суддя І.П. Шумський