Рішення № 138646164, 21.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/229/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080

до відповідача: Шумської міської ради, 47100, Тернопільська обл., Шумський р-н, місто Шумськ, вул. Українська, будинок 59

про стягнення 3 358,87 грн, з яких: 1 344,53 грн заборгованість за спожиту електроенергію у січні 2021 року; 214,36 грн пеня, 774,45 грн - інфляційні втрати, 1 025,53 грн - 15% річних.

За участі представників сторін та їх учасників:

Позивача: Валентинова Олена Миколаївна;

Відповідача: не з`явився.

1. Рух справи.

Позивач Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Шумської міської ради про стягнення 3 358,87 грн, з яких: 1 344,53 грн заборгованість за спожиту електроенергію у січні 2021 року на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк»; 214,36 грн пеня, 774,45 грн - інфляційні втрати, 1 025,53 грн - 15% річних на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено вперше на 12.05.2026 о 12 год. 40 хв., неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 21.07.2026 об 11 год. 40 хв.

У призначене судове засідання 21.07.2026 з`явилася представниця позивача, позовні вимоги підтримала.

Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні 21.07.2026 не забезпечив, будь яких заяв чи клопотань процесуального характеру суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом, у судовому засіданні 21.07.2026 ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

Позиція Позивача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині порушення строку здійснення оплати за спожиту електроенергію у січні 2021 року, внаслідок чого у відповідача виникла основна заборгованість перед позивачем в сумі 1 344,53 грн.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема, статті Цивільного кодексу України, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, Закон України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

З огляду на вказане, Позивачем нараховано Відповідачу 214,36 грн пені, 774,45 грн - інфляційних втрат та 1 025,53 грн - 15% річних.

Таким чином, загальна сума позовних вимог, заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача складає : 3 358,87 грн.

У судових засіданнях представницею Позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Також 27.04.2026 Позивачем через систему «Електронний суд» надано Відповідь на відзив від 27.04.2026 (вх.№3227), у якій Позивач, щодо заперечень Відповідача позовних вимог з підстав того, що Шумській міській раді, як правонаступнику Людвищенської сільської ради (код ЄДРПОУ 04394071) про існування даного договору та наявність заборгованості за спожиту електричну енергію стало відомо лише при отримані вимоги від 11.02.2025 №44/11-010249 про сплату штрафних санкцій на суму 1 848,44 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 1 344,53 грн, зазначає таке.

Пунктом 1.2.9 ПРРЕЕ передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Постачальники універсальних послуг та постачальники «останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідно (п. 3.2.1 ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 3.4.1 ПРРЕЕ постачальник «останньої надії» повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті.

У п. 3.4.4 ПРРЕЕ зазначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Тож, як зазначено Позивачем, з 01.01.2021 року між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», умови якого Відповідач (як споживач електроенергії) безакцептно прийняв з урахуванням п. 1.2.9 ПРРЕЕ.

Тобто, Відповідач своїми діями (споживанням електричної енергії у постачальника «останньої надії») підтвердив факт укладення Договору (з невід`ємними додатками), відповідно до положень яких було розраховано вартість спожитої електричної енергії та встановлено підстави і порядок нарахування 15% річних та інфляції.

Стосовно штрафних санкцій нарахованих за обумовлений період, Позивач вважає їх правомірними та таким, що підлягають до задоволення.

Позиція Відповідача.

У відзиві на позовну заяву № 03-05/1785 від 23.04.2026 (вх.№3184 від 23.04.2026) Відповідач щодо заявлених Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго позовних вимог, заперечує посилаючись, серед іншого на те, що Шумській міській раді про існування даного договору та наявність заборгованості за спожиту електричну енергію стало відомо лише при отриманні вимоги від 11.02.2025 №44/11-010249 про сплату штрафних санкцій на суму 1 848,44 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 1 344,53 грн.

При цьому зазначає, що під час реорганізації Людвищенської сільської ради шляхом приєднання до Шумської міської ради при передачі матеріальних цінностей та документів, посадові особи не передали міській раді та не повідомили про наявність вищезазначеного договору.

Зважаючи на це міська рада не змогла виконати свої зобов`язання по оплаті за спожиту електричну енергію, згідно тарифів чинних на момент укладення даного договору в повному обсязі.

Крім того зауважує, що на даний час, згідно положень Бюджетного кодексу України після завершення бюджетного 2021 року міська рада не може самостійно сплатити будь яку заборгованість за своїми зобов`язаннями, в тому числі і заборгованість за спожиту електроенергію.

Про даний факт міська рада вказала у відповіді на вимогу позивача.

Щодо нарахування пені та штрафних санкцій, посилається на приписи частини шостої статті 232 ГК України, діючого на момент укладення договору, якими передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Отже, виходячи із вище наведеного відповідач вважає, що позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Шумської міської ради, про стягнення 3 358,87 грн підлягає до часткового задоволення.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Підставою звернення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго(далі по тексту Позивач, Постачальник «останньої надії», ДПЗД «Укрінтеренерго») до суду із позовом у даній справі стало порушення відповідачем - Шумською міською радою (далі по тексту Відповідач, Споживач) строків оплати вартості за спожиту електричну енергію в січні 2021 року.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», виконує функції постачальника «останньої надії» діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Як встановлено судом, відповідно до частини 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» Позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується НКРЕКП, є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному вебсайті Позивача (https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2025/06/Dogovir.pdf).

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору поставки електричної енергії виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Так, за умовами частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, укладається на підставі дій споживача споживання електричної енергії без договору з іншим електропостачальником, тобто споживач безакцептно приймає умови Договору.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику послуг комерційного обліку.

За даними ВАТ «Тернопільобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 ПРРЕЕ, Людвищенську сільську раду (код ЄДРПОУ 04394071), правонаступником якої є Відповідач, віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2021, що підтверджується листом ВАТ «Тернопільобленерго» від 11.01.2021 № 131/39 та Повідомленням про переведення Споживача, яке є додатком до цього листа.

Листом від 05.03.2021 № 44/09 2424/ПОН ДПЗД «Укрінтеренерго» надсилався Людвищенській сільській раді примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення штрих-код 0100189533416.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Положеннями п. 2.1. глави 2 Договору встановлено, що Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Крім цього, п. 5.8. глави 5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Умовами пункту 4.1. розділу 4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, що є невід`ємним додатком до Договору, встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Разом з тим, відповідно до положень п. 4.2. розділу 4 «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Пункт 4.3 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 передбачає, що Рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Положеннями п. 4.4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного Договору, за даними оператора системи розподілу ВАТ «Тернопільобленерго» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 20.11.2018 №1468) на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2021 року Відповідачу Позивачем складено Акт № 006178 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року від 31.01.2021 року та рахунок № 000004394071/18/О01/11994 від 18.02.2021 на обсяг споживання електричної енергії 294,00 кВт*год. на суму 1 344,53 грн (з ПДВ) та направлено Людвищенській сільській раді на її електронну адресу 22.02.2021 та юридичну адресу 10.03.2021.

Отже, Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 р.

Проте Відповідачем в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість. Доказів погашення заборгованості Відповідачем, станом на час розгляду спору суду не надано.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено наявність заборгованості у Відповідача перед Позивачем за спожиту електричну енергію, яка станом на дату розгляду спору становить 1 344,53 грн (з урахуванням ПДВ).

Положеннями п.п. 6 п. 7.1. глави 7 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.

Відповідно до положень п. 6.1. розділу 6 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Пунктом 7.4. розділу 7 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 5.10 договору встановлено обов`язок Споживача протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку сплатити вартість спожитої електричної енергії.

Разом з цим, приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Відповідно до Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, а саме положеннями розділу 7 «Додаткові зобов`язання Споживача», встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Як вбачається із наданого Позивачем розрахунку пені, 15% річних та інфляції, нарахованих за період з 02.03.2021 по 31.03.2026 (включно), розмір санкцій нарахованих Відповідачу за порушення грошового зобов`язання в сукупності становить 2 014,34 грн.

З урахуванням зазначеного, станом на дату подання позовної заяви, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 3 358,87 грн, зокрема:

1 344,53 грн заборгованість за поставлену електроенергію;

214,36 грн пеня;

1 025,53 грн - 15% річних;

774,45 грн - інфляційні втрати.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем, з метою досудового врегулювання спору, на електронну адресу Відповідача направлено вимогу від 11.02.2025 №44/11-010249 про сплату штрафних санкцій на суму 1 848,44 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 1 344,53 грн.

Проте, листом від 20.03.2025 № 03-05/712 Відповідач повідомив, що у міській раді відсутня будь яка інформація щодо постачання електроенергії Людвищенській сільській раді Тернопільської області, в тому числі договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», укладений між Людвищенською сільською радою та ДПЗД «Укрінтеренерго». Окрім того, згідно положень Бюджетного кодексу України після завершення бюджетного року міська рада не може самостійно сплатити будь яку заборгованість за своїми зобов`язаннями, в тому числі і заборгованість за спожиту електроенергію.

4. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням, за статтею 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Згідно з нормами статті 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

5. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

5.1. Щодо основної суми заборгованості в розмірі 1 344 грн 53 коп.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», виконує функції постачальника «останньої надії» діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» Позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному вебсайті Позивача (https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2025/06/Dogovir.pdf).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судом, на ВАТ «Тернопільобленерго» покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 ПРРЕЕ.

Із листа ВАТ «Тернопільобленерго» від 11.01.2021 № 131/39 та Повідомлення про переведення Споживача, яке є додатком до цього листа, Людвищенську сільську раду (код ЄДРПОУ 04394071), правонаступником якої є Шумська міська рада, віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2021.

У зв`язку з припиненням постачання електричної енергії (у зв`язку з не обранням споживачем електропостачальника), з 01.01.2021 року та відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018р. №312 електропостачання здійснює постачальник "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго".

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Таким чином, з 01.01.2021 року між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», умови якого Відповідач (як споживач електроенергії) безакцептно прийняв з урахуванням п. 1.2.9 ПРРЕЕ.

Також, листом від 05.03.2021р. № 44/09 2424/ПОН ДПЗД «Укрінтеренерго» направлено Людвищенській сільській раді примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з додатками, (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення штрих-код 0100189533416) підтверджено та не заперечено сторонами у судових засіданнях, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення електричної енергії, спожитої відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії".

Таким чином, відповідача автоматично внесено до споживачів постачальника "останньої надії" і, відповідно, спожиту електричну енергію віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до положень пункту 4.12. розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Суд зазначає, що положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Положеннями пункту 2.1. глави 2 Договору встановлено, що Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Крім цього, п. 5.8. глави 5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Умовами пункту 4.1. розділу 4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 року, що є невід`ємним додатком до Договору, встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Разом з тим, відповідно до положень п. 4.2. розділу 4 «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р., остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Пункт 4.3. Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. передбачає, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Положеннями п. 4.4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

На виконання зазначеного Договору, за даними оператора системи розподілу ВАТ «Тернопільобленерго» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 20.11.2018 №1468) на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2021 року (копія додається) Відповідачу Позивачем складено Акт № 006178 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 р. від 31.01.2021 року та рахунок № 000004394071/18/О01/11994 від 18.02.2021 на обсяг споживання електричної енергії 294,00 кВт*год. на суму 1 344,53 грн (з ПДВ) та направлено Людвищенській сільській раді на її електронну адресу 22.02.2021 та юридичну адресу 10.03.2021. Отже, Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 р.

Проте Відповідачем в порушення умов п. 2.1. глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Вказаний договір, згідно з нормами статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі наведених норм права у Шумської міської ради виник обов`язок здійснити оплату вартості отриманої електричної енергії у встановлений договором строк.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором та у повному обсязі поставлено відповідачу у січні 2021 року електричну енергію на суму 1 344 грн 53 коп, що підтверджується, також, рахунком №000004394071/18/О01/11994.

Доказів постачання електричної енергії Відповідачу у вказаний період іншим постачальником матеріали справи не містять, Відповідачем відповідних доказів також надано не було.

Відповідно, згідно з вимогами п.п.2 та п.п.6 п.6.2. Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодовувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або Договором.

Проте, у порушення умов договору, Відповідач у встановлений договором строк виставленого рахунку не оплатив.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за спожиту електричну енергію, становить 1 344,53грн (з урахуванням ПДВ).

Враховуючи наведені обставини, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 1 344 грн 53 коп. обґрунтованими, документально підтвердженими, та такими що підлягають до задоволення.

5.2. Щодо заявлених до стягнення 15% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення його виконання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем належними доказами підтверджено допущене Відповідачем прострочення виконання грошових зобов`язань перед Позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до Відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, Шумська міська рада, як споживач, свого обов`язку не виконала, допустивши прострочення виконання зобов`язання щодо оплати за спожиту електричну енергію, тому її дії є порушенням зобов`язання і вона вважається такою, що прострочила виконання своїх зобов`язань (ч.1 ст.612 ЦК України), відповідно, є підстави для застосування встановленої Договором та законом відповідальності, при цьому порушене зобов`язання є грошовим.

Невиконання відповідачем зобов`язання умов договору в частині сплати коштів за отриману електричну енергію, є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 15% річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення несплачених коштів.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 15% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачем порушувались умови Договору в частині термінів оплати за спожиту електричну енергію, останньому нараховані:

- 837 грн 32 коп.- інфляційні втрати ;

- 796 грн 77 коп. 15% річних від простроченої суми.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 373/2054/16-ц, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц), не відносяться заходи відповідальності, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України (індекс інфляції щодо суми боргу за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми або інший розмір процентів, установлений договором або законом), оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, тобто мають компенсаційний.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання, тобто інфляційні втрати та проценти річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі N 910/4590/19.

Отже, проценти річних та інфляційні втрати входять до складу основного боргу. Чинним цивільним законодавством не передбачено можливості суду зменшувати основний борг.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення Відповідачем строків оплати спожитої електричної енергії, у зв`язку з чим Позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення 15% річних у розмірі 796 грн 77 коп., відповідно до вимог статті 625 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення 15 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на доведений матеріалами справи факт неналежного виконання Відповідачем зобов`язань по оплаті за отриману та спожиту електричну енергію, з урахуванням встановленого умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" терміну здійснення розрахунку та Комерційної пропозиції №3 від 07.06.20219, погодженої сторонами, суд вважає правомірним нарахування Відповідачу 796 грн 77 коп. 15% річних та такими, що підлягають до задоволення.

Також суд, перевіривши за допомогою програми: «ips.ligazakon.net/calculator» правильність нарахування інфляційних в розмірі 837 грн 32 коп. нарахованих від простроченої суми боргу, вважає їх правомірними, належним чином обрахованими та такими, що підлягають до задоволення.

5.3. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 214 грн 36 коп., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України (діяв на час виникнення договірних відносин).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, а саме положеннями розділу 7 «Додаткові зобов`язання Споживача», встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Оскільки Відповідачем не оплачено вартість спожитої електричної енергії, Позивачем на підставі положень статей 546-551 ЦК України та умов договору Позивачем нараховано пеню у розмірі 214 грн 36 коп. за період з 02.03.2021 по 31.03.2026 р. (включно).

Згідно з усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача, який міститься в позовній заяві, є невірним, з огляду на таке.

Позивачем нараховано пеню з порушенням вимог частини 6 статті 232 ГК України (діючий на момент укладення договору), відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так приписами частини 6 статті 232 ГК України (діючого на момент укладення договору), якими передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/959/19.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

Таким чином, приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічної правової позиції дотримано у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Також подібні за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі №910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі №902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі № 903/962/17, у яких висловлено позицію про те, що "умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

При цьому, суд зазначає, що як Договір так і Комерційна пропозиція не містять ані іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є більшим шести місяців, ані вказівки на подію, що має неминуче настати.

Отже кінцевий строк нарахування пені на заборгованість обмежується 6-ма місяцями з дати, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Таким чином, суд перерахувавши пеню за період з 02.03.2021 (період початку прострочення, визначений позивачем в розрахунку) по 02.09.2021 (дата закінчення 6-ти місячного періоду) встановив, що задоволенню підлягає пеня в розмірі 100 грн 34 коп.

В частині стягнення 114 грн 02 коп. пені суд відмовляє, як неправомірно нарахованій.

6. Загальний висновок.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 ГПК України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 ГПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

7. Судові витрати.

Відповідно до частин 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд, вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Позивачем, при зверненні до суду сплачено судового збору - 2 662 грн 40 коп. (платіжна інструкція № 380 від 08.04.2026).

Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго через підсистему "Електронний суд".

Як передбачено частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, вказана сума визначена позивачем з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору (3328,00 х 0,8).

Отже, в силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі сумі 2 662 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. покладається на відповідача у справі - Шумську міську раду (з урахуванням ухвали від 21.07.2026 про виправлення помилки у скороченій (вступній та резолютивній) частині рішення).

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 252 з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Шумської міської ради (код ЄДРПОУ 04396259, адреса: 47100, Тернопільська область, Шумський район, м. Шумськ, вул. Українська, 59) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85) 3244,85 грн, з яких:

1 344,53 грн заборгованість за спожиту електроенергію у січні 2021 року на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк";

100,34 грн пеня,

774,45 грн - інфляційні втрати,

1 025,53 грн - 15% річних на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

3. В іншій частині позовних вимог в сумі 114 грн 02 коп. пені, відмовити.

4. Судові витрати покласти на відповідача.

5. Стягнути з Шумської міської ради (код ЄДРПОУ 04396259, адреса: 47100, Тернопільська область, Шумський район, м. Шумськ, вул. Українська, 59) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, (код ЄДРПОУ 19480600);

Відповідач: Шумська міська рада, 47100, Тернопільська обл., Шумський р-н, місто Шумськ, вул. Українська, будинок 59, (код ЄДРПОУ 04396259).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення складено 28.07.2026. Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко