Ухвала суду № 138645943, 27.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

27 липня 2026 року Справа № 915/220/13-г

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

та представників учасників справи:

від кредитора-9 (АТ «ПУМБ»): Дядюренко М.П. (у залі суду);

ліквідатор: арбітражний керуючий Капінус А.А. (у залі суду);

представники інших учасників справи відсутні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 915/220/13-г про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства «Алкор» (код ЄДРПОУ 24913656), у якій:

кредитори:

1) Фізична особа-підприємець Маловічко Григорій Анатолійович (код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 );

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Все для нашої оселі» (до зміни найменування ТОВ «Герсал») (код ЄДРПОУ 34595445; Залізничне шосе, буд. 6, м. Київ, 01103);

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич» (код ЄДРПОУ 30851059; вул. Слободчикова, 11, с. Михайлівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70300);

4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкор ЛТД» (код ЄДРПОУ 36803702; провул. Алкорівський, 3, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002);

5) Фермерське господарство «Пилипенко В.М.» (код ЄДРПОУ 35866321; вул. Гагаріна, 26, с. Антоновка, Вільнянський район, Запорізька область, 70040);

6) Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663; просп. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107);

7) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13814459; вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020);

8) Приватне підприємство «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» (код ЄДРПОУ 32208596; вул. Кутузова, буд. 18/7, м. Київ, 01133);

9) Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, 4,м. Київ, 04070;

10) Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільнянськагропродукт» (код ЄДРПОУ 37595736; пер. Алкорівський, 3, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002);

11) Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Оліс ЛТД» (код ЄДРПОУ 20478063; вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, 69065; адреса для листування: вул. Карпенка-Карого, 47, м. Запоріжжя, 69048);

банкрут: Українсько-німецьке спільне підприємство «Алкор» (код ЄДРПОУ 24913656; пров. Павлова, 3-В, кв. 1, м. Миколаїв, 54022);

ліквідатор: арбітражний керуючий Капінус Андрій Анатолійович (поштова адреса: а/с № 09, м. Миколаїв, 54017)

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області розглядається справа № №915/220/13-г про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства (УНСП) «Алкор» (код ЄДРПОУ 24913656).

Постановою від 23.06.2015 припинено процедуру розпорядження майном УНСП «Алкор», визнано останнє банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 23.05.2019 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Капінуса А.А.(свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 16.07.2013 № 1533).

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури, яка здійснюється відповідно приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд застосовує норми Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.

На розгляд суду у дане судове засідання зокрема було призначено клопотання ліквідатора вих.. № 02-02/68 від 18.03.2026 про стягнення з АТ «ПУМБ» 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025 у праві №915/220/13-г (вх. № 3659/26 від 18.03.2026). Клопотання обґрунтоване тривалим невиконанням судового рішення про стягнення з банку на користь ліквідатора грошової винагороди та витрат.

Зазначене клопотання було прийняте судом до розгляду 20.03.2026 та призначене до розгляду на 20.04.2026.

Судове засідання 20.04.2026 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Тому ухвалою від 20.04.2026 (з урахуванням ухвали від 21.04.2026) суд повідомив учасників справи про перенесення засідання на 12.05.2026.

12.05.2026 до суду за вх.. № 7049/26 надійшли заперечення АТ «ПУМБ» проти клопотання ліквідатора УНСП «АЛКОР» про стягнення з кредитора АТ «ПУМБ» 3% річних та інфляційних втрат у справі про банкрутство № 915/220/13-г (вих. № КНО-61.1.1/117 від 12.05.2026). Банк категорично не погоджується з доводами ліквідатора щодо наявності правових підстав для стягнення таких нарахувань, оскільки між сторонами не існувало договірних чи деліктних зобов`язань, а ухвала суду від 30.09.2025 не породжує нових прав та обов`язків. Також банк вважає неможливим застосування статті 625 ЦК України до виплати винагороди арбітражного керуючого.

Ухвалою 12.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, для належного повідомлення усіх учасників справи розгляд справи у т.ч. й розгляд клопотання ліквідатора вих.. № 02-02/68 від 18.03.2026, відкладено на 09.06.2026.

29.05.2026 за вх.. № 8007/26 до суду надійшли додаткові пояснення у справі по справі №915/220/13-г щодо заперечень АТ «ПУМБ» КНО-61.1.1/117 проти клопотання ліквідатора УНСП «АЛКОР» (вих. № 02-02/68 від 18.03.2026) про стягнення з кредитора АТ «ПУМБ» 3% річних та інфляційних втрат у справі про банкрутство №915/220/13-г (вих. № 02-02/118 від 29.05.2026).

Ухвалою 10.06.2026 (у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги під час судового засідання 09.06.2026 та повідомленням про замінування суду 09.06.2026), занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 01.07.2026.

Однак, судове засідання 01.07.2026 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Тому ухвалою від 01.07.2026 суд повідомив учасників справи про перенесення розгляду справи на 22.07.2026.

У судове засідання 22.07.2026 з`явився представник банку та ліквідатор.

Інші учасники у справі до суду представників не скерували, при цьому про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом доставлення процесуальних документів суду до Електронних кабінетів, у разі відсутності зареєстрованих Електронних кабінетів шляхом надсилання на поштові адреси.

Крім того, всі судові рішення були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому сторони не були позбавлені можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Миколаївської області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво їх інтересів в судових засіданнях.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).

Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на те, що судом вжиті усі належні заходи щодо повідомлення учасників у справі про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на тривалість розгляду клопотання ліквідатора та наявність у сторін часу для подання заперечень по суті клопотання, а також беручи до уваги те, що судом не визнавалася обов`язковою участь представників у судовому засіданні, суд вважає можливим розглянути клопотання ліквідатора щодо стягнення з кредитора річних відсотків та інфляційних втрат у даному судовому засіданні.

Відповідно приписів ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

У судовому засіданні 22.07.2026 ліквідатор підтримав клопотання щодо стягнення з кредитора річних відсотків та інфляційних втрат та просив суд його задовольнити.

Представник АТ «ПУМБ» заперечив щодо задоволення цього клопотання, зазначивши про неможливість застосування статті 625 ЦК України до виплати винагороди арбітражного керуючого.

На заперечення банку ліквідатор зазначив, що такі зобов`язання банку є грошовим, що підтверджується судовою практикою, наведеною у додаткових поясненнях.

За результатом розгляду клопотання ліквідатора суд ухвалив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив учасників справи, що проголошення скороченого рішення відбудеться 27.07.2026.

27.07.2026 судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частини судового рішення без їх проголошення.

Щодо підсудності винесеного на розгляд клопотання, суд зазначає, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, в тому числі для виконання функції розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора залучається арбітражний керуючий, який має окремий статус в справі про банкрутства і його обов`язки, як і права виникають саме з положень КУзПБ, а тому всі спори, які пов`язані з процедурою банкрутства, в тому числі з порушенням прав учасників справи, як кредиторів так і арбітражного керуючого мають розглядатись в межах справи про банкрутство, адже тільки в межах справи про банкрутство можна здійснити судовий контроль щодо дій учасників справи про банкрутство.

Оскільки заявлена в даному клопотанні вимога про стягнення 3% річних та індексу інфляції стосується затримки виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка нарахована за виконання повноважень ліквідатора УНСП «Алкор» та яка стягнута ухвалою суду в рамках справи №915/220/13-г про банкрутство УНСП «Алкор», то відповідно дане клопотання має розглядатись саме в межах справи №915/220/13-г, що й вбачається з ухвали суду про прийняття до розгляду цього клопотання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2019 у справі №915/220/13-г ліквідатором УН СП «Алкор» призначено арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 16.07.2013 № 1533).

На підставі ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Частиною 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрута передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025 (залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026) частково було задоволено клопотання ліквідатора УНСП «Алкор» від 19.05.2025 (вх. № 7642/25 від 20.05.2025) з урахуванням уточнень від 25.09.2025 (вх. № 13683/25) про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування витрат, понесених під час виконання повноважень ліквідатора УНСП «Алкор», стягнуто з кредиторів УНСП «АЛКОР» пропорційно до розміру їх вимог залишок не відшкодованої основної грошової винагороди та витрат на ліквідаційну процедуру за період з 23.05.2019 року по 30.06.2025. В тому числі даною ухвалою суду було стягнуто з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829) на користь арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 913 164,20 грн.

Ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття, про що було зазначено в ухвалі, і на її виконання судом 09.10.2025 видано відповідні накази.

Про виникнення у АТ «ПУМБ» зазначеного грошового зобов`язання банк був поінформований, адже представник банку був присутнім в судовому засіданні при розгляді указаного вище клопотання ліквідатора.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У своїх запереченнях на заяву ліквідатора про стягнення 3% річних та інфляційних втрат банк стверджує, що між сторонами не існувало жодних грошових (договірних чи деліктних) зобов`язань, невиконання яких має наслідок застосування ст. 625 ЦК України.

Проте, суд не погоджується з твердженням банку з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з рішення суду.

Таким чином, після ухвалення судом рішення про стягнення з АТ «ПУМБ» на користь арбітражного керуючого Капінус А.А, частини заборгованості по оплаті основної грошової винагороди, право на яку встановлено Законом, у АТ «ПУМБ» виник обов`язок з дати ухвалення рішення (30.09.2025) оплатити ОСОБА_1 зобов`язання в розмірі встановленому рішенням суду.

Твердження АТ «ПУМБ» про те, що судове рішення «не породжує обов`язків» суперечить ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України, які встановлюють принцип обов`язковості судового рішення до виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Таким чином, з 30.09.2025 у АТ «ПУМБ» виник правовий обов`язок сплатити вказані кошти, що за своєю суттю є грошовим зобов`язанням.

До того ж, за змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Таким чином, Верховним судом визначено, що грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Так, у даному випадку згідно ухвали суду від 30.09.2025 арбітражний керуючий має право на отримання винагороди від АТ «ПУМБ», а АТ «ПУМБ» має обов`язок сплатити цю суму за рішенням суду.

Отже, з моменту набрання ухвалою законної сили, правовідносини між АТ «ПУМБ» та арбітражного керуючого щодо сплати стягнутих судом коштів набули характеру грошового зобов`язання.

Також заперечуючи щодо клопотання ліквідатор АТ «ПУМБ» зазначає, що ст. 30 КУзПБ є спеціальною і не передбачає нарахування 3% річних.

Однак, як вже зазначено в даній ухвалі, правовідносини між АТ «ПУМБ» та арбітражного керуючого щодо сплати стягнутих судом коштів набули характеру грошового зобов`язання, то ж нарахування річних відсотків є цілком правомірним у даному випадку.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, включаючи ті, що виникають з приводу оплати праці арбітражного керуючого, присудженої судом. Спеціальні норми КУзПБ регулюють порядок визначення розміру винагороди, але не встановлюють та не обмежують застосування загальноцивільної відповідальності за несвоєчасне виконання судового рішення про її стягнення.

Окрім наведеного, у запереченнях банк стверджує про відсутність встановленого строку виконання. Суд не погоджується з відповідним твердженням, адже згідно ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.

У даному випадку ухвала суду від 30.09.2025 набрала законної сили з моменту її прийняття, тобто 30.09.2025, а отже й обов`язок щодо оплати винагороди та витрат арбітражного керуючого виник у Банку 30.09.2025.

Відповідно до ч. 2 ст.18 та ч. 2 ст. 326 ГПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання так і на недоговірні зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний висновок викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18(686/21962/15-ц), а також у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №373/1062/16-ц та від 10.02.2020 у справі №638/4512/18.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки є сталими та неодноразово висвітлені у судовій практиці.

Таким чином, дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі правовідносини, в яких встановлено обов`язок оплати зобов`язання, в тому числі на правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень у справах про стягнення оплати праці арбітражного керуючого, а отже в разі затримки виплати боржником присуджених судом до стягнення сум, боржник має сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Арбітражний керуючий зазначає, що у зв`язку з тривалим не виконанням АТ «ПУМБ» ухвали суду від 30.09.2025 звернувся до Банку з вимогою від 30.01.2026 вих. № 02-02/15, якою просив не пізніше 03.02.2026 здійснити оплату згідно указаного судового рішення урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

09.02.2026 АТ «ПУМБ» здійснено оплату на користь арбітражного керуючого Капінуса А.А. у сумі 913164,20 грн, а отже станом на день оплати заборгованості АТ «ПУМБ» термін прострочення виконання зобов`язання по сплаті стягнутих ухвалою суду від 30.09.2025 становив 132 дні.

За указаний період прострочення (з 01.10.2025 по 09.02.2026) арбітражним керуючим нараховано 3% річних у сумі 9907,21 грн.

Суд за допомогою системи IpLex перевірив розрахунок арбітражного керуючого та встановив, що нарахування річних відсотків здійснено правильно, тобто 3% річних за період прострочення сплати коштів у сумі 913164,20 грн з 01.10.2025 по 09.02.2026 складають 9907,21 грн.

Також у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання по сплаті коштів винагороди та витрат арбітражним керуючим нараховано інфляційне збільшення у сумі 29 576,64 грн.

Проте, суд перевірив розрахунок за допомогою системи IpLex та встановив, що втрати від інфляції період прострочення сплати боргу у розмірі 913164,20 грн з 01.10.2025 по 09.02.2026 складають 20242,57 грн, то ж саме в цій частині вимоги арбітражного керуючого підлягають задоволенню.

Таким чином, за підрахунком суду заборгованість АТ «ПУМБ» перед арбітражним керуючим Капінусом А.А. по оплаті 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання ухвали суду від 30.09.2025 складає 30149,78 грн, тому саме указана сума підлягає стягненню з АТ «ПУМБ» на користь арбітражного керуючого Капінуса А.А.

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі в частині розгляду клопотання ліквідатора вих.. № 02-02/68 від 18.03.2026 про стягнення з АТ «ПУМБ» 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025 у праві № 915/220/13-г (вх. № 3659/26 від 18.03.2026), заслухані аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Керуючись ст. 12, 31, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 86, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ліквідатора УНСП «АЛКОР» (вих. № 02-02/68 від 18.03.2026) про стягнення з кредитора АТ «ПУМБ» 3% річних та інфляційних втрат у справі про банкрутство №915/220/13-г задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, 4,м. Київ, 04070) на користь арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) грошові кошти у сумі 30149,78 грн, з них 9907,21 грн - 3% річних, 20242,57 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв`язку з простроченням виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025 у справі № 915/220/13-г.

3. Видати наказ.

4. Ухвалу надіслати учасникам провадження у справі про банкрутство, Одеському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена.

Ухвалу складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Т.М. Давченко