Рішення № 138645812, 24.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 рокуСправа № 912/1174/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 01001)

до відповідача: Благовіщенського міського підприємства "Комунальник" (вул. Героїв України, буд. 81, м. Благовіщенське, Благовіщенський р-н, Кіровоградська обл., 26400)

про стягнення 194 121,34 грн,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

Представники сторін участі у судовому засіданні не брали,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" (далі - АТ "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ", позивач) до Благовіщенського міського підприємства "Комунальник" (далі - БМП "Комунальник", відповідач) про стягнення 189 008,42 грн боргу за фактично спожиту електричну енергію, 877,00 грн 3% річних, 4235,92 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2026 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 189 008,42 грн основного боргу та в іншій частині позов задоволено.

14.07.2026 позивачем подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

14.07.2026 відповідачем подано заперечення, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн або гранично зменшити їх розмір до розумної та пропорційної суми (не більше 1 000,00 грн).

Ухвалою від 20.07.2026 розгляд клопотання Акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі призначено на 24.07.2026.

21.07.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

22.07.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи його без участі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для відкладення судового засідання, господарський суд розглядає питання про розподіл судових витрат у справі у судовому засіданні 24.07.2026 за відсутності представників сторін.

Розглядаючи клопотання по суті, суд враховує таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з клопотанням від 14.07.2026 позивач заявляє про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1-3 ст. 27 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.112022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи копії:

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Ліневич Л.В.,

- довіреності № 086/2026 від 11.03.2026 на Корнієнка А.Г.,

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Корнієнком А.Г.,

- договору про надання правничої допомоги № 2-4-151225/3 від 15.12.2025;

- довіреності № 050/2025 від 03.12.2024 на Дзюбу Ю.М.,

- акта №13 наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги № 2-4-151225/3 від 15.12.2025,

- довіреності № 092/2026 від 16.06.2026 на Вронського В.В.,

- договору № 1757 про надання правничої допомоги від 12.05.2026,

- довіреності № 048/2026 від 26.11.2025 на Дзюбу Ю.М.,

- акта №5 наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги № 1757 від 12.05.2026.

Поданими документами підтверджується, що 15.12.2025 між адвокатом Ліневич Людмилою Василівною (далі - Адвокат) та Акціонерним товариством "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги (далі - Договір від 15.12.2025), за умовами п. 1 якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнтові правничу допомогу з юридичного консультування та юридичного представництва.

Ціна Договору складає 850 000,00 грн. Ціна послуг визначається за погодинною ставкою - 4 000,00 грн/ год. Вартість наданих послуг погоджується Сторонами в Актах наданих послуг (п. 4.1., 4.1.1., 4.1.2. Договору від 15.12.2025).

10.07.2026 між Адвокатом Ліневич Л.В. та клієнтом підписано Акт №13 наданих послуг до Договору від 15.12.2025 на загальну суму 24 000,00 грн, з яких: аналіз договірної документації (Договір, акти, рахунки, листування) - 8 000,00 грн; аналіз законодавства, судової практики з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи - 4 000,00 грн; підготовка та реєстрація позовної заяви з додатками та розрахунками - 12 000,00 грн.

Також 12.05.2026 між адвокатом Корнієнко Андрієм Григоровичем (далі - Адвокат) та Акціонерним товариством "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги № 1757 (далі - Договір № 1757), за умовами п. 1 якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнтові правничу допомогу з юридичного консультування та юридичного представництва.

Ціна Договору складає 500 000,00 грн. Ціна послуг визначається за погодинною ставкою - 4 000,00 грн/ год. Вартість наданих послуг погоджується Сторонами в Актах наданих послуг (п. 4.1., 4.1.1., 4.1.2. Договору від 15.12.2025).

Сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2026 року.

10.07.2026 між Адвокатом Корнієнко А.Г. та Клієнтом підписано Акт № 5 наданих послуг до Договору № 1757 на загальну суму 4 000 грн (підготовка та участь у судовому засіданні в Господарському суді Кіровоградської області 07.07.2026).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн.

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості закріпленими у ст. 2 та 15 ГПК України, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятої, шостої статті 126 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі № 921/370/24 від 24.06.2025.

При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: "Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено".

За положенням ч.2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї ст. визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Частина 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд наголошує на тому, що за загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним в ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 - 7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні викладеним вище, наведені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

У додатковій постанові від 20.05.2026 у справі № 911/969/24 (провадження № 12-38гс25) Велика Палата Верховного Cуду виснувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до ч. 4-6 ст. 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами ч. 4-6 ст. 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

Проаналізувавши зміст наданих послуг, згідно з Актом наданих послуг №13 від 10.07.2026, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої до стягнення сум у розмірі 24 000,00 грн, оскільки послуги щодо аналізу договірної документації (Договір, акти, рахунки, листування), аналізу законодавства, судової практики з висновками щодо судової переспективи справи, розробки загальної стратегії ведення справи входять до складу іншої послуги - підготовка та подача позовної заяви з додатками, оскільки підготовка позовної заяви не можлива без аналізу законодавства, судової практики та договірних відносин, які склалися між сторонами справи. Тобто окреме виділення зазначених послуг спрямоване на завищення вартості послуг, що не відповідає критеріям, закріплених у ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Суд зазначає, що надання правової допомоги це професійний обов`язок адвоката, який знає закон та судову практику. Виокремлення в деталізаціях наданих послуг аналізу законодавства, судової практики з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи, а також аналіз договірної документації (Договір, акти, рахунки, листування) є необґрунтованим. Суд також звертає увагу на те, що між позивачем та Адвокатом укладений договір про надання правничої допомоги з юридичного консультування та юридичного представництва клієнта не лише по даній справі, отже адвокат, який надає правову допомогу за таким договором, має бути обізнаним щодо діяльності та правового регулювання такої діяльності позивача, що не потребує додаткового вивчення того самого нормативного акта при наданні правової допомоги. Також не потребує додаткового вивчення і спірний Договір про постачання електричної енергії споживачу, який є типовим.

Також, 10.07.2026 між Адвокатом Корнієнко А.Г. та Клієнтом підписано Акт №5 наданих послуг до Договору № 1757 на загальну суму 4 000 грн (підготовка та участь у судовому засіданні в Господарському суді Кіровоградської області 07.07.2026).

Суд зазначає, що справа була розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження в межах двох призначених судових засідань. Представник позивача Корнієнко А.Г. брав участь лише у одному судовому засіданні 07.07.2026, загальною тривалістю - 29 хвилин.

Справа № 912/1174/26 не є складною та не потребувала дослідження і з`ясування судом великої кількості доказів.

Суд зазначає, що в контексті понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з позиції обґрунтованості, як необхідності, так і неминучості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Руїз Торіха проти Іспанії" вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, оцінивши доводи відповідача, викладені у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, проаналізувавши надані представником позивача докази витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі № 912/1174/26 у розмірі 12 000 грн як такі, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. В іншій частині клопотання суд відмовляє.

Керуючись ст. 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Клопотання Акціонерного товариства "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРАЇНИ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Благовіщенського міського підприємства "Комунальник" (вул. Героїв України, буд. 81, м. Благовіщенське, Благовіщенський р-н, Кіровоградська обл., 26400, код ЄДРПОУ: 34856768) на користь Акціонерного Товариства "Енергетична компанія України" (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 32984271) 12 000,00 грн судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

Повний текст додаткового рішення складено - 31.07.2026.

Суддя М.С. Глушков