Рішення № 138645811, 23.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа № 912/1624/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури (пр-т Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006) в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації (площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25006),

до відповідача: Голованівської селищної ради (вул. Соборна. 48, сел. Голованівськ, Кіровоградська область, 26500),

про скасування державної реєстрації речового права, повернення земельної ділянки,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.;

представники сторін:

від прокуратури - Радкевич С.В., посвідчення № 075389 від 01.03.23;

від позивача - Бут Н.М., виписка з ЄДР;

від відповідача - участі не брав;

у судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації, яка містить вимоги до Голованівської селищної ради про таке:

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04366654) на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2993150535214 - земельну ділянку з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813 площею 0,093 га, вчинену 19.08.2024 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право 56385738;

- зобов`язати Голованівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04366654) повернути державі в особі Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022543) земельну ділянку з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813 площею 0,093 га, розташовану за межами с. Красногірка Голованівського району Кіровоградської області;

- стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що державна реєстрація речового права комунальної власності на землі історико-культурного призначення із розташованими на них пам`ятками археології та реєстраційне володіння ними Голованіською селищною радою суперечить чинними положенням законодавства. При цьому, оскільки законодавством не передбачено вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності (тобто, зміни титульного власника та титульного володільця), спірна земельна ділянка на теперішній час продовжує перебувати у власності держави.

Ухвалою від 29.06.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 23.07.2026.

10.07.2026 позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі.

22.07.2026 відповідачем подано заяву, в якій позивач визнає позовні вимоги та просить суд справу розглядати без участі представника відповідача.

У засіданні суду 23.07.2026 прокурор підтримав позовні вимоги.

Відповідач участі у засіданні суду не брав, належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Суд враховує заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності.

У засіданні суду 23.07.2026 досліджено докази.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника прокуратури та позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради "Про взяття на облік нововиявлених пам`яток археології та затвердження охоронних зон навколо них" №227 від 14.07.1988 на державний облік взято пам`ятку археології

- Курган №6 Курганної групи II, дата утворення IV тис. до н.е (період енеоліту)

- І пол. II тис (доба середньовіччя), місце її розташування (знаходження) 1,9 км у західному напрямку від південно-західної околиці с. Красногірка Голованівського району Кіровоградської області (далі - Курган № 6) (а.с. 111).

У 2021 році на Курган № 6, за замовленням Голованівської селищної ради складено Облікову картку пам`ятки археології місцевого значення, в якій зазначено, що її власником є держава, курган є видимий при безпосередньому наближенні, висота його складає 0,6 м, має значну археологічну цінність, є пам`яткою матеріальної культури минулого, цінним джерелом інформації щодо історичного і культурного розвитку та духовної культури давніх народів (а.с. 92-106).

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №323 від 08.09.2022 Курган № 6 Курганної групи II за межами с. Красногірка Голованівської селищної ради занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (порядковий номер 6 додатку до наказу), присвоєно охоронний номер 3002/2-КР та покладено обов`язок на Кіровоградську обласну державну адміністрацію забезпечити розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж територій пам`яток культурної спадщини, межі яких не визначені у встановленому законом порядку та подання заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру (а.с. 120).

08.11.2022 Голованівською селищною радою прийнято рішення за № 871, яким надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок для забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини (згідно з додатком), що розташовані на території Голованівської селищної ради за межами с. Красногірка, а також зобов`язано відділ культури, туризму та культурної спадщини Голованівської селищної ради замовити технічну документації із землеустрою та подати її на розгляд і затвердження сесії селищної ради. Курган №6 зазначений у Додатку до рішення № 871 від 08.11.2022 за порядковим номером 6 (а.с. 33-37).

На замовлення відділу культури, туризму та культурної спадщини Голованівської селищної ради ТОВ "Компанія Альтера" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки із земель історико-культурного призначення, для забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини (КВЦПЗ:08.01) на земельну ділянку площею 0,0930 та за межами с. Красногірка, на якій розташована пам`ятка археології - Курган №6 (а.с. 39-68).

Сформована на підставі цієї технічної документації із землеустрою земельна ділянка площею 0,093 га 18.12.2023 зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 3521483200:02:000:4813 за категорією земель - землі історико-культурного призначення, вид цільового призначення - 08.01 Для забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини, має обмеження у використанні, як зона охорони пам`ятки культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000.

Рішенням Голованівської селищної ради № 1633 від 05.06.2024 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок із земель історико-культурного призначення, для забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини, у тому числі з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813 площею 0,093 га (а.с. 38).

За заявою Голованівської селищної ради державним реєстратором селищної ради 19.08.2024, з посиланням на Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021, зареєстровано право комунальної власності Голованівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813 площею 0,093 га, номер запису про право власності: 56385738 (а.с. 30).

Прокурор зазначає, що державна реєстрація права власності Голованівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813 площею 0,093 га, на якій розміщена державна пам`ятка археології - Курган №6 Курганної групи II, охоронний номер 3002/2-КР, суперечить вимогам закону та є перешкодою у користуванні і розпорядженні державою належним їй майном, а тому така реєстрація має бути скасована, а земельна ділянка повернута державі, що стало причиною звернення до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Однак, окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якими надано прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2025 від 03.12.2025.

Разом з тим, Конституційний Суд України установивши невідповідність Конституції України (неконституційність) окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", вважав за потрібне реалізувати своє повноваження, визначене ч. 2 ст. 152 Конституції України, та відтермінувати втрату ними чинності після ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Прокурор визначив Кіровоградську обласну державну адміністрацію в якості органу, який мав здійснювати захист інтересів держави, а тому суд зазначає наступне.

Землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, з-поміж інших, що використовуються державними підприємствами на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств (п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Розпорядження землями державної власності у межах, визначених Земельним кодексом України (далі - ЗК України) віднесене до повноважень місцевих державних адміністрацій (п. "а" ст. 17 ЗК України).

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом (ч. 3 ст. 54 ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України, зокрема, визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, відчужені у державну власність відповідно до закону, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, з-поміж іншого, реалізацію наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень (п. 7 ст. 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією та законами України, належить вирішення питань (серед інших) використання землі, природних ресурсів (п. 7 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Отже, Кіровоградська обласна державна адміністрація, являючись державним органом який наділений повноваженнями у сфері земельних відносин на розпорядження землями державної власності на відповідній території, є належним державним органом, що представляє інтереси держави у спірних правовідносинах.

Пунктом 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

У преамбулі Закону України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, встановлено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Зі змісту ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 цього Закону слідує, що до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, в тому числі, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. До повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з Указом Президента України № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" Кіровоградська обласна державна адміністрація набула статусу Кіровоградської обласної військової адміністрації 24.02.2022.

Ураховуючи викладене, уповноваженим органом у правовідносинах щодо розпорядження землями історико-культурного призначення є Кіровоградська обласна (військова) державна адміністрація.

Листом №15-4262ВИХ-26 від 14.05.2026 Кіровоградська обласна прокуратура зверталася до Кіровоградської обласної ради з листом про надання інформації та копій документів, у якому викладено виявлені порушення вимог законодавства та запропоновано вжити заходи реагування до усунення цих порушень (а.с. 84-87).

Листом від 22.05.2026 № 01-29/472/0.6 від 22.05.2026 Кіровоградська обласна державна (військова) адміністрація повідомила, що підтримує вжиття заходів прокурорського реагування, спрямованих на захист державної власності та повернення державі земельних ділянок археології, у разі встановлення фактів їх незаконного вибуття (а.с. 89-91).

Прокурор зазначає, що Кіровоградською обласною військовою (державною) адміністрацією заходів щодо захисту інтересів держави з приводу користуванні і розпорядженні землями культурного призначення та їх повернення не проводило.

Отже, Кіровоградська обласна державна адміністрація тривалий час не вживала заходи для захисту інтересів держави, у тому числі звернення до суду з відповідним позовом, а тому Прокурор, дотримався законодавчих положень щодо порядку прокурорського представництва в суді.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ст. 14, 16 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається Земельним кодексом України, Законами України "Про охорону культурної спадщини" та "Про охорону археологічної спадщини", постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів влади та органів місцевого самоврядування.

Законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 914/582/17.

За змістом ст. 19 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії, однією з яких є землі історико-культурного призначення.

За змістом положень ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, зокрема, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини.

Згідно зі ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Розташування на спірній земельній ділянці пам`ятки археології Кургану №6 підтверджується обліковою документацією на пам`ятку (із доданими до облікової документації генеральними планами та картами розміщення пам`ятки), технічною документацією із землеустрою, Поземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" пам`ятка археології - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

Пам`ятка археології - Курган №6, відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради "Про взяття на облік нововиявлених пам`яток археології та затвердження охоронних зон навколо них" № 227 від 14.07.1988, взята на державний облік.

За наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №323 від 08.09.2022 Курган №6 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (порядковий номер 6 додатку до наказу) та присвоєно охоронний номер 3002/2-КР.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному веб-сайті.

Відомості про занесення пам`ятки археології Курган №6 до Реєстру наявні на офіційному вебсайті Міністерства культури України.

Право власності на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України, ЗК України (ст. 12, 78, 80, 83, 116, 122, 127, 128, 132), а також іншими законами, що видаються відповідно до них.

Пам`яткоохоронне законодавство містить заборону щодо передачу у приватну або комунальну власність земель, на яких розташовані пам`ятки археології.

Згідно зі ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній, приватній власності.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 150 ЗК України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно з законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Згідно з ч. 7 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Отже, на момент вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки в законодавстві існувала пряма заборона перебування земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, у приватній або комунальній власності.

Відповідно до ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Стаття 84 ЗК України визначає, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 117 ЗК України регламентовано порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки, яка здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, що розпоряджаються землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Обов`язковим при цьому є акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність, разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки, є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, у тому числі, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021 розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено п. 24, у якому визначено що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, утому числі "ґ") під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності".

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абз. 4 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Археологічні об`єкти культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації (абз. 2 ч.2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Матеріалами справи підтверджено, що на спірній земельній ділянці розташований Курган №6. Курган - це поховальна культова споруда, високий земляний, рідше кам`яний, насип над стародавнім похованням.

Отже, кургани є нерухомими археологічними об`єктами культурної спадщини, а тому, не можуть бути перенесеними на інше місце без втрати своєї цінності.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить право розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (ч.1 ст. 17 ЗК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування в межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Із вказаного вбачається, що наразі повноваженнями на здійснення правомочностей власника щодо земель історико-культурного призначення, розташованих за межами населених пунктів, наділені відповідні обласні державні адміністрації.

За інформацією Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації №01-29/472/0.6 від 22.05.2026 будь-які дозволи чи погодження щодо передачі об`єктів археологічної спадини, у тому числі Кургану №6, обласна державна адміністрація не надавала, відповідних рішень не приймала.

Згідно з відповіддю Міністерства культури України № 05/1 17/2756-26 від 22.05.2026 Міністерством не надавалися дозволи та не приймалися рішення про відчуження чи передачу з державної власності пам`яток археології.

Відповідно до інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.06.2026 №15304/0/2-26 Кабінетом Міністрів України не приймались рішення про вилучення пам`ятки археології та спірної земельної ділянки із державної власності.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується: щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Із наведеного слідує, що Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, яку здійснила Голованівська селищна рада, та, за результатами якої сформовано земельну ділянку історико-культурного призначення з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813, підлягала затвердженню виключно Кіровоградською обласною державною адміністрацією як органом уповноваженим розпоряджатися землями державної власності.

Також пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розміщені Голованівській селищній територіальній громаді державою не передавалися, право власності на них належить виключно державі та не підлягає передачі у комунальну власність.

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" гарантовано право державної власності на пам`ятки археології та встановлено заборону щодо передачі у приватну і комунальну власність земель, на яких розташовані пам`ятки археології, у зв`язку з невіддільністю таких пам`яток від земельних ділянок, на яких вони розташовані.

Однак, право комунальної власності на цю земельну ділянку зареєстровано з порушенням вимог земельного та пам`яткоохоронного законодавства, за відсутності правових підстав для цього, внаслідок чого зазначена земельна ділянка з числа особливо цінних земель історико-культурного призначення юридично вибула із державної власності.

Зазначене свідчить про порушення вимог ст. 17, 53, 54, 84, 122 ЗК України (в редакції на момент спірних відносин), ст. 1, 2, 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. 2 Закону України "Про охорону археологічної спадщини".

Голованівська селищна рада обізнана про наявність на цій земельній ділянці пам`ятки археології - Кургану №6, а тому діяла протиправно.

Отже, Реєстраційне (книжкове) володіння Голованівською селищною радою земельною ділянкою історико-культурного призначення із розташованою на ній пам`яткою археології суперечить закону та чинить перешкоду власнику земельної ділянки - державі в особі Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації, у користуванні та розпорядженні майном - пам`яткою археології, та земельною ділянкою на якій вона розміщена.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

З урахуванням викладеного, державна реєстрація речового права комунальної власності на землі історико-культурного призначення із розташованими на них пам`ятками археології та реєстраційне володіння ними Голованіською селищною радою суперечить чинними положенням законодавства.

При цьому, оскільки законодавством не передбачено вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності (тобто, зміни титульного власника та титульного володільця), спірна земельна ділянка на теперішній час продовжує перебувати у власності держави.

Таким чином, у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка що розташована в межах пам`ятки археології не може перебувати в комунальній власності, держава як її законний власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою в порядку ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, і як наслідок, зобов`язання повернути її державі в особі Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації.

Щодо скасування державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Поряд з цим, п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

За змістом ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис стосовно спірної земельної ділянки формально наділяє відповідачів певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди законному власнику щодо реалізації таких прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

З наведеного випливає, що державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно.

Фактично державна реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Згідно зі ст. 26 вказаного Закону за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав, реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Тож чинна редакція цієї норми встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Верховний Суд послідовно робив висновки, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020у справі № 680/214/16-ц.

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

З огляду на зазначене, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимога прокурора про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813 площею 0,093 га є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як вже зазначено, відповідач визнав позов в повному обсязі, про що подав до суду заяву від 22.07.2026.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб і його дії не суперечать закону та не порушують права чи інтереси інших осіб.

З урахуванням викладеного, господарський суд приймає визнання позову відповідачем.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Разом з тим, ч. 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до платіжної інструкції № 1425 від 15.06.2026 за подання позову, що містить 2 вимоги немайнового характеру, сплачено 6 656,00 грн судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 328,00 грн (50 % судового збору).

Інша частина судового збору в розмірі 3 328,00 грн (50 % судового збору) підлягає поверненню Прокурору з державного бюджету.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 185, 191, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04366654), на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2993150535214 - земельну ділянку з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813 площею 0,093 га, вчинену 19.08.2024 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про речове право 56385738.

Зобов`язати Голованівську селищну раду (вул. Соборна. 48, сел. Голованівськ, Кіровоградська область, 26500, код ЄДРПОУ 04366654), повернути державі в особі Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації (площа Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 00022543) земельну ділянку з кадастровим номером 3521483200:02:000:4813 площею 0,093 га, розташовану за межами с. Красногірка Голованівського району Кіровоградської області.

Стягнути з Голованівської селищної ради (вул. Соборна. 48, сел. Голованівськ, Кіровоградська область, 26500, код ЄДРПОУ: 04366654) на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витрати у сумі 3 328,00 грн, зарахувавши їх на розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600 в банку - Державна казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач -Кіровоградська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910025.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, р/р UA178999980313161206083011567, код класифікації доходів бюджету 22030101) Кіровоградській обласній прокуратурі (просп. Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код 02910025) судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що сплачений згідно з платіжною інструкцією № 1425 від 15.06.2026.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Кіровоградській обласній прокуратурі, Кіровоградській обласній державній адміністрації та Голованівській селищній раді через систему "Електронний суд".

Повний текст рішення складено - 31.07.2026.

Суддя М.С. Глушков