Ухвала суду № 138645800, 31.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1815/26

Господарський суд Київської області у складі судді Огороднік Д.М., в порядку спрощеного позовного провадження, розглянувши

заяву Київської обласної прокуратури

про забезпечення позову

в межах справи №911/1815/26

за позовом Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996)

в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області (08293, м. Буча, Бучанський район, Київська область, вул. Тарасівська, 12-Б; код ЄДРПОУ 44014159)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДМИТРОЛЕНД (02183, м. Київ, вул. Миколи Кібальчича, 13-А, офіс 2; код ЄДРПОУ 44081102 )

про витребування на користь держави земельних ділянок

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передано позовні вимоги Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ДМИТРОЛЕНД про витребування на користь держави в особі Бучанської районної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМИТРОЛЕНД» земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:004:0133, 3222484400:09:004:0127, 3222484400:09:004:0135, 3222484400:09:002:0059, 3222484400:09:002:0114, 3222484400:09:002:0049, 3222484400:09:002:0108, 3222484400:09:002:0064, 3222484400:09:002:0092 у категорію земель лісогосподарського призначення.

Позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю ДМИТРОЛЕНД безпідставно зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:004:0133, 3222484400:09:004:0127, 3222484400:09:004:0135, 3222484400:09:002:0059, 3222484400:09:002:0114, 3222484400:09:002:0049, 3222484400:09:002:0108, 3222484400:09:002:0064, 3222484400:09:002:0092, які відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається те, що уперше право приватної власності на спірні земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 23.06.2016 приватним нотаріусом. Підставою для державної реєстрації зазначені неіснуючі державні акти. В подальшому 16.02.2021 здійснена була державна реєстрація передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ДМИТРОЛЕНД. Згідно протоколу допиту ОСОБА_1 у межах кримінального провадження від 16.06.2022, останній жодної земельної ділянки у приватну власність не набував, до приватного нотаріуса не ходив. Також станом на 16.02.2021 ОСОБА_1 був єдиним засновником відповідача та 17.03.2021 він передав свою частку у товаристві ОСОБА_2 . При цьому згідно пояснень ОСОБА_1 він також не створював товариство відповідача та не до приватного нотаріуса щодо передачі частки товариства ОСОБА_2 не ходив. Вищевказане, на переконання прокурора свідчить про сплановану схему щодо виведення з державної власності особливо цінних земель лісогосподарського призначення шляхом їх формальної реєстрації за фізичною особою.

30.07.2026, через підсистему Електронний суд, надійшла заява Київської обласної прокуратури вих.№ 15/1-581вих-26 від 30.07.2026 (вх.№6983 від 30.07.2026) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:004:0133, 3222484400:09:004:0127, 3222484400:09:004:0135, 3222484400:09:002:0059, 3222484400:09:002:0114, 3222484400:09:002:0049, 222484400:09:002:0108, 3222484400:09:002:0064, 3222484400:09:002:0092, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ДМИТРОЛЕНД.

Заява обгрунтована тим, що оскільки право власності на спірні земельні ділянки неодноразово безпідставно перереєстровувалось, то прокурор вважає що забезпечення позову шляхом накладення арешту унеможливить вчення у подальшому будь-яких повторних реєстраційних дій щодо них, у тому числі щодо поділу/об`єднання, відчуження на користь інших фізичних чи юридичних осіб, та попередить ускладнення або повністю унемжоливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

До заяви було додано докази сплати судового збору та докази на підтвердження повноважень особи, що підписала та подала заяву, інших доказів не додано.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та позовної заяви, а також доданих до позовної заяви матеріалів, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Суд зазначає, що обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Саме на відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу подається позов, а заходи забезпечення позову, у такому випадку, забезпечують можливість ефективного відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу, у випадку задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20).

Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22).

Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту або відновлення порушеного права, за захистом якого звернувся позивач. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так, згідно зі ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Прокурором ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі пов`язується із наявністю ризику поділу, об`єднання або передачі земельної ділянки в користування іншим особам.

Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів, що підтверджують вчинення відповідачем будь яких дій спрямованих для унеможливлення чи утруднення виконання майбутнього рішення суду (за умови задоволення позову), зокрема вчинення дій які б свідчили про існування ризику поділу, об`єднання або передачі земельної ділянки в користування іншим особам. Прокурором про такі дії відповідача також і не зазначається у позовній заяві та у заяві про забезпечення позову.

Прокурором не доведено та не обґрунтовано, яким чином зареєстроване та не скасоване на даний час право власності на спірні земельні ділянки, створює ризик незаконного вибуття з власності і володіння держави прав на земельні ділянки, оскільки на теперішній час відповідачем не вчинялось вказаних дій, а прокурором протилежного не не доведено.

Саме по собі володіння відповідачем спірними земельними ділянками стало підставою для звернення до суду з даним позовом, натомість таке володіння не свідчить про те, що рішення суду у випадку його задоволення не буде виконано в майбутньому в силу умисних дій відповідача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірних земельних ділянок ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.05.2023 у справі 757/19369/23-к вже накладено арешт та зареєстровано обтяження 05.07.2023 за №50879385, 50878690, 50879230, 50880205, 50879101, 50878788, 50878446, 50878343, 50878773.

Прокурором не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин пов`язаних із порушенням відповідачем правового режиму обтяження спірних земельних ділянок та вжиття заходів щодо можливої перереєстрації на інших осіб спірних земельних ділянок, щодо поділу, об`єднання або передачі земельної ділянки в користування іншим особам.

Тобто, як з моменту реєстрації за відповідачем права власності 09.03.2021 так і з моменту обтяження спірних земельних ділянок 05.07.2023, згідно наявних матеріалів справи, станом на 31.07.2026, не вбачається вчинення відповідачем дій спрямованих на унеможливлення чи утруднення виконання майбутнього рішення суду у цій справі.

Оцінивши доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає ці доводи не достатньо обґрунтованими. Саме лише посилання в заяві на існування ймовірності утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До заяви про забезпечення позову не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного заходу забезпечення позову.

Отже, наведені у заяві про забезпечення позову підстави не є достатніми для задоволення вказаної заяви. З огляду на предмет позову, з яким прокурор звернувся до суду, невжиття обраного ним заходу забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутись до суду.

Оскільки подана заступником керівника Київської обласної прокуратури заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити у задоволенні заяви Київської обласної прокуратури вих.№15/1-581вих-26 від 30.07.2026 (вх.№6983 від 30.07.2026) про забезпечення шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:004:0133, 3222484400:09:004:0127, 3222484400:09:004:0135, 3222484400:09:002:0059, 3222484400:09:002:0114, 3222484400:09:002:0049, 3222484400:09:002:0108, 3222484400:09:002:0064, 3222484400:09:002:0092, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ДМИТРОЛЕНД.

2.Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.М. Огороднік