Рішення № 138645786, 23.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2450/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор»

до фізичної особи-підприємця Савченко Романа Ігоровича

про стягнення 1 102 550, 30 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Сахненко С.О., Шлапак Н.В., Садаклієва Е.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Савченко Романа Ігоровича про стягнення 1 102 550, 30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 в частині повернення товару з відповідального зберігання. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 819 740, 00 грн збитків та 282 810, 30 грн пені.

Разом із позовною заявою ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» подано до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать фізичній особі-підприємцю Савченку Роману Ігоровичу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить фізичній особі-підприємцю Савченку Роману Ігоровичу, у межах суми позову 1 102 550, 30 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2450/24 від 17.09.2024 заяву ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2450/24 від 30.09.2024 позовну заяву ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» залишено без руху.

02.10.2024 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2450/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, у зв`язку із чим надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2024.

13.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Також, 13.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

13.11.2024 до суду від відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вимоги, викладені в позовній заяві, не визнав в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив факт укладення 20.09.2022 між позивачем та відповідачем договору відповідального зберігання № 200922. За доводами відповідача, тільки протягом 2023 року між позивачем та відповідачем виникли документально підтверджені підприємницькі відносини щодо придбання, переміщення, зберігання та продажу товару, спірних питань щодо яких між сторонами не виникало. Також, як зазначив відповідач, жодних претензій позивач до відповідача не пред`являв. У відзиві на позовну заяву Савченко Роман Ігорович заявив, що договір відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, який позивач подав на розгляд суду, не підписував; зазначив, що підпис, який стоїть на документі, йому не належить. Також, відповідач зазначив, що підпис, який міститься на спірному договорі, не скріплений відтиском печатки відповідача. Відповідач повідомив суд про готовність подати до суду клопотання про проведення судової експертизи з метою доведення зазначених ним обставин. Відповідач звернув увагу суду на те, що документи, зокрема акти прийому-передачі товару за договором відповідального зберігання представлені позивачем без належних реквізитів, оскільки на них відсутні підписи та відтиски печаток відповідача.

13.11.2024 у підготовче засідання з`явився представник відповідача та надав усні пояснення щодо предмету спору. Представник позивача у підготовче засідання не з`явився, про дату та час засідання був повідомлений належним чином. Суд протокольно прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив його до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2450/24 на 12.12.2024, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

З метою повідомлення позивача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 13.11.2024 та доставлено останню позивачу до його електронного кабінету.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2024 у справі № 911/2450/24 у задоволенні заяви ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову відмовлено.

12.12.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просив суд визнати причини неподання доказів, а саме: акта приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022, патенту на винахід композиційний матеріал контактної пластини на мідній основі та спосіб його виготовлення № 86654 від 12.05.2009, патенту на винахід зносостійкий композиційний порошковий матеріал на мідній основі для контактних пластин струмоприймачів електрорухомого складу № 87409 від 10.07.2009, патенту на винахід спосіб одержання розпиленого дисперснозміцненого порошку на мідній основі № 84516 від 27.10.2008, патенту на винахід контактна пластина та спосіб її виготовлення № 83408 від 10.07.2008, повідомлення № 20573531-02:2021 про зміну № 2 ТУ У 31.6-20573531-004:2021 пластини контактні на мідній основі для струмоприймачів тягового рухомого складу, затверджені директором ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» Сахненко С.О. 03.12.2021, лист КП «Київпастранс» № 053/01/04-849 від 21.10.2024 разом з позовною заявою поважними, поновити строк для їх подання та приєднати їх до матеріалів справи.

12.12.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення щодо предмету спору. Суд оглянув оригінали документів, які додані до позовної заяви у копіях. Суд повідомив представників сторін, що клопотання позивача про долучення доказів від 12.12.2024 буде розглянуто в наступному підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2024 суд протокольно продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі № 911/2450/24 на 22.01.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

22.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів, які підтверджують судові витрати позивача, які позивач поніс в процесі розгляду справи.

22.01.2025 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення щодо предмету спору.

У підготовчому засіданні 22.01.2025 суд протокольно, керуючись ст. 80, 116, 119 ГПК України, визнав причини неподання доказів, долучених до клопотання від 12.12.2024, поважними, поновив позивачу строк для їх подання, прийняв докази до розгляду та долучив їх до матеріалів справи. Також, суд задовольнив клопотання позивача про долучення документів, які підтверджують судові витрати позивача, прийняв вказані докази до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2025 суд відклав підготовче засідання у справі № 911/2450/24 на 12.02.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

22.01.2025 (після підготовчого засідання) відповідач подав до суду клопотання про призначення експертизи, в якому зазначив, що підписи на документах, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, виконано іншими особами, а не відповідачем, у зв`язку із чим для з`ясування даної обставини необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, якими учасники справи та суд не володіють. Враховуючи вказане, відповідач просив суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу та запропонував перелік питань, які бажає поставити на вирішення експертизи. Проведення експертизи відповідач просив суд доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Також, у поданому клопотанні відповідач просив суд витребувати у позивача оригінали договору відповідального зберігання № 200922 від 22.09.2022, актів приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 та від 12.12.2022, повідомлення про отримання цінного відправлення Укрпошти зі зворотнім № 0407325274290 від 04.07.2024. У поданому клопотанні відповідач гарантував проведення оплати за виконання експертизи.

Також, 22.01.2025 відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: витяг з реєстру Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій; копія листа ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» № 10/02 від 10.02.2022; копія листа Комунального підприємства «Київпастранс» № 053/01/04-38 від 15.01.2025 на адвокатський запит відповідача від 09.01.2025.

10.02.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі.

12.02.2025 у підготовче засідання представники сторін не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2450/24 на 19.03.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 12.02.2025 та направлено останню сторонам.

13.03.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просив суд визнати причини неподання доказів, а саме: інформаційний витяг про патент на винахід № 83408 (заявка № a200608274), опубліковано 10.07.2008, контактна пластина та спосіб її виготовлення; інформаційний витяг про патент на винахід № 84516 (заявка № a200710237), опубліковано 27.10.2008, спосіб одержання розпиленого дисперснозміцненого порошку на мідній основі; лист Державної організації «Укрноіві» про сплату збору за підтримання чинності майнових прав на винахід № 83408 від 29.01.2025 (№ 872/ПА/25); лист Державної організації «Укрноіві» про сплату збору за підтримання чинності майнових прав на винахід № 84516 від 29.01.2025 (№881/ПА/25); заяву ОСОБА_1 від 12.03.2025, посвідчена нотаріально; заява ОСОБА_2 від 12.03.2025, посвідчені нотаріально; Заяву ОСОБА_3 від 12.03.2025, посвідченої нотаріально; наказ ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» №11/05-01 від 11.05.2022; наказ ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» № 31/08-04 від 31.08.2018; трудова книжка ОСОБА_1 (стор. 1, 8, 9); інформація з веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відправлення за номером 0314600006040, разом з позовною заявою поважними, поновити строк для їх подання та приєднати їх до матеріалів справи.

14.03.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи, в якому позивач вважає, що предметом спору, предметом доказування та обставини справи № 911/2450/24 є інші, ніж ті, які бажає з`ясувати представник відповідача, заявляючи клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, що в силу дії вимог ч. 1 ст. 99 ГПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про призначення експертизи. Як зазначив позивач, предметом спору у справі № 911/2450/24 є стягнення збитків, що є вартістю товару, а обставинами справи, за ствердженням позивача, є здійснення відповідачем продажу товару третій особі, що належить позивачу, та був переданий ним відповідачу на відповідальне зберігання. Позивач доводить, що в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують факт продажу відповідачем цього товару третій особі та факт того, що ексклюзивним виробником такого товару є позивач. В свою чергу, на думку позивача, представник відповідача просить суд призначити у справі почеркознавчу експертизу щодо виконаних підписів відповідачем на договорі відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, актах приймання-передачі товару від 15.10.2022 та від 12.12.2022, а також повідомленні про отримання цінного відправлення Укрпошти зі зворотним поверненням № 0407325274290 від 04.07.2024, за результатами дослідження яких не буде встановлено фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі № 911/2450/24. Оскільки, як зазначив позивач, судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях та для встановлення даних, що входять до предмету доказування, враховуючи, що у справі № 911/2450/24 про стягнення збитків, що є вартістю товару, досліджуватиметься господарська операція та дійсний рух ексклюзивного товару від відповідача до третьої особи, який виготовляє позивач, а не справжність підпису договору, яка досліджується при вирішенні спору щодо недійсності правочину, призначення експертизи, про яку заявляє представник відповідача, не потребується, оскільки в даному випадку відсутня «сукупність умов», передбачених ч. 1 ст. 99 ГПК України. Крім того, позивач вважає, що заявлення представником відповідача клопотання про проведення почеркознавчої експертизи є зловживанням ним своїм процесуальним правом з метою затягування розгляду справи. Також, на думку позивача, клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи в частині дослідження справжності підпису на повідомленні про отримання цінного відправлення Укрпошти зі зворотним поверненням № 0407325274290 від 04.07.2024 напряму свідчить про зловживання ним своїм процесуальним правом, а також відповідне дослідження об`єктивно не вплине на хід справи та дослідження обставин у справі. З урахуванням зазначеного вище, позивач просив суд у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи відмовити.

19.03.2025 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення щодо предмету спору та клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2025 відкладено підготовче судове засідання у справі № 911/2450/24 на 02.04.2025. Зобов`язано ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» надати суду: - оригінал договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022;- оригінал акта приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022; - оригінал акта приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 12.12.2022; - оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407325274290 від 04.07.2024. Зобов`язано ФОП Савченка Р.І. надати суду вільні зразки підпису Савченка Романа Ігоровича за останні 2021-2022 роки які містяться у офіційних документах, наприклад: заяві про отримання паспорта (форма №1), різного роду посвідчення, довіреностях, договорах на яких є власноручний підпис); відомостях з ДПСУ (про отримання ідентифікаційного коду; виписках та актах цивільного стану (про шлюб/про розірвання шлюбу/реєстрації батьками дітей, тощо); договорах про відкриття поточних рахунків; декларації, що укладена із сімейним лікарем тощо. Попереджено сторін про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Визнано явку представників сторін та фізичної особи-підприємця Савченка Романа Ігоровича обов`язковою.

19.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи 3-х нотаріально посвідчених заяв свідків від 12.03.2025, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

01.04.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

02.04.2025 у підготовче засідання з`явились представник відповідача та відповідач Савченко Роман Ігорович.

У підготовчому засіданні 02.04.2025 суд відібрав експериментальні зразки почерку та підпису Савченко Романа Ігоровича (всього на 3 акр.). Відібрані експериментальні зразки почерку та підпису були посвідчені судом у підготовчому засіданні 02.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2025 відкладено підготовче судове засідання у справі № 911/2450/24 на 30.04.2025. Зобов`язано ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» надати суду оригінали: - договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022; - акта приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022; - акта приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 12.12.2022; - рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407325274290 від 04.07.2024. Попереджено позивача про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Визнано явку представників сторін обов`язковою.

30.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів, на яких містяться зразки підпису відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2025.

30.04.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали свої пояснення щодо предмету спору та клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2450/24 на 15.05.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

01.05.2025 до суду від позивача надійшли оригінали документів на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2025 та від 02.04.2025.

05.05.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які містять підпис відповідача, а саме: акт надання послуг № 53 від 30.11.2022; акт надання послуг № 57 від 31.12.2022; платіжна інструкція № 21 від 05.07.2023; платіжна інструкція № 20 від 05.07.2023; рахунок на оплату № 64 від 01.11.2022; рахунок на оплату № 66 від 01.12.2022.

Також, 05.05.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про допит в якості свідків директора ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» та ФОП Савченка Романа Ігоровича.

07.05.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому позивач просить суд визнати причини неподання доказів, а саме: протокол огляду вебресурсу (вебсайту) E-Tender, проведений адвокатом АО «Місечко та Партнери» Борисенко Іриною Георгіївною від 07.05.2025, разом із такими додатками: роздруковані знімки екрану («скріншот»), які були виготовлені під час огляду та містяться у протоколі огляду; документи, які були виявлені при огляді вебресурсу (вебсайту) E-Tender; відеозапис екрану за допомогою програми «Bandicam» під час проведення огляду вебресурсу (вебсайту) E-Tender, разом з позовною заявою поважними, поновити строк для їх подання та приєднати їх до матеріалів справи № 911/2450/24.

15.05.2025 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення щодо предмету спору та клопотання про призначення експертизи.

Суд у підготовчому засіданні, під час розгляду клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів від 05.05.2025, звернув увагу представників сторін, що за змістом п. 1.4 глави 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства Юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (з подальшими змінами та доповненнями), перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган, який призначив експертизу, має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. Також у підготовчому засіданні суд, дослідивши долучені позивачем до клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів від 05.05.2025 докази, встановив, що долучені позивачем докази, зокрема акт надання послуг № 53 від 30.11.2022 та акт надання послуг № 57 від 31.12.2022 (на яких, за доводами позивача, міститься підпис відповідача) в графах «затверджую Савченко Р.І. ФОП» та «від замовника Савченко Р.І. ФОП» міститься підпис та відтиск печатки ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор», що викликає у суду сумніви в їх допустимості та може викликати у судового експерта додаткові питання під час проведення експертного дослідження.

Враховуючи те, що за спірним документами (договором відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022; актами приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 та від 12.12.2022; рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407325274290 від 04.07.2024) підлягає ідентифікації Савченко Романа Ігоровича, який у підготовчому засіданні 15.05.2025 не був присутній, його явка у підготовче засідання обов`язковою не визнавалась, натомість законодавство вимагає перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи суд пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а також враховуючи, що долучені позивачем докази, зокрема акт надання послуг № 53 від 30.11.2022 та акт надання послуг № 57 від 31.12.2022 викликає у суду сумніви в їх допустимості, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання позивача від 05.05.2025 про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Також, у підготовчому засіданні 15.05.2025 суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи від 07.05.2025 з підстав його необґрунтованості, а також недоведеності жодними належними та допустимими доказами причин неподання зазначених доказів у строки, встановлені ст. 80 ГПК України.

Крім того, у підготовчому засіданні 15.05.2025 суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання позивача про допит в якості свідків директора ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» та ФОП Савченка Р.І. у зв`язку з його необґрунтованістю, а також з підстав того, що директор ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» та ФОП Савченка Р.І. є тими особами, які уповноважені на представництво інтересів сторін у даній справі в порядку самопредставництва, та, як наслідок, не позбавлені можливості приймати участь у підготовчих/судових засіданнях та надави свої пояснення щодо суті спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/2450/24 клопотання фізичної особи-підприємця Савченко Романа Ігоровича № 600/25 від 22.01.2025 про призначення почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено судову почеркознавчу експертизу по справі № 911/2450/24, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерту поставлено відповідні питання. Витрати по проведенню експертизи покладено на ФОП Савченко В.І. та зобов`язано останнього забезпечити оплату експертизи та її проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 911/2450/24 зупинено до завершення судової почеркознавчої експертизи.

25.06.2025 матеріали справи № 911/2450/24 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

23.07.2025 до суду від заступника директора Київського науково-дослідного інституту Міністерства юстиції України Броніслава Теплицького надійшло клопотання № 14419/11376-4-25/32 від 11.07.2025 про погодження строків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2025 поновлено провадження у справі № 911/2450/24. Погоджено проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 911/2450/24, призначеної ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2025, у строк понад 90 календарних днів. Провадження у справі № 911/2450/24 зупинено до завершення судової почеркознавчої експертизи.

23.07.2025 до суду від заступника директора Київського науково-дослідного інституту Міністерства юстиції України Броніслава Теплицького надійшло клопотання № 5766/25-32 від 10.07.2025 про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2025 поновлено провадження у справі № 911/2450/24. Призначено судове засідання у справі № 911/2450/24 для розгляду клопотання експертів про надання додаткових матеріалів від 28.09.2023 на 10.09.2025.

10.09.2025 у підготовче засідання з`явились представники сторін та судовий експерт, експерт надала пояснення щодо поданого клопотання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2025 відкладено засідання у справі № 911/2450/24 на 25.09.2025 щодо розгляду клопотання судового експерта на 25.09.2025, Викликано в судове засідання, призначене на 25.09.2025, ФОП Савченко Р.І.. Визнано явку фізичної особи-підприємця Савченко Р.І. обов`язковою.

17.09.2025 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів: копії листів ДП «Прозорро» № 206/01/1155/11 від 10.06.2026, разом з CD-диском.

25.09.2025 у підготовче засідання з`явились представники сторін та відповідача. Суд відібрав експериментальні зразки підпису та почерку відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2025 у справі № 911/2450/24 клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5766/25-32 від 10.07.2025 про надання додаткових матеріалів задоволено. Відкориговано питання, які поставлені на вирішення експерту, та викладено їх в наступній редакції:

2.1. Чи виконано підпис у договорі відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 в розділі «Юридичні адреси та реквізити Сторін» в графі «ВИКОНАВЕЦЬ: ФОП Савченко Р.І.» перед ініціалами та прізвищем « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 » ОСОБА_4 , чи іншою особою?

2.2. Чи виконано підпис у акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 в графі «ВИКОНАВЕЦЬ: ФОП Савченко Р.І.» перед ініціалами та прізвищем « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 » ОСОБА_4 , чи іншою особою?

2.3. Чи виконано підпис у акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 12.12.2022 в графі «ВИКОНАВЕЦЬ: ФОП Савченко Р.І.» перед ініціалами та прізвищем « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 » ОСОБА_4 , чи іншою особою?

2.4. Чи виконано підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 28.06.2024 в графі «розписка в одержанні*» Савченко Романом Ігоровичем, чи іншою особою?

2.5. Чи виконано рукописний текст «Савченко» в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 28.06.2024 у рядку над в графою «розписка в одержанні*» Савченко Романом Ігоровичем, чи іншою особою?

Надано перелік документів, в яких містяться зразки підпису та почерку ОСОБА_4 . Провадження у справі № 911/2450/24 зупинено до завершення судової почеркознавчої експертизи.

24.02.2026 до суду від позивача надійшла заява щодо стану проведення судової почеркознавчої експертизи, а також про готовність експертного висновку.

04.03.2026 Господарський суд Київської області звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із запитом про стан проведення судової почеркознавчої експертизи по справі № 911/2450/24 та орієнтовні терміни її виконання.

30.03.2026 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист № 5926/3887-4-26/32 від 24.03.2026 щодо стану проведення судової почеркознавчої експертизи по справі № 911/2450/24.

12.05.2026 справа № 911/2450/24 повернулась до Господарського суду Київської області разом із висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 5766/25-32 від 09.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2026 поновлено провадження у справі № 911/2450/24. Підготовче засідання у справі призначено на 18.06.2026. Ухвала суду від 01.06.2026 була доставлена до електронних кабінетів сторін 01.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

18.06.2026 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі та щодо висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2026 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2450/24 до судового розгляду по суті на 23.07.2026, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

23.07.2026 у підготовче засідання з`явились представники позивача та надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача не з`явився в судове засідання без поважних причини, а його не з`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 23.07.2026 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до викладених у позові доводів, 20.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» та фізичною особою-підприємцем Савченко Романом Ігоровичем було укладено договір відповідального зберігання № 200922, на виконання умов якого між сторонами договору складено та підписано акти приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання, за змістом яких виконавець прийняв, а депонент передав не відповідальне зберігання товар на загальну суму 819 740, 00 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем до позовної заяви долучено копію договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 та копії актів приймання-передачі товару за договором відповідально зберігання від 15.10.2022 та від 12.12.2022.

Як випливає з наявної в матеріалах справи копії договору № 200922, 20.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» (депонент) та фізичною особою-підприємцем Савченко Романом Ігоровичем (виконавець) було укладено договір відповідального зберігання № 200922 (далі договір № 200922), відповідно до п. 1.1 якого депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне безвідплатне зберігання товар згідно з актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору № 200922, депонент передає товар виконавцю згідно до актів прийому-передачі, в якому визначається найменування товару, його кількість, вартість. Акти приймання-передачі є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору № 200922, виконавець зобов`язаний: - прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання товару в належному стані в період дії цього договору (підп. 2.1.1); - нести відповідальність за втрату або ушкодження товару депонента, що знаходиться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання товару від депонента до закінчення терміну його зберігання (підп. 2.1.2); - повернути товар депоненту по першій вимозі (підп. 2.1.3).

Виконавець не має права користуватись товаром крім випадків, узгоджених депонентом (п. 2.3 договору № 200922).

За змістом п. 3.1 договору № 20092, депонент зобов`язаний надати виконавцю товар в день підписання акта приймання-передачі товару.

У пункті 3.1 договору № 20092 вказано, що депонент має право у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково товар, який знаходиться на зберіганні.

Пунктом 4.1 договору № 20092 визначено, що виконавець несе відповідальність за збереження і цілісність товару з дати передачі на зберігання і до дати повернення депоненту. У випадку знищення або ушкодження товару, який зберігається, або його частини, виконавець повинен за свій рахунок повернути депоненту рівну кількість аналогічного товару в належному стані, або компенсувати його вартість по ціні з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з п 4.3 договору № 20092, у випадку неповернення товару депоненту за першою вимогою, виконавець повинен виплатити депоненту неустойку у розмірі 0, 5 % від вартості товару за кожен день затримки.

Відповідно до пп. 6.1, 6.4 договору № 20092, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2022. Договір складений у двох екземплярах, по одному для кожної зі сторін.

У пунктах 7.1, 7.2 договору № 20092 вказано, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на строк 1 (один) рік.

Вказаний договір відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, підписаний представником депонента С.О. Сахненко та засвідчений печаткою позивача, а також підписаний виконавцем ФОП Савченко Р.І.

Позивач стверджує, що 15.10.2022 між сторонами договору № 200922 було складено та підписано акт приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання, відповідно до якого виконавець прийняв, а депонент передав товар на загальну суму 304 500, 00 грн, а саме: - пластина контактна ПКД-4-2 у кількості 500 шт., ціна за одиницю 609, 00 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію вказаного акта від 15.10.2022.

Також, за ствердженням позивача, 12.12.2022 між сторонами договору було складено та підписано акт приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 20.09.2022, відповідно до якого виконавець прийняв, а депонент передав товар на загальну суму 515 240, 00 грн, а саме: - пластина контактна ПКД-4-2 у кількості 717 шт. (ціна за одиницю 620, 00 грн.); - контакт головний SA-781 у кількості 527 (ціна за одиницю 120, 00 грн.); - контакт головний LS-781 у кількості 50 (ціна за одиницю 120, 00 грн.); - контакт 8ТР 551.040 у кількості 100 (ціна за одиницю 120, 00 грн.), на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію вказаного акта від 12.12.2022.

Вказані акти приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання, копії яких наявні в матеріалах справи (а також судом було оглянуто оригінали), підписані представником депонента С.О. Сахненко та засвідчені печаткою позивача, а також підписані виконавцем ФОП Савченко Р.І.

Згідно викладених у позові обставин, 28.06.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення товару, якою, керуючись п. 3.2 договору № 200922, вимагав відповідача у строк протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги повернути товар, який був переданий відповідачу на підставі актів приймання-передачі товару від 15.10.2022 та від 12.12.2022 за договором відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022. У разі відсутності у відповідача переданого товару, позивач у вимозі просив компенсувати його вартість по ціні з урахуванням індексу інфляції відповідно до п. 4.1 договору (копія вимоги наявна в матеріалах справи).

На підтвердження направлення вказаної вимоги позивач долучив до позовної заяви копію опису вкладення в цінне відправлення за № 0407325274290, поштову накладну, фіскальний чек від 28.06.2024 до вказаного поштового відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0407325274290.

За доводами позивача, вказану вимогу відповідач отримав 04.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0407325274290, проте вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення, що, на думку позивача, дає підстави вважати про умисне ухилення відповідачем від договірних зобов`язань.

Як зазначив позивач, через сайт: https://e-tender.ua/prozoro (Держзакупівлі Prozorro) позивач отримав копії документів, які підтверджують факт продажу відповідачем до КП «Київпастранс» пластин контактних ПКД-4-2 у кількості 4271 одиниці, з яких, за ствердженням позивача, 1217 одиниці це товар, який був переданий на зберігання позивачем відповідачу на підставі договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022. На переконання позивача, наведене підтверджує, що передане на зберігання відповідачу майно пластини контактні ПКД-4-2 у кількості 1217 одиниці, у відповідача відсутнє.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до матеріалів справи копії договору № 52.23-80 від 05.04.2023, укладеного між Комунальним підприємством «Київпастранс» та ФОП Савченко Р.І., предметом якого є поставка ФОП Савченко Р.І. як постачальником на користь КП «Київпастранс» як покупця пластини контактної токоприймачів пантографа трамвайних вагонів, код 34630000-2 за ДК 021:2015 «Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу: обладнання для контролю залізничного руху», додатки № 1-5 та додаткову угоду № 1 до вказаного договору.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав вимогу позивача від 28.06.2024, а також не повідомив про причин її невиконання, зокрема не подано позивачу доказів того, що виконання вимоги позивача про повернення зі зберігання майна є неможливою через незалежні від зберігача обставини.

Обґрунтовуючи позов позивач послався на приписи ст. 936, 949, 950 ЦК України та зауважив, що виходячи з наведених у позові обставин справи та приписів законодавства, відповідачем порушено договірний та передбачений ч. 1 ст. 949 ЦК України обов`язок по поверненню майна зі зберігання на вимогу поклажодавця, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченою ст. 951 ЦК України, за змістом якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

За доводами позивача, вартість переданого на зберігання майна визначена сторонами в акті прийому-передачі майна від 15.10.2022 і становить 304 500, 00 грн за 500 шт. (609, 00 грн за шт.) та в акті прийому-передачі майна від 12.12.2022 і становить 515 240, 00 грн за 717 шт. (620, 00 грн за шт.). Тобто, як зазначив позивач, відповідно до зазначених актів відповідачу було передано на зберігання 717 шт. пластин контактних ПКД-4-2 на загальну суму 738 500, 00 грн. Вказана сума, за ствердженням позивача, є збитками позивача та підлягає для стягнення з відповідача.

Крім того, позивач стверджує, що інше майно, яке було передано відповідачу на зберігання відповідно до договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 (контакт головний SA-781 у кількості 527 шт. (ціна за шт. 120, 00 грн); контакт головний LS-781 у кількості 50 шт. (ціна за шт. 120, 00 грн); контакт 8ТР 551.040 у кількості 100 шт. (ціна за шт. 120, 00 грн)), загальна вартість якого становить 81 240, 00 грн, за інформацією позивача, також припинило знаходитись на зберіганні у відповідача, тому позивач вбачає наявність підстав для стягнення з відповідача збитків на дане майно у розмірі 81 240, 00 грн.

За ствердженням позивача, 13.09.2024 він направив відповідачу лист щодо надання інформації стосовно наявності товару, яке було передано на зберігання, в якому просив повідомити про наявність у відповідача переданого позивачем товару на підставі актів приймання-передачі від 15.09.2022 та від 12.12.2022 відповідно до договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022. На підтвердження направлення вказаної вимоги позивач долучив до позовної заяви копію опису вкладення в цінне відправлення за № 0314600006040, поштову накладну, фіскальний чек від 13.09.2024.

З урахуванням зазначеного вище, позивач стверджує про наявність у нього законного права на відшкодування відповідачем відповідно до ст. 951 ЦК України збитків у розмірі вартості втраченого майна на загальну суму 819 740, 00 грн, що перебувало на зберіганні у відповідача.

Також, на переконання позивача, враховуючи невиконання відповідачем зобов`язання за договором в частині повернення товару на вимогу позивач, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за неповернення товару відповідно до п. 4.3 договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022.

З урахуванням усього зазначеного вище та враховуючи неналежне, за доводами позивача, виконання відповідачем умов договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 в частині повернення товару з відповідального зберігання, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 819 740, 00 грн збитків та пені у розмірі 282 810, 30 грн.

У свою чергу відповідач заперечив факт укладення 20.09.2022 між позивачем та відповідачем договору відповідального зберігання № 200922. За доводами відповідача, тільки протягом 2023 року між позивачем та відповідачем виникли документально підтверджені підприємницькі відносини щодо придбання, переміщення, зберігання та продажу товару, спірних питань щодо яких між сторонами не виникало. Також, як зазначив відповідач, жодних претензій позивач до відповідача не пред`являв. У відзиві на позовну заяву Савченко Роман Ігорович заявив, що договір відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, який позивач подав на розгляд суду, не підписував; зазначив, що підпис, який стоїть на документі йому не належить. Також, відповідач зазначив, що підпис, який міститься на спірному договорі, не скріплений відтиском печатки відповідача. Відповідач звернув увагу суду на те, що документи, зокрема акти прийому-передачі товару за договором відповідального зберігання представлені позивачем без належних реквізитів, оскільки на них відсутні підписи та відтиски печаток відповідача.

Відповідач стверджує, що договір відповідального зберігання № 200922 від 22.09.2022 та акти приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 та від 12.12.2022 не підписував. Також зазначив, що відповідач ніяких листів від позивача через АТ «Укрпошта» не отримував та не підписував повідомлень про їх отримання. Відповідач посилався на те, що підписи у вказаних документах виконано іншими особами, а не відповідачем.

Отже, ФОП Савченко Р.І. заперечив факт підписання ним договору відповідального зберігання № 200922 від 22.09.2022, актів приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022, від 12.12.2022 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 04.07.2024.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (ч. 2 та 4 ст. 207 ЦК України).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч. 1 статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Правовідносини щодо відповідального зберігання регулюється Главою 66 Цивільного кодексу України «Зберігання».

Згідно з ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 936 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.

Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Відповідно до ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, установленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну (стаття 942 ЦК України).

За змістом ст. 943 ЦК України, зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов`язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Статтею 946 ЦК України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Частиною 3 ст. 947 ЦК України передбачено, що при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно з ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

У статті 953 цього ж Кодексу унормовано, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Частиною 1 ст. 950 ЦК України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Крім того, ст. 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 в частині повернення товару з відповідального зберігання на загальну суму 819 740, 00 грн, що був переданий відповідачу на підставі підписаних між сторонами актів приймання-передачі товару від 15.10.2022 та від 12.12.2022.

На підтвердження вказаних обставин позивачем до позовної заяви долучено копію договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 та копії актів приймання-передачі товару за договором відповідально зберігання від 15.10.2022 та від 12.12.2022.

Вказаний договір № 200922 та акти приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання, копії яких наявні в матеріалах справи (а також судом було оглянуто оригінали), підписані представником депонента С.О. Сахненко та засвідчені печаткою позивача, а також підписані виконавцем ФОП Савченко Р.І.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав вимогу позивача від 28.06.2024 (яку відповідач отримав 04.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0407325274290), а також не повідомив про причин її невиконання, зокрема не подав позивачу доказів того, що виконання вимоги про повернення зі зберігання майна є неможливою через незалежні від зберігача обставини.

З урахуванням зазначеного вище, позивач стверджує про наявність у нього законного права на відшкодування відповідачем відповідно до ст. 951 ЦК України збитків у розмірі вартості втраченого майна на загальну суму 819 740, 00 грн, що перебувало на зберіганні у відповідача, та застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати неустойки за неповернення товару відповідно до п. 4.3 договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022.

У свою чергу відповідач заперечив факт підписання ним договору відповідального зберігання № 200922 від 22.09.2022, актів приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022, від 12.12.2022 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 04.07.2024, тобто заперечив факт підписання ним документів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у даній справі.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у ст. 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Так відповідач, заперечуючи факт підписання ним документів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у даній справі, під час розгляду справи заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 99, ч. 1 ст. 104 ГПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі, який підлягає оцінці судом на загальних підставах.

В процесі розгляду цієї справи, за клопотанням ФОП Савченко Р.І., для правильного розгляду справи та з`ясування питань, що потребують спеціальних знань, без яких встановити обставини справи неможливо, а саме: без встановлення того, чи підписував ФОП Савченко Р.І. спірний договір відповідального зберігання № 200922 від 22.09.2022, акти приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022, від 12.12.2022, та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 04.07.2024, ухвалою суду від 15.05.2025 було призначено по справі № 911/2450/24 судову почеркознавчу експертизу та винесено на її вирішення такі питання (з урахуванням їх коригування ухвалою суду від 25.09.2025):

1. Чи виконано підпис у договорі відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 в розділі «Юридичні адреси та реквізити Сторін» в графі «ВИКОНАВЕЦЬ: ФОП Савченко Р.І.» перед ініціалами та прізвищем « ОСОБА_6 » ОСОБА_4 , чи іншою особою?

2. Чи виконано підпис у акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 в графі «ВИКОНАВЕЦЬ: ФОП Савченко Р.І.» перед ініціалами та прізвищем « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 » ОСОБА_4 , чи іншою особою?

3. Чи виконано підпис у акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 12.12.2022 в графі «ВИКОНАВЕЦЬ: ФОП Савченко Р.І.» перед ініціалами та прізвищем « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 » ОСОБА_4 , чи іншою особою?

4. Чи виконано підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 28.06.2024 в графі «розписка в одержанні*» Савченко Романом Ігоровичем, чи іншою особою?

5. Чи виконано рукописний текст «Савченко» в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 28.06.2024 у рядку над в графою «розписка в одержанні*» ОСОБА_4 , чи іншою особою?

Відповідно до ст. 98 ГПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експерта № 5766/25-32 від 09.04.2026, складений судовим експертом Іриною Рябенко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 911/2450/24, суд встановив, що судовий експерт за наслідками експертного дослідження дійшов наступних висновків:

1. Підпис у договорі відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 в розділі «Юридичні адреси та реквізити Сторін» в «Графі «ВИКОНАВЕЦЬ: ФОП Савченко Р.І.» перед ініціалами та прізвищем « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 », виконаний не Савченко Романом Ігоровичем, а іншою собою.

2. Підпис у акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 в графі «ВИКОНАВЕЦЬ: ФОП Савченко Р.І.» перед ініціалами та прізвищем « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 », виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

3. Підпис у акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 12.12.2022 в графі «ВИКОНАВЕЦЬ: ФОП Савченко Р.І.» перед ініціалами та прізвищем « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 », виконаний не Савченко Романом Ігоровичем, а іншою особою.

4. Підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 28.06.2024 в графі «розписка в одержанні*», ймовірно виконаний не Савченко Романом Ігоровичем, а іншою особою.

5. Рукописний запис «Савченко» в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 28.06.2024 у рядку над в графою «розписка в одержанні*», ймовірно виконаний не Савченко Романом Ігоровичем, а іншою особою.

В описовій частині висновку експерта № 5766/25-32 від 09.04.2026 щодо поставленого на вирішення експерту питання 4 судовим експертом вказано, що вирішити питання в категоричній формі не надалося можливим у зв`язку простотою побудови в досліджуваному підписі, що не дає можливість виявити більшу стійкість виявлених ознак. Щодо поставленого на вирішення експерту питання 5 судовим експертом вказано, що виявлена сукупність розбіжностей загальних та окремих ознак, за відсутності вільних зразків почерку, може слугувати підставою лише для ймовірного висновку про те, що рукописний запис «Савченко» в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 28.06.2024 у рядку над в графою «розписка в одержанні*», ймовірно виконаний не Савченко Романом Ігоровичем, а іншою особою.

Згідно з ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Приписами статей 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Судом встановлено, що у висновку експерта № 5766/25-32 від 09.04.2026, судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдивий висновок.

Висновком експерта № 5766/25-32 від 09.04.2026, складеним судовим експертом Іриною Рябенко за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 911/2450/24, встановлено, що підпис у договорі відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, в акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 та в акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 12.12.2022 виконаний не Савченко Романом Ігоровичем, а іншою особою.

З урахуванням наведеного вище у сукупності, суд знаходить висновок експерта № 5766/25-32 від 09.04.2026, складений судовим експертом за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 911/2450/24 в частині, що стосується підписання відповідачем спірного договору та актів приймання-передачі, таким, що не викликає сумніву у його правильності і відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, у зв`язку із чим судом приймається вказаний висновок експерта № 5766/25-32 від 09.04.2026 як належний та допустимий доказ в частині встановлення експертом, що підпис від імені ОСОБА_4 у договорі відповідального зберігання № 200922 від 22.09.2022, акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 та акті приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 12.12.2022.

У той же час, у висновку експерта № 5766/25-32 від 09.04.2026 не вирішено в категоричній формі питання, чи виконано підпис та рукописний текст в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 28.06.2024 ОСОБА_4 , чи іншою особою. Таким чином, зі змісту висновку експерта в цій частині суд не вбачає за можливе підтвердити або спростувати факт належності/неналежності підпису та напису, виконаних в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0407325274290 від 28.06.2024, ОСОБА_4 або іншою особо, у зв`язку із чим висновок експерта в цій частині суд до уваги не приймає як такий, що не відповідає критеріям ясності.

Заперечень з боку позивача щодо суті експертного висновку, його відповідності вимогам чинного законодавства, у тому числі стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, або письмових пояснень щодо нього не висловлено. Позивач не спростовував шляхом надання доказів на підтвердження помилковості, хибності або невідповідності висновку експерта вимогам щодо проведення відповідних експертиз. Клопотань про проведення додаткової або повторної експертизи позивачем не заявлялось.

Суд враховує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Так, частиною першою статті 937 ЦК України передбачено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Положення абзацу 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України, свідчать, що нею закріплено орієнтовний перелік конкретних письмових документів, що підтверджують факт укладення договору зберігання, який не є вичерпним, а чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладення договору зберігання у спрощений спосіб. Визначальним в оцінці дотримання письмової форми договору зберігання є наявність документа, який підтверджує передачу поклажодавцем та прийняття зберігачем речі на зберігання.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 937 ЦК України, прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Однак, позивач не надав до суду інших доказів (окрім договору та двох актів приймання передачі, підписи на яких вчинені не відповідачем, а іншою особою), які б підтверджували прийняття відповідачем спірного товару на зберігання (розписку, квитанцію, інший документ, підписаний зберігачем, номерний жетон, інший знак, що посвідчує прийняття речі на зберігання тощо).

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують передачу позивачем відповідачу на зберігання спірного товару на загальну суму 819 740, 00 грн, а позивач до суду не надав, а відтак і не довів виникнення між сторонами правовідносин зі зберігання речей.

Наявний в матеріалах справи лист позивача № 10/02 від 10.02.2022 до відповідача (том 1, а.с. 159) не може бути належним та допустимим доказом передачі позивачем відповідачу на підставі договору № 200922 від 20.09.2022 товару на загальну суму 819 740, 00 грн на відповідальне зберігання, оскільки з його змісту вбачається тільки надання позивачем як виробником контактних пластин відповідачу права реалізації продукції власного виробництва на території України, а також вказано про право ФОП Савченко Р.І. підписання догорів та участі у тендерних процедурах від свого імені на умовах діючого законодавства. Інша інформація, зокрема щодо договірних відносин між сторонами, у листі не наведена.

Стосовно долучених відповідачем заяв свідків суд зазначає, що відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Суд зазначає, що в силу вимог ч. 2 ст. 937 ЦК України, свідченням свідків може підтверджуватись прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин.

Однак, у даному випадку не має місце прийняття речі при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин.

Крім того в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували викладені у заявах свідків обставини (перебування свідків станом на дату стверджуваного завантаження товару на відповідних посадах, прибуття відповідача на транспортному засобі Nissan Leaf, білого кольору до виробничої бази позивача, інші відомості, які можуть підтвердити викладені у заявах свідків обставини).

Враховуючи наведене, суд критично оцінює долучені позивачем до матеріалів справи заяви свідків та не приймає їх в якості належних та допустимих доказів передачі позивачем відповідачу на безоплатне відповідальне зберігання товару на загальну суму 819 740, 00 грн.

Стосовно посилань позивача на те, що через сайт: https://e-tender.ua/prozoro (Держзакупівлі Prozorro) позивач отримав копії документів (договір № 52.23-80 від 05.04.2023, укладений між КП «Київпастранс» та ФОП Савченко Р.І., додатки № 1-5 та додаткова угода № 1 до вказаного договору), які, на думку позивача, підтверджують факт продажу відповідачем до КП «Київпастранс» пластин контактних ПКД-4-2 у кількості 4271 одиниці, з яких, за ствердженням позивача, 1217 одиниці це товар, який був переданий на зберігання позивачем відповідачу на підставі договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, суд, по-перше, зазначає, що за наслідками розгляду даної справи судом встановлено, що вказаний договір відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 підписаний не відповідачем, а іншою особою.

По-друге, суд звертає увагу позивача, що правовідносини між КП «Київпастранс» та ФОП Савченко Р.І., які виникли на підставі договору № 52.23-80 від 05.04.2023, не є предметом розгляду даної справи.

Твердження позивача про те, що відповідач протиправно здійснює на користь третіх осіб продаж ексклюзивного товару, виробником якого є позивач (на підтвердження чого долучив до матеріалів справи інформаційні витяги про патент на винаходи, листи Державної організації «Укрноіві» про сплату збору за підтримання чинності майнових прав на винахід тощо) суд до уваги не приймає, оскільки захист порушених прав інтелектуальної власності позивача, що, можливо, виникли у нього на підставі долучених до матеріалів справи патентів, не є предметом розгляду даної справи.

Натомість, предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача 819 740, 00 грн збитків та 282 810, 30 грн пені у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 в частині повернення товару з відповідального зберігання, що був переданий йому за актами приймання-передачі від 15.10.2022 та від 12.12.2020.

Наведені позивачем документи не підтверджують передачу позивачем відповідачу спірного товару на відповідальне зберігання.

У той же час суд зазначає, що у разі, якщо позивач вважає, що відповідач протиправно здійснює продаж на користь третіх осіб ексклюзивного товару, який виготовляє позивач, позивач не позбавлений права та можливості звернутись до суду з позовною заявою до відповідача у визначеному законом порядку про захист порушених прав інтелектуальної власності.

Твердження представників позивача в судовому засіданні 23.07.2026 стосовно того, що позивач відправляв відповідачу два примірники підписаного з його боку договору № 200922 на підписання, ФОП Савченко Р.І. один примірник зі свого боку підписав та повернув позивачу, а відтак позивач не був присутній під час підписання спірного договору відповідачем, суд до уваги не приймає, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних відомостей позивач до суду не надав.

Суд також враховує, що спірний договір та акти не містять відтиску печатки відповідача, який би свідчив про участь особи у здійснені господарської операції. При цьому, згідно з поясненнями відповідача, він використовує у своїй господарській діяльності печатку, що також підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спірний договір відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, акт приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 та акт приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 12.12.2022 ФОП Савченко Р.І. не підписував та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався, а тому спірний договір не є укладеним.

Наведене свідчить про те, що ФОП Савченко Р.І. не виявляв свою волю до укладення договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022, акта приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022 та акта приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 12.12.2022, копії яких позивач получив до позовної заяви, та як наслідок не виявляв свою волю до набуття обумовлених цивільних прав та обов`язків, у зв`язку із чим права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за договору відповідального зберігання № 200922 від 20.09.2022 не виникли.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

З урахуванням усього наведеного вище, враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, оскільки встановлені судом обставини справи підтверджують, що спірний договір відповідального зберігання № 200922 від 22.09.2022 та акти приймання-передачі товару за договором відповідального зберігання від 15.10.2022, від 12.12.2022 ФОП Савенко Р.І. не підписував та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався, а тому спірний договір не є укладеним, а даний позов обґрунтований саме невиконанням відповідачем правовідносин, що виникли на підставі договору № 200922 від 22.09.2022, та з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні інші докази, які підтверджують передачу позивачем відповідачу на зберігання спірного товару на загальну суму 819 740, 00 грн, а відтак не доведено виникнення між сторонами правовідносин зі зберігання речей, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 819 740, 00 грн збитків та 282 810, 30 грн пені за неповернення товару на вимогу позивача з відповідального зберігання є необґрунтованими, нормативно та документально не доведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко