Рішення № 138645731, 21.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2026Справа № 910/3166/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експіойл»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про зобов`язання внести зміни до особового рахунку

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Дубина Т.М.

представники учасників справи:

від позивача: Фоменко А.В., Севідова Н.В.;

від відповідача: Косик С.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експіойл» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач) в якому просить суд зобов`язати відповідача внести до особового рахунку позивача № 8202468 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми 254 922, 20 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 11, 15, 16, 177, 509, 526, 626, 628, 629, 633, 908, 909 та 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та списання з особового рахунку позивача провізних платежів і додаткових зборів за направлення порожніх вагонів до Румунії за накладними ЦІМ/СМГС №582270 від 08.12.2024, №591305 від 21.12.2024, №502088 від 11.01.2025 та №518597 від 14.02.2025, оскільки позивач не подавав передбачених пунктом 2.1.13.4. договору заявок на подачу таких вагонів під навантаження, а тому грошові кошти в загальному розмірі 254 922, 20 грн набуті та утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

06.04.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/3166/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 11.05.2026 включно.

11.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що спірні провізні платежі та додаткові збори є державними регульованими цінами, встановленими Статутом залізниць України і Збірником тарифів, а тому їх нарахування не потребує окремого погодження сторонами. На думку відповідача, зазначення філії «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця» відправником порожніх вагонів та коду 8250000 зумовлене тим, що вагони належать відповідачу, однак не звільняє позивача від оплати їх перевезення. Також відповідач стверджує, що спірні порожні вагони були направлені до Румунії для навантаження дизельним пальним, після чого повернулися в Україну за накладними №17851, №17871, №17911 та №17941, одержувачем вантажу за якими був позивач, а тому саме позивач, як одержувач вантажу, для перевезення якого подавалися порожні вагони, повинен сплатити відповідні тарифи і збори. Крім цього, відсутність безпосередньо поданої позивачем заявки відповідач не вважає підставою для звільнення його від оплати, посилаючись на те, що заявки на подачу вагонів були подані Ukrainian Railways Cargo Poland як експедитором на виконання заявок INTERTRADE LOGISTICS SRL. У цих документах позивач зазначий одержувачем дизельного пального та платником по території України за договором №8202468. На думку відповідача, подача порожніх вагонів і їх повернення у завантаженому стані здійснювалися в інтересах позивача. При цьому відповідач зазначає, що договір №49ЦТЛ-2023, укладений з Ukrainian Railways Cargo Poland, покладає на цю компанію лише обов`язок сплачувати плату за користування вагонами АТ «Укрзалізниця» за межами України, але не провізні платежі та збори за їх перевезення територією України.

12.05.2026 від представника позивача надійшла виписка банку про рух коштів, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.

13.05.2026 від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив, а також клопотання про зобов`язання відповідача здійснити переклад державною мовою вантажних накладних № 17911 від 15.01.2025, 17941 від 21.02.2025, 17871 від 25.12.2024, 17851 від 13.12.2024, які долучені останнім до відзиву на позов. Вказане клопотання, у зв`язку з перебуванням у відпустці, отримана суддею Карабань Я.А. 25.05.2026.

18.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та, зокрема, зазначає, що нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, установлюють загальні умови перевезень, тоді як порядок надання спеціальної послуги з направлення порожніх вагонів АТ «Українська залізниця» за межі України та її оплати безпосередньо врегульований пунктом 2.1.13.4. договору №8202468. За твердженням позивача, обов`язок з оплати такої послуги міг виникнути лише за умови подання ним відповідної заявки, однак позивач таких заявок не подавав. Крім того, позивач зазначає, що відправником порожніх вагонів за спірними накладними була філія «ЦТЛ» АТ «Українська залізниця», яка внесла до перевізних документів власний код платника. Посилаючись на положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, позивач стверджує, що саме відправник відповідає за правильність унесених до накладної відомостей, а тому не може покладати наслідки їх заповнення на позивача. Щодо заявок Ukrainian Railways Cargo Poland та INTERTRADE LOGISTICS SRL позивач вказує, що не перебуває з цими компаніями в договірних відносинах та не уповноважував їх замовляти від його імені подачу порожніх вагонів. Натомість надані відповідачем документи, на думку позивача, підтверджують, що подача вагонів здійснювалася в межах договору №49ЦТЛ-2023 між АТ «Українська залізниця» та UZ Cargo Poland sp. z o.o., за яким остання замовляла комплексну послугу та здійснювала розрахунки з відповідачем. Позивач окремо наголошує, що в заявках третіх осіб його визначено платником по території України саме за завантажений рейс. За перевезення дизельного пального з Румунії до України за накладними №17851, №17871, №17911 та №17941 позивач, як одержувач вантажу, сплатив всі належні провізні платежі та додаткові збори. Водночас зазначене не підтверджує замовлення позивачем попереднього перевезення порожніх вагонів з України до Румунії. З урахуванням викладеного позивач просить відхилити заперечення відповідача та задовольнити позов у повному обсязі, відновивши на особовому рахунку №8202468 грошові кошти в сумі 254 922,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 10.06.2026.

25.05.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив.

08.06.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

09.06.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

10.06.2026 від представника відповідача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, разом із клопотаннями про поновлення строку на подання доказів.

У підготовче засідання 10.06.2026 з`явилися представники позивача та відповідача. Суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи відзив на позов від 11.05.2026 та долучив подану 12.05.2026 позивачем виписку банку про рух коштів між позивачем та відповідачем до матеріалів справи. Крім цього, суд протокольними ухвалами залишив без розгляду клопотання позивача від 13.05.2026 про продовження строку для подання відповіді на відзив, оскільки позивач подав відповідь на відзив у строк та долучив до матеріалів справи відповідь на відзив від 18.05.2026. Також суд протокольними ухвалами задовольнив клопотання представника відповідача від 25.05.2026 про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив, продовжив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь та долучив подані 08.06.2026 заперечення на відповідь на відзив, які надійшли до суду 09.06.2026, до матеріалів справи та задовольнив клопотання представника відповідача від 08.06.2026 про долучення доказів до матеріалів справи та долучив подані 08.06.2026 представником відповідача докази до матеріалів справи і відмовив у задоволенні клопотань представника відповідача від 10.06.2026 про поновлення строку на подання доказів та залишив подані 09.06.2026 та 10.06.2026 представником відповідача докази без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026, враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливість надання доказів чи заявлення клопотань, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

У судове засідання 21.07.2026 з?явились представники сторін. Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

У судовому засіданні 21.07.2026 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з?ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020 між позивачем (надалі - замовник) та відповідачем (надалі - перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8202468 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

Договір укладено шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору від 19.03.2020, відповідно до якого позивачу присвоєно код платника № 8202468 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Відповідно до п. 1.5 договору, він є публічним, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється відповідачем як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП) (п. 1.6 договору).

31.12.2024 відповідачем оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.01.2025.

Згідно з п.1.4. договору, надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Відповідно до п. 2.1.4. договору на замовника покладено обов`язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Також на замовника покладено обов`язок самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.

Згідно з п. 2.1.13. договору при перевезенні вантажів у власних вагонах перевізника за межі України замовник зобов`язаний:

2.1.13.1. Вносити плату за використання власних вагонів перевізника в робочому стані за час перебування їх на коліях 1435 та 1520 мм за межами України, відповідно до розділу 3 договору, з урахуванням особливостей встановлених п. 3.3. договору.

2.1.13.2. Повертати на територію України порожні власні вагони перевізника з інших країн, після вивантаження відповідно до інструктивних листів щодо направлення/повернення порожніх власних вагонів перевізника, розміщених на веб-сайтах: https://uz-cargo.uz.gov.ua/, https://liski.uz.gov.ua/.

Повертати порожні власні транспортери перевізника з інших країн після вивантаження на визначені перевізником станції відстою.

Своєчасно повертати порожні власні вагони перевізника з оплатою перевезення по території Молдови за рахунок замовника зі станцій Рені Од, Рені-Порт-Експорт Од, Галац (Румунія). Забезпечувати належне оформлення перевізних документів на повернення порожніх власних вагонів Перевізника після вивантаження на станціях Рені Од, Рені-Порт-Експорт Од, Галац (Румунія) на станцію Кучурган Од (в разі конвенційної заборони та/або інших заборон на станції Арциз Од або Могилів-Подільський П-Зах.).

2.1.13.3. До дати прибуття завантаженого власного вагону перевізника на станцію призначення надавати одержувачу інформацію, щодо подальшого відправлення вагонів після вивантаження на станцію наступного навантаження або на прикордонну передавальну станцію України при перевезенні за межі України, якщо не встановлено іншого порядку.

2.1.13.4. Для забезпечення передачі порожніх власних вагонів перевізника в інші країни для навантаження замовник направляє заявки, в яких вказується кількість та рід рухомого складу, одержувач власних вагонів перевізника, станція навантаження, прикордонний перехід, платник.

Подача власних вагонів перевізника здійснюється з оплатою за рахунок замовника:

1) провізних платежів, що відображені в перевізному документі на подачу порожнього власного вагону перевізника під навантаження;

2) плати за використання власного вагону перевізника за межами України, у тому числі і у разі повернення на територію України власного вагону перевізника у порожньому стані, який не був використаний під навантаження з причин, що не залежать від перевізника.

У разі повернення на територію України власного вагону перевізника в порожньому стані, який не був навантажений за межами України, замовник оформляє перевізний документ та повертає власний вагон перевізника на прикордонно-передавальну станцію України і сплачує провізні платежі, що відображені в перевізному документі.

Подача власних вагонів перевізника в інші країни здійснюється з вихідних прикордонних передавальних станцій України.

Пунктом 2.3.3. договору визначено обов?язок перевізника відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку визначеному в п.1.9. договору.

Відповідно до п.2.3.4. договору, перевізник зобов?язаний вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця», що вказано у такому зверненні замовника.

Розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (п.3.1. договору).

Згідно з п. 3.3. договору, відповідно до зобов`язань, зазначених в п. 2.1.13. договору, замовник зобов`язаний сплачувати за час перебування власного вагону перевізника за межами України плату за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України.

Плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України нараховується за ставками плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, які встановлені в додатку 1-2 до договору та діють на дату приймання вантажу до перевезення.

У разі здійснення перевезень вантажів на умовах додатку 1-5 цього договору застосовуються ставки плати за використання власних вагонів перевізника, які встановленні за результатами проведення електронних торгів (аукціонів).

Замовник може сплачувати за час перебування власного вагону перевізника за межами України плату за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України на умовах окремо укладених договорів з іноземними афілійованими компаніями перевізника щодо організації перевезення вантажів, щодо транспортно-експедиторських послуг тощо. Перелік іноземних афілійованих компаній перевізника оприлюднюється перевізником відповідно до пункту 2.3.11. договору. У такому випадку, при оформленні перевізних документів у міжнародному сполученні (експорт) замовник забезпечує (або за його дорученням відправником іншої країни) проставлення відмітки у графі 3 «Заявления отправителя» накладної СМГС або у графі 7 ЦИМ/СМГС: «Оплата за використання власного вагону перевізника за межами України здійснюється по договору №___ від_ з ____(назва іноземної афілійованої компанії перевізника).

Плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України нараховується за весь час з моменту передачі вагону на залізниці інших країн на прикордонній передавальній станції України до моменту прийому вагону на прикордонній передавальній станції України за кожну добу з округленням неповної доби до повної та стягується щодобово з внесеної замовником передоплати. Плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів за межами України щодобово нараховується та відображається в інформаційному повідомленні. Сума нарахованої плати за результатами кожного місяця відображається у зведеній відомості.

Час перебування власного вагону перевізника в неробочому парку за межами України (за винятком ремонтів, вказаних у пункті 2.1.13.6. договору) через технічні несправності, які виникли в процесі експлуатації (з моменту оформлення повідомлення ВУ-23М до моменту оформлення повідомлення ВУ-36М за даними інформаційної бази філії «Головний інформаційний центр» АТ «Укрзалізниця») виключається із загального часу використання.

За час перебування власних вагонів перевізника на території країн СНД, Балтії та Грузії, окрім Республіки Молдова, плата за використання власних вагонів перевізника не нараховується до моменту відновлення залізничного сполучення з Республікою Білорусь та російською федерацією, за умови, що такі власні вагони перевізника перетнули кордон України не раніше 30 січня 2022 року та станом на 24 лютого 2022 року включно не були повернуті на територію України. Час відновлення залізничного сполучення визначається в установленому порядку.

Відповідно до п.3.4. договору, замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника (крім випадків визначених у договорі про надання послуг перевезення вантажів залізничним транспортом з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, якщо такий договір укладений між сторонами): під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (надалі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Згідно з п.4.1. та п.4.2. договору, розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.4. договору, по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати:

- провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних;

- суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами;

- плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях;

- штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо;

- неустойки, нарахованої, згідно з додатками до договору та відображеної в інформаційному повідомленні;

- пені.

Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (надалі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу (п. 4.5 договору).

Згідно з п.7.4. договору, належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.

Відповідно до п.12.1. договору, він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті https://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення оговору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.

Пунктом 12.2. договору визначено, що договір припиняється:

- у зв`язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або

- у зв`язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або

- з підстав, визначених законодавством.

Так, за період з січня по березень 2025 року відповідач сформував та направив позивачу переліки перевізних документів №20250114 від 14.01.2025, №20250212 від 12.02.2025 та №20250314 від 14.03.2025, які свідчать про здійснення відповідачем із посиланням на договір №8202468 від 19.03.2020 коригування сум платежів, нарахованих за минулі періоди за послуги, пов`язані з прибуттям і здачею за кордон експортних вантажів, витрати, пов`язані з митним оглядом експортних та імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи, а також тариф при відправленні, а саме:

1) за накладними ЦІМ/СМГС №582270 від 08.12.2024 та №591305 від 21.12.2024 - у загальному розмірі 137 238, 20 грн згідно з переліком №20250114 від 14.01.2025;

2) за накладною ЦІМ/СМГС №502088 від 11.01.2025 - у розмірі 58 842, 00 грн згідно з переліком №20250212 від 12.02.2025;

3) за накладною ЦІМ/СМГС №518597 від 14.02.2025 - у розмірі 58 842, 00 грн згідно з переліком №20250314 від 14.03.2025.

На підставі зазначених переліків відповідач списав з особового рахунку позивача №8202468 грошові кошти на загальну суму 254 922, 20 грн з ПДВ.

Перевезення за залізничними накладними ЦІМ/СМГС №582270 від 08.12.2024, №591305 від 21.12.2024, №502088 від 11.01.2025 та №518597 від 14.02.2025 здійснювалися зі станції Вадул-Сірет, код 368608, Україна, до станції Agigea Nord Oil Terminal, Румунія, тобто в міжнародному сполученні між залізницями України та Румунії.

Предметом перевезення за вказаними накладними були порожні залізничні вагони колії 1435 мм власності АТ «Українська залізниця», які відповідно до графи 23 накладних класифіковані за кодом Гармонізованої номенклатури вантажів 992200 як порожні залізничні вагони - транспортні засоби для перевезення вантажів, що мають більше двох осей.

Внесені до граф 1 та 3 накладних ЦІМ/СМГС №582270, №591305, №502088 та №518597 відомості свідчать, що відправником порожніх вагонів є філія «Центр транспортної логістики» АТ «Українська залізниця», код відправника та платника - 8250000.

Одержувачем порожніх вагонів за накладними №582270 від 08.12.2024, №591305 від 21.12.2024 та №502088 від 11.01.2025 зазначено VITOL SA, а за накладною №518597 від 14.02.2025 - ALKAGESTA LTD.

У графах 7 та 8 накладних ЦІМ/СМГС №582270, №591305, №502088 та №518597 зазначено, що порожні вагони прямують під навантаження, а також наведено відомості про договір між UZ Cargo Poland sp. z o.o. та відправником - договір №49ЦТЛ-2023 від 03.10.2023 і додаткову угоду №2 від 01.07.2024.

Згідно з відомостями, внесеними до графи 15 накладних ЦІМ/СМГС №582270 та №591305, платником по ЧФР зазначено Grup Feroviar Roman (GFR), код 3019, платником по УЗ - ТОВ «Експіойл», код платника 8202468, із посиланням відповідно на листи UZ Cargo Poland sp. z o.o. №UZ/PL/12-03 від 04.12.2024 та №UZ/PL/12-10 від 18.12.2024.

У графі 15 накладної ЦІМ/СМГС №502088 від 11.01.2025 платником по ЧФР зазначено Grup Feroviar Roman (GFR), код 3019, платником по УЗ - ТОВ «Експіойл», код платника 8202468, із посиланням на лист UZ Cargo Poland sp. z o.o. №UZ/PL/01-05 від 06.01.2025.

У графі 15 накладної ЦІМ/СМГС №518597 від 14.02.2025 платником по ЧФР зазначено Grup Feroviar Roman (GFR), код 3019, платником по УЗ - ТОВ «Експіойл», код платника 8202468, із посиланням на заявку на надання вагонів під навантаження №525731987/2025 ГЛ-0089 від 13.02.2025.

Так, листом №UZ/PL/12-03 від 04.12.2024 UZ Cargo Poland sp. z o.o. звернулося до філії «ЦТЛ» АТ «Українська залізниця» щодо надання порожніх вагонів для їх направлення на територію Румунії та подальшого навантаження. Зазначений лист став підставою для оформлення накладної ЦІМ/СМГС №582270 від 08.12.2024.

Листом №UZ/PL/12-10 від 18.12.2024 Ukrainian Railways Cargo Poland подало аналогічну заявку щодо наступної групи порожніх вагонів, перевезення яких оформлено накладною ЦІМ/СМГС №591305 від 21.12.2024.

Листом №UZ/PL/01-05 від 06.01.2025 Ukrainian Railways Cargo Poland звернулося щодо подачі порожніх вагонів, які в подальшому були відправлені за накладною ЦІМ/СМГС №502088 від 11.01.2025.

Заявкою №525731987/2025 ГЛ-0089 від 13.02.2025 Ukrainian Railways Cargo Poland замовило подачу наступної групи порожніх вагонів, відправлення яких оформлено накладною ЦІМ/СМГС №518597 від 14.02.2025.

21.01.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№2101/25-1, у якій просив відновити на особовому рахунку №8202468 кошти в сумі 137 238,20 грн, списані за накладними №582270 від 08.12.2024 та №591305 від 21.12.2024. Також позивач зазначав, що заявок на направлення відповідних порожніх вагонів до Румунії не подавав, а такі заявки були оформлені Ukrainian Railways Cargo Poland. Вказану претензію направлено через «Портал клієнта Укрзалізниці» та зареєстровано відповідачем 21.01.2025 за №170/25.

24.02.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №2402/25-1, у якій вимагав відновити на особовому рахунку №8202468 кошти в сумі 58 842,00 грн, списані за накладною №502088 від 11.01.2025. У претензії послався на те, що не замовляв перевезення порожніх вагонів, а в листі Ukrainian Railways Cargo Poland було визначене платником лише за завантажений рейс. Вказану претензію направлено через «Портал клієнта Укрзалізниці» та зареєстровано відповідачем 25.02.2025 за №383/25.

25.03.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №2503/25-1, у якій просив відновити 58 842, 00 грн, списані за накладною №518597 від 14.02.2025. Також позивач зазначав, що заявка №525731987/2025 ГЛ-0089 від 13.02.2025 була подана Ukrainian Railways Cargo Poland, а не позивачем, тому підстави для покладення на нього плати за порожній рейс відсутні. Вказану претензію вручено відповідачу засобами поштового зв`язку 02.04.2025.

Відповіді на зазначені претензії матеріали справи не містять.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та списання провізних платежів за перевезення порожніх вагонів за накладними ЦІМ/СМГС №582270 від 08.12.2024, №591305 від 21.12.2024, №502088 від 11.01.2025 та №518597 від 14.02.2025, оскільки позивач не подавав заявок на направлення таких вагонів до Румунії та не уповноважував інших осіб діяти від його імені. У зв`язку із цим грошові кошти в загальному розмірі 254 922, 20 грн списані відповідачем з особового рахунку позивача без достатньої правової підстави.

З урахуванням викладеного позивач просить суд зобов`язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача №8202468 шляхом відображення, тобто відновлення та збільшення, на ньому грошової суми в розмірі 254 922,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт» розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 2 та п. 5 Статуту залізниць України, він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує, зокрема, Правила перевезення вантажів.

Пунктами 22 та 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

За статтею 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Оскільки перевезення за залізничними накладними ЦІМ/СМГС №582270 від 08.12.2024, №591305 від 21.12.2024, №502088 від 11.01.2025 та №518597 від 14.02.2025 здійснювалося зі станції Вадул-Сірет в Україні до станції Agigea Nord Oil Terminal у Румунії, тобто залізницями України та Румунії, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення з відповідними додатками до неї.

Відповідно до пп. 11.2. п. 11 «Оплата витрат» розділу Б «Загальні положення щодо паперової/електронної накладної» додатка 6 до СМГС «Посібник з накладної ЦІМ/СМГС» при відправленні вантажу з держав, у яких застосовується СМГС, оплата провізних платежів, пов`язаних із договором перевезення за СМГС, є обов`язком відправника. Якщо відправник здійснює оплату провізних платежів через інших платників, такі платники мають бути зазначені ним у накладній.

Згідно з відомостями, внесеними до накладних ЦІМ/СМГС №582270, №591305, №502088 та №518597, відправником порожніх вагонів зазначено філію «Центр транспортної логістики» АТ «Українська залізниця», а у графі 3 вказано код 8250000, який належить указаній філії відповідача. Позивач не зазначений у цих накладних ані відправником порожніх вагонів, ані одержувачем таких вагонів у Румунії.

При цьому, відповідно до додатка 2 «Пояснення щодо заповнення накладної ЦІМ/СМГС» до додатка 6 до СМГС відомості до граф 1-29 накладної, за винятком графи 26 «Відмітки митниці», вносяться відправником. Отже, у спірних перевізних документах відповідні відомості були внесені самою філією «Центр транспортної логістики» АТ «Українська залізниця», яка виступала відправником порожніх вагонів.

Згідно з пунктом 7 «Зміст накладної» додатка 2 до додатка 6 до СМГС у графі 15 зазначаються позначки, необов`язкові для перевізника, а саме повідомлення відправника одержувачу, пов`язані з відповідною відправкою. Такі відомості самі по собі не покладають на перевізника додаткових зобов`язань.

У графі 15 накладних №582270 та №591305 зазначено ТОВ «Експіойл», код 8202468, як платника по УЗ із посиланням відповідно на листи Ukrainian Railways Cargo Poland №UZ/PL/12-03 від 04.12.2024 та №UZ/PL/12-10 від 18.12.2024.

У графі 15 накладної №502088 зазначено ТОВ «Експіойл», код 8202468, як платника по УЗ із посиланням на лист Ukrainian Railways Cargo Poland №UZ/PL/01-05 від 06.01.2025, а в накладній №518597 - із посиланням на заявку №525731987/2025 ГЛ-0089 від 13.02.2025.

Разом із тим, зі змісту листів №UZ/PL/12-03 від 04.12.2024, №UZ/PL/12-10 від 18.12.2024 та №UZ/PL/01-05 від 06.01.2025 убачається, що вони складені та подані до філії «Центр транспортної логістики» АТ «Українська залізниця» компанією Ukrainian Railways Cargo Poland, яка просила відповідача надати порожні вагони колії 1435 мм для їх направлення до Румунії під навантаження дизельним пальним.

У зазначених листах наведено кількість та рід вагонів, дату їх подачі, станцію навантаження Agigea Nord Oil Terminal, прикордонний перехід Вадул-Сірет - Дорнешти, одержувача порожніх вагонів, перевізників та порядок здійснення платежів.

При цьому ТОВ «Експіойл», код платника 8202468, у листах визначене платником по УЗ саме за завантажений рейс вагонів, тоді як платником за користування власними вагонами АТ «Українська залізниця» за межами України зазначено Ukrainian Railways Cargo Poland на підставі договору №49ЦТЛ-2023 від 03.10.2023.

Отже, зі змісту листів, на які відповідач послався у графі 15 накладних, не вбачається визначення позивача платником провізних платежів за направлення порожніх вагонів з України до Румунії. Навпаки, вказані документи розмежовують порожній рейс вагонів до місця навантаження та їх подальший завантажений рейс із Румунії до України, платником за який по території України визначено ТОВ «Експіойл».

Заявка №525731987/2025 ГЛ-0089 від 13.02.2025 також подана не позивачем, а Ukrainian Railways Cargo Poland. У цій заявці замовником послуги зазначено Ukrainian Railways Cargo Poland, яке гарантувало оплату платежів, пов`язаних із використанням вагонів АТ «Українська залізниця» за межами України, відповідно до договору №49ЦТЛ-2023 від 03.10.2023.

Крім того, у графах 7 та 8 спірних накладних зазначено, що вагони прямують під навантаження, та наведено відомості про договір між UZ Cargo Poland sp. z o.o. і відправником №49ЦТЛ-2023 від 03.10.2023, а також про додаткову угоду №2 від 01.07.2024.

Отже, безпосередньо зі змісту накладних убачається, що направлення порожніх вагонів до Румунії здійснювалося в межах договірних відносин між АТ «Українська залізниця» та Ukrainian Railways Cargo Poland, а не на підставі окремої заявки ТОВ «Експіойл» за договором №8202468.

Відповідно до пункту 2.1.13.4. договору, для забезпечення передачі порожніх власних вагонів перевізника в інші країни для навантаження замовник направляє заявки, в яких вказується кількість та рід рухомого складу, одержувач власних вагонів перевізника, станція навантаження, прикордонний перехід, платник.

Подача власних вагонів перевізника здійснюється з оплатою за рахунок замовника:

1) провізних платежів, що відображені в перевізному документі на подачу порожнього власного вагону перевізника під навантаження;

2) плати за використання власного вагону перевізника за межами України, у тому числі і у разі повернення на територію України власного вагону перевізника у порожньому стані, який не був використаний під навантаження з причин, що не залежать від перевізника.

У разі повернення на територію України власного вагону перевізника в порожньому стані, який не був навантажений за межами України, замовник оформляє перевізний документ та повертає власний вагон перевізника на прикордонно-передавальну станцію України і сплачує провізні платежі, що відображені в перевізному документі.

Подача власних вагонів перевізника в інші країни здійснюється з вихідних прикордонних передавальних станцій України.

Отже, обов`язок замовника оплатити подачу порожніх вагонів до іншої країни умовами договору пов`язаний саме з направленням цим замовником відповідної заявки, яка є підставою для надання перевізником такої послуги та визначення істотних умов її виконання, зокрема особи платника.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем належними доказами, ТОВ «Експіойл» не подавало заявок відповідно до пункту 2.1.13.4. договору на направлення порожніх вагонів за накладними №582270, №591305, №502088 та №518597 до Румунії.

Відповідач не надав суду заявки позивача, листа, електронного повідомлення, замовлення в автоматизованій системі або іншого документа, з якого вбачалося б волевиявлення позивача на замовлення відповідної послуги та згода оплатити порожній рейс.

Матеріали справи також не містять доказів того, що позивач уповноважував Ukrainian Railways Cargo Poland або INTERTRADE LOGISTICS SRL подавати такі заявки від його імені, визначати його платником за порожній рейс вагонів або в інший спосіб створювати для нього обов`язки у відносинах з відповідачем.

Сам по собі факт того, що після прибуття до Румунії вагони були навантажені дизельним пальним, одержувачем якого в Україні було ТОВ «Експіойл», не свідчить про замовлення позивачем попереднього перевезення порожніх вагонів з України до Румунії.

Перевезення порожніх вагонів та подальше перевезення завантажених вагонів оформлені різними накладними, здійснювалися у протилежних напрямках, мали різних відправників і одержувачів та були замовлені на підставі різних документів.

У межах порожнього рейсу відправником була філія «ЦТЛ» АТ «Українська залізниця», одержувачами - VITOL SA та ALKAGESTA LTD, а замовником подачі вагонів - Ukrainian Railways Cargo Poland.

Натомість у межах завантаженого рейсу відправниками дизельного пального були відповідні іноземні компанії, а ТОВ «Експіойл» виступало його одержувачем на території України.

Отже, статус позивача як одержувача вантажу та платника провізних платежів за завантажений рейс не свідчить про прийняття ним обов`язку оплатити іншу, попередню транспортну операцію з направлення порожніх вагонів до Румунії.

Посилання відповідача на те, що порожні вагони направлялися до Румунії в економічних інтересах позивача, також не підтверджує виникнення відповідного грошового зобов`язання.

Наявність у позивача господарського інтересу в отриманні дизельного пального не замінює передбаченої договором заявки, не підтверджує волевиявлення позивача щодо замовлення порожнього рейсу та не надає відповідачу права самостійно визначати особу, яка має сплатити відповідні платежі.

Не можуть бути підставою для покладення на позивача спірних витрат і положення Збірника тарифів, на які посилається відповідач.

Норми Збірника тарифів визначають види платежів, порядок їх обчислення та розмір, однак не встановлюють самостійної підстави для виникнення грошового зобов`язання у будь-якої особи, зазначеної перевізником у власних облікових документах.

Застосування відповідного тарифу можливе лише після встановлення особи, яка відповідно до договору, заявки або закону є замовником конкретної послуги та зобов`язана її оплатити.

Отже, встановлення регульованого розміру тарифу не звільняє відповідача від обов`язку довести правову підставу покладення такого тарифу саме на позивача.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявки на подачу порожніх вагонів під навантаження були подані відповідачу компанією Ukrainian Railways Cargo Poland листами №UZ/PL/12-03 від 04.12.2024, №UZ/PL/12-10 від 18.12.2024, №UZ/PL/01-05 від 06.01.2025 та заявкою №525731987/2025 ГЛ-0089 від 13.02.2025.

Відтак порядок розрахунків за послуги, надані на підставі цих заявок, має визначатися договірними відносинами між АТ «Українська залізниця» та Ukrainian Railways Cargo Poland, зокрема договором №49ЦТЛ-2023 від 03.10.2023 та додатковою угодою №2 від 01.07.2024.

Натомість відповідач не довів існування конкретного зобов`язання позивача за договором №8202468 щодо оплати подачі порожніх вагонів за накладними №582270, №591305, №502088 та №518597.

За відсутності заявки позивача, його згоди на оплату порожнього рейсу, доказів представництва Ukrainian Railways Cargo Poland чи подальшого схвалення позивачем її дій підстави для покладення на позивача спірних провізних платежів і додаткових зборів відсутні.

Отже, грошові кошти в загальному розмірі 254 922,20 грн були списані відповідачем з особового рахунку позивача №8202468 поза межами конкретного зобов`язання, яке виникло між сторонами на підставі договору №8202468, а тому підлягають відновленню на зазначеному особовому рахунку.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України та абзацу 12 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, оскільки позивач не подавав передбачених пунктом 2.1.13.4 договору заявок на направлення порожніх вагонів за накладними ЦІМ/СМГС №582270, №591305, №502088 та №518597 до Румунії, а відповідні заявки були подані компанією Ukrainian Railways Cargo Poland у межах її договірних відносин з відповідачем, грошові кошти в сумі 254 922,20 грн безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача №8202468 поза межами конкретного зобов`язання позивача за договором.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідач заперечує проти застосування наведеної норми, посилаючись на існування між сторонами договору №8202468 від 19.03.2020 та зазначаючи, що договірний характер правовідносин виключає можливість кваліфікації списаних коштів як безпідставно набутих. За твердженням відповідача, порядок нарахування і списання провізних платежів, ведення особового рахунку та відновлення коштів урегульований умовами договору, а тому спір має виключно договірний характер.

Суд погоджується з тим, що майно, набуте стороною в порядку належного виконання чинного договірного зобов`язання, не може вважатися набутим без достатньої правової підстави. Водночас сам факт існування між сторонами договору не означає, що будь-яке списання коштів з особового рахунку позивача автоматично здійснюється на виконання такого договору.

Визначальним у цьому випадку є не лише наявність між сторонами договору, а встановлення того, чи охоплювалася конкретна спірна операція його умовами та чи виник у позивача передбачений договором обов`язок оплатити саме подачу порожніх вагонів до Румунії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пунктах 149-155 постанови від 18.06.2021 у справі №927/491/19 розмежувала випадки набуття майна на виконання договору та випадки, коли майно передано за наявності договірних відносин, однак поза межами конкретного зобов`язання. Зокрема, Верховний Суд прямо зазначив: «Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов».

Отже, договірний характер відносин виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України лише тоді, коли набуття майна відбулося саме в порядку виконання передбаченого договором зобов`язання. Натомість якщо майно набуте у зв`язку з існуванням договірних відносин, проте без передбаченої договором підстави або з порушенням установлених ним умов, сама наявність договору не легітимізує таке набуття.

У даній справі договір №8202468 від 19.03.2020 визначає загальний порядок організації перевезень, ведення особового рахунку та здійснення розрахунків між сторонами. Однак зазначений договір не надає відповідачу безумовного права списувати кошти з особового рахунку позивача за будь-які транспортні операції незалежно від того, ким вони замовлені та в чиїх інтересах оформлені.

Навпаки, пунктом 2.1.13.4. договору встановлено спеціальний порядок направлення порожніх власних вагонів перевізника до інших країн для навантаження. Виникнення обов`язку замовника оплатити таку послугу пов`язане з поданням ним заявки із зазначенням кількості та роду рухомого складу, одержувача вагонів, станції навантаження, прикордонного переходу та платника.

Отже, заявка замовника є передбаченою договором юридичною передумовою надання відповідної послуги та виникнення обов`язку з її оплати.

Як установлено судом вище, матеріали справи не містять заявки позивача на направлення порожніх вагонів за накладними №582270, №591305, №502088 та №518597 до Румунії, а відповідні заявки були подані компанією Ukrainian Railways Cargo Poland листами №UZ/PL/12-03 від 04.12.2024, №UZ/PL/12-10 від 18.12.2024, №UZ/PL/01-05 від 06.01.2025 та заявкою №525731987/2025 ГЛ-0089 від 13.02.2025. При цьому в зазначених листах позивач визначений платником по території України саме за завантажений рейс вагонів, а не за їх попереднє направлення в порожньому стані до Румунії.

Доказів того, що Ukrainian Railways Cargo Poland діяло від імені позивача, було уповноважене замовляти для нього відповідну послугу або покладати на нього обов`язок з оплати порожнього рейсу, відповідач не надав.

Отже, між сторонами дійсно існує договір №8202468 від 19.03.2020, однак конкретне зобов`язання позивача щодо оплати направлення спірних порожніх вагонів на підставі цього договору не виникло.

Саме відкриття позивачу особового рахунку №8202468 та встановлення договором технічного порядку списання і відновлення коштів визначають лише спосіб проведення розрахунків між сторонами, але не є самостійною матеріально-правовою підставою для нарахування будь-яких платежів.

Правова підстава для списання коштів повинна існувати до здійснення відповідної облікової операції та підтверджуватися конкретним замовленням послуги, умовами договору або нормою закону. Внутрішнє рішення відповідача про віднесення платежів на особовий рахунок позивача не може саме по собі створити грошове зобов`язання, якого до такого списання не існувало.

Отже, спірні кошти набуті відповідачем не в порядку виконання конкретного договірного зобов`язання позивача, а у зв`язку з існуванням між сторонами договору та особового рахунку, проте не відповідно до умов пункту 2.1.13.4. цього договору.

Зазначені обставини відповідають наведеному Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду винятку, за якого майно набуте у зв`язку з правочином, однак не відповідно до його умов, а тому сама наявність договору №8202468 від 19.03.2020 не виключає застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/17077/19 наведених висновків суду не спростовує, оскільки правовідносини у зазначеній справі та у справі, що розглядається, істотно відрізняються за фактичними обставинами та правовою підставою списання коштів.

У справі №910/17077/19 спір виник у зв`язку зі списанням АТ «Українська залізниця» плати за користування вагонами та зберігання вантажу за період їх понаднормативної затримки. При цьому між сторонами був укладений договір про подачу та забирання вагонів №ПР/ДН-1-17-165/НЮдч від 30.03.2017, який безпосередньо регулював подачу, користування та повернення вагонів, а також пов`язані з цим платежі. Верховний Суд окремо наголосив, що «грошові кошти були списані відповідачем з особового рахунку позивача на підставі умов укладеного сторонами договору». Саме встановлення конкретної договірної підстави для такого списання зумовило висновок касаційного суду про неможливість застосування до тих правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у справі №910/17077/19 Верховний Суд виходив не лише з факту існування між сторонами договірних відносин, а з того, що спірні платежі були нараховані та списані в межах конкретного зобов`язання, передбаченого договором про подачу та забирання вагонів. Спір у тій справі стосувався правомірності нарахування передбаченої договором плати з огляду на настання форс-мажорних обставин, а не відсутності самого договірного обов`язку позивача оплатити відповідну послугу.

Натомість, як установлено судом вище, у даній справі відповідач не довів існування конкретного договірного зобов`язання позивача щодо оплати направлення порожніх вагонів з України до Румунії за накладними ЦІМ/СМГС №582270, №591305, №502088 та №518597.

Отже, на відміну від справи №910/17077/19, у якій Верховний Суд установив, що списання проведено на підставі умов конкретного договору про подачу та забирання вагонів, у даній справі передбачена пунктом 2.1.13.4. договору правова підстава для виникнення у позивача обов`язку з оплати порожнього рейсу - заявка позивача відсутня.

За таких обставин фактичні обставини справи №910/17077/19 і справи, що розглядається, не є подібними за визначальною ознакою - наявністю конкретного договірного зобов`язання, на виконання якого було здійснено списання коштів. Тому правовий висновок Верховного Суду у справі №910/17077/19 щодо незастосування статті 1212 Цивільного кодексу України до коштів, списаних у межах установленого договором зобов`язання, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і не підтверджує правомірності списання відповідачем з особового рахунку позивача 254 922,20 грн.

Крім того, посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 не може бути підставою для відмови у позові з мотивів помилкового, на думку відповідача, посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що: «незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням не є підставою для відмови у позові».

Отже, визначивши фактичний зміст спірних правовідносин, суд зобов`язаний самостійно надати їм належну правову кваліфікацію та застосувати норми матеріального права, які регулюють установлені відносини, незалежно від того, на які саме норми посилалися сторони.

Тому навіть у разі висновку про незастосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України це не могло б бути самостійною підставою для відмови в позові, оскільки предметом заявлених вимог є не стягнення коштів як безпідставно набутих, а відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом внесення змін до особового рахунку позивача.

Такий спосіб захисту прямо відповідає пункту 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частині 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України та умовам договору №8202468 від 19.03.2020, якими передбачено можливість коригування особового рахунку в разі встановлення неправомірності проведених нарахувань.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про те, що саме існування між сторонами договору виключає можливість визнання спірного списання таким, що здійснене без достатньої правової підстави, та унеможливлює відновлення коштів на особовому рахунку позивача.

Згідно з п. 7.4. договору, належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.

Отже, оскільки списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів у загальній сумі 254 922,20 грн як провізних платежів та додаткових зборів за направлення порожніх вагонів до Румунії відбулося за відсутності поданих позивачем заявок, передбачених пунктом 2.1.13.4. договору №8202468 від 19.03.2020, та поза межами конкретного договірного зобов`язання позивача, такі кошти утримуються відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак вимога позивача про зобов`язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача №8202468 шляхом відображення, тобто відновлення та збільшення, на ньому грошової суми в розмірі 254 922, 20 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення більш вірогідних доказів, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № 8202468 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми 254 922, 20 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експіойл» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 21, офіс 804 Б, ідентифікаційний код 41151048) № 8202468 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми 254 922 (двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн 20 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експіойл» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 21, офіс 804 Б, ідентифікаційний код 41151048) 3 059 (три тисячі п`ятдесят дев`ять) грн 06 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Я.А. Карабань