Рішення № 138645730, 21.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2026Справа № 910/3688/26За позовом Акціонерного товариства «Укрнафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД»

про стягнення 187 852, 94 грн,

у справі № 910/3688/26

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД»

до Акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 596 219, 00 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Дубина Т.М.

представники учасників справи:

від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом: Теймуразян Л.Ф.(в режимі відеоконференції);

від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» (надалі - відповідач) про стягнення суми штрафу у розмірі 187 852, 94 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 530, 549, 551, 611, 875, 883 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором №13/4914-Р/25 від 17.10.2025, у частині повного та своєчасного виконання будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/3688/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

21.04.2026 від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення суми грошових коштів у розмірі 596 219, 00 грн, з яких: 582 207,00 грн основний борг, 4 115,00 грн 3% річних та 9 897,00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги за зустрічним позовом, з посиланням на ст. 509, 525, 526, 530, 598, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) свого грошового зобов`язання за договором №13/4914-Р/25 від 17.10.2025, у частині повної та своєчасної оплати виконаних будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 зустрічну позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

01.05.2026 від позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) надійшла заява про усунення недоліків.

01.05.2026 від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), на виконання вимог ухвали суду, надійшло письмове підтвердження що ціна позову не змінилась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» (надалі - відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) до Акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - позивач за первісним позовом/ відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 596 219, 00 грн. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 27.05.2026.

13.05.2026 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що вартість виконаних та прийнятих робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 23.01.2026 у розмірі 582 207,36 грн сплачена Акціонерним товариством «Укрнафта» у повному обсязі на підставі платіжної інструкції №29495УГ26 від 10.03.2026, у зв`язку з чим заборгованість перед позивачем за зустрічним позовом відсутня. Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказує на неправильне визначення Товариством з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» строку виконання грошового зобов`язання, зокрема, зазначає, що при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення сум позивач за зустрічним позовом не врахував положення додаткової угоди №1 до договору, якою пункт 2.6. договору викладено в новій редакції та встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 45 календарних днів із дня підписання сторонами відповідних актів приймання виконаних робіт. За твердженням відповідача за зустрічним позовом, оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт №1 підписано сторонами 23.01.2026, визначений договором строк оплати спливав 09.03.2026, тоді як перерахування коштів здійснено 10.03.2026. Відповідач за зустрічним позовом також заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, вказуючи, що такий розрахунок проведено виходячи з попередньої редакції пункту 2.6. договору, яка після укладення додаткової угоди №1 не регулювала спірні правовідносини. Крім того, до періоду нарахування безпідставно включено день фактичної сплати заборгованості. Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат відповідач за зустрічним позовом зазначає, що така вимога є похідною від факту прострочення виконання грошового зобов`язання та ґрунтується на тому самому помилково визначеному періоді прострочення. З огляду на фактичну дату виникнення обов`язку з оплати та дату перерахування коштів підстави для нарахування інфляційних втрат відсутні, у зв`язку з чим відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Також 13.05.2026 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та постановлено забезпечити участь останнього у підготовчому засіданні призначеному на 27.05.2026 та в усіх наступних засіданнях по справі в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

У підготовче засідання 27.05.2025 з`явився представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 10.06.2026.

У підготовче засідання 10.06.2026 з`явився представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи подані 01.05.2026 представником позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом платіжні інструкції. Також суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи відзив представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом на зустрічну позовну заяву від 13.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026, враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливість надання доказів чи заявлення клопотань, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

У судове засідання 21.07.2026 з`явився представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом просив задовольнити позовні вимоги за первісним позовом та відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Отже, враховуючи те, що явка представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом у судове засідання обов`язковою не визнавалась, останній повідомлений про хід розгляду справи в встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, у межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 21.07.2026 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з?ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2025 між Акціонерним товариством «Укрнафта» (позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом, надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом, надалі - підрядник) укладено договір №13/4914-Р/25 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов?язується на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. договору роботи за завданням замовника, а замовник зобов?язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п.1.3. договору, перелік, строк виконання робіт, а також їх вартість за взаємною згодою сторін можуть коригуватися в процесі виконання робіт шляхом оформлення сторонами додаткових угод до цього договору, з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 № 1178(зі змінами).

Відповідно до п.2.1. договору, загальна вартість робіт по цьому договору становить 2 050 613, 98 грн, крім того ПДВ 410 122, 80 грн, всього з ПДВ 2 460 736, 78 грн.

Пунктом 2.6. договору визначено, що післяоплата здійснюється замовником по факту виконаних робіт, протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних актів та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт.

Кінцевий акт приймання виконаних будівельних робіт підписується на основі акту готовності об?єкту до експлуатації, підписаного сторонами.

Згідно з п.3.1. договору, строк виконання робіт становить 38 робочих днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ -2 В).

Початок робіт оформляється двостороннім актом про початок виконання робіт, складений між замовником та підрядником, який підписується не пізніше ніж через 14 календарних днів з дати отримання підрядником повідомлення від замовника про готовність об?єкта до початку робіт.

Виконання робіт може бути закінчено раніше визначеного строку за згодою замовника (п.3.2. договору).

Відповідно до п.3.3. договору, при несвоєчасному, з вини підрядника, початку виконання робіт, їх відставанні від проміжних строків, замовник письмово попереджає підрядника про такий факт.

Згідно з п.3.4. договору, перегляд строків виконання робіт може здійснюватися, зокрема, при виникненні обставин, що не залежать від підрядника, перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, за умови, якщо підрядник без затримки письмово сповістить замовника про виникнення таких обставин.

Пунктом 3.5. договору визначено, що рішення сторін про перегляд строку виконання робіт оформляється в відповідності до п.1.3. даного договору.

Замовник може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт, їх зупинення або за погодженням з підрядником прискорення з внесенням відповідних змін у договір (п.3.6. договору).

Відповідно до п.5.1. договору, виконання робіт оформляється шляхом підписання сторонами проміжних та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2B) (надалі - акт), який датується останнім днем виконання робіт, і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№КБ-3) (надалі - довідка). У проміжних і кінцевому акті та довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені замовником і підрядником, які є первинними обліковими документами.

Акт та довідка складаються підрядником в 2 оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою підрядника та надані замовнику не пізніше 2 робочих днів з дати підписання. На підставі зазначених документів замовник проводить розрахунки з підрядником.

Згідно з п.9.2. договору, при порушенні строків виконання робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів), котрі стали наслідком неякісного виконання робіт підрядником та виключно за використання матеріалів підрядника, останній на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт, за виключенням випадків коли порушення строків виконання робіт стались через несвоєчасне надання замовником матеріально-технічних ресурсів або надання їх неналежної якості.

Відповідно до п.9.3. договору, у разі несвоєчасної або неповної оплати виконаних робіт відповідно до п.2.6. цього договору замовник несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 14.1. договору визначено, що він набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30.06.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов?язань за договором.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов?язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (п.14.2. договору).

Додатковою угодою №1 від 17.10.2025 сторони внесли зміни до п.2.6. договору та виклали його в новій редакції: «Післяоплата здійснюється замовником по факту виконаних робіт, протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних актів та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт. Кінцевий акт приймання виконаних будівельних робіт підписується на основі акту готовності об??єкту до експлуатації, підписаного сторонами».

05.12.2025 сторони підписали акт приймання-передачі проєктно-кошторисної документації.

11.12.2025 сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта для виконання робіт. У зазначеному акті зафіксовано, що замовник передав, а підрядник прийняв територію для виконання договірних робіт, претензій до стану об`єкта підрядник не має, об`єкт готовий і прийнятий підрядником до виконання робіт із 11.12.2025.

Того самого дня, 11.12.2025, сторони підписали акт про початок виконання робіт, у якому без зауважень установили, що саме 11.12.2025 є датою початку виконання робіт за договором.

14.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» листом за вих.№08 повідомило Акціонерне товариство «Укрнафта», що у зв?язку з погіршенням погодних умов, які пов?язанні із опадами та різким пониженням температури повітря, стає неможливим виконання робіт з влаштування захисних інженерних споруд, а саме засипка габіонів піском. При таких низьких температурах, кар??єри не видобувають пісок. Провести належне ущільнення піску в габіонах, який із-за наявної вологості та низьких температур злипається в грудки, не має можливості. Використання такого піску для засипки габіонів порушить технологію процесу їх облаштування. Враховуючи зазначене, просив врахувати дані обставини та подовжити термін виконання робіт, який буде визначений при підвищенні температури до 0°С , що дасть можливість відновити роботу піщаному кар?єру.

Наступного дня Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» направило Акціонерному товариству «Укрнафта» лист за вих.№09 від 15.01.2026, складений додатково до листа №08 від 14.01.2026, у якому повідомило останнє, що на об?єктах з влаштування захисту інженерних споруд нафтогазової галузі, у зв?язку з погіршенням погодних умов, попередньо буде можливість продовжити виконання робіт з 02.02.2026.

У відповідь на вказані листи Акціонерне товариство «Укрнафта» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» лист за вих.№01/01/09/27/08-02/01/1489 від 22.01.2026, у якому звернуло увагу останнього на положення п.3.1. договору, відповідно до якого строк виконання робіт становить 38 робочих днів із дати їх початку та закінчується підписанням кінцевого акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. Також зазначило, що відповідно до розділу 10 договору звільнення сторони від відповідальності за порушення договірного зобов`язання можливе за умови доведення того, що таке порушення стало наслідком дії обставин непереборної сили, наявність яких повинна бути підтверджена документом Торгово-промислової палати України або іншого визначеного законодавством компетентного органу. Акціонерне товариство «Укрнафта» наголосило, що підрядник не надав належного документального підтвердження існування форс-мажорних обставин та їх безпосереднього впливу на можливість виконання зобов`язань за договором. Крім того, замовник зауважив, що невиконання підрядником договірних зобов`язань позбавляє його можливості своєчасно забезпечити захист виробничого об`єкта енергетичної інфраструктури від ураження засобами повітряного нападу в умовах воєнного стану. У листі Акціонерне товариство «Укрнафта» також звернуло увагу на те, що договором передбачено відповідальність за порушення строків виконання робіт, та рекомендувало дотриматися погоджених сторонами строків і забезпечити виконання договірних зобов`язань без перенесення терміну завершення робіт.

23.01.2026 сторонами підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2026 року форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати форми КБ-3. Згідно із зазначеними документами підрядником виконано та передано замовнику частину робіт загальною вартістю 582 207, 36 грн, у тому числі ПДВ - 97 034, 56 грн. У довідці форми КБ-3 загальну вартість виконаних робіт визначено в сумі 485 172, 80 грн без ПДВ та 582 207, 36 грн із ПДВ. До неї включено будівельні роботи, тимчасові споруди та інші витрати.

10.03.2026 Акціонерне товариство «Укрнафта» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» суму грошових коштів у розмірі 582 207, 36 грн, із призначенням платежу: «Оплата 100% влаштув.інжен. споруд зг.Дог.№13/4914-Р/25 від 17.10.2025р.ПНГВУ акт №1 від 23.01.26р.АУ, &1.2.13.03&В т.ч. ПДВ 97034,56 грн.UA-2025-07-11-009554-a», що підтверджується платіжною інструкцією №29495УГ26 від 10.03.2026.

Предметом первісного позову є вимоги замовника до підрядника про стягнення 187 852,94 грн штрафу за порушення строків виконання робіт за договором підряду №13/4914-Р/25 від 17.10.2025.

Відповідач за первісним позовом (підрядник) заявлені вимоги не визнає, а також звернувся із зустрічним позовом про стягнення із замовника 596 219,00 грн, з яких: 582 207,00 грн основного боргу за виконані роботи, 4 115,00 грн 3% річних та 9 897,00 грн інфляційних втрат.

Щодо вимоги за первісним позовом про стягнення 187 852,94 грн штрафу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, до якого, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, застосовуються також положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Частиною 1 статті 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини (ч. 1 ст. 883 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 845 Цивільного кодексу України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Положеннями ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно з п.3.1. договору, строк виконання робіт становить 38 робочих днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ -2 В).

Початок робіт оформляється двостороннім актом про початок виконання робіт, складений між замовником та підрядником, який підписується не пізніше ніж через 14 календарних днів з дати отримання підрядником повідомлення від замовника про готовність об?єкта до початку робіт.

Як убачається з матеріалів справи, 05.12.2025 сторони підписали акт приймання-передачі проєктно-кошторисної документації.

11.12.2025 сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта для виконання робіт. У зазначеному акті зафіксовано, що замовник передав, а підрядник прийняв територію для виконання договірних робіт, претензій до стану об`єкта підрядник не має, об`єкт готовий і прийнятий підрядником до виконання робіт із 11.12.2025.

Того самого дня, 11.12.2025, сторони підписали акт про початок виконання робіт, у якому без зауважень установили, що саме 11.12.2025 є датою початку виконання робіт за договором.

Отже, з урахуванням положень п.3.1. договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» мало виконати роботи в строк до 03.02.2026 включно (11.12.2025 + 38 робочих днів).

За змістом ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Як установлено судом, відповідно до підписаного сторонами акта про початок виконання робіт Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» розпочало виконання передбачених договором робіт 11.12.2025.

За твердженням Акціонерного товариства «Укрнафта», яке відповідачем за первісним позовом не спростовано, з 25.12.2025 підрядник останній припинив виконання робіт на об`єкті.

Перше письмове повідомлення про обставини, які, на думку підрядника, перешкоджали подальшому виконанню договору, було направлено замовнику лише 14.01.2026, тобто через двадцять календарних днів після фактичного припинення робіт.

Так, у листі №08 від 14.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» повідомило Акціонерне товариство «Укрнафта» про погіршення погодних умов, випадіння опадів та різке зниження температури повітря. Відповідач за первісним позовом зазначив, що за таких умов стало неможливим виконання робіт із засипання габіонів піском, оскільки за низької температури піщані кар`єри нібито не здійснюють видобування піску, а наявний вологий пісок злипається у грудки та не може бути належним чином ущільнений у габіонних конструкціях. За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД», використання такого піску могло призвести до порушення технології виконання робіт та неналежної якості результату. У зв`язку із цим підрядник просив замовника продовжити строк виконання робіт до моменту підвищення температури повітря до 0 °C.

Суд звертає увагу, що лист №08 від 14.01.2026 не містить: конкретної дати виникнення обставин, на які посилався підрядник; точного періоду, протягом якого виконання робіт було неможливим; фактичних даних про температуру повітря та кількість опадів безпосередньо за місцем розташування об`єкта; визначення конкретного переліку робіт, виконання яких стало неможливим; відомостей про вплив погодних умов на виконання решти передбачених договором робіт; конкретного нового кінцевого строку завершення всього комплексу робіт.

Фактично підрядник просив продовжити строк виконання договору до настання невизначеної майбутньої події - підвищення температури повітря до 0 °C, не зазначаючи, коли саме така подія очікується та протягом якого строку після її настання роботи будуть завершені.

Листом №09 від 15.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» додатково повідомило замовника, що попередня можливість продовження виконання робіт може виникнути з 02.02.2026.

Разом із тим і зазначений лист не містить конкретного зобов`язання підрядника відновити роботи саме 02.02.2026, нового графіка їх виконання, визначення необхідного для завершення робіт строку та запропонованої кінцевої дати здачі об`єкта замовнику.

Використане відповідачем за первісним позовом формулювання про «попередню можливість» відновлення робіт свідчить лише про орієнтовне припущення підрядником, а не про визначену пропозицію щодо зміни строку виконання договору.

У відповідь на зазначені звернення Акціонерне товариство «Укрнафта» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» лист за вих.№01/01/09/27/08-02/01/1489 від 22.01.2026. У цьому листі замовник повідомив, що розглянув звернення підрядника №08 від 14.01.2026 та №09 від 15.01.2026, однак не погоджує призупинення виконання робіт на невизначений строк. Крім цього, Акціонерне товариство «Укрнафта» звернуло увагу на те, що п.3.1. договору встановлено конкретний строк виконання робіт - 38 робочих днів із дати їх початку, а розділом 10 договору визначено спеціальний порядок повідомлення та підтвердження обставин непереборної сили. Замовник також нагадав підряднику про передбачену договором відповідальність за порушення строків виконання робіт та наголосив на необхідності виконання договірних зобов`язань без перенесення погодженого строку. Крім того, позивач за первісним позовом зазначив, що предметом договору є створення інженерного захисту виробничого об`єкта енергетичної інфраструктури від ураження засобами повітряного нападу, а тому невиконання робіт позбавляє замовника можливості своєчасно забезпечити відповідний захист в умовах воєнного стану.

Отже, зміст листування сторін свідчить не про досягнення домовленості щодо призупинення або продовження строку виконання робіт, а про наявність протилежних позицій сторін: підрядник запропонував перенести виконання робіт на невизначений строк, тоді як замовник такої пропозиції не прийняв та наполягав на дотриманні чинних умов договору.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому не належать до випадку або непереборної сили порушення зобов`язань контрагентами боржника, відсутність на ринку необхідних для виконання зобов`язання товарів або відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» покладається обов`язок доведення того, що порушення строку виконання робіт було наслідком обставин, які одночасно: мали надзвичайний та невідворотний характер; фактично існували безпосередньо за місцем виконання робіт; об`єктивно унеможливлювали виконання конкретного зобов`язання; не могли бути передбачені або подолані підрядником за умови вжиття всіх розумних заходів; перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням робіт у встановлений строк.

Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24, непереборна сила повинна не просто існувати, а безпосередньо призводити до порушення конкретного зобов`язання. Сертифікат Торгово-промислової палати не є єдиним доказом форс-мажору та не має наперед установленої сили, оскільки суд повинен оцінювати надзвичайність, невідворотність відповідних обставин та їх реальний вплив на виконання договору в сукупності з іншими доказами.

Отже, відсутність сертифіката Торгово-промислової палати України сама собою не була б достатньою підставою для відхилення відповідних доводів, якби існування надзвичайних і невідворотних обставин та їх вплив на виконання договору підтверджувалися іншими належними доказами.

Однак у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» не надало ані сертифіката Торгово-промислової палати України, виданого щодо неможливості виконання саме договору №13/4914-Р/25, ані будь-яких інших об`єктивних доказів, які підтверджували б викладені у листах №08 і №09 твердження.

Матеріали справи не містять офіційних довідок гідрометеорологічних органів про фактичну температуру повітря, кількість опадів, глибину промерзання ґрунту або інші погодні показники безпосередньо в селі Глинськ Роменського району Сумської області у період із 25.12.2025 до закінчення строку виконання робіт.

Не надано документів, які б підтверджували, що зафіксовані погодні умови були винятковими для відповідного сезону та місцевості, а не звичайним зниженням температури у зимовий період.

Відсутні документи піщаних кар`єрів про повне припинення роботи, неможливість видобування піску, відмову у його продажу або відвантаженні підряднику.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» не надало заявок на придбання піску, укладених договорів поставки, листів-відмов постачальників, товарно-транспортних документів або іншого листування, яке б підтверджувало реальні спроби забезпечити об`єкт необхідним матеріалом.

Не подано доказів пошуку альтернативних кар`єрів, інших постачальників або можливості використання попередньо заготовленого та належним чином збереженого піску.

Твердження про те, що «кар`єри не здійснюють видобування піску», має загальний характер. Підрядник не зазначив, про які саме підприємства йдеться, де вони розташовані, чи були між ними та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» договірні відносини та протягом якого конкретного періоду вони не могли поставляти матеріал.

За змістом статті 617 Цивільного кодексу України порушення зобов`язань контрагентом боржника або відсутність на ринку необхідного товару не є обставинами непереборної сили. Тому навіть доведене припинення діяльності окремого кар`єру саме собою не звільняло б підрядника від відповідальності без підтвердження об`єктивної неможливості отримати матеріал з інших доступних джерел.

Так само матеріали справи не містять технологічного висновку про неможливість використання піску за відповідної температури, висновку проєктної організації, акта комісійного обстеження об`єкта, висновку інженера технічного нагляду або іншого документа, який засвідчував би технологічну неможливість виконання робіт.

Не надано фото- чи відеофіксації стану будівельного майданчика, матеріалів та конструкцій, журналу виконання робіт, актів простою техніки або працівників чи інших первинних документів, складених безпосередньо в період існування стверджуваних перешкод.

Окремо суд звертає увагу, що у листі №08 підрядник посилався лише на неможливість виконання однієї технологічної операції - засипання габіонів піском.

Водночас із матеріалів справи не вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» надало перелік усього передбаченого проєктом комплексу робіт та пояснило: які роботи мали виконуватися до засипання габіонів; які роботи могли виконуватися паралельно; чи були завершені підготовчі, монтажні та інші роботи; чому неможливість здійснення однієї операції спричинила повне припинення діяльності на об`єкті; яким чином ця операція впливала на критичний шлях виконання всього договору.

При цьому, суд ураховує, що договір було укладено 17.10.2025, а початок виконання робіт оформлено сторонами 11.12.2025.

Отже, погоджуючись із умовами договору, строком виконання робіт та датою їх початку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» усвідомлювало, що значна частина будівельних робіт виконуватиметься в зимовий період.

Підрядник є професійним учасником господарських та будівельних правовідносин, а тому повинен був завчасно оцінити технологічні й організаційні ризики виконання робіт у грудні 2025 року - лютому 2026 року.

До таких ризиків належать можливе зниження температури повітря, випадіння опадів, промерзання матеріалів, особливості зберігання та використання піску, сезонність роботи кар`єрів, необхідність завчасного формування запасів матеріалів і залучення альтернативних постачальників.

Звичайні для зимового сезону погодні явища не набувають ознак непереборної сили лише через те, що вони ускладнюють або здорожчують виконання робіт. Для визнання таких явищ форс-мажорними підрядник повинен довести їх винятковий характер, об`єктивну неможливість передбачити або подолати їх наслідки та безпосередній вплив на виконання конкретного зобов`язання.

Такого доказування Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» не здійснило.

Посилання підрядника на припинення роботи піщаних кар`єрів також не може саме собою звільняти його від відповідальності.

Організація постачання матеріалів, вибір контрагентів, завчасне формування необхідних запасів, перевірка сезонного режиму роботи постачальників та пошук альтернативних джерел забезпечення належать до сфери господарської діяльності й підприємницького ризику підрядника.

Покладення наслідків неналежної організації постачання матеріалів на замовника фактично означало б перекладення на Акціонерне товариство «Укрнафта» ризиків господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД», хоча замовник належним чином передав проєктно-кошторисну документацію та готовий до виконання робіт об`єкт.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, уклавши договір №13/4914-Р/25 від 17.10.2025 відповідач за первісним позовом погодився із запропонованими умовами, зокрема, щодо строку виконання робіт.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені відповідачем за первісним позовом обставини не є належною підставою для звільнення його від передбаченої договором відповідальності за порушення строку виконання робіт.

Відповідно до п.5.1. договору, виконання робіт оформляється шляхом підписання сторонами проміжних та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2B) (надалі - акт), який датується останнім днем виконання робіт, і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№КБ-3) (надалі - довідка). У проміжних і кінцевому акті та довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені замовником і підрядником, які є первинними обліковими документами.

Акт та довідка складаються підрядником в 2 оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою підрядника та надані замовнику не пізніше 2 робочих днів з дати підписання. На підставі зазначених документів замовник проводить розрахунки з підрядником.

Як установлено судом вище, 23.01.2026 сторонами підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2026 року форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати форми КБ-3. Згідно із зазначеними документами підрядником виконано та передано замовнику частину робіт загальною вартістю 582 207, 36 грн, у тому числі ПДВ - 97 034, 56 грн. У довідці форми КБ-3 загальну вартість виконаних робіт визначено в сумі 485 172, 80 грн без ПДВ та 582 207, 36 грн із ПДВ. До неї включено будівельні роботи, тимчасові споруди та інші витрати.

Отже, невиконаними залишились роботи на суму 1 878 529, 42 грн (2 460 736,78 грн - 582 207, 36 грн).

Доказів виконання робіт на суму 1 878 529, 42 грн матеріали справи не містять, а відповідачем за первісним позовом у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України суду не надано.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання.

Відповідно до п.9.2. договору, при порушенні строків виконання робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів), котрі стали наслідком неякісного виконання робіт підрядником та виключно за використання матеріалів підрядника, останній на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт, за виключенням випадків коли порушення строків виконання робіт стались через несвоєчасне надання замовником матеріально-технічних ресурсів або надання їх неналежної якості.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем за первісним позовом у розмірі 187 852, 94 грн (1 878 529, 42 грн (вартість невиконаних робіт) х 10%), суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги за первісним позовом про стягнення штрафу у розмірі 187 852, 94 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимоги за зустрічним позовом про стягнення 582 207, 00 грн основного боргу.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» заявило до стягнення 582 207, 00 грн основного боргу за роботи, прийняті за актом №1 від 23.01.2026.

Судом установлено, що актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2026 року та відповідною довідкою форми КБ-3 сторони погодили вартість фактично виконаних і прийнятих робіт у розмірі 582 207, 36 грн, у тому числі ПДВ - 97 034,56 грн.

Відповідно до п.2.6. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 17.10.2025), післяоплата здійснюється замовником по факту виконаних робіт, протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних актів та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт. Кінцевий акт приймання виконаних будівельних робіт підписується на основі акту готовності об?єкту до експлуатації, підписаного сторонами.

Отже, враховуючи положення п.2.6. договору, відповідач за зустрічним позовом мав здійснити оплату за виконані роботи в строк до 09.03.2026 включно (23.01.2026 + 45 календарних днів).

Як убачається з матеріалів справи, 10.03.2026 Акціонерне товариство «Укрнафта» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» суму грошових коштів у розмірі 582 207, 36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №29495УГ26 від 10.03.2026.

Отже, сума здійсненого Акціонерне товариство «Укрнафта» платежу повністю відповідає вартості робіт, зафіксованій в акті №1 від 23.01.2026.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання, здійснене відповідною особою, належному кредиторові, у повному обсязі та відповідно до умов зобов`язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» не надало виписки зі свого банківського рахунку, довідки банку, повідомлення про повернення платежу чи іншого доказу, який спростовував би відомості платіжної інструкції №29495УГ26.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» заявило до стягнення 582 207,00 грн, тоді як акт №1 від 23.01.2026 та платіжна інструкція містять суму 582 207, 36 грн. Причин неврахування 0,36 грн у заявленому розмірі основного боргу позивач за зустрічним позовом не навів.

При цьому, суд зауважує, що зустрічний позов подано через підсистему «Електронний суд» 20.04.2026, тоді як основне грошове зобов`язання припинилося 10.03.2026.

Відповідно, на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» до суду заявлена ним основна заборгованість уже не існувала, а право позивача за зустрічним позовом на отримання вартості робіт не було порушеним.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Водночас застосування такого процесуального наслідку передбачає, що предмет спору існував на момент звернення до суду, однак припинив існування під час розгляду справи.

У даній справі основний борг погашено до подання зустрічного позову, а тому предмет відповідної вимоги був відсутній уже на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» до суду.

Отже, підстав для закриття провадження у цій частині немає, а вимога про стягнення 582 207,00 грн основного боргу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача 4 115,00 грн 3% річних за загальний період з 24.02.2026 по 19.04.2026 та 9 897,00 грн інфляційних втрат за березень 2026 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем за зустрічним позовом у розмірі 4 115,00 грн за загальний період з 24.02.2026 по 19.04.2026, суд встановив, що він є невірним, оскільки такий розрахунок здійснено з неправильним визначенням як початку, так і закінчення періоду прострочення.

Так, позивач за зустрічним позовом безпідставно визначив початком нарахування 24.02.2026, виходячи з тридцятиденного строку оплати, передбаченого первісною редакцією п. 2.6. договору, тоді як додатковою угодою №1 від 17.10.2025 сторони збільшили відповідний строк до 45 календарних днів із дати підписання акта приймання виконаних робіт.

Оскільки акт №1 приймання виконаних будівельних робіт підписано сторонами 23.01.2026, строк виконання грошового зобов`язання сплив 09.03.2026, а першим днем прострочення могло бути 10.03.2026.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що саме 10.03.2026 Акціонерне товариство «Укрнафта» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» повну вартість прийнятих робіт у сумі 582 207, 36 грн.

При цьому, згідно з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.06.2018 у справі №922/1008/16, від 10.04.2019 у справі №910/13064/17, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 25.02.2020 у справі №910/2615/18, від 11.11.2021 у справі №922/449/21, від 21.12.2021 у справі №910/15364/20 та від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Отже, останнім днем, за який могли б нараховуватися 3% річних, є день, що передує дню фактичної сплати боргу, тобто 09.03.2026. Разом із тим, станом на 09.03.2026 строк виконання грошового зобов`язання ще не був порушений.

Враховуючи викладене вище, у спірних правовідносинах відсутній період прострочення, за який підлягають нарахуванню 3% річних, у зв`язку із чим вимога за зустрічним позовом про стягнення 4 115,00 грн 3% річних є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем за зустрічним позовом у розмірі 9 897,00 грн, нарахованих за березень 2026 року, суд встановив, що він є невірним, оскільки такий розрахунок не враховує ані передбаченого умовами договору строку оплати, ані дату фактичного виконання грошового зобов`язання.

Як установлено судом, грошове зобов`язання в сумі 582 207,36 грн було повністю виконано Акціонерним товариством «Укрнафта» 10.03.2026, у зв`язку з чим після здійснення зазначеного платежу прострочена заборгованість упродовж решти березня 2026 року була відсутня.

За таких обставин застосування індексу інфляції за березень 2026 року в повному обсязі не відповідає фактичному періоду існування грошового зобов`язання. До 09.03.2026 включно погоджений сторонами строк оплати ще не сплив, а 10.03.2026 зобов`язання було виконано в повному обсязі.

Як зазначено судом вище, у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала підхід до обчислення інфляційних втрат за неповний місяць прострочення. Відповідно до цього підходу, якщо період прострочення у відповідному місяці становить від одного до п`ятнадцяти днів включно, такий неповний місяць для цілей інфляційного розрахунку прирівнюється до нуля місяців. Відповідно, у разі погашення заборгованості з першого до п`ятнадцятого числа включно індекс інфляції за місяць погашення не застосовується.

Отже, березень 2026 року не підлягає врахуванню під час обчислення інфляційних втрат, а застосування індексу інфляції за цей місяць до суми 582 207, 36 грн є безпідставним.

Враховуючи викладене, вимога за зустрічним позовом про стягнення 9 897,00 грн інфляційних втрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд задовольняє первісний позов Акціонерного товариства «Укрнафта» та повністю відмовляє в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД».

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД».

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-сантехнічно-монтажно-будівельна компанія «ЕСТМ-БУД» (03040, місто Київ, вулиця Деміївська, будинок 43, офіс 42, ідентифікаційний код 33192357) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 187 852 (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн 94 коп. штрафу та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Я.А. Карабань