Рішення № 138645728, 31.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2026Справа № 910/14670/25За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМЕКС КАРГО»

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №Л-24/331/1 від 26.11.2024 у розмірі 134 553,06 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМЕКС КАРГО» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №Л-24/331/1 від 26.11.2024 у розмірі 134 553,06 грн, з яких: 127 350,00 грн - заборгованість з відшкодування вартості предмету лізингу та комісії, 678,93 грн - інфляційні втрати, 520,27 грн - 4% річних, 1 971,74 грн - 30% річних, 4 032,12 грн - пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 1, 16, 20 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст. 525, 526, 530, 543, 554, 598, 610, 612, 625, 629, 804 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором фінансового лізингу №Л-24/331/1 від 26.11.2024, у частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/14670/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

03.12.2025 від представника позивача, надійшла заява про стягнення витрат на правову допомогу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02192, місто Київ, бульвар Дарницький, будинок 5, приміщення 5.

Однак, конверт із ухвалою про відкриття провадження в справі від 01.12.2025 був повернутий з відміткою: «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу, України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу, України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/14670/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідач зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬКОР» (надалі-лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАМЕКС КАРГО» (надалі-лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № Л-24/331/1 (надалі - договір фінансового лізингу), який регулює юридичні відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем з фінансового лізингу об`єкту лізингу, що набутий у власність лізингодавцем відповідно до встановленої лізингоодержувачем специфікації (додаток 1).

Об`єктом лізингу є майно, що визначено в специфікації (додаток 1) до даного договору і передається лізингодавцем лізингоодержувачу на умовах цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що об`єкт лізингу придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО САПЛАЙ» на підставі договору поставки техніки № 1-2611/2024/П від 26.11.2024 та специфікації від 26.11.2024 (додаток № 1 до договору поставки), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРГО САПЛАЙ» (надалі-постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬКОР» (надалі - покупець або лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАМЕКС КАРГО» (надалі - лізингоодержувач), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця техніку (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п.1.2. договору поставки, товаром, що поставляється є:

- напівпричіп рефрижератор SCHMITZ CARGOBUL SKO 24/L 2009 року ціною з ПДВ 577 000, 00 грн;

- сідельний тягач DAF XF 460 FT 2014 року ціною з ПДВ 1 050 000, 00 грн;

- сідельний тягач DAF XF 460 FT 2014 року ціною з ПДВ 1 050 000, 00 грн;

Згідно з п. 1.3. договору поставки, придбання товару на умовах цього договору здійснюється покупцем для подальшої передач в лізинг лізингоодержувачу відповідно до договору фінансового лізингу № Л-24/331/1 від 26.11.2024 (надалі - договір фінансового лізингу), укладеного між лізингоодержувачем і покупцем.

Пунктом 2.1. договору поставки визначено, що вартість на товар формується виходячи з вартості товару в гривні, яка становить 2 677 000 (два мільйони шістсот сімдесят сім тисяч) грн 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 446 166 (чотириста сорок шість тисяч сто шістдесят шість) грн 67 коп.

Відповідно до п. 7.1. договору поставки, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (у разі наявності останніх).

Договір продовжує свою дію до моменту виконання всіх зобов`язань сторін за цим договором, якщо інше не передбачено цим договором (п.7.2. договору поставки).

Специфікацією (додаток №1 до договору поставки) сторони визначили характеристики товару, що поставляється.

05.12.2024 за видатковою накладною № 67 постачальником поставлено позивачу (покупцю, лізингодавцю) товар на загальну суму 2 677 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 446 166, 67 грн, а саме: напівпричіп рефрижератор (SCHMITZ CARGOBUL SKO 24/L, номер шасі НОМЕР_1, 2009 року) в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 577 000, 00 грн; сідельний тягач (DAF XF 460 FT, номер НОМЕР_3, 2014 року) в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 1 050 000, 00 грн; сідельний тягач (DAF XF 460 FT, номер НОМЕР_2, 2014 року) в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 1 050 000, 00 грн, що також підтверджується актом прийому-передачі до договору поставки від 05.12.2024 (а.с.34-35).

Відповідно до пункту 2.1. договору фінансового лізингу, з моменту підписання лізингоодержувачем та лізингодавцем акту приймання-передачі об`єкта лізингу, що є невід`ємною частиною договору, та/або на третій робочий день із дня письмового повідомлення лізингодавцем лізингоодержувача про доставку об`єкта лізингу, об`єкт лізингу вважається таким, що отриманий лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 2.2. договору фінансового лізингу, лізингодавець зобов`язується мати готовий до передачі об`єкту лізингу в строки, зазначені в додатку. Дострокова передача допускається.

Пунктом 2.3. договору фінансового лізингу визначено, що у разі прострочення здійснення передачі об`єкту лізингу в строки, зазначені в додатку № 2, лізингодавець сплачує на користь лізингоодержувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми першого лізингового платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 2.4. договору фінансового лізингу, строк лізингу починається з податкової дати , під якою розуміють:

- дату підписання акту прийому-передачі об`єкту лізингу сторонами;

- третій робочий день із дня письмового повідомлення лізингодавцем лізингоодержувача про доставку об`єкту лізингу. Неотримання лізингоодержувачем готового до доставки об`єкту лізингу не звільняє лізингоодержувача від здійснення лізингових платежів протягом строку, коли об`єкт лізингу залишався не отриманим. Місце передачі об`єкту лізингу узгоджується сторонами та визначається у додатку № 2.

Згідно з п. 2.5. договору фінансового лізингу, строк чинності даного договору починається з дати підписання даного договору обома сторонами та закінчується датою викупу або повернення об`єкту лізингу лізингодавцеві згідно з розділом 12 даного договору, за умови повного розрахунку по лізинговими та іншим платежам; або датою дострокового припинення дії даного договору згідно з розділами 13, 14 та 15 даного договору.

Загальна ціна договору з урахуванням викупу складається з загальної суми лізингових платежів, передбачених у графіку платежів № 1, що є додатком № 3 до договору фінансового лізингу № Л-24/331/1 від 26.11.2024. На дату укладання даного договору загальна ціна договору складає 3 551 192 (три мільйона п`ятсот п`ятдесят одна тисяча сто дев`яносто дві) грн, 00 коп., включно ПДВ 446 166, 67 грн. Загальна ціна договору може бути збільшена за умовами передбаченими розділом 12 даного договору (п.2.9. договору фінансового лізингу).

Пунктом 2.10. фінансового лізингу визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний прийняти об`єкт лізингу за актом, при цьому провести огляд об`єкта лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів вказати їх в акті. У разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію об`єкта лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті об`єкта лізингу. Якщо лізингоодержувач не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і не заявив про це лізингодавцю протягом 2-х робочих днів, вважається, що приймання об`єкта лізингу відбулось без зауважень.

Відповідно до п. 8.1. договору фінансового лізингу, склад лізингових платежів обумовлюється відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг», Податкового кодексу України та включає:

- відшкодування частини вартості об`єкту лізингу;

- сплату комісії згідно умов даного договору.

Згідно з п. 8.2. договору фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві перший лізинговий платіж, як це визначено в додатку № 3, строк, вказаний в додатку №3, після виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу; лізингові платежі мають бути сплаченими згідно графіку платежів, визначеному в додатку № 3. Рахунок на щомісячний платіж виставляється з 1 по 5 число кожного місяця. У будь-якому разі, відсутність рахунку не звільняє лізингоодержувача від своєчасної сплати щомісячного платежу. Якщо день виплати щомісячного лізингового платежу згідно графіку платежів збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, щомісячний платіж виплачується напередодні. Будь-які інші платежі, належні до сплати за цим договором, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків.

Пунктом 8.5. договору фінансового лізингу визначено, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує:

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу; при цьому сторони в порядку передбаченому ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України погодили збільшити строк нарахування неустойки за даним договором до 3 (трьох) років;

- 4% (чотири) відсотки річних в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 30% (тридцять) відсотків річних в порядку передбаченому ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 (шістдесяти) календарних днів;

- будь-які витрати, сплачені лізингодавцем для стягнення платежу.

Специфікаціями об`єкту лізингу №№ 1-3 (додаток 1.1 - 1.3 до договору фінансового лізингу) сторони визначили об`єкти лізингу:

- напівпричіп рефрижератор SCHMITZ CARGOBUL SKO 24/L 2009 року;

- сідельний тягач DAF XF 460 FT 2014 року;

- сідельний тягач DAF XF 460 FT 2014 року;

Додатковими умовами фінансового лізингу №№ 1-3 (додаток 2.1 - 2.3 до договору фінансового лізингу) сторони погодили строки лізингу.

Відповідно до п. 2 додаткових умов фінансового лізингу № 1-3, лізингодавець зобов`язується передати об`єкту лізингу лізингоодержувачу не пізніше 15 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем 100 % (сто відсотків) першого лізингового платежу згідно виставленого рахунку до договору фінансового лізингу № Л-24/331/1 від 26.11.2024. Строк лізингу становить 36 календарних місяців. Датою повернення об`єкту лізингу є дата, визначена в акті прийому - передачі.

Додатком № 3 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік платежів.

Додатком № 4 до договору фінансового лізингу, сторони погодили визначення нормального зносу.

Актами прийому передачі №№ 1-3 від 05.12.2024 (додатки 5.1-5.3 до договору фінансового лізингу) сторони визначили дату отримання об`єктів лізингу - 05.12.2024 та дату повернення/викупу об`єктів лізингу - 10.12.2027.

Так, на виконання умов договору фінансового лізингу, позивач (лізингодавець) 05.12.2024 передав, а відповідач (лізингоодержувач) прийняв у користування об`єкти фінансового лізингу на загальну суму 2 677 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 446 166, 67 грн, а саме: напівпричіп рефрижератор (SCHMITZ CARGOBUL SKO 24/L, номер шасі НОМЕР_1, 2009 року) в кількості 1 шт., ціною без ПДВ - 480 833, 33 грн; сідельний тягач (DAF XF 460 FT, номер НОМЕР_3, 2014 року) в кількості 1 шт., ціною без ПДВ - 875 000, 00 грн; сідельний тягач (DAF XF 460 FT, номер НОМЕР_2, 2014 року) в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 875 000, 00 грн, на загальну суму 2 677 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 446 166, 67 грн що підтверджується видатковою накладною № 198 від 05.12.2024 (а.с.30) та актами приймання-передачі №№ 1- 3 від 05.12.2024 (додатки 5.1- 5.3 до договору фінансового лізингу) (а.с.27-29).

Об`єкти лізингу було прийнято відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписом та печаткою останнього на зазначених вище актах прийому-передачі та видатковій накладній.

07.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за вих. № 06112025/1 від 06.11.2025 про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів за передані об`єкти фінансового лізингу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №4905123644384, накладною АТ «Укрпошта» від 07.11.2025 №4905123644384 та фіскальним чеком від 07.11.2025 (а.с. 37-40)

Відповіді на зазначену вище вимогу матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором фінансового лізингу №Л-24/331/1 від 26.11.2024, у частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів №№9-11 за передані позивачем об`єкти фінансового лізингу, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 127 350, 00 грн основного богу з відшкодування вартості предмету лізингу та комісії, 520, 27 грн 4% річних, 1 971, 74 грн 30% річних, 678, 93 грн інфляційних втрат та 4 032, 12 грн пені.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Згідно до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Як убачається з матеріалів справи, позивач (лізингодавець) 05.12.2024 передав, а відповідач (лізингоодержувач) прийняв у користування об`єкти фінансового лізингу на загальну суму 2 677 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 446 166, 67 грн, а саме: напівпричіп рефрижератор (SCHMITZ CARGOBUL SKO 24/L, номер шасі НОМЕР_1 , 2009 року) в кількості 1 шт., ціною без ПДВ - 480 833, 33 грн; сідельний тягач (DAF XF 460 FT, номер НОМЕР_3, 2014 року) в кількості 1 шт., ціною без ПДВ - 875 000, 00 грн; сідельний тягач (DAF XF 460 FT, номер НОМЕР_2, 2014 року) в кількості 1 шт., ціною з ПДВ - 875 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 198 від 05.12.2024 (а.с.30) та актами приймання-передачі №№ 1- 3 від 05.12.2024 (додатки 5.1- 5.3 до договору фінансового лізингу) (а.с.27-29).

Як вже зазначалось судом вище, об`єкти лізингу було прийнято відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписом та печаткою останнього на зазначених вище актах прийому-передачі та видатковій накладній.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Пунктами 4-5 статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства та вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8.1. договору фінансового лізингу визначено, що склад лізингових платежів обумовлюється відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг», Податкового кодексу України та включає:

- відшкодування частини вартості об`єкту лізингу;

- сплату комісії згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 8.2. договору фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві перший лізинговий платіж, як це визначено в додатку № 3, строк, вказаний в додатку №3, після виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу; лізингові платежі мають бути сплаченими згідно графіку платежів, визначеному в додатку № 3. Рахунок на щомісячний платіж виставляється з 1 по 5 число кожного місяця. У будь-якому разі відсутність рахунку не звільняє лізингоодержувача від своєчасної сплати щомісячного платежу. Якщо день виплати щомісячного лізингового платежу згідно графіку платежів збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, щомісячний платіж виплачується напередодні. Будь-які інші платежі, належні до сплати за цим договором, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків.

Додатком № 3 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік платежів.

Так, виходячи з графіків сплати лізингових платежів №№ 9-11, а також умов договору фінансового лізингу, відповідач мав здійснювати оплату за вказані платежі наступним чином:

- за графіком лізингових платежів № 9 на суму 31 986, 00 грн - строк оплати 10.09.2025;

- за графіком лізингових платежів № 10 на суму 32 692, 00 грн - строк оплати 10.10.2025;

- за графіком лізингових платежів № 11 на загальну суму 62 672, 00 грн (33 415, 00 грн (сума відшкодування вартості об`єкту лізингу з ПДВ) + 29 257, 00 грн (сума відшкодування комісії без ПДВ) - строк оплати 10.11.2025.

Враховуючи, що строк виконання зобов`язання зі сплати лізингових платежів №№ 9-11 є таким, що настав то у відповідача виникло зобов`язання здійснити оплату в загальному розмірі 127 350, 00 грн.

Як установлено судом вище, 07.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за вих. № 06112025/1 від 06.11.2025 про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів за передані об`єкти фінансового лізингу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №4905123644384, накладною АТ «Укрпошта» від 07.11.2025 №4905123644384 та фіскальним чеком від 07.11.2025 (а.с. 37-40)

Відповіді на зазначену вище вимогу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з відшкодування вартості предмету лізингу та комісії відповідно до графіку лізингових платежів №№ 9-11 за період з вересня по листопад 2025 року на загальну суму 127 350, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 520, 27 грн 4% річних за загальний період з 11.09.2025 по 24.11.2025 та 678, 93 грн інфляційних втрат за загальний період з вересня по жовтень 2025 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п. 8.5. договору фінансового лізингу, у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує 4% відсотки річних в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 8.5. договору фінансового лізингу сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме в розмірі 4%.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 4 % річних, наданий позивачем у розмірі 520, 27 грн за загальний період з 11.09.2025 по 24.11.2025, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 678, 93 грн інфляційних втрат за загальний період з вересня по жовтень 2025 року, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 1 971, 74 грн 30 % річних у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України, за загальний період з 11.09.2025 по 24.11.2025.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться в ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу, позаяк стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами.

Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Аналогічну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 по справі № 910/14180/18.

Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору (у вигляді сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.5. договору фінансового лізингу визначено, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу, лізингоодержувач сплачує 30% річних у порядку передбаченому ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 календарних днів.

Перевіривши розрахунок 30 % річних, наданий позивачем у розмірі 1971, 74 грн за загальний період з 11.09.2025 по 24.11.2025, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, за порушення виконання грошового зобов?язання позивач просить стягнути з відповідача 4 032, 12 грн пені за загальний період з 11.09.2025 по 24.11.2025.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.5. договору фінансового лізингу, у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 4 032, 12 грн за період з 11.09.2025 по 24.11.2025 року за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 4 032, 12 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 127 350, 00 грн основного боргу, 520, 27 грн 4% річних, 678, 93 грн інфляційних втрат, 1 971, 74 грн 30% річних та 4 032,12 грн пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМЕКС КАРГО» (02192, місто Київ, бульвар Дарницький, будинок 5, приміщення 5, ідентифікаційний код 45098898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬКОР» (49044, місто Дніпро, вулиця Шулика Івана, будинок 2, офіс 302, ідентифікаційний код 44551912) 127 350 (сто двадцять сім тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп. основного боргу, 520 (п`ятсот двадцять) грн 27 коп. 4% річних, 678 (шістсот сімдесят вісім) грн 93 коп. інфляційних втрат, 1 971 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят одну) грн 74 коп. 30% річних, 4 032 (чотири тисячі тридцять дві) грн 12 коп. пені та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань