Ухвала суду № 138645538, 31.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.07.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1378/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: боржниці ОСОБА_1 , керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Фатули Т.В., головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів щодо банкрутства та стягнення заборгованості управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Клебана М.А. (самопредставництво кредитора), розглянувши у відкритому засіданні суду, призначеному для розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, матеріали справи № 909/1378/25 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.

Ухвалою від 28.01.2026 суд, зокрема, відкрив провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , ввів процедуру реструктуризації боргів боржника, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначив керуючим реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Фатулу Тараса Вікторовича, ухвалив оприлюднити на офіційному вебпорталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

28.01.2026 о 13:35 год., на офіційному вебпорталі судової влади України опубліковано оголошення за номером публікації 78312 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

За наслідками попереднього засідання, що проводилось 18.03.2026 суд визначив розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 824 639,48 грн, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 , а саме:

1. ОСОБА_2 у розмірі 432 197,76 грн, які задовольняються у другу чергу та 6656,00 грн витрат на оплату судового збору, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (з урахуванням ухвали суду від 18.03.2026);

2. Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 72 798,15 грн єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, які задовольняються у першу чергу; 138 008,90 грн податку на доходи фізичних осіб та 11 415,58 грн військового збору, які задовольняються у другу чергу; 158 238,29 грн неустойки (штраф, пеня), які задовольняються у третю чергу; 5324,80 грн витрат на оплату судового збору, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 18.03.2026 суд призначив засідання суду, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 17.04.2026 о 10:30 год.

31.03.2026 керуючий реструктуризацією Фатула Т.В. звернувся до суду із заявою від 31.03.2026 (вх.№ 5885/26 від 31.03.2026), у якій просить суд визнати податковий борг фізичної особи ОСОБА_1 перед Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 307 662,77 грн безнадійним та таким, що підлягає списанню.

Заява мотивована приписами ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства, за якими податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника. До заяви додано також докази погашення боржницею грошових вимог зі сплати заборгованості по єдиному соціальному внеску.

07.04.2026 представник ГУ ДПС в Івано-Франківській області подав заперечення (вх. № 6508/26 від 07.04.2026), у яких обґрунтовує відсутність підстав для визнання безнадійним та списання податкового боргу ОСОБА_1 . Покликається на те, що значна частина податкового боргу стягнута рішенням суду, а тому строки стягнення такого боргу визначені до повного погашення платежу. Також зазначає, що податковий борг ОСОБА_1 не належить до жодної із категорій безнадійного боргу, визначених п. 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.

У засіданні суду, призначеному для розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження 17.04.2026 суд постановив ухвалу, якою, зокрема: оголосив перерву в засіданні суду, призначеному для розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, до 10:30 год., 17.06.2026; вирішив заяву керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Фатули Т.В. від 31.03.2026 (вх. № 5885/26 від 31.03.2026) розглянути в засіданні суду, призначеному для розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, після перерви 17.06.2026; продовжив керуючому реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражному керуючому Фатулі Т.В. строк на подання суду плану реструктуризації боргів боржника з протоколом зборів кредиторів щодо результатів розгляду такого плану до 13.07.2026.

15.06.2026 керуючий реструктуризацією Фатула Т.В. подав доповнення до заяви про визнання податкового боргу безнадійним та його списання (вх. № 11280/26 від 15.06.2026).

У засіданні суду, призначеному для розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, після перерви 17.06.2026 взяли участь боржниця ОСОБА_1 , керуючий реструктуризацією Фатула Т.В. та представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Клебан М.А. (самопредставництво кредитора).

Заслухавши учасників справи, суд ухвалою від 17.06.2026 вирішив надати можливість учасникам справи у строк не пізніше 24.06.2026 надати суду додаткові пояснення та докази на їх підтвердження щодо наступних обставин:

- календарних дат, в які настали момент узгодження грошового зобов`язання, строк його сплати та перший день прострочення, після якого відповідна сума набуває статусу податкового боргу, щодо кожної частини податкового боргу (податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, штраф, пеня), включеного до визнаних судом грошових вимог Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у справі № 909/1378/25 ;

- періоду нарахування пені, з зазначенням виду податку, на який нарахована пеня та розміру грошового зобов`язання, на який нарахована пеня, з відображенням календарних дат початку та закінчення нарахування пені та з зазначенням, яка частина пені нарахована у строк по 27.01.2023 включно і яка частина пені нарахована починаючи з 28.01.2023.

У зв`язку з цим суд оголосив перерву в засіданні суду, призначеному для розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, до 11:15 год., 26.06.2026 та зазначив що розгляд заяви керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Фатули Т.В. від 31.03.2026 (вх. № 5885/26 від 31.03.2026) суд продовжить після перерви 26.06.2026.

24.06.2026 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало додаткові письмові пояснення у справі (вх. № 12158/26 від 24.06.2026), у яких викладено позицію контролюючого органу щодо календарних дат узгодження грошових зобов`язань боржника, першого дня прострочення, періоду нарахування пені.

25.06.2026 керуючий реструктуризацією Фатула Т.В. подав суду додаткові пояснення від 25.06.2026 (вх. № 12174/26 від 25.06.2026)

26.06.2026 керуючий реструктуризацією Фатула Т.В. подав суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 26.06.2026 у зв`язку з особистими обставинами (участь у похованні).

В судовому засіданні 26.06.2026 взяв участь представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Клебан М.А. (самопредставництво кредитора). Враховуючи наведені в клопотанні керуючого реструктуризацією поважні причини його неявки в судове засідання, суд продовжив перерву в судовому засіданні до 31.07.2026.

Дату продовження судового засідання суд визначив з врахуванням думки представника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, який повідомив, що протягом липня і до 30.07.2026 перебуватиме у відпустці.

Після перерви, 31.07.2026 в судовому засіданні суду, призначеному для розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, взяли участь боржниця ОСОБА_1 , керуючий реструктуризацією Фатула Т.В. та представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Клебан М.А. (самопредставництво кредитора).

Заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступних висновків щодо заяви керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Фатули Т.В. від 31.03.2026 (вх. № 5885/26 від 31.03.2026) про визнання податкового боргу безнадійним та його списання (з урахуванням наступних доповнень).

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.

З моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу (п. 87.10 ст. 87 ПК України).

Аналіз ч.ч. 1, 3 ст. 125 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що Кодексом визначено перелік боргів, які не підлягають реструктуризації і повне погашення яких є імперативною умовою для затвердження господарським судом плану реструктуризації.

Водночас ч. 2 ст. 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації боргів боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.

Такими наслідками, зокрема, є визнання податкового боргу безнадійним та його списання.

У відповідності до ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції та пеня, нараховані на такий борг.

Пункт 101.2 ПК України містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких податковий борг визнається безнадійним. Зокрема, згідно з пп. 101.2.1 п. 101.2 ст. 101 ПК України безнадійним є податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута.

При цьому, загальні підстави та критерії визнання податкового боргу безнадійним визначені ПК України (зокрема, ст. 101), а процедурний механізм його списання врегульований Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 №220 (надалі Порядок №220). Водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи питання застосування наслідків щодо податкового боргу вирішується з урахуванням спеціального регулювання КУзПБ, який встановлює особливості розгляду та наслідки судових процедур щодо боржника, у тому числі у частині, що стосується податкового боргу.

Реалізація положень ст. 101 ПК України здійснюється з урахуванням Порядку №220, який регламентує порядок списання безнадійного податкового боргу на підставі передбачених ПК України підстав та відповідних судових рішень у справах про неплатоспроможність.

У справах про неплатоспроможність фізичної особи застосовуються приписи КУзПБ як спеціального закону: ч. 2 ст. 125 КУзПБ передбачає визнання податкового боргу безнадійним та його списання саме у процедурі реструктуризації боргів, що не зводиться виключно до наслідків завершення провадження.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до п. 87.10 ст. 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з КУзПБ без застосування норм ПК України.

У цьому зв`язку слід розмежувати: судове встановлення підстав застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ та подальшу організаційно-адміністративну реалізацію списання контролюючим органом за Порядком №220.

На вказаному наголосив Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 27.05.2026 у справі №908/1194/24.

Водночас, наведене не виключає врахування положень ПК України для встановлення правової природи податкового боргу, моменту його виникнення, узгодженості грошового зобов`язання та строку його сплати, оскільки КУзПБ не містить самостійного визначення поняття "податковий борг" і не встановлює правил формування такого боргу. Отже, для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ приписи ПК України використовуються не як порядок погашення конкурсних вимог, а як нормативна основа для кваліфікації податкового зобов`язання та встановлення моменту набуття ним статусу податкового боргу.

З огляду на підзаконний характер Порядку №220 його приписи не можуть звужувати або змінювати правові наслідки, прямо встановлені законом. Частина 2 ст. 125 КУзПБ є спеціальною нормою, яка визначає правовий режим податкового боргу саме у процедурі реструктуризації боргів боржника.

Порядок №220 у справах цієї категорії застосовується як механізм реалізації контролюючим органом результату, визначеного судовим рішенням у справі про неплатоспроможність (зокрема, для належного відображення списання в облікових системах та прийняття відповідних адміністративних рішень), і не підміняє собою судове встановлення юридичних підстав застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, момент виникнення податкового боргу пов`язується не з датою визначення контролюючим органом грошового зобов`язання і не з датою ухвалення судового рішення про його стягнення, а з настанням прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 27.05.2026 у справі №908/1194/24 також звернув увагу і на те, що словосполучення "податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника", використане у ч. 2 ст. 125 КУзПБ, підлягає тлумаченню з урахуванням нормативних визначень ПК України, зокрема пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 56.18 ст. 56, ст. 57 та ст. 102 цього Кодексу

При цьому, трирічний критерій, передбачений ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має застосовуватися з урахуванням правової природи поняття "податковий борг" та обчислюватися від дати виникнення прострочення виконання узгодженого грошового зобов`язання, що відповідає правовому регулюванню строків давності, визначених ст. 102 ПК України. Лише після цього можливе коректне застосування трирічного критерію ч. 2 ст. 125 КУзПБ, з огляду на дату відкриття провадження у справі.

У постанові від 27.05.2026 у справі №908/1194/24 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вказав, що застосування приписів ч. 2 ст. 125 КУзПБ потребує встановлення судом обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про наявність податкового боргу та момент його виникнення. При цьому, з огляду на те, що КУзПБ не містить визначення "податкового боргу" і не визначає правил його формування, для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ підлягають врахуванню приписи ПК України, зокрема щодо змісту поняття "податковий борг", узгодженості грошового зобов`язання та наслідків його оскарження.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, момент виникнення податкового боргу пов`язується не з датою визначення контролюючим органом грошового зобов`язання і не з датою ухвалення судового рішення про його стягнення, а з настанням прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Отже, трирічний критерій, передбачений ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має застосовуватися з урахуванням правової природи поняття "податковий борг" та обчислюватися від дати виникнення прострочення виконання узгодженого грошового зобов`язання, що відповідає правовому регулюванню строків давності, визначених ст. 102 ПК України. Лише після цього можливе коректне застосування трирічного критерію ч. 2 ст. 125 КУзПБ, з огляду на дату відкриття провадження у справі (у даній справі 28.01.2026).

Судова палата дійшла висновку, що застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ не може ґрунтуватися виключно на формальному співставленні відповідних дат, а має встановити:

1) наявність податкового боргу як такого;

2) момент його виникнення;

3) дотримання процесуальних вимог і виконання процедури реструктуризації боргів, передбачених Книгою четвертою КУзПБ, з огляду на мету цієї процедури та запобіжники проти недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності.

Отже, застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ потребує встановлення судом послідовності юридичних фактів, передбачених ПК України, а саме: моменту узгодження грошового зобов`язання, строку його сплати та першого дня прострочення, після якого відповідна сума набуває статусу податкового боргу.

Матеріалами справи та ухвалою суду від 18.03.2026, якою суд визнав грошові вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, підтверджується, що грошові вимоги даного кредитора включають податковий борг зі сплати різних видів податків та обов`язкових платежів (податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців), а також штрафи та пеню, нараховані на прострочені грошові зобов`язання.

При цьому, прострочення сплати грошового зобов`язання настало в різний час щодо різних частин боргу, в тому числі, як протягом трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , так і в період понад три роки до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (як по 27.01.2023 включно (тобто поза межами трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 КУзПБ), так і починаючи з 28.01.2023 (тобто протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі).

Зокрема, грошові вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у розмірі 380 460,92 грн складаються з: 72 798,15 грн єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців; 138 008,90 грн податку на доходи фізичних осіб, 11 415,58 грн військового збору, 158 238,29 грн неустойки (штраф, пеня).

Стосовно грошових зобов`язань у розмірі 72 798,15 грн єдиного соціального внеску, то у цій частині грошові вимоги не охоплюються предметом клопотання про списання податкового боргу, оскільки єдиний соціальний внесок не є податком, положення ч. 2 статті 125 КУзПБ не передбачають визнання безнадійними та списання заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, а вимоги ч. 1 та ч. 3 статті 125 КУзПБ навпаки забороняють реструктуризацію боргів боржника до повного погашення боргів щодо сплати обов`язкових платежів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Стосовно грошових вимог у розмірі 138 008,90 грн податку на доходи фізичних осіб, то таке податкове зобов`язання набуло статусу узгодженого та, у зв`язку порушенням строків сплати, отримало статус податкового боргу в наступні календарні дати:

1) в частині 129 412,70 грн, податкове зобов`язання було визначене самим контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2021 № 002353/0714 (Т. 1, зворот а.с. 14 а.с. 15).

Як встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 300/7293/21 (додавалось як до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі, так і до заяви Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області з грошовими вимогами до боржника), вказане податкове повідомлення-рішення отримане боржницею 27.04.2021, і не оскаржувалось нею.

Як визначено п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (ПК України), у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті (пп. 56.17.1. п. 56.17 статті 56 ПК України).

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу (останній абзац п. 56.17 ПК України).

Відтак, стосовно сплати 129 412,70 грн податку на доходи фізичних осіб, податкове зобов`язання стало узгодженим на наступний день, після строку оскарження податкового повідомлення рішення (10-й робочий день після 27.04.2021, з урахуванням перенесення святкових днів 01 та 02 травня), тобто 14.05.2021. Той самий день зазначено і в додаткових письмових поясненнях податкового органу від 24.06.2026.

За наведеного, оскільки податкове зобов`язання в частині сплати 129 412,70 грн податку на доходи фізичних осіб набуло статусу узгодженого і стало податковим боргом 14.05.2021, то податковий борг виник поза межами трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (не в період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому підстав для визнання податкового боргу в цій частині безнадійним та його списання на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ немає.

Крім того, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У зв`язку з цим, Верховний Суд у постанові від 07 липня 2026 року у cправі № 922/1240/25 акцентував, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

У даному випадку податковий борг в частині 129 412,70 грн податку на доходи фізичних осіб стягнуто з боржниці рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 300/7293/21, що теж є підставою для відмови в клопотанні про визнання його безнадійним та списання.

2) в частині 7830,30 грн податкові зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб були самостійно задекларовані ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, за період 2021 року (податкова декларація про майновий стан і доходи за 2021 рік від 03.02.2022 Т.1, а.с. 216-217).

Як визначено п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України, фізичні особи підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі податкова декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Як визначено пп. 49.18.3 статті 48 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 57.1 статті 57 ПК України).

Відтак податкове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 7830,30 грн за період 2021 року є узгодженим з 02 березня 2022 (останній день для подання декларації), мало бути сплачене не пізніше 14 березня 2022 року (12 і 13 березня 2022 року вихідні дні), а отже набуло статусу податкового боргу з 15 березня 2022 року. Оскільки податковий борг в частині сплати 7830,30 грн податку на доходи фізичних осіб виник 15 березня 2022 року, тобто поза межами трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (не в період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому підстав для визнання податкового боргу в цій частині безнадійним та його списання на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ немає.

3) в частині 657,90 грн податкові зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб були самостійно задекларовані ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, за період 2022 року (податкова декларація про майновий стан і доходи за 2022 рік від 07.03.2023 Т.1, а.с. 213-215).

З урахуванням цитованих вище положень пп. 49.18.3 статті 48, п. 54.1, 54.2 статті 54, п. 57.1 статті 57, п. 177.5 ст. 177 ПК України, податкове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 657,90 грн за період 2022 року є узгодженим з 02 березня 2023 (останній день для подання декларації), мало бути сплачене не пізніше 13 березня 2023 року (12 березня 2023 року неділя), а отже набуло статусу податкового боргу з 14 березня 2023 року.

Оскільки податковий борг в частині сплати 657,90 грн податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік виник 14 березня 2023 року, такий відповідає часовим вимогам трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому може бути визнаний безнадійним та підлягати списанню на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ.

4) в частині 108,00 грн податкові зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб були самостійно задекларовані ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, за період 2023 року (податкова декларація про майновий стан і доходи (уточнююча) за 2023 рік від 28.06.2024 Т.1, а.с. 210-212).

Як визначено п. 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З урахуванням наведеного та цитованих вище положень пп. 49.18.3 статті 48, п. 54.1, 54.2 статті 54, п. 57.1 статті 57, п. 177.5 ст. 177 ПК України, податкове зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 108,00 грн за період 2023 року згідно з уточнюючою податковою декларацією від 28.06.2024 є узгодженим з 28 червня 2024 року (подання уточнюючої податкової декларації), мало бути сплачене не пізніше 28 червня 2024 року (до подання уточнюючої податкової декларації), а отже набуло статусу податкового боргу з 29 червня 2024 року.

Оскільки податковий борг в частині сплати 108,00 грн податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік виник 29 червня 2024 року, такий відповідає часовим вимогам трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому може бути визнаний безнадійним та підлягати списанню на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ.

Стосовно грошових вимог у розмірі 11 415,58 грн військового збору, то таке податкове зобов`язання набуло статусу узгодженого та у зв`язку порушенням строків сплати отримало статус податкового боргу в наступні календарні дати:

1) в частині 10 699,23 грн, податкове зобов`язання зі сплати військового збору було визначене самим контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2021 № 002359/0714 (Т. 1, зворот а.с. 12 а.с. 13).

Як встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 300/7293/21 (додавалось як до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі, так і до заяви Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області з грошовими вимогами до боржника), вказане податкове повідомлення-рішення отримане боржницею 27.04.2021, і не оскаржувалось нею.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

З урахуванням цитованих вище п. 57.3 статті 57, пп. 56.17.1. п. 56.17 статті 56 ПК України, стосовно сплати 10 699,23 грн військового збору, податкове зобов`язання стало узгодженим на наступний день, після закінчення строку оскарження податкового повідомлення рішення (10-й робочий день після 27.04.2021, з урахуванням перенесення святкових днів 01 та 02 травня), тобто 14.05.2021. Той самий день зазначено і в додаткових письмових поясненнях податкового органу від 24.06.2026.

За наведеного, оскільки податкове зобов`язання в частині сплати 10 699,23 грн військового збору набуло статусу узгодженого і стало податковим боргом 14.05.2021, то податковий борг виник поза межами трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (не в період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому підстав для визнання податкового боргу в цій частині безнадійним та його списання на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ немає.

Крім того, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 07 липня 2026 року у cправі № 922/1240/25 акцентував, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

У даному випадку податковий борг в частині 10 699,23 грн військового збору стягнуто з боржниці рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 300/7293/21, що теж є підставою для відмови в клопотанні про визнання його безнадійним та списання.

2) в частині 652,52 грн податкові зобов`язання зі сплати військового збору були самостійно задекларовані ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, за період 2021 року (податкова декларація про майновий стан і доходи за 2021 рік від 03.02.2022 Т.1, а.с. 216-217).

З урахуванням цитованих вище положень пп. 49.18.3 статті 48, п. 54.1, 54.2 статті 54, п. 57.1 статті 57, п. 177.5 ст. 177 ПК України, податкове зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 652,52 грн за період 2021 року є узгодженим з 02 березня 2022 (останній день для подання декларації), мало бути сплачене не пізніше 14 березня 2022 року (12 і 13 березня 2022 року вихідні дні), а отже набуло статусу податкового боргу з 15 березня 2022 року. Оскільки податковий борг в частині сплати 652,52 грн військового збору виник 15 березня 2022 року, тобто поза межами трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (не в період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому підстав для визнання податкового боргу в цій частині безнадійним та його списання на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ немає.

3) в частині 54,83 грн військового збору податкові зобов`язання були самостійно задекларовані ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, за період 2022 року (податкова декларація про майновий стан і доходи за 2022 рік від 07.03.2023 Т.1, а.с. 213-215).

З урахуванням цитованих вище положень пп. 49.18.3 статті 48, п. 54.1, 54.2 статті 54, п. 57.1 статті 57, п. 177.5 ст. 177 ПК України, податкове зобов`язання зі сплати 54,83 грн військового збору за період 2022 року є узгодженим з 02 березня 2023 (останній день для подання декларації), мало бути сплачене не пізніше 13 березня 2023 року (12 березня 2023 року неділя), а отже набуло статусу податкового боргу з 14 березня 2023 року.

Оскільки податковий борг в частині сплати 54,83 грн військового збору за 2022 рік виник 14 березня 2023 року, такий відповідає часовим вимогам трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому може бути визнаний безнадійним та підлягати списанню на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ.

4) в частині 9,00 грн податкові зобов`язання зі сплати військового збору були самостійно задекларовані ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, за період 2023 року (податкова декларація про майновий стан і доходи (уточнююча) за 2023 рік від 28.06.2024 Т.1, а.с. 210-212).

З урахуванням цитованих вище положень пп. 49.18.3 статті 48, п. 50.1 статті 50, п. 54.1, 54.2 статті 54, п. 57.1 статті 57, п. 177.5 ст. 177 ПК України, податкове зобов`язання зі сплати військового збору в сумі 9,00 грн за період 2023 року згідно з уточнюючою податковою декларацією від 28.06.2024 є узгодженим з 28 червня 2024 року (подання уточнюючої податкової декларації), мало бути сплачене не пізніше 28 червня 2024 року (до подання уточнюючої податкової декларації), а отже набуло статусу податкового боргу з 29 червня 2024 року.

Оскільки податковий борг в частині сплати 9,00 грн військового збору за 2023 рік виник 29 червня 2024 року, такий відповідає часовим вимогам трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому може бути визнаний безнадійним та підлягати списанню на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ.

Стосовно грошових вимог у розмірі 158 238,29 грн неустойки (штраф та пеня), то такий податковий борг виник в наступні календарні дати:

1) 28 331,40 грн штрафу за платежем "податок на доходи фізичних осіб" були нараховані контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2021 № 002353/0714 (Т. 1, зворот а.с. 14 а.с. 15).

Як встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 300/7293/21 (додавалось як до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі, так і до заяви Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області з грошовими вимогами до боржника), вказане податкове повідомлення-рішення отримане боржницею 27.04.2021, і не оскаржувалось нею.

З урахуванням цитованих вище п. 57.3 статті 57, пп. 56.17.1. п. 56.17 статті 56 ПК України, стосовно сплати 28 331,40 грн штрафу, податкове зобов`язання стало узгодженим на наступний день, після закінчення строку оскарження податкового повідомлення рішення (10-й робочий день після 27.04.2021, з урахуванням перенесення святкових днів 01 та 02 травня), тобто 14.05.2021. Той самий день зазначено і в додаткових письмових поясненнях податкового органу від 24.06.2026.

За наведеного, оскільки податкове зобов`язання в частині сплати 28 331,40 грн штрафу набуло статусу узгодженого і стало податковим боргом 14.05.2021, то податковий борг виник поза межами трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (не в період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому підстав для визнання податкового боргу в цій частині безнадійним та його списання на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ немає.

Крім того, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 07 липня 2026 року у cправі № 922/1240/25 акцентував, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

У даному випадку податковий борг в частині 28 331,40 грн штрафу стягнуто з боржника рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 300/7293/21, що теж є підставою для відмови в клопотанні про визнання його безнадійним та списання.

2) 2 360,95 грн штрафу за платежем "військовий збір" були нараховані контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2021 № 002359/0714 (Т. 1, зворот а.с. 12 а.с. 13).

Як встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 300/7293/21 (додавалось як до заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі, так і до заяви Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області з грошовими вимогами до боржника), вказане податкове повідомлення-рішення отримане боржницею 27.04.2021, і не оскаржувалось нею.

З урахуванням цитованих вище п. 57.3 статті 57, пп. 56.17.1. п. 56.17 статті 56 ПК України, стосовно сплати 2360,95 грн штрафу, податкове зобов`язання стало узгодженим на наступний день, після закінчення строку оскарження податкового повідомлення рішення (10-й робочий день після 27.04.2021, з урахуванням перенесення святкових днів 01 та 02 травня), тобто 14.05.2021. Той самий день зазначено і в додаткових письмових поясненнях податкового органу від 24.06.2026.

За наведеного, оскільки податкове зобов`язання в частині сплати 2360,95 грн штрафу набуло статусу узгодженого і стало податковим боргом 14.05.2021, то податковий борг виник поза межами трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (не в період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому підстав для визнання податкового боргу в цій частині безнадійним та його списання на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ немає.

Крім того, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 07 липня 2026 року у cправі № 922/1240/25 акцентував, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

У даному випадку податковий борг в частині 2360,95 грн штрафу стягнуто з боржника рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 300/7293/21, що теж є підставою для відмови в клопотанні про визнання його безнадійним та списання.

3) 30 696,07 грн штрафу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями) було визначено вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 № Ф-24742-13У (Т. 1, а.с. 226).

Даною вимогою, відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контролюючий орган визначив заборгованість боржниці зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 139 181,60 грн недоїмки та 30 696,01 грн штрафу.

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, накладення штрафних санкцій за порушення при сплаті цього внеску регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 21 ч. 11 статті 25 даного закону, податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Саме в такому розмірі від суми недоїмки застосовано штраф до боржниці зазначеною вище вимогою.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За наведеного, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не є податком (перелік податків визначено статтею 9 ПК України), а отже штраф за несплату єдиного внеску не відноситься до поняття податкового боргу в розумінні п. 14.1.175 статті 14 ПК України, а тому не може бути визнаний безнадійним та підлягати списанню на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ.

4) Щодо пені в розмірі 10 236,21 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб) та 832,16 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати військового збору), то пеня у зазначеному розмірі самостійно нарахована контролюючим органом. Правовою підставою для нарахування такої пені є положення статей 129-132 ПК України.

Відповідно до п. 129.1.2 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (п. 131.1 статті 131 ПК України).

На суми заниження податкового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов`язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (п. 129.4 ПК України).

Оскільки пеня нараховується за кожний календарний день, то для врахування трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України необхідно визначити період часу за який нарахована пеня.

Згідно з наданими Головними управлінням ДПС в Івано-Франківській області розрахунками (додані до додаткових письмових пояснень від 24.06.2026), дана пеня нарахована за період з 22.02.2019 по 13.05.2021.

Разом з тим, пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України встановлено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Постановою від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України скасував 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, пеня в розмірі 10 236,21 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб) та 832,16 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати військового збору), фактично нарахована за період з 22.02.2019 по 29.02.2020 (з 01.03.2020 почався "карантинний мораторій").

За наведеного, оскільки пеня в розмірі 10 236,21 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб) та 832,16 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати військового збору) нарахована з 22.02.2019 по 29.02.2020, то цей податковий борг виник поза межами трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (не в період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому підстав для визнання податкового боргу в цій частині безнадійним та його списання на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ немає.

Крім того, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 07 липня 2026 року у cправі № 922/1240/25 акцентував, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

У даному випадку податковий борг в розмірі в частині 10 236,21 грн пені (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб) та 832,16 грн пені (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати військового збору) стягнуто з боржника рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 300/7293/21, що теж є підставою для відмови в клопотанні про визнання його безнадійним та списання.

5) Щодо пені в розмірі 79 220,75 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб) та 6560,75 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати військового збору), то пеня у зазначеному розмірі самостійно нарахована контролюючим органом при поданні заяви з грошовими вимогами до боржника. Правовою підставою для нарахування такої пені є положення статей 129-132 ПК України.

Відповідно до п. 129.1.2 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (п. 131.1 статті 131 ПК України).

На суми заниження податкового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов`язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (п. 129.4 ПК України).

Оскільки пеня нараховується за кожний календарний день, то для врахування трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України необхідно визначити період часу за який нарахована пеня.

У зв`язку з цим, суд враховує, що пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України встановлено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Постановою від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України скасував 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, пеня до боржниці не застосовувалась в період з 01.03.2020 по 30.06.2023.

Оскільки вище суд встановив, що за період до 01.03.2020 боржниці нарахована пеня в розмірі 10 236,21 грн (зі сплати податку на доходи фізичних осіб) та в розмірі 832,16 грн (зі сплати сплати військового збору), то інша частина пені: в розмірі 79 220,75 грн (зі сплати податку на доходи фізичних осіб) та 6560,75 грн (зі сплати військового збору), нараховані за період з 01.07.2023 (перший день після скасування карантину) по 27.01.2026 (день, що передував відкриттю провадження у справі про неплатоспроможність.

Те, що пеня, в зазначеній частині, нарахована саме за такий період, підтверджується також і розрахунком пені, який ГУ ДПС в Івано-Франківській області додавало до своєї заяви з грошовими вимогами, а також визнано його представником в судовому засіданні.

Оскільки пеня в розмірі 79 220,75 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб) та 6560,75 грн (нарахована на заниження податкового зобов`язання зі сплати військового збору) нараховані за період з 01.07.2023 по 27.01.2026, то строк її нарахування відповідає часовим вимогам трирічного критерію, встановленого ч. 2 статті 125 ПК України (період з 28.01.2023 по 27.01.2026), а тому податковий борг у вигляді такої пені може бути визнаний безнадійним та підлягати списанню на підставі положень ч. 2 статті 125 КУзПБ.

Суд також враховує, що за змістом п. 14.1.175 ПК України непогашена пеня включається до податкового боргу.

Відтак, разом трирічному критерію, встановленому у ч. 2 статті 125 ПК України щодо можливості визнання безнадійним та списання податкового боргу, відповідає податковий борг у розмірі 756,90 грн податку на доходи фізичних осіб, 63,83 грн військового збору та 85 781,50 пені.

Щодо можливості визнання даного податкового боргу безнадійним та його списання суд також враховує висновки, викладені у постанові від 27.05.2026 у справі №908/1194/24 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду стосовно дослідження обставин майнового стану боржниці, її добросовісності, здійснення керуючим реструктуризацією передбачених законом дій щодо перевірки декларацій і активів боржниці.

У цьому контексті суд встановив, що майно у боржниці відсутнє, що підтверджується: листом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 01.10.2025 ПІ-257/0-963/6-25, листом Державної митної служби України № 54/19-02-01/10/6240 від 02.10.2025, листом Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПЗ/1/6414-25 від 30.09.2025, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 451626135 від 11.11.2025, листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 10/02/19755 від 17.11.2025, листом Регіонального відділення Фонду державного майна України № 926-02-870 від 02.10.2025, листом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 16580/02-1-1/15-25 від 08.10.2025, листом Територіального сервісного центру МВС № 2641 № 31/28/26/179-зі-184-2025 від 30.10.2025, виписками з банківських рахунків боржниці, її деклараціями про майновий стан у справі про неплатоспроможність за 2022-2025 роки.

Виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/7293/21 від 19.04.2022 щодо стягнення з боржниці 197 528,82 грн податкового боргу було відкрите ще 08.06.2022, однак податковий борг у виконавчому провадженні так і не стягнуто.

Виконавче провадження щодо примусового виконання вимоги № Ф-24742-13 У від 15.11.2021 про стягнення недоїмки з єдиного соціального внеску та штрафу (загалом 123 355,13 грн) відкрите 17.05.2024, однак суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з боржниці не стягнуто.

Доходи як боржника, так і членів її сім`ї є незначними, і становлять (до вирахування податків) згідно з наданою ГУ ДПС в Івано-Франківській області інформацією (додаток до листа № 1510/5/09-19-12-01-05 від 04.02.2026): щодо боржниці ОСОБА_1 : за 2023 рік 35 551,24 грн; за 2024 рік 54 742,92 грн, за 2025-2026 відсутні за даними податкового органу; щодо чоловіка боржниці ( ОСОБА_3 ): за 2023 рік 99 701,37 грн; за 2024 рік 94861,19 грн; за 2025 рік 47 650,49 грн.

При цьому в боржниці та її чоловіка на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей.

За даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1/8461-26-Вих від 04.02.2026, відсутні відомості про перетинання боржницею, членами її сім`ї у період з 01.01.2023 по 04.02.2026 державного кордону, лінії розмежування.

Відсутня також інформація про декларування боржницею, членами її сім`ї товарів при переміщенні через митний кордон України (лист Державної митної служби України № 19/19-02-04/8.19/668 від 05.02.2026).

Відсутність у боржниці майна підтверджено і за наслідками перевірки декларацій боржниці керуючим реструктуризацією ОСОБА_4 , що відображено у звіті про результати перевірки декларацій боржника від 10.03.2026 (вх. № 4410/26 від 11.03.2026) та документах, що долучені до звіту.

Чоловікові боржниці належать транспортні засоби Renault Kangoo 2008 року випуску (дата реєстрації 10.09.2014) та Nissan Patrol 2000 року випуску, дата первинної реєстрації - 14.12.2021).

Також членам сім`ї боржниці (чоловікові ОСОБА_3 у частці 1/3, неповнолітній доньці ОСОБА_5 у частці 2/3) належать земельна ділянка площею 0,4503 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 та житловий будинок площею 142,1 кв.м. в с. Микуличин. Дані об`єкти нерухомості набуті ними за договором дарування ще 05.09.2017, тобто задовго до виникнення боргових зобов`язань у ОСОБА_1 .

При цьому члени сім`ї боржниці за загальним правилом не мають обов`язку оплачувати її борги.

За змістом ст. 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Положення ч. 2 статті 125 КУзПБ встановлюють свого роду додаткову пільгу у вигляді списання податкового боргу боржника, яку надав законодавець з метою відновлення платоспроможності фізичної особи та повернення боржника як суб`єкта повноцінного цивільного обороту та правових відносин.

З урахуванням наведеного, майновий стан боржниці (відсутність майна, доходів, тривалий період наявності відкритих виконавчих проваджень, які залишаються не виконаними) свідчить про підставність застосування щодо неї положень ч. 2 статті 125 КУзПБ щодо визнання безнадійним та списання податкового боргу, що виник протягом трьох років.

Щодо виконання боржницею її процесуальних обов`язків у справі та добросовісності, суд відзначає, що ОСОБА_1 належно виконує свої процесуальні обов`язки: бере участь у судових засіданнях, за наслідками ознайомлення зі звітом керуючого реструктуризацією про перевірку декларацій боржника, подала до суду виправлені декларації (клопотання від 18.03.2026).

Крім того, необхідно врахувати, що після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , за рахунок отриманих у борг коштів, погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 72 798,15 грн, що підтверджується квитанціями, доданими до заяви керуючого реструктуризацією від 31.03.2026 про визнання боргу безнадійним.

Погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є умовою для затвердження плану реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність (ч. 1, 3 статті 125 КУзПБ).

При цьому суд не погоджується з позицією Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, що у ОСОБА_1 залишається не сплаченим 10 374,46 грн основного боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску та 20 319,76 грн штрафних санкцій (довідка про борг долучена до додаткових письмових пояснень від 24.06.2026).

Податковий орган не заперечує сплату боржницею після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність 72 800,00 грн, однак зазначає що вказані кошти зараховано ним в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (тобто кошти частково оплачені в рахунок сплати штрафу, що виник раніше, а не в сплату основного боргу (недоїмки), що календарно виникла пізніше).

Суд зазначає, що після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність норми КУзПБ, як спеціальні, мають перевагу над загальними нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Норми КУзПБ, виходячи з принципу конкурсного імунітету забороняють вибіркове, на розсуд боржника чи кредитора, погашення конкурсних вимог окремих кредиторів.

КУзПБ також встановлено і черговість задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність (ст. 133 КУзПБ).

З моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства.

При цьому положення ч. 1, 3 статті 125 КУзПБ встановлюють виняток із загального правила і визначають перелік категорій боргів, що не підлягають реструктуризації, а підлягають погашенню до затвердження судом плану реструктуризації боргів.

До такої категорії відноситься і заборгованість щодо сплати інших обов`язкових платежів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відтак ОСОБА_1 в повному обсязі погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців) у сумі 72 798,15 грн, котра була визнана судом в ухвалі суду від 18.03.2026, а Головне управління ДПС в Івано-Франківській області неправомірно зарахувало частину сплачених коштів в погашення штрафної санкції за порушення строків сплати єдиного внеску, а не в суму основного боргу зі сплати єдиного внеску.

Суд враховує також і висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 02.06.2026 по справі № 924/502/25, що за правовою природою виникнення, недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є простроченою заборгованістю боржника, а штрафні санкції є різновидом відповідальності за порушення строків сплати заборгованості (недоїмки). Отже, незважаючи на єдиний порядок їх стягнення відповідно до законодавства про соціальне страхування (у правовідносинах, не обтяжених процедурами неплатоспроможності), вони мають різну правову природу виникнення, і у зв`язку з цим черговість їх обліку в реєстрі вимог кредиторів є різною, що впливає на особливості задоволення таких вимог у процедурах банкрутства.

Отже, ОСОБА_1 задля реструктуризації боргів, зокрема сплачено борг по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 72 798,15 грн, вона добросовісно виконує свої процесуальні обов`язки у справі, її поведінка свідчить про дійсне прагнення до реструктуризації наявних боргових зобов`язань.

Щодо виконання керуючим реструктуризацією передбачених законом дій щодо перевірки декларацій і активів боржника, то як вище зазначив суд, керуючий реструктуризацією ОСОБА_4 провів перевірку декларацій боржника, склав за наслідками перевірки відповідний звіт від 10.03.2026 (вх. № 4410/26 від 11.03.2026).

Звіт також включає в себе інформацію про вжиті арбітражним керуючим заходи щодо виявлення майна боржника, результати таких дій у тому, що у боржника відсутнє майно, тобто у звіті викладено відомості про результати інвентаризації майна боржника.

Викладені у звіті відомості підтверджені додатками до звіту (листи-відповіді органів та установ, що ведуть облік та реєстрацію майна тощо). Такі відповідають наведеним вище обставинам майнового стану боржника та членів її сім`ї, про які зазначив суд, та наявним в матеріалах справи доказам. На усунення виявлених керуючим реструктуризацією недоліків поданих декларацій (щодо розбіжностей в розмірі доходу у деклараціях за 2023-2024 роки), ОСОБА_1 подала до суду виправлені декларації про майновий стан.

При цьому звіт про результати перевірки декларацій боржника був предметом розгляду на зборах кредиторів ОСОБА_1 (протокол від 31.03.2026). За наслідками розгляду звіту кредитори вирішили схвалити звіт керуючого реструктуризацією Фатули Т.В. про результати перевірки декларацій про майновий стан ОСОБА_1 за 2023-2025 роки. За змістом протоколу зборів, у кредиторів зауваження до звіту про результати перевірки декларацій боржника відсутні.

Отже, боржник вчиняє дії для досягнення компромісу з кредиторами шляхом реструктуризації його боргів, погасив заборгованість із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, доказів вчинення боржником дій, які б вказували на недобросовісність боржника, в межах справи про неплатоспроможність, суд не встановив, обов`язки щодо перевірки декларацій боржника, з`ясування його майнового стану керуючим реструктуризацією виконані.

За наведеного, враховуючи що поняттю податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, вжитому у ч. 2 статті 125 КУзПБ, відповідає податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 756,90 грн податку на доходи фізичних осіб, 63,83 грн військового збору та 85 781,50 пені, суд дійшов висновку про визнання безнадійним та списання податкового боргу ОСОБА_1 у цій частині.

В іншій частині суд відмовляє в задоволенні заяви з підстав, що частина боргу (штраф за порушення при сплаті єдиного соціального внеску) не є податковим боргом, а інша частина боргу, який хоча і є податковим боргом, однак такий виник поза межами "трирічного критерію", встановленого ч. 2 статті 125 КУзПБ, а крім того такий стягнуто рішенням суду, а за останніми висновками Верховного Суду (постанова від 07 липня 2026 року у cправі № 922/1240/25) такий борг не може вважатись безнадійним.

Щодо покликань керуючого реструктуризацією на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 07.09.2023 у справі № 910/929/21 (п. 47-48) та від 13.06.2023 у справі № 907/76/22 (п. 31) в аргументацію підстав визнання безнадійним та списання усього податкового боргу ОСОБА_1 , то суд зазначає, що такі доводи не відповідають висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: від 27 травня 2026 року у cправі № 908/1194/24 щодо визначення та застосування трирічного критерію, які суд цитував вище.

Крім того, такі доводи не відповідають також і висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 липня 2026 року у cправі № 922/1240/25, що за наявності судового рішення про стягнення податкового боргу такий не може вважатися безнадійним. У даній справі уся частина податкового боргу ОСОБА_1 (в який не включається штраф з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), яка не відповідає трирічному критерію, була стягнута з боржниці рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 по справі № 300/7293/21.

При цьому слід відзначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

У зв`язку з тим, що судом вирішувалась заява про визнання безнадійним та списання податкового боргу, у боржниці та керуючого реструктуризацією були об`єктивні перешкоди для завершення складання плану реструктуризації боргів, оскільки не було остаточно визначено склад та розмір боргів, котрі потрібно реструктуризувати.

На даний час до суду не подано план реструктуризації боргів боржника та рішення кредиторів за наслідками його розгляду.

Відповідно до ч. 2 статті 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Оскільки процедура реструктуризації боргів є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом, який спрямований на відновлення платоспроможності боржника та пошук компромісу з кредиторами, є можливість реструктуризації боргів ОСОБА_1 , однак план реструктуризації боргів суду не подано, то суд оголошує перерву в засіданні суду, призначеному для розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження до 09.09.2026, і зобов`язує керуючого реструктуризацією боржника до 07.09.2026 розробити план реструктуризації боргів, подати його на розгляд кредиторів, і за наслідками такого розгляду подати суду план реструктуризації боргів з протоколом зборів кредиторів.

Повний текст ухвали складено 31.07.2026.

Керуючись статтями 113, 123, 124, 125 Кодексу України з процедур банкрутства, статями 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

заяву керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Фатули Т.В. від 31.03.2026 (вх. № 5885/26 від 31.03.2026) про визнання податкового боргу безнадійним та його списання задовольнити частково.

Визнати безнадійним та таким, що підлягає списанню, податковий борг фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) перед Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 20; код ЄДРПОУ: 43968084) в загальному розмірі 86 602,23 грн в тому числі: 756,90 грн податку на доходи фізичних осіб, 63,83 грн військового збору та 85 781,50 пені, нарахованої на борг минулих періодів.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Оголосити перерву в засіданні суду, призначеному для розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, до 11:45 год., 09.09.2026.

Судове засідання продовжиться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 4.

Зобов`язати керуючого реструктуризацією боржника ОСОБА_4 у строк не пізніше 07.09.2026: розробити спільно з боржником план реструктуризації боргів боржника; скликати та провести збори кредиторів боржника, на яких розглянути такий план; копію плану разом з копією протоколу зборів кредиторів, щодо його розгляду, подати суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 31.07.2026, та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Суддя І.Є. Горпинюк