Рішення № 138645199, 27.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026м. ДніпроСправа № 904/3260/26Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Губи К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» м. Коростень

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» м. Дніпро

про стягнення суми боргу у розмірі 367255грн92коп, 3% річних у розмірі 15122грн89коп., інфляційних втрат у розмірі 43665грн89коп.

представники:

від позивача: Березка Р.М. - діє на підставі ордеру АІ №2254142 від 10.07.2026, адвокат

від відповідача: Бузівська Н.М. - діє на підставі довіреності №25/8/18 від 18.08.2025, адвокат

СУТЬ СПОРУ: Товариство з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 367255грн92коп, 3% річних у розмірі 15122грн89коп., інфляційних втрат у розмірі 43665грн89коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язання з відшкодування витрат зі сплати залізничного тарифу на підставі договору про відшкодування витрат від 20.11.2024 №20-11/24.

Позивач вказав, що за період з 26.11.2024 по 28.11.2024 сплатив залізничний тариф з доставки товару ТОВ «Юні Стоун Плент» на загальну суму 367255грн92коп. відповідно до наступних залізничних накладних: №34491183 від 26.11.2024 на суму 2310грн50коп, без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 2772грн60коп; №34488650 від 26.11.2024 на суму 23924грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 28708грн80коп; №34488643 від 26.11.2024 на суму 23631грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 28357грн20коп; №34488395 від 26.11.2024 на суму 42850грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ - 51420грн.; №34487637 від 26.11.2024 на суму 47684грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 57220грн80коп; №34487645 від 26.11.2024 на суму 4793грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 5751грн60коп; №34487652 від 26.11.2024 на суму 4793грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 5751грн60коп; №34488783 від 26.11.2024 на суму 73008грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 87609грн60коп; №34504696 від 27.11.2024 на суму 2310грн50коп. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 2772грн60коп; №34519785 від 28.11.2024 на суму 5716грн20коп. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 6859грн44коп; №34520197 від 28.11.2024 на суму 55428грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 66513грн60коп; №34519769 від 28.11.2024 на суму 8166грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 9799грн20коп; №34519751 від 28.11.2024 на суму 7349грн40коп. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 8819грн28коп; №34519777 від 28.11.2024 на суму 4083грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 4899грн60коп.

Позивач пояснив, що у залізничних накладних розмір сплаченого тарифу зазначається без урахування ПДВ. Розмір тарифу (за кожною залізничною накладною у відповідні дати) з урахування ПДВ вказаний у переліках №20241126 від 26.11.2024, №20241127 від 27.11.2024, №20241128 від 28.11.2024 Філії Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень АТ «Укрзалізниця».

Позивач послався на пункт 3.3 договору про відшкодування витрат від 20.11.2024 №20-11/24 та зазначив, що відповідач мав відшкодувати сплачені позивачем суми протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату. За розрахунками позивача сума боргу дорівнює 367255грн92коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати послуг позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у загальному розмірі 15122грн89коп. за загальний період 16.01.2025-31.05.2026 та інфляційні втрати у розмірі 43665грн89коп. за загальний період з лютого 2025 року по квітень 2026 року.

Позивач просив суд справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 суд залишив позов без руху та запропонував позивачу усунути недоліки.

На адресу суду 08.06.2026 надійшла сформована у системі «Електронний суд» заява позивача від 08.06.2026 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 суд прийняв позов до розгляду, визнав справу малозначною, задовольнив клопотання позивача та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику(повідомлення) сторін.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд роз`яснив відповідачу, що відповідно до ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, він має право надати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 10.06.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 10.06.2026 о 20:35год.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином ухвала суду від 10.06.2026 вважається врученою відповідачу 11.06.2026, відповідач мав право подати відзив до суду у строк до 26.06.2026включно.

На адресу суду 24.06.2026 надійшло сформоване у системі «Електронний суд» клопотання відповідача від 24.06.2026 про:

- відкладення розгляду справи №904/3260/26 для ознайомлення представником відповідача Бузівської .М. з матеріалами справи №904/3260/26, з метою подання до суду відзиву на позов та відповідні доказі у справі №904/3260/26, а також клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- встановлення представнику відповідача Бузівської Н.М. додаткового строку для надання відзиву на позовну заяву у справі №904/3260/26, надавши відповідачу достатньо часу для надання відзиву на позовну заяву та доказів у справі №904/3260/26;

- здійснення подальшого розгляду справи №904/3260/26 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На адресу суду 24.06.2026 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» заперечення позивача від 24.06.2026 на клопотання відповідача.

Позивач просив відмовити у задоволенні клопотання адвоката Бузівської Наталії Миколаївни 24.06.2026 щодо відкладення розгляду справи №904/3260/26 для ознайомлення представником з матеріалами справи, встановлення додаткового строку для надання відзиву та доказів, здійснення подальшого розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 суд:

- задовольнив клопотання відповідача від 24.06.2026 про надання додаткового часу для надання відзиву та продовжив строк надання відзиву до 08.07.2026 включно;

- задовольнив клопотання відповідача від 24.06.2026 та призначив судове засідання на 21.07.2026 об 11:00год.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026, від 16.07.2026 суд задовольнив клопотання представників позивача та відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На адресу суду 20.07.2026 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» пояснення відповідача від 20.07.2026 разом з документами.

Відповідач просив суд:

- відмовити у повному обсязі у задоволені позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» про стягнення суми боргу у розмірі 367255грн92коп, 3% річних у розмірі 15122грн89коп, інфляційних втрат у розмірі 43665грн89коп.;

- у разі якщо суд не погодиться із доводами відповідача, зменшити розмір 3% річних та інфляційну суму до 5% від заявленої (враховуючи повне зупинення господарської діяльності);

- надати відповідачу відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців.

Відповідач пояснив, що на рахунку №446 від 31.12.2024 на оплату (відшкодування витрат зі сплати залізничного тарифу) у розмірі 367255грн92коп. міститься напис про отримання рахунку 31.12.2024 начальником відділу залізничних перевезень ТОВ «Юні Стоун Плент» Тузинський А.В. та підпис, але відсутня печатка підприємства відповідача.

Відповідач зазначив про відсутність у матеріалах справи документів на підтвердження повноважень Тузинського А.В. здійснювати дії від імені відповідача (зокрема, отримувати рахунок). Договір від 20.11.2024 №20-11/24 підписаний директором ТОВ «Юні Стоун Плент», тому здійснювати виконання договору можливо виключно він. Наданий позивачем доказ не може бути належним доказом у справі, що встановлює обов`язок відповідача здійснювати сплату позивачу на підставі п. 3.3 договору.

Відповідач стверджував про відсутність порушення договору, оскільки позивач не довів вручення відповідачу рахунку №446 від 31.12.2024 на оплату (відшкодування витрат зі сплати залізничного тарифу) у розмірі 367255грн92коп.

Відповідач повідомив, що станом на момент подання пояснень підприємство перебуває у скрутному матеріальному стані - всі активи, майно, корпоративні права та статутний капітал у вигляді грошових коштів відповідача, на які накладений арешт, передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Підприємство не здійснює господарську діяльність, за результатами якої він міг би отримати прибуток та розрахуватися з контрагентом (позивачем). Відповідач кожен день несе дуже великі збитки, викликані нездійсненням господарської діяльності.

Відповідач вказав, що з огляду на - господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання і ступінь його вини, відсутність у матеріалах справи доказів несення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд може зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 5% від заявленої суми. Зазначений позивачем розмір 3% річних та інфляційних витрати не може бути джерелом збагачення позивача, в той час, як відповідач з 01.04.2025 та по теперішній час не здійснює господарську діяльність, на рахунках відповідача « 0» і кожна гривна стягнута з нього буде для нього дуже великим фінансовим навантажуванням.

На адресу суду 20.07.2026 надійшла сформована у системі «Електронний суд» заява відповідача від 20.07.2026 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Національне агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідач вказав, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 03.07.2025 у справі №757/31573/25- к пр. 1-кс-27521/25 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління для передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» майно ТОВ «Юні Стоун Плент», що визнане речовим доказом та арештоване судом.

Відповідач стверджував, що рішення суду може вплинути на права або обов`язки Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. У разі доведення обґрунтованості позовних вимог позивачем, саме до повноважень Управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, належить вирішення питання щодо оплати на користь позивача грошових коштів за зобов`язаннями ТОВ «Юні Стоун Плент» у цій справі.

Відповідач також зазначив, що у разі задоволення позову та відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду, зазначені кошти будуть стягуватися за рахунок майна ТОВ «Юні Стоун Плент», на яке було накладено арешт й визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, та яке передане в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

На адресу суду 21.07.2026 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» додаткові пояснення позивача від 21.07.2026.

Позивач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення та задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.

Позивач повідомив, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 17.12.2025 року у справі №757/62534/25-к скасовано застосований ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2025 у справі №757/8706/25-к, від 05.03.2025 у справі №757/8718/25-к, від 05.03.2025 у справі №757/8745/25-к та від 03.07.2025 у справі 757/31573/25-к порядок збереження речових доказів, що були передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022. Крім того ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2026 у справі №757/36036/26-к скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 24.11.2025 у справі №757/57927/25-к, від 02.01.2026 у справі №757/13/26-к в частині заборони користування. Скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2024 у справі №757/53875/24-к, від 16.11.2024 у справі №757/53867/24-к, від 16.11.2024 у справі №757/53872/24-к, від 06.12.2024 у справі №757/54838/24-к, від 28.01.2025 у справі №757/60061/24-к, від 20.04.2026 у справі №757/16607/26-к. Скасовано застосований ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.01.2026 у справі №757/13/26-к, від 20.04.2026 у справі №757/12178/26-к, від 20.04.2026 у справі 757/16604/26-к, від 20.04.2026 у справі 757/16607/26-к, порядок збереження речових доказів та передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у кримінальному провадженні №42022000000000455 від 14.04.2022.

На думку позивача, є безпідставним клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Позивач вказав, що на акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №3080 від 31.12.2024 після підпису директора ТОВ "Юні Стоун Плент" Костири Л.П. також наявний підпис Тузинського А.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання від 21.07.2026, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 27.07.2026.

На адресу суду 23.07.2026 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» пояснення відповідача від 23.07.2026 щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Національне агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідач на підтвердження обставин, зазначених у поясненнях, надав ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №757/38882/26-к про накладення арешту на майно ТОВ «Юні Стоун Плент» та передачу його Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

На адресу суду 24.07.2026 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» додаткові пояснення позивача від 24.07.2026.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача про залучення третьої особи оскільки перебування окремо визначеного майна ТОВ «Юні Стоун Плент» в управлінні АРМА, не змінює титулу власності, не впливає на інтереси цього органу та не перетворює дані активи на державну власність. Твердження відповідача щодо повноважень АРМА вирішувати питання оплати на користь позивача грошових коштів за зобов`язаннями ТОВ «Юні Стоун Плент» у цій справі не ґрунтується на нормах законодавства.

Позивач зазначив, що відповідач не надав достовірні докази того, що в управління АРМА переданий весь обсяг активів підприємства, оскільки передано було лише речові докази у кримінальному провадженні №42022000000000455 за певним переліком (корпоративні права, певне рухоме та нерухоме майно), з чого неможливо встановити чи дійсно це всі активи підприємства.

Позивач послався на ст. 96 Цивільного кодексу України та вказав, що саме ТОВ «Юні Стоун Плент» несе відповідальність за своїми зобов`язаннями.

Розглянувши заяву відповідача від 20.07.2026 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Національне агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», агентство є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» встановлено, що управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Водночас, управління активами не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності, передбаченому статтями 316 та 317 Цивільного кодексу України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.05.2025 у справі №903/421/24.

Наявність однакових правомочностей не дозволяє ототожнювати зазначені правові інститути, оскільки право власності - це інститут приватного права, у межах якого особа має повне, самостійне і незалежне право розпоряджатися майном у власних інтересах, а право довірчої власності (управління майном) - також належить до приватноправової сфери, але передбачає фідуціарний характер відносин: управитель володіє, користується і розпоряджається майном не для себе, а в інтересах іншої особи, тобто установника управління. Натомість управління активами відповідно до Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є правовим механізмом, що застосовується у кримінальному провадженні та у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.05.2025 у справі №903/421/24 виснувала, що управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості (діє до моменту скасування арешту або завершення провадження) та цільового характеру (служить для збереження майна). При цьому управитель відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Власник активу зберігає право власності навіть у випадку передачі майна в управління АРМА. Управління не змінює титулу власності - воно лише обмежує реалізацію окремих правомочностей, як-от користування чи розпорядження, і лише на час дії арешту. Це узгоджується зі статтею 41 Конституції України та статтею 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини, які гарантують непорушність права власності та передбачають, що позбавлення цього права можливе лише за законом, в інтересах суспільства та з дотриманням принципу пропорційності.

Чітке розмежування між правом власності та управлінням майном у межах Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є необхідною умовою дотримання конституційного принципу недоторканності власності та забезпечення балансу між публічним інтересом і захистом прав особи. Це також узгоджується з положеннями ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини щодо втручання у мирне володіння майном.

Отже, управління активами, переданими відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України та положень Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності, передбаченому ст. ст. 316 та 317 Цивільного кодексу України.

Суд зауважує, що наявність судового спору у цій справі та його вирішення, жодним чином не обмежує і не спростовує як чинність обмежень, встановлених ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15.07.2026 у справі №757/38882/26-к, так і повноважень Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, обумовлених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Предметом позову є вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» про стягнення суми боргу за договором про відшкодування витрат від 20.11.2024 №20-11/24. Спірні правовідносини у даній справі виникли виключно між Товариством з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» щодо порушенням відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат від 20.11.2024 №20-11/24 в частині своєчасного і повного відшкодування витрат зі сплати залізничного тарифу, і ухвалення рішення у даній справі встановлює виключно правову визначеність у даних правовідносинах.

Товариство з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» не є кредитором установника управління (Національного агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів).

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача від 20.07.2026 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Національне агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 суд задовольнив клопотання відповідача від 24.06.2026 про надання додаткового часу для надання відзиву та продовжив строк надання відзиву до 08.07.2026 включно.

Відповідач надав до суду 20.07.2026 пояснення та долучив до пояснень документи довідку від 03.11.2025 вих№6025496/0000121 про залишок грошових коштів на рахунку; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №757/8748/25-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №757/8748/25-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №757/60048/24-к; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.03.2025 у справі №906/396/25; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06.12.2024 у справі №757/54853/24-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №757/60057/24-к; ухвалу Київського апеляційного суду від 24.12.2024 у справі №757/53858/24-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2024 у справі №757/53858/24-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №757/6047/25-к; наказ від 01.04.2025 №25/4/1-К про призупинення дії трудових договорів та тимчасове зупинення діяльності підприємства.

Перелічені докази відповідач надав до суду поза межами встановленого процесуального строку.

Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач не обґрунтував неможливість надання перелічених документів у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, суд не приймає до розгляду докази: довідку від 03.11.2025 вих№6025496/0000121 про залишок грошових коштів на рахунку; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №757/8748/25-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №757/8748/25-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №757/60048/24-к; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.03.2025 у справі №906/396/25; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06.12.2024 у справі №757/54853/24-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №757/60057/24-к; ухвалу Київського апеляційного суду від 24.12.2024 у справі №757/53858/24-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2024 у справі №757/53858/24-к; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №757/6047/25-к; наказ від 01.04.2025 №25/4/1-К про призупинення дії трудових договорів та тимчасове зупинення діяльності підприємства.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін під час розгляду справи, суд установив таке.

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» (далі сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» (далі сторона 2) укладений договір від 20.11.2024 №20-11/24 про відшкодування витрат (далі договір від 20.11.2024).

Позивач вказав, що з метою виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» зобов`язань щодо поставки продукції відповідач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» з проханням оплатити за них залізничний тариф у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» не мало можливості сплатити самостійно залізничний тариф через арешт банківських рахунків на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/53858/24-к від 16.11.2024.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору від 20.11.2024 сторона 2 відшкодовує стороні 1 понесені нею витрати, пов`язані з виконанням стороною 1 функцій відправника товару сторони 2 залізничним рухомим складом, що включає в себе, зокрема, але не виключно, витрати по сплаті залізничного тарифу, понесені стороною 1 внаслідок здійснення відправлення товарів сторони 2.

Відшкодування витрат, понесених стороною 1, проводиться стороною 2 в порядку та строки, визначені п.3 договору.

Сторони стверджують, що підписання договору та його подальше виконання не порушує цілей їх господарської діяльності, не обмежує прав та інтересів третіх осіб та спрямоване на дотримання діючого законодавства.

Пунктами 2.1, 2.2 договору від 20.11.2024 передбачено, що сторона 1 має право вимагати перерахування стороною 2 коштів за понесені нею фактичні витрати, пов`язані з оплатою залізничного тарифу та інших понесених витрат, в порядку, визначеному договором.

Сторона 1 зобов`язана подавати стороні 2 відповідні акти надання послуг з зазначенням розміру відшкодування залізничного тарифу, які, в свою чергу, підлягають підписанню сторонами договору.

Пунктами 3.1 - 3.4 договору від 20.11.2024 визначено, що сторона 2 здійснює оплату витрат, пов`язаних з відшкодування витрат на оплату залізничного тарифу згідно поданих стороною 1 рахунків.

Сторони домовилися визначати розмір витрат, виходячи з розміру фактично оплаченого залізничного тарифу стороною 1.

Термін оплати протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату.

Сторона 2 вносить плату за відшкодування витрат у безготівковій формі на розрахунковий рахунок сторони 1, зазначений в договорі.

Згідно з п. 5.1 договору від 20.11.2024 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Позивач за період з 26.11.2024 по 28.11.2024 сплатив залізничний тариф з доставки товару ТОВ «Юні Стоун Плент» відповідно до наступних залізничних накладних: №34491183 від 26.11.2024 на суму 2310грн50коп, без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 2772грн60коп; №34488650 від 26.11.2024 на суму 23924грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 28708грн80коп; №34488643 від 26.11.2024 на суму 23631грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 28357грн20коп; №34488395 від 26.11.2024 на суму 42850грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ - 51420грн.; №34487637 від 26.11.2024 на суму 47684грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 57220грн80коп; №34487645 від 26.11.2024 на суму 4793грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 5751грн60коп; №34487652 від 26.11.2024 на суму 4793грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 5751грн60коп; №34488783 від 26.11.2024 на суму 73008грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 87609грн60коп; №34504696 від 27.11.2024 на суму 2310грн50коп. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 2772грн60коп; №34519785 від 28.11.2024 на суму 5716грн20коп. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 6859грн44коп; №34520197 від 28.11.2024 на суму 55428грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 66513грн60коп; №34519769 від 28.11.2024 на суму 8166грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 9799грн20коп; №34519751 від 28.11.2024 на суму 7349грн40коп. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 8819грн28коп; №34519777 від 28.11.2024 на суму 4083грн. без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ 4899грн60коп.

У переліках №20241126 від 26.11.2024, №20241127 від 27.11.2024, №20241128 від 28.11.2024 Філії Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень АТ «Укрзалізниця» зазначений розмір тарифу (за кожною залізничною накладною у відповідні дати) з урахуванням ПДВ. Загальна сума фактично оплаченого позивачем залізничного тарифу дорівнює 367255грн92коп.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2024 №3080, підписаним сторонами, виконавцем проведені, а замовником прийняті послуги з організації перевезення вантажів на загальну суму 367255грн92коп.

Рахунок на оплату від 31.12.2024 №446 на суму 367255грн92коп. відповідач отримав 31.12.2024. На цьому рахунку наявний напис «Отримано 31.12.2024р. Начальник відділу залізничних перевезень ТОВ «Юні Стоун Плент» Тузинський А.В.» та проставлений підпис.

Враховуючи пункт 3.3 договору від 20.11.2024 та те, що на момент настання зобов`язання відповідача по оплаті витрат скасовано поняття «банківський день», то відповідач повинен був сплатити рахунок на оплату від 31.12.2024 №446 на суму 367255грнг92коп. до 10.01.2025 включно.

Посилання відповідача на те, що начальник відділу залізничних перевезень ТОВ «Юні Стоун Плент» Тузинський А.В., не мав повноважень на отримання рахунків на оплату, спростовується підписом Тузинського А.В. у графі 55 залізничних накладних та акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №3080 від 31.12.2024.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на пункт 3.3 договору від 2011.2024 витрати мали буті сплачені до 10.01.2025 включно.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у загальному розмірі 367255грнг92коп, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині та їх задоволення.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 15122грн89коп. за загальний період 16.01.2025-31.05.2026 та інфляційні втрати у розмірі 43665грн89коп. за загальний період з лютого 2025 року по квітень 2026 року.

Суд перевірив складений позивачем розрахунки 3% річних. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 43665грн89коп. підлягають задоволенню.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційної складової, розрахунок виконаний з дотриманням вимог чинного законодавства та є арифметично правильним. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 43665грн89коп. підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру сум 3% річних та інфляційної складової, суд зазначає таке.

При визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, суд обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року №519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 24.01.2024 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі №902/43/24.

Відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилався на те, що:

- знаходиться у скрутному матеріальному становищі, всі активи, майно, корпоративні права та статутний капітал у вигляді грошових коштів відповідача, на які у свою чергу накладено арешт, передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

- відповідач на сьогоднішній день не здійснює взагалі господарську діяльність, в результаті якої він міг би отримати прибуток та міг би розрахуватися з контрагентом (позивачем).

Позивач заперечував проти задоволення цього клопотання та надання відстрочення виконання рішення на будь-який строк.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Аналогічний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження існування виключних обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан, за змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки обов`язковість судових рішень, яка передбачена п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Крім того відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього можливості виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3260/26 з умовою відстрочення його виконання на 6 місяців.

Враховуючи вищевикладені обставини у сукупності, відсутність виняткових випадків, які мали б своїм наслідком відстрочення виконання судового рішення, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на 6 місяців.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Даний позов був сформований в системі Електронний суд, тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.

Належний розмір судового збору становитиме 5112грн54коп. (426044грн70коп. х 1,5%) х 0,8)). Розмір надлишково сплаченого судового збору дорівнює 765грнг88коп. (5878грн42коп. 5112грн54коп.).

Відповідно до пункту частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Клопотання позивача про повернення надлишково сплаченого судового збору на адресу суду не надходило.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 5112грн54коп.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 6, 13, 20, 41, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 80, 86, 91, 120, 129, 178, 237, 238, 240, 241, 242, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» про стягнення суми боргу у розмірі 367255грн92коп, 3% річних у розмірі 15122грн89коп., інфляційних втрат у розмірі 43665грн89коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» (Ідентифікаційний код 45234489; місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Журналістів, будинок 9Д) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» (Ідентифікаційний код 01374567; місцезнаходження: 11502, Житомирська область, місто Коростень, вул. Каштанова, будинок 3) суму боргу у розмірі 367255грн92коп, 3% річних у розмірі 15122грн89коп., інфляційні втрати у розмірі 43665грн89коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5112грн54коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 27.07.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошене скорочене рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 31.07.2026.

Суддя Р.Г. Новікова