Рішення № 138635144, 29.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2026 року Справа № 280/5189/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області (70545, Україна, Пологівський р-н. Запорізька обл., с. Преображенка, вул. Преображенська, буд. 3, ЄДРПОУ 26403862) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області (далі відповідач), відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведені реєстраційних дій від 06 травня 2026 року №84672139, яке прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Скляровим Максимом Олександровичем Виконавчим комітетом Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області;

- зобов`язати Виконавчий комітет Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області провести реєстраційні дії та зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: житловий будинок, загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м., зазначений в плані літерою «А», та приналежні до нього господарчі та побутові споруди: сіни - а; сарай - Б; погріб П/г.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником нерухомого майна, а саме житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Вказує, що звернувшись до Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області із заявою щодо державної реєстрації прав на вказане нерухоме майно позивач отримав рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Позивач вважає рішення про відмову в проведені реєстраційних дій від 06 травня 2026 року №84672139, яке прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Скляровим Максимом Олександровичем є протиправним, оскільки поданий позивачем пакет документів підтверджує наявність у нього права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: житловий будинок, загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м., зазначений в плані літерою «А», та приналежні до нього господарчі та побутові споруди: сіни - а; сарай - Б; погріб П/г. У зв`язку із вказаним, позовну заяву просить задовольнити.

Ухвалою судді від 01 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання. Також, вказаною ухвалою судді від відповідач витребувано докази по справі.

10 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, а також витребувані ухвалою судді від 01 червня 2026 року документи. Відповідач не визнає позов повністю та зазначає, що під час вивчення поданих разом із заявою про вчинення реєстраційних дій документів державним реєстратором було встановлено ряд невідповідностей у них, які в подальшому і стали підставою для прийняття рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, а саме: 1. в наданому заявником договорі дарування від 28 серпня 2001 року на підтвердження факту набуття права власності на житловий будинок, зазначено, що він розташований за адресою: АДРЕСА_3 , що створює суперечності об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , яка вказана в технічному паспорті від 29 квітня 2026 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 ; 2. відсутність вулиці «Пісочної» в Словнику адміністративно-територіального устрою України та Словнику вулиць населених пунктів та вулиць іменованих об`єктів які є обов`язковими довідковими базами даних у державних реєстрах (зокрема, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), які містять стандартизовані назви всіх вулиць, провулків, площ та інших об`єктів кожного населеного пункту України; 3. відсутність в відомостях державних реєстрів та інформаційних системах інформації щодо перейменування вулиці «Пісочної» на вулицю «Піщану». Додані до позовної заяви, матеріали про перейменування вулиці «Пісочної» на «Піщану» не підтверджують вказані зміни, оскільки основним і єдиним офіційним документом, який підтверджує перейменування, є рішення відповідної місцевої ради (міської, селищної чи сільської). Звертає увагу суду на те, що державний реєстратор не має повноважень змінювати зміст, коригувати текст чи анулювати правовстановлювальні документи на нерухомість (договори, свідоцтва, акти), оскільки це офіційні папери, видані іншими суб`єктами (нотаріусами, органами приватизації тощо). Діяльність реєстратора суворо регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Якщо державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій з об`єктом нерухомого майна подано правовстановлювальний документ (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, договір та т.п.) з явними помилками (неправильною адресою, невірною площею або розбіжностями у прізвищах чи т.п.), реєстратор зобов`язаний відмовити у проведенні реєстраційних дій. Виправлення помилок у правовстановлювальних документах на нерухомість є компетенцією того органу чи нотаріуса, який видав документ, а в разі якщо установа, що видала документ, ліквідована, відмовляється виправляти помилку, або змінюється склад майна питання вирішується судом у позовному провадженні про визнання права власності чи в окремому провадженні про встановлення факту належності правовстановлювального документа. З огляду на вказане, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області з питання проведення державної реєстрації речових прав на майно - житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , про що в Державному реєстрі речових прав була сформована відповідна заява за індексним номером 72822295.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в проведенні реєстраційних дій від 06 травня 2026 року №84672139 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку з тим, що за результатом проведених пошуків відомостей за адресою об`єкта нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 встановлено відсутність відомостей в них про об`єкт нерухомого майна, а відомості щодо перейменування вулиці Пісочної на вулицю Піщану в державних реєстрах та інформаційних системах відсутні. Тому поданий заявником технічним паспортом, серія та номер: Т101:9915-5843-2679-7142, дата документа: 29 квітня 2026 року, видавник: ЄДЕССБ на об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 створює суперечності з договором дарування від 28 серпня 2001 року, посвідченого Студенцовим О.В., державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області та зареєстрованого в реєстрі за №1489, де вказано, що житловий будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки не підтверджує виникнення права власності у заявника на житловий будинок, що розташований за адресою, яка ним вказана в заяві про державну реєстрацію №72822295 від 30 квітня 2026 року.

Вважаючи вищезазначене рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій протиправним позивач звернуся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Статтею 41 Конституції України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини 1 статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що суспільні відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень унормовані, насамперед, приписами Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та деталізовані нормами Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок №1127, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) і Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (далі Порядок № 1141, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Так, за визначенням пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі за текстом - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У розумінні пункту 2 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження

Згідно частини 1 статті 12 Закону №1952-IV Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

За приписами частини 1 статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

У силу спеціального застереження частини 3 статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Як то указано у частині 4 статті 3 Закону №1952-IV, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 312 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону №1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності, а частина 1 статті 5 Закону №1952-IV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Положення частини 3 статті 10 Закону №1952-IV присвячені визначенню обсягу та змісту повноважень державного реєстратора (а саме: згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України Про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу; згідно з пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; згідно з пунктом 3 частини 3 статті 10 згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Тож, положення статті 10 Закону №1952-IV об`єктивно не можуть бути кваліфіковані у якості правової підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відмови у проведенні реєстраційної дії.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав .

За правилами частини 1 статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з частини 2 статті 18 Закону №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У силу сформульованого законодавцем у частині 8 статті 18 Закону №1952-IV застереження державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

За правилами частини 1 статті 22 Закону №1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 1 та пункту 14 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно частини 5 статті 23 Закону №1952-IV у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV підставою для відмови у державній реєстрації прав викладені законодавцем у положеннях де указано, що рішення про відмову в державній реєстрації прав приймається у разі коли подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Проаналізувавши положення викладених вище норм права, суд доходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про вчинення реєстраційних дій позивачем надано наступні документи: договір дарування від 28 серпня 2001 року, посвідчений ОСОБА_2 , державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області та зареєстрованого в реєстрі за №2005 з прикріпленим до нього реєстраційним посвідченням та технічний паспорт від 29 квітня 2026 року за реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності: TI01:9915-5843-2679-7142.

Згідно договору дарування від 28 серпня 2001 року, посвідченого Студенцовим О.В., державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області та зареєстрованого в реєстрі за №1489, ОСОБА_1 подаровано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

В той же час, згідно доданого позивачем до заяви про проведення реєстраційних дій від 30 квітня 2026 року технічного паспорту, серія та номер: Т101:9915-5843-2679-7142, Дата документа: 29 квітня 2026 року, Видавник: ЄДЕССБ на об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Тобто, надані позивачем документи для реєстрації права на нерухоме майно містять розбіжності в частині даних, що ідентифікують об`єкт нерухомості, який позивач просить зареєструвати за собою.

З урахуванням оскаржуваного рішення та відзиву на позов, за результатом проведених пошуків відомостей за адресою об`єкта нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 державним реєстратором ОСОБА_3 встановлено відсутність відомостей в них про об`єкт нерухомого майна, а відомості щодо перейменування вулиці Пісочної на вулицю Піщану в державних реєстрах та інформаційних системах відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази щодо перейменування вулиці «Пісочна» у «Піщана".

На офіційному сайті Преображенської об`єднаної територіальної громади така інформація також відсутня.

З огляду на вказане, суд погоджується із доводами представника відповідача відносно того, що поданий ОСОБА_1 технічний паспорт, серії та номеру: НОМЕР_3 , Дата документа: 29 квітня 2026 року, Видавник: ЄДЕССБ на об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3 створює суперечності з договором дарування від 28 серпня 2001 року, посвідченого ОСОБА_2 , державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області та зареєстрованого в реєстрі за №1489, де вказано, що житловий будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки через відмінність назви вулиці не підтверджує виникнення права власності у заявника на житловий будинок, що розташований за адресою, яка ним вказана в заяві про державну реєстрацію №72822295 від 30 квітня 2026 року.

З огляду на зазначені суттєві невідповідності у правовстановлюючому документі (договорі дарування від 28 серпня 2001 року), суд приходить до висновку щодо неможливості відповідачем проведення реєстрації права власності на заявлене майно відповідно до вимог норм на підстав поданої заяви, через що правові підстави для скасування спірного рішення та зобов`язання зареєструвати право власності у суду відсутні.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Натомість, докази (підстави), якими позивач обґрунтовує протиправність спірного рішення, спростовуються матеріалами справи, а інших підстав для визнання неправомірною рішення відповідача судом не встановлено.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29 липня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов