Рішення № 138631779, 30.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/6040/25

Провадження № 2/539/351/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

Головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

за участі:

представника позивача начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Башлій Т.В,

третьої особи - ОСОБА_1 ,

представниці третьої особи адвокатки Янченко С.І.,

відповідачка та/або її представник у судове засідання не з`явилися,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області цивільну справу за позовом Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Служба у справах дітей Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (місце знаходження: місто Лубни Полтавської області, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, ЄДРПОУ 45755157) (далі позивач або орган опіки) звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі суд) із позовною заявою до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі відповідачка або ОСОБА_2 ), третя особа: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі третя особа), представник третьої особи адвокат Янченко Світлана Іванівна (адреса місця знаходження: місто Лубни Полтавської області, вулиця Івана Франка, будинок №60) про стягнення аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав, в якому просить суд:

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання даної позовної заяви і до його повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Призначити опікуном дитини, залишеної без батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Свої вимоги обгрунтовує тим, що у суді слухалася справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. У зв`язку з тим, що згідно з витягом з Державного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_4 зник безвісти на території бойових дій, у позивача виникла необхідність захисту прав та інтересів малолітнього ОСОБА_3 , стосовно якого заявлено попередній позов.

06 грудня 20213 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, від якого народився син ОСОБА_3 (далі ОСОБА_5 ).

Рішенням суду від 15 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. Після розлучення син за згодою матері залишився на вихованні батька, який з трирічного віку сина його виховував. Мати виїхала на проживання в інший населений пункт та самоусунулася від виконання батьківських обов`язків: не телефонує, не цікавиться здоров`ям сина, не відвідує його за місцем проживання та фінансово не забезпечує. Основний тягар щодо матеріального та духовного розвитку дитини ліг на плечі батька ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_1 (третя особа). Відповідачка ( ОСОБА_2 ) до органу опіки з приводу установлення графіка спілкування з дитиною чи усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не зверталася.

Позивач зазначає, що в силу вимог статті 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до повноліття.

Крім стягнення із відповідачки аліментів на утримання сина ОСОБА_3 нагальним є питання про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно нього, оскільки відповідачка ніде не працює, дитиною не опікується, не бере участі у розвитку дитини та фінансовому забезпеченні.

Батько дитини ОСОБА_4 зник безвісти на території бойових дій набуття статусу 16 вересня 2025 року.

Орган опіки провидив профілактичні бесіди із відповідачкою, проте вона не стала на шлях виправлення, не усвідомила свій батьківський обов`язок щодо виховання малолітнього сина, згідно з актом обстеження умов проживання відповідачка проживає у непристосованих для життя дитини умовах. Крім того, відповідачка двічі у травні 2025 року зверталася та посвідчувала нотаріально заяви про те, шо не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, оскільки має нову сім`ю, у якій її сину не місце.

На початку розгляду справи судом за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відповідачка визнавала позовні вимоги та просила її позбавити батьківських прав. Проте, після того, як ОСОБА_4 зник безвісти у зоні бойових дій, у зв`язку з чим передбачені державні виплати, ОСОБА_2 змінити свою позицію та відмовилася від раніше висловленої позиції.

На переконання позивача, наразі дії відповідачки свідчать про відсутність наміру виконувати батьківські обов`язки стосовно малолітнього ОСОБА_3 , та спрямовані виключно на отримання матеріальної вигоди, пов`язаної зі зникненням безвісти у зоні бойових дій ОСОБА_4 .

Правовими підставами для звернення до суду з вимогою про позбавлення батьківських прав позивач зазначає норми статей 150, 157, 164 Сімейного кодексу України щодо обов`язку батьків виховувати та піклуватися про всебічний розвиток своєї дитини; статей 180 -183 Сімейного кодексу України щодо законодавчого обов`язку батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідачка відзиву на позовну заяву до суду не надала, у жодних документах, які містяться у матеріалах справи, свою позицію щодо заявленого позову не висловила.

Третя особа та її представник письмового пояснення не надали, але у судовому засіданні зазначили, що підтримують повністю позовну заяву органу опіки.

Заяви, клопотання учасників справи

Разом із позовною заявою, орган опіки просив витребувати від суду матеріали справи №539/3447/25 для вивчення та можливості копіювання документів, у задоволенні якого суд відмовив.

03 грудня 2025 року від представника відповідачки до суду надійшло клопотання про вступ у справу як представника, у якому він просив надати доступ до матеріалів справи, яке суд задовольнив.

20 січня, 02 лютого 2026 року від представника відповідачки до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10 березня 2026 року до суду від представника відповідачки надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

27 квітня 2026 року до суду від представника відповідачки надійшло клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

11 травня 2026 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про подальший розгляд справи за відсутності відповідачки та її представника.

12 травня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25 травня 2026 року до суду від представника відповідачки надійшла заява про відкладення розгляду справи.

17 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23 липня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів документів.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 03 грудня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 20 січня 2026 року, витребувавши від органу опіки висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_3 .

Ухвалою від 12 березня 2026 року суд у задоволенні клопотання представника відповідачки адвоката Симоненка Т.В. про зупинення провадження у справі відмовив.

Ухвалою від 29 квітня 2026 року суд у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Симоненка Т.В. про об`єднання в одне провадження указаної цивільної справи, а також цивільної справи №539/388/26, провадження №539/871/2026, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, відмовив.

Ухвалою від 12 травня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, призначивши засідання на 25 травня 2026 року, зобов`язав Управління освіти виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області забезпечити участь психолога під час опитування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а третю особу у справі - ОСОБА_1 забезпечити явку малолітнього ОСОБА_3 у судове засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі ОСОБА_4 ) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОСОБА_2 або відповідачка), 06 грудня 2013 року зареєстрували шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни реєстраційної служби Лубенського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області 06 грудня 2013 року, актовий запис №433 (а.с.9).

Від шлюбу ОСОБА_4 та відповідачка мають сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни реєстраційної служби Лубенського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області 27 травня 2014 року, актовий запис №187 (а.с.14).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 лютого 2019 року у справі №539/4724/18 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.10-11).

Зі змісту рішення суду від 15 лютого 2029 року у справі №539/4724/18 вбачається, що відповідачка у судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала, щоб їх малолітній син ОСОБА_5 й надалі проживав з батьком - ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області від 02 червня 2025 року №24.10-31/11386 станом на 01 червня 2025 року у відділі відсутні виконавчі документи про стягнення аліментних платежів на утримання дітей, боржником за якими є ОСОБА_2 (а.с.80).

Зі змісту інформаційної довідки Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Лубенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 12 червня 2025 року №373 на прийом до лікаря-педіатра дитина з`являлася у супроводі батька, мама участі у вихованні та лікуванні дитини не приймала (а.с.81).

Характеристика ОСОБА_3 як учня 5-Б класу Української класичної гімназії Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 27 травня 2025 року містить інформацію про те, що дитину виховує батько ОСОБА_4 , який бере активну участь у житті класу, відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, ставиться відповідально до зауважень класного керівника. Мати з дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає, зв`язку із класним керівником не має, ніколи у школі не з`являлася, на батьківські збори не приходила (а.с.82, 167).

Відповідно до Акту участі батьків у вихованні дитини ОСОБА_3 від 30 квітня 2026 року №121, підписаного директором та класним керівником Української класичної гімназії, ОСОБА_8 на час вкладення акті постійно проживає з бабусею ОСОБА_1 . Фактичним вихованням та розвитком дитини займалися батько ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_1 мати ОСОБА_2 проживає окремо з іншою родиною, участі у житті дитини не бере (а.с.156).

Відокремлений підрозділ Всеукраїнської громадської організації «Українська федерація хортингу» в Полтавській області листом від 29 травня 2025 року №29/5-25 (а.с.83) та листом від 30 квітня 2026 року №30/4-26 (а.с.170) надав інформацію про те, що оформлення на заняття дитини здійснював батько ОСОБА_4 , від початку тренувань і до часу надіслання листа виключно батько контролює якість роботи ОСОБА_8 , забезпечує необхідним інвентарем та фінансує, за необхідності, участь дитини у змаганнях. Мати за весь час зайняття дитини у секції жодного разу не з`являлася, досягненнями дитини не цікавилася.

22 травня 2025 року (а.с.129) та 26 травня 2025 року (а.с.128) ОСОБА_2 підписала заяву, нотаріально засвідчену, про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 .

12 серпня 2025 року ОСОБА_2 на адресу суду надала заяву про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських став стосовно сина ОСОБА_3 (а.с.109).

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29 травня 2025 року №5/4893 наказом начальника від 19 травня 2025 року №377 ОСОБА_4 призваний на військову службу по мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_5 (а.с.79).

ОСОБА_4 зник на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 16 вересня 2025 року, що підтверджується Витягом з реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.17).

ОСОБА_4 (батько ОСОБА_3 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Лубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 24 березня 2026 року, актовий запис №361 (а.с.111).

Відповідно до Свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_7 , виданим Лубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 20 вересня 2025 року, актовий запис №679, батьками ОСОБА_4 (батька дитини ОСОБА_3 ) є ОСОБА_1 (третя особа) та ОСОБА_9 (а.с.84).

Наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області «Про тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 29 жовтня 2025 року №90 тимчасово влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування, ОСОБА_3 у сім`ю громадянки ОСОБА_1 терміном на 3 місяці (а.с.19).

Наказ прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 від 29 жовтня 2025 року про те, що її онук ОСОБА_5 залишився без батьківського піклування, оскільки батько ОСОБА_4 зник безвісти під час бойових дій, а мати ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а.с.20).

ОСОБА_5 у заяві від 29 жовтня 2025 року, написаній власноруч, зазначив органу опіки про те, що не заперечує щодо тимчасового влаштування його у родину бабусі (а.с.21).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання, складеного органом опіки від затвердженим 15 лютого 2026 року, ОСОБА_5 проживає у будинку бабусі, де створені комфортні умови: чисті кімнати, наявна побутова техніка, родина забезпечена продуктами харчування, малолітній ОСОБА_8 проживає у окремій кімнаті, обладнаній необхідними меблями, дитина забезпечена усім необхідним для життя. Бабуся ( ОСОБА_1 ) створює дитині умови для комфортного проживання, цікавиться його життям та бере безпосередню участь у ньому (а.с.68).

Згідно з Актом вуличного комітету від 20 січня 2026 року (а.с.69) та характеристики (а.с.168-169), починаючи з 2017 року мати не проживає разом із дитиною, не приїздить до неї, не підтримує зв`язку, не бере участі у вихованні, навчанні, розвитку та матеріальному забезпеченні. Фактичний догляд, виховання та матеріальне забезпечення дитини з народження здійснював батько - ОСОБА_4 . Починаючи з травня 2025 року догляд, виховання та повне матеріальне забезпечення дитини здійснює бабуся ОСОБА_1 .

Зі змісту виписки з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 вбачається, що він має розлад вегетативної нервової системи (а.с.70).

Відповідно до довідки Української класичної гімназії від 30 квітня 2026 року №120 (а.с.163) ОСОБА_5 навчається у 6-Б класі вищевказаного навчального закладу.

22 серпня 2025 року за №01-19/378 виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області затвердив висновок, відповідно до якого орган опіки вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (а.с.132-134).

Також аналогічного змісту висновок органу опіки щодо того, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, затверджено 11 травня 2026 року №01-19/423 (а.с.158-159, 230).

Третя особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом вуличного комітету від 20 січня 2025 року (а.с.74) та витягом з Реєстру територіальної громади (а.с.75).

У бабусі ОСОБА_3 ОСОБА_1 відповідно до медичного висновку від 26 січня 2026 року відсутні захворювання, розлади або стани, за наявності яких особа не може взяти дитину під опіку (а.с.72).

ОСОБА_1 працює у ТОВ «ВАЛТЕКС-МАРКЕТИНГ ПЛЮС» та має постійний дохід (а.с.73), а також перебуває на обліку у Лубенському об`єднаному управлінні ПФУ в Полтавській області і отримує пенсію за віком (а.с.71).

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 22 січня 2026 року ОСОБА_1 не притягалася до кримінальної відповідальності, не має незнятої чи непогашеної судимості, не перебуває у розшуку (а.с.76).

Згідно з характеристикою вуличного комітету від 20 січня 2026 року ОСОБА_1 за час проживання за відповідною адресою зарекомендувала себе виключно з позитивного боку, є урівноваженою, тактовною, законослухняною, має двох синів, яких виховала належно, а також активно допомагає сину виховувати онука, який з 2017 року залишився без материної опіки. Починаючи з травня 2025 року ОСОБА_1 самостійно виховує онука ОСОБА_3 (а.с.77).

За характеристикою з місця роботи ТОВ «ВАЛТЕКС-МАРКЕТИНГ ПЛЮС» ОСОБА_1 з 2008 року працює охоронником, усі завдання виконує вчасно, на підприємстві зарекомендувала себе добросовісною, цілеспрямованою, відповідальною (а.с.78).

28 квітня 2026 року за №01-19/385 виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області затвердив висновок, відповідно до якого орган опіки вважає, що громадянка ОСОБА_1 може бути опікуном свого малолітнього онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який залишився без батьківського піклування (а.с.130-131, 231).

Представниця позивача органу опіки у судовому засіданні підтримала позовну заяву у повному обсязі, просила її задовольнити з урахуванням доводів, зазначених у ній, а також повторно наголосила, що з 2019 року батьки ОСОБА_3 не проживають разом, дитина перебувала на утриманні батька та бабусі, а з травня 2025 року на утриманні бабусі. Хлопчик має статус дитини, яка залишилася без батьківського піклування. Документи, що містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що мати участі у вихованні дитини довгий час не бере, цей факт також підтвердили свідки, а також і сама дитина.

Представник третьої особи адвокатка Янченко С.І. у судовому засіданні підтримала позицію позивача, викладену у позовній заяві, та звернула увагу суду на те, що основною метою цього процесу є забезпечення дотримання прав та інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 . Дитина визнає тільки бабусю, втратила батька (загинув на війні), а мати давно самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, що підтверджується матеріалами справи. Умови, у яких проживає матір, не сприятимуть належному розвитку дитини: брудно, неохайно, тісно.

Третя особа ОСОБА_1 підтримала позовну заяву та просила її задовольнити. Зі свого боку зобов`язується опікуватися рідним онуком, оскільки матері дитина не знає та боїться її.

Опитаний у судовому засіданні за участі Служби у справах дітей та дитячого психолога малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомив, що постійно скільки себе пам`ятає проживав з батьком (до загибелі), з бабусею та дідусем. Матір не бачив давно, зовсім її не пам`ятає, бачити не хоче. На запитання чи впізнав би він матір, повідомив, що ні. Хоче проживати із бабусею ( ОСОБА_1 ). Після загибелі батька матір жодного разу у його житті не з`явилася.

Свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мати відповідачки та бабуся ОСОБА_3 по маминій лінії, показала, що дочка (відповідачка) проживала з чоловіком ( ОСОБА_4 ), проте у 2017 році вони розійшлися і вона приїхала до батьків. Увесь цей час відповідачка не працювала, була на забезпеченні батьків, фінансово дитині не допомагала. Потім дочка поїхала у невідомому напрямку. Свідок просить, щоб дитина залишилася із дідусем та бабусею, оскільки її дочка не здатна опікуватися своєю дитиною належним чином.

Свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сусідка, показала, що проживає поряд із родиною 26 років. Дитиною опікувалися батько та бабуся. За 9 років матір не бачила жодного разу. Свідок повідомила що дитина їй сказала, що мами у нього немає, буде проживати з бабусею та дідусем. Дідусь та бабуся до материній лінії приїжджали до дитини у гості, але матір жодного разу не приїжджала.

Свідок ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , сусідка ОСОБА_1 показала, що коли ОСОБА_13 проживали у шлюбі, за дитиною дивився батько, мати дуже рідко. Відповідачка почала вживати спиртні напої, виховував дитину батько. За її спостереженнями матір з дитиною не спілкується.

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачкою виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останньою своїх обов`язків по вихованню та утриманню малолітнього сина, у зв`язку з чим є потреба у позбавленні відповідачки батьківських прав та у визначенні дитині опікуна та призначення виплат аліментів.

Вказані правовідносини регулюються статею 51 Конституції України, Цивільним кодексом України (ЦК України), Сімейним кодексом України (далі СК України), Законом України «Про охорону дитинства» станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із відповідачкою, яка не виконує батьківських прав по вихованню та фінансовому забезпеченню сина у зв`язку з тим, що дитина залишилася без батьківського піклування (батько на час подання позову зник безвісти у зоні бойових дій, на час розгляду справи - загинув) позивач як орган опіки звернувся до суду із позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав, стягнення аліментів на утримання малолітнього сина та призначення опікуна.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Щодо вимоги про позбавлення батьківських прав

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У статті 7 СК України передбачено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки аліментів на малолітнього сина

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статею 51 Конституції України та статею 180 Сімейного кодексу України (СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина перша статті 181 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з пунктом п`ятим статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно зі статею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Щодо вимоги про призначення опікуна

Порядок встановлення опіки над малолітньою особою, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений главою 6 Цивільного кодексу України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно зі статтею 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Пунктом 1.2 Правил опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, особи, які позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси якої суперечать інтересам дитини (стаття 244 СК України).

Приписами статті 67 ЦК України та Розділу 4 Правил встановлено, що опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Статтею 249 СК України передбачено, що опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

Статтею 58 ЦК України визначено коло осіб над якими встановлюється опіка, зокрема у ній зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Як передбачено частиною п`ятою статті 63 ЦК України, фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів або піклувальників.

Пунктом 2.1 Правил унормовано, що опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (частина перша статті 62 ЦК України).

Відповідно до статей 250, 251 СК України опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених ЦК України. Особа може бути звільнена від обов`язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обгрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Позивач, заявляючи вимоги щодо позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно до її сина ОСОБА_3 - посилається, серед іншого, на вимоги норми статті 150 Сімейного кодексу України щодо обов`язку батьків виховувати та піклуватися про всебічний розвиток своєї дитини; статей 180 -183 Сімейного кодексу України щодо законодавчого обов`язку батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідачка не надала своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.

Суд, аналізуючи законодавство, чинне на дату виникнення спірних правовідносин, опрацювавши документи, що містяться у матеріалах справи, беручи до уваги доводи позивача, пояснення третьої особи та її представника, заслухавши свідків, опитавши малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійшов наступних висновків.

Щодо вимоги про позбавлення батьківських прав

Передусім слід зазначити, що стаття 51 Конституції України та статті 1, 8 та 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначають обов`язок батьків - для забезпечення найкращих інтересів дитини - піклуватися про своїх дітей, забезпечуючи їм належний рішень фінансової підтримки, всебічний розвиток особистості, а також застерігають від невиконання чи неналежного виконання батьківських обов`язків.

При цьому, аналіз наведених вище норм, статей 7, 155 СК України дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 18 квітня 2024 року у справі № 344/1107/23, від 14 серпня 2024 року у справі № 357/10768/23.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений статтею 164 СК України, є вичерпним. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей), і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, а відтак судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

За змістом статті 19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як неодноразово зауважувалось Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 02 липня 2025 року в справі № 490/3580/21 (провадження № 61-4197св25) та від 30 липня 2025 року в справі № 373/120/23 (провадження № 61-4012св25), система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана під час вирішення між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, зокрема під час вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Водночас згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню справи. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанови Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20), від 25 вересня 2024 року в справі № 522/13565/23 (провадження № 61-10227св24)).

Як вбачається із матеріалів справи та було зазначено вище, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (третя особа) у повній мірі забезпечили умови життя дитини малолітнього ОСОБА_3 - без участі матері, яка, як вбачається зі змісту рішення суду від 15 лютого 2019 року у справі №539/4724/18, ще у 2019 році не заперечувала, щоб їх малолітній син ОСОБА_5 й надалі проживав з батьком - ОСОБА_4 .

Належний рішень виховання та розвитку ОСОБА_3 батьком та бабусею підтверджується: інформаційною довідкою лікаря-педіатра, у якій зазначено, що на прийом дитина з`являлася у супроводі батька; характеристикою та довідкою зі школи, у якій зазначено, що матір ніколи у навчальному закладі не з`являлася, участі у житті дитини не брала; листом спортивної секції, яку відвідує дитини, у якому зафіксовано, що якість роботи ОСОБА_8 контролює батько, забезпечує необхідним інвентарем та фінансує, за необхідності, участь дитини у змаганнях, мати за весь час зайняття дитини у секції жодного разу не з`являлася, досягненнями дитини не цікавилася; заявою та нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_2 про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 : показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , а також поясненнями малолітнього ОСОБА_3 , які підтвердили факт належного постійного виховання дитини батьком та бабусею. При цьому, суд ураховує пояснення дитини про те, що він матері не пам`ятає, її немає у його житті, а на запитання суду щодо можливого спілкування із матір`ю відповів у категоричній формі відмовою. Судом ураховується думка дитини щодо того, що він бажає проживати у родині бабусі, а також категорична відмова дитини від спілкування з матір`ю.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, батько ОСОБА_4 був призваний на військову службу та зник безвісти, а в подальшому загинув під час виконання бойового завдання. За показами малолітнього ОСОБА_8 після смерті батька мати жодного разу не з`явилася, не намагалася налагодити контакти з дитиною, яка залишилася без батьківського піклування. За показами свідка ОСОБА_10 матері відповідачки - остання не здатна належним чином виховувати дитину та дбати про неї, а свідок ОСОБА_11 переказала слова дитини про те, що матері у нього немає, він живе наразі з бабусею та дідусем.

За таких обставин суд, враховуючи висловлену дитиною думку, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню справи, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, ураховуючи, що довгий час дитиною опікувався батько та бабуся, а матір не брала участі у житті дитини, дитина втратила на війні батька, а матір навіть після загибелі батька не бажає налагоджувати стосунки із сином, дитина у категоричній формі відмовляється спілкуватися із матір`ю, вважає своєю сім`єю бабусю та дідуся, беручи до уваги висновок органу опіки про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її сина, суд дійшов висновку, що позовна вимога про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її сина ОСОБА_3 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на малолітнього сина

З аналізу вказаних вище вимог Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до повноліття незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі, проживають разом чи ні. У разі недосягнення згоди між батьками по утриманню неповнолітніх дітей, це питання вирішує суд з урахуванням обставин, визначених статею 182 СК України. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Максимальний розмір аліментів - не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати особи, з якої їх стягують.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що дитина проживала довгий час із батьком, який разом із бабусею (його матір`ю) опікувався нею, а після загибелі батька тягар відповідальності за долю дитини несе бабуся ОСОБА_1 , при цьому відповідачка активної участі в її утриманні не бере, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки утримання дітей до її повноліття є обов`язком для батьків.

Заявлений позивачем розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідачки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення з відповідачки аліментів на утримання малолітнього сина слід задовольнити.

Щодо вимоги про призначення опікуна

ОСОБА_14 (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Указані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23 (провадження № 61-15326св23).

У силу фізичного, морального та психічного розвитку малолітні особи не здатні у повній мірі реалізовувати окремі конституційні права і свободи, про те вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

З аналізу норм Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та Правил вбачається, що призначення опікуна малолітньої особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, рішенням органу опіки надано до суду подання щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_15 . Зі змісту подання вбачається, що орган опіки рекомендує призначити ОСОБА_1 опікуном над онуком, оскільки вона є його рідною бабусею, отримує дохід, судимостей не має, довгий час у зв`язку із тривалим ухиленням матері ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків належним чином утримує онука, опікується його потребами спочатку з його батьком, а після його загибелі самостійно; орган опіки тимчасово влаштував дитину, яка позбавлення батьківського піклування, в родину бабусі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо призначення опікуном дитини, залишеної без батьківського піклування, ОСОБА_3 , громадянки ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідачки на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 9 984,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конвенцією про права дитини, статею 51 Конституції України, статтями 7, 19, 155, 164, 180, 182 Сімейного кодексу України, статтями 1, 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 12, 18, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання даної позовної заяви і до його повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Призначити опікуном дитини, залишеної без батьківського піклування, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у сумі 9 984 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за 1 (один) місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Служба у справах дітей Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, місце знаходження: місто Лубни Полтавської області, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, ЄДРПОУ 45755157.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В.Рудалєва