Ухвала суду № 138624198, 27.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15917/26

Провадження № 1-кс/643/6082/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м. Харків

Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , подане у кримінальному провадженні № 62026170020017308 від 21.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого на посаді старшого офіцера відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (відряджений до складу сил і засобів групи посилення (м. Дергачі) ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у військовому званні «майор», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

встановив:

До слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання, в обґрунтування якого зазначено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62026170020017308 від 21.07.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду старшого офіцера відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 та будучи відрядженим до складу сил і засобів групи посилення (м. Дергачі) ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи військове звання майор, здійснюючи функції представника влади та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, приміток до ст. ст. 364, 368 КК України, будучи службовою особою, наділеною владними повноваженнями, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище та владні повноваження, зловживаючи ними, у невстановленому місці та часі, в силу своїх службових повноважень, маючи доступ до відомчих баз даних, у тому числі щодо осіб, які самовільно залишили військові частини, отримав інформацію щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому, ОСОБА_5 було достовірно відомо, що ОСОБА_8 самовільно залишив розташування військової частини та відсутній на службі без поважних причин з 2023 року по теперішній час.

Надалі, у ОСОБА_5 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 за невжиття відповідних заходів правового реагування відповідно до своїх службових повноважень, а саме: не повідомлення відповідному органу досудового розслідування про місцезнаходження останнього та не доставлення його до призначених для цього органів та установ.

Із вказаною метою, діючи умисно, 09 липня 2026 року ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_8 , приховуючи свою належність до Військової служби правопорядку, відрекомендувався як працівник ТЦК та СП на ім`я ОСОБА_9 та повідомив останньому, що він перебуває у СЗЧ, а також, що надалі він з`ясує усі подробиці цієї справи і ще зателефонує ОСОБА_8 .

16.07.2026 ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно, приблизно о 13:25 приїхав до будинку за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , та запросив його на зустріч. Під час зустрічі ОСОБА_5 з метою здійснення психологічного тиску на ОСОБА_8 повідомив, що останній офіційно рахується як особа, яка самовільно залишила військову частину, та що він зобов`язаний доставити ОСОБА_8 до Військової служби правопорядку Збройних сил України, де останнього одразу відправлять «на нуль» та де він не проживе й одного дня. При цьому, ОСОБА_8 запевнив останнього, що він не бажає ухилятися від військової служби та в теперішній час вирішує питання щодо отримання письмової згоди для подальшого проходження військової служби у Збройних силах України. Проте ОСОБА_5 , продовжуючи здійснювати психологічний тиск, з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди повідомив, що на теперішній час це не важливо, розповів останньому заздалегідь неправдиву інформацію про існування в Збройних Силах України «м`ясних бригад» та про подальшу відправку ОСОБА_8 до такої бригади «на нуль», тим самим ОСОБА_5 створив умови для одержання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів за неповідомлення відповідним правоохоронним органам про місце знаходження останнього. У свою чергу ОСОБА_8 , сприймаючи погрози ОСОБА_5 , як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, запитав у останнього, як йому поводитися у ситуації, яка склалася та як законним шляхом можливо вирішити це питання, на що ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно, з метою маскування своїх протиправних дій, повідомив ОСОБА_8 заздалегідь неправдиву інформацію, що вказане питання можливо вирішити шляхом передачі «доната» на ЗСУ у розмірі від 5 до 7 тисяч доларів США.

У подальшому ОСОБА_5 , діючи з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , попрохав останнього пред`явити його військово-облікові документи, на що він виконав вимогу ОСОБА_5 та передав йому свій військовий квиток і пенсійне посвідчення.

У свою чергу ОСОБА_5 , з метою здійснення подальшого психологічного тиску на ОСОБА_8 , переглянув вказані документи та забрав їх собі, повідомивши при цьому, що це гарантія того, що ОСОБА_8 не буде від нього переховуватися, тим самим привласнивши їх.

Водночас, ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність вищенаведених ОСОБА_5 вимог, з метою викриття та припинення злочинної діяльності останнього, звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про вимагання в нього неправомірної вигоди військовою службовою особою.

У подальшому, у період з 18 по 21 липня 2026 року ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, неодноразово телефонував ОСОБА_8 та питав, чи зібрані грошові кошти у необхідній сумі.

21.07.2026 ОСОБА_5 , продовжуючи здійснювати дії, направленні на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , діючи умисно та протиправно, о 22:01 зателефонував останньому у месенджері «WhatsApp» та запросив на зустріч.

У той же день, виконуючи протиправні вимоги ОСОБА_5 ОСОБА_8 зустрівся останнім біля зупинки громадського транспорту на проспекті Перемоги у місті Харкові.

При зустрічі ОСОБА_5 запитав у ОСОБА_8 чи зібрав він гроші та яку суму, і коли останній повідомив, що він намагається знайти 5 тис. доларів США, ОСОБА_5 повідомив, що для вирішення такого питання це замало і він повинен надати грошові кошти у сумі 10 тис. доларів США.

У подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи здійснювати психологічний тиск на ОСОБА_8 , з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди від останнього, повідомив йому заздалегідь неправдиву інформацію, що у разі відмови передачі грошових коштів, які він вимагає, ОСОБА_8 відправлять до «штрафбату на нуль» та вб`ють у перший день.

Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, 25.07.2026 майор ОСОБА_5 близько 18:46, будучи військовою службовою особою, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, перебуваючи на першому поверсі у під`їзді будинку АДРЕСА_4 , одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоди у виді грошових коштів у розмірі 10 тис. доларів США за невжиття відповідних заходів правового характеру щодо особи, яка самовільно залишила частину, після чого намагався залишити місце вчинення кримінального правопорушення, проте був затриманий працівниками правоохоронних органів, чим його злочинна діяльність була припинена.

25.07.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

26.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, у великому розмірі.

Слідчий, посилаючись на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв`язку з чим просить застосувати запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищенаведеним ризикам. А також у зв`язку з винятковістю та враховуючи вищезазначені обставини, визначити можливу заставу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор виступив з промовою, у котрій навів аргументи, тотожні викладеним у клопотанні, клопотання підтримав, просив задоволити.

Підозрюваний у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, а у випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для його задоволення зменшити суму застави, зазначену у клопотанні сторони обвинувачення як альтернативний запобіжний захід, взявши до уваги його сімейні обставини та стан здоров`я.

Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила по причині неспівмірності заявленого стороною обвинувачення у клопотанні розміру застави. Просила при вирішенні клопотання врахувати міцність соціальних зв`язків її підзахисного та у випадку задоволення клопотання - визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімальному розмірі.

Заслухавши прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Нормами ст. 22 КПК України врегламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особи підозрюваного, тощо.

Наразі ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; існування ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого судді доведені стороною обвинувачення.

Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, (заява № 18731/19) від 28.10.1994).

Проте, у практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами (рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, № 12245/86, № 12383/86 від 30.08.1990, п.32; «Merabishvili v. Georgia», заява № 72508/13 від 28.11.2017, п.184), а також пов`язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.

Існування вказаних ризиків у сукупності з обґрунтованою підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, вказує на думку слідчого суді про обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (заява № 18731/91) від 28.10.1994 зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Нормою ч. 1 ст. 178 КПК України врегламентовано, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, і зокрема міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання.

У матеріалах клопотання не міститься доказів, які могли б стати об`єктом оцінки слідчим суддею на предмет можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи незадовільного майнового стану підозрюваного.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання, - з моменту затримання.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Тошев проти Болгарії» від 10.08.2006, заява № 56308/00, Судом було вказано, що під час визначення суми застави суд має оцінити матеріальний стан підозрюваного.

Водночас, заявляючи клопотання про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, зазначеного стороною обвинувачення у клопотанні, стороною захисту не надано слідчому судді доказів, які могли б стати предметом оцінки актуального незадовільного майнового стану підозрюваного. Більше того у своїй промові підозрюваний просив врахувати обставини його сімейного життя, відповідно до яких на його утриманні перебувають не лише члени сім`ї, а й деякі члени родини, котрим він допомагає у побутовому плані, так і матеріально.

У судовому засіданні встановлено, що у власності підозрюваного перебуває легковий автомобіль, набутий ним як допомога благодійного фонду. Із загальнодоступних джерел простежується, що як сама ринкова вартість транспортного засобу є значною, так і значними, виходячи з технічний характеристик автомобіля, є витрати на його експлуатацію та утримання.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, враховуючи норму ч. 3 ст. 182 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

При визначенні розміру застави підлягають врахуванню обставини вчинення ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, зухвалість та суспільний резонанс вчинених злочинів, та завданих збитків. На даний час досудове розслідування триває, проводяться всі необхідні слідчі та процесуальні дії. Відтак слідчий суддя вважає, що сума застави у розмірі, меншому ніж 250 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде для підозрюваного помірною, несуттєвою, відтак такою, яку останній вважатиме прийнятною задля ухилення від кримінальної відповідальності. Застава саме в такому розмірі зможе запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» (заява № 12050/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.

Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи фактичні обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, ознаки об`єктивної сторони інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, тяжкість кримінальних правопорушень, в якому особа підозрюється, інші ознаки об`єктивної сторони, з метою виконання завдань кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального провадження в спосіб застосування до особи належної правової процедури, вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу у вигляді 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 832 000,00 грн, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засідання встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 має захворювання, які з його слів на даний час прогресують, що свідчить про доцільність зобов`язати відповідальну службову особу Харківської міської медичної частини №27 філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях невідкладно організувати проведення медичного огляду підозрюваного.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 177, 182, 183, 193-194, 196-198, 206, 309 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту затримання, тобто до 18:56 22.09.2026.

Строк застосування запобіжного заходу обчислювати з моменту затримання, а саме з 18:56 25.07.2026.

Строк дії ухвали встановити до 18:56 22.09.2026.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст. ст. 111, 112 КПК України.

Визначити суму застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі двохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, отримувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код отримувача: 26281249, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО отримувача: 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 27.07.2026 у справі № 643/15917/26 (провадження 1-кс/643/6082/26) відносно ОСОБА_5 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не виїжджати за межі міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками та понятими у кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід Держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід Держави, слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена у дохід Держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У зв`язку із наявністю у підозрюваного скарг на стан здоров`я, зобов`язати відповідальну службову особу Харківської міської медичної частини № 27 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально - виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях організувати проведення медичного огляду підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а при необхідності - подальше лікування та надання медичних рекомендацій для організації режиму утримання.

Уповноважену службову особу Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» зобов`язати забезпечити режим утримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» з урахуванням наданих медичних рекомендацій.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 30.07.2026 о 10:55.

Слідчий суддя ОСОБА_1