Рішення № 138617484, 27.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 582/92/26

2/950/527/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту,

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» через підсистему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 76 440,00 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 522099-КС-001 від 10 січня 2025 року та 2 662,40 грн судового збору.

Позовні вимоги складаються з 24 000,00 грн неповернутого кредиту, 36 960,00 грн договірних процентів за користування кредитом, 3 480,00 грн несплаченої частини комісії за видачу кредиту та 12 000,00 грн процентів річних, заявлених на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, заповнив анкету, отримав паспорт споживчого кредиту та пропозицію укласти договір, після чого прийняв пропозицію шляхом підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором UA-8287, надісланим на номер телефону НОМЕР_1 . Кредитодавець перерахував 24 000,00 грн на платіжну картку, зазначену відповідачем. Відповідач виконав зобов`язання частково, сплативши 4 920,00 грн, однак решти платежів у погоджені строки не вніс.

Позивач наголошував, що електронний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» має таку саму юридичну силу, як письмовий договір на папері; одноразовий ідентифікатор є допустимим способом підписання; істотні умови кредитування, в тому числі розмір кредиту, строк, процентна ставка, комісія, денна процентна ставка, реальна річна процентна ставка та графік платежів, були повідомлені споживачеві до укладення договору.

Щодо комісії позивач послався на те, що вона є одноразовою платою саме за видачу кредиту, заздалегідь визначена в пункті 2.5 договору та паспорті споживчого кредиту, включена до загальних витрат за кредитом і графіка платежів, а тому не є прихованою платою за інформацію чи обслуговування, яка відповідно до закону має надаватися безоплатно.

Щодо 12 000,00 грн позивач указав на пункт 7.5 договору, яким сторони визначили інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за прострочення грошового зобов`язання, та на частину другу статті 625 ЦК України. За твердженням позивача, сума обмежена половиною одержаного кредиту і не перевищує договірної межі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Учасникам установлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач відзиву, заперечень проти розгляду справи без повідомлення сторін, власного розрахунку, доказів погашення заборгованості або заяви про застосування позовної давності не подав. Саме по собі неподання відзиву не означає визнання позову і не звільняє суд від обов`язку перевірити кожну вимогу, належність і допустимість доказів, а в споживчому спорі - також дотримання імперативних гарантій споживача.

Оскільки справа розглядається без повідомлення учасників за наявними матеріалами, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

10 січня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 522099-КС-001.

Пунктом 2.1 договору передбачено: «Кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 24 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами».

За пунктами 2.3-2.7 договору строк кредитування становить 24 тижні; стандартна процентна ставка - 1 % на день, фіксована; комісія за видачу кредиту - 4 800,00 грн, нараховується одноразово в дату видачі; строк дії договору - до 27 червня 2025 року.

Пунктами 2.8-2.11 договору визначено орієнтовну загальну вартість кредиту - 58 973,82 грн, загальні витрати - 34 973,82 грн, орієнтовну реальну річну процентну ставку - 6 669,21 %, денну процентну ставку, розраховану за спеціальною формулою Закону України «Про споживче кредитування», - 0,86 %. Дата видачі кредиту - 10 січня 2025 року, дата повернення - 27 червня 2025 року. У договорі прямо зазначено, що кредит є споживчим.

Графік передбачав дванадцять платежів. Перший платіж 4 920,00 грн мав бути внесений 24 січня 2025 року та включав 3 600,00 грн процентів і 1 320,00 грн комісії. Наступні платежі мали вноситися кожні два тижні, а остаточне виконання - до 27 червня 2025 року.

Пунктом 7.5 договору на випадок прострочення встановлено 700 000 % річних від суми заборгованості на підставі статті 625 ЦК України, водночас передбачено денне та сукупне обмеження: нарахування за день не може перевищувати 1 % неповернутої суми кредиту, а загальна сума таких процентів та інших платежів за порушення - половини суми кредиту.

До укладення договору відповідач одержав паспорт споживчого кредиту, в якому наведено основні фінансові показники й таблицю обчислення загальної вартості кредиту. Паспорт підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-1442 10 січня 2025 року о 17:01:43, а відміткою інформаційної системи зафіксовано завершення підписання о 17:01:47.

Пропозицію кредитодавця сформовано та підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи товариства. Відповідач акцептував її одноразовим ідентифікатором UA-8287. У примірнику договору зазначено час підписання позичальником 17:02:02, а кредитодавцем - 17:02:08. Технічна послідовність дій інформаційної системи містить запис про дію клієнта о 17:02:34, формування повідомлення о 17:02:36, надсилання документів електронною поштою о 17:02:38 і розміщення в особистому кабінеті о 17:02:41.

ТОВ «ПРОФІТГІД», яке забезпечувало переказ, підтвердило успішне перерахування 10 січня 2025 року о 17:02 суми 24 000,00 грн від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на картку НОМЕР_2 , емітовану А-Банком. У призначенні переказу вказано ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_3 , та договір № 522099-КС-001.

Банківська виписка за рахунком НОМЕР_4 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , підтверджує зарахування 10 січня 2025 року о 17:02:59 24 000,00 грн на картку НОМЕР_2 через платіжний сервіс. Отже, номер картки, сума й час операції збігаються з відомостями договору та підтвердженням переказу.

24 січня 2025 року відповідач сплатив 4 920,00 грн. За наданим розрахунком ця сума зарахована: 3 600,00 грн - у рахунок процентів, 1 320,00 грн - у рахунок комісії. Платежів у рахунок тіла кредиту не зафіксовано.

У період з 10 січня до 27 червня 2025 року позивач нарахував 40 560,00 грн договірних процентів і 4 800,00 грн комісії. Після врахування платежу непогашеними залишилися 36 960,00 грн процентів та 3 480,00 грн комісії. Розрахунок не містить подальшого нарахування договірних процентів після 27 червня 2025 року.

Крім того, позивач нарахував 12 000,00 грн процентів річних за пунктом 7.5 договору та частиною другою статті 625 ЦК України. Станом на 8 січня 2026 року заявлений загальний борг становить 76 440,00 грн.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина перша статті 77 ЦПК України визначає належними докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За частинами першою, п`ятою і шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів. Жодні докази не мають наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності та мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Анкета містить ПІБ, РНОКПП, паспортні й контактні дані відповідача, адресу, суму запитаного кредиту, електронну адресу, номер телефону та картки. Вона є електронним витягом із системи позивача, тому сама по собі не доводить волевиявлення на укладення договору. Водночас її відомості збігаються з підписаним договором, даними акцепту, банківською інформацією та підтвердженням переказу; у такій сукупності анкета має підтверджувальне значення.

Паспорт споживчого кредиту підтверджує надання до укладення договору стандартизованої інформації про кредит, загальні витрати, реальну річну і денну процентні ставки, комісію та графік. Одноразовий ідентифікатор UA-1442, номер телефону й час підписання індивідуалізують дію відповідача. Назва електронного файла не змінює змісту документа: за своїм змістом це саме паспорт споживчого кредиту.

Оферта містить істотні умови майбутнього правочину та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи кредитодавця. Вона підтверджує, що відповідачеві було адресовано конкретну, а не абстрактну пропозицію щодо кредиту 24 000,00 грн на визначених умовах.

Акцепт із одноразовим ідентифікатором UA-8287 та примірник договору з реквізитами електронних підписів взаємно доповнюють один одного. Вони містять номер договору, ідентифікаційні дані сторін, суму, строк, ставки, комісію, графік і спосіб підписання. Суд не розглядає кілька PDF-примірників як кілька незалежних договорів: це взаємопов`язані електронні відображення одного правочину, доказова сила яких оцінюється разом.

Правила є стандартним документом кредитодавця та регулюють технологію подання заявки, укладення і виконання договорів. Вони застосовуються у частині, прямо включеній до індивідуального договору й такій, що не суперечить імперативним нормам. Перевагу в разі колізії мають індивідуально погоджені умови договору та закон. Самі Правила не доводять факту надання коштів.

Візуальна форма послідовності електронних дій. Журнал відображає вхід до системи, формування паспорта, надсилання ідентифікаторів, підписання, формування підтвердження та доставку документів. Різниця між часом підпису позичальника у примірнику договору (17:02:02) і часом технічної події в журналі (17:02:34) не спростовує правочину: документи фіксують різні етапи - накладення ідентифікатора та подальшу реєстрацію/обробку події системою; реквізити договору, телефону та ідентифікатора збігаються. Водночас, оскільки журнал сформований позивачем, суд не надає йому вирішальної сили без зовнішніх доказів.

Підтвердження ТОВ «ПРОФІТГІД». Документ містить унікальні реквізити платіжної інструкції і транзакції, суму, дату, час, маскований номер картки, банк-емітент та призначення платежу із ПІБ і РНОКПП відповідача. Він безпосередньо стосується видачі кредиту, проте походить від платіжного посередника, залученого позивачем. Тому суд перевірив його відомості за незалежною банківською випискою.

Банківська виписка ідентифікує власника рахунка та містить операцію зарахування 24 000,00 грн на ту саму масковану картку у той самий день і практично той самий час. Це зовнішній щодо позивача доказ, який узгоджується з платіжним підтвердженням і є визначальним для висновку про фактичне одержання кредиту відповідачем. Інші операції у виписці не стосуються предмета доказування та судом не використовуються.

Розрахунок містить щоденний рух нарахувань і платежів, вихідні величини та підсумки. Арифметично підтверджується: 40 560,00 грн нарахованих процентів мінус 3 600,00 грн сплачених дорівнює 36 960,00 грн; 4 800,00 грн комісії мінус 1 320,00 грн сплачених дорівнює 3 480,00 грн; тіло кредиту 24 000,00 грн не зменшене. Після 27 червня 2025 року договірні проценти за користування кредитом не збільшуються. Розрахунок є похідним доказом кредитора, але його вихідні дані узгоджені з договором і підтвердженим платежем. Щодо 12 000,00 грн за статтею 625 ЦК України арифметична відповідність договірній межі не усуває необхідності перевірити законність самого нарахування.

Довідка про стан заборгованості від 8 січня 2026 року повторює загальну суму 76 440,00 грн та три безспірно ідентифіковані складові, проте 12 000,00 грн називає «штрафами», тоді як позов і деталізований розрахунок кваліфікують цю суму як проценти річних за статтею 625 ЦК України. Це внутрішня змістова неузгодженість документів позивача. Довідка є одностороннім узагальненням і не може змінити правову природу вимоги або бути достатньою підставою для стягнення 12 000,00 грн. Суд оцінює цю вимогу за її фактичною підставою, сформульованою в позові та пункті 7.5 договору.

Оцінивши докази як окремо, так і в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач довів укладення електронного договору, надання 24 000,00 грн, частковий платіж 4 920,00 грн та невиконання решти основних договірних зобов`язань. Водночас сама наявність договору не означає автоматичної можливості стягнути будь-яку передбачену ним відповідальність, оскільки імперативне звільнення, встановлене законом на період воєнного стану, має перевагу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Стаття 509 ЦК України визначає: «Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію … або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку».

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Стаття 530 ЦК України приписує, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. За статтями 610, 612 ЦК України порушенням є невиконання або неналежне виконання, а боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання або не виконав його у встановлений строк.

За статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Свобода договору, передбачена статтями 6 і 627 ЦК України, не є абсолютною: сторони не можуть відступити від імперативних приписів закону.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Частина друга статті 639 ЦК України встановлює, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо волю сторін виражено за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Використання електронного підпису допускається у випадках, установлених законом або домовленістю сторін.

Пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає одноразовий ідентифікатор як алфавітно-цифрову послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

За частинами третьою, шостою і восьмою статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття; відповідь про прийняття може надаватися електронним повідомленням, підписаним у порядку статті 12, або вчиненням дій, які вважаються прийняттям, якщо зміст таких дій чітко роз`яснений; якщо укладення відбувається в інформаційній системі, особа має ідентифікуватися в такій системі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що коли електронний правочин має бути підписаний, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін. Саме ця норма застосовується, оскільки договір підписано одноразовим ідентифікатором, отриманим на визначений відповідачем номер телефону.

Статті 5 і 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визнають електронним документом документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, та встановлюють, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через його електронну форму. Тому відсутність паперового оригіналу з власноручним підписом не спростовує договір.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Частина друга цієї статті поширює на кредитні відносини положення про позику, якщо інше не встановлено правилами про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1048 ЦК України надає позикодавцеві право на одержання процентів від суми позики; їх розмір і порядок одержання встановлюються договором. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк і в порядку, установлені договором. Ці норми застосовуються до вимог про тіло кредиту та договірні проценти.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, необхідні для одержання, обслуговування і повернення кредиту.

Стаття 8 цього Закону вимагає обчислювати реальну річну процентну ставку й денну процентну ставку з урахуванням загальних витрат. Частина п`ята статті 8 встановлює: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка».

У цій справі договірна процентна ставка 1 % від суми кредиту за день є способом визначення плати за користування кредитом, а законодавча «денна процентна ставка» є окремим розрахунковим показником загальних витрат. У договорі та паспорті останній показник становить 0,86 %, тобто не перевищує межі 1 %. Суд не ототожнює ці два показники.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язує кредитодавця до укладення договору безоплатно надати споживачеві інформацію, необхідну для порівняння пропозицій і прийняття обґрунтованого рішення, за спеціальною формою - паспортом споживчого кредиту. Наявний паспорт, підписаний раніше за договір, містить суму, строк, ставки, комісію, загальну вартість і графік. Отже, формальну вимогу про переддоговірне інформування виконано.

За статтею 12 цього Закону договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі; кожна сторона одержує примірник договору, а обов`язок доведення факту передачі примірника споживачеві покладається на кредитодавця. Журнал послідовності фіксує відправлення документів на електронну пошту та їх розміщення в особистому кабінеті одразу після укладення.

Комісія 4 800,00 грн прямо визначена як одноразова комісія за видачу кредиту, включена до паспортної інформації, загальних витрат і графіка. Матеріали справи не свідчать, що вона нарахована за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яка має надаватися безоплатно, або за невизначену послугу. Тому правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про нікчемність щомісячної плати за обслуговування кредиту в частині оплати інформації, яка повинна надаватися безоплатно, у цій справі не спростовує одноразову, наперед розкриту комісію за видачу кредиту. Після сплати 1 320,00 грн непогашеною є її частина 3 480,00 грн.

За частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги за частиною другою статті 1050 ЦК України; після цього інтерес кредитодавця охороняється частиною другою статті 625 ЦК України. Цей висновок застосовується для розмежування договірної плати за правомірне користування кредитом і відповідальності за прострочення.

Наданий розрахунок відповідає цьому розмежуванню в частині 36 960,00 грн: договірні проценти нараховані лише до кінцевої дати 27 червня 2025 року, а не за період після закінчення кредитування. Тому суд не вбачає нарахування договірної плати поза межами погодженого строку.

У постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-16гс22, Велика Палата Верховного Суду розмежувала регулятивні проценти за правомірне користування коштами та охоронні проценти за частиною другою статті 625 ЦК України й наголосила, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, а отже відповідні регулятивна й охоронна норми не застосовуються одночасно до одного й того самого періоду та тієї самої підстави.

У цій справі позивач структурно відокремив договірні проценти в межах строку кредитування від процентів річних за прострочення. Проте відсутність подвійного нарахування сама по собі не робить 12 000,00 грн такими, що підлягають стягненню, оскільки законодавець установив спеціальне тимчасове звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України.

Щодо укладення договору. Суд приходить до висновку, що пропозиція, акцепт одноразовим ідентифікатором, підписаний електронний примірник, паспорт, журнал дій та фактичне зарахування коштів утворюють послідовний і несуперечливий ланцюг. Відсутність паперового документа з власноручним підписом не є підставою вважати правочин неукладеним.

Щодо одержання коштів. Зовнішня банківська виписка усуває ризик покладення висновку лише на документи кредитора та підтверджує зарахування всієї суми кредиту на рахунок відповідача. Відповідач не подав доказів помилковості операції, повернення переказу або неналежності рахунка.

Щодо основного боргу. Ураховуючи видачу 24 000,00 грн і відсутність платежів у рахунок тіла кредиту, вимога про стягнення 24 000,00 грн відповідає статтям 526, 530, 1049, 1054 ЦК України та підлягає задоволенню.

Щодо договірних процентів. Нарахування 40 560,00 грн здійснено в межах погодженого строку, 3 600,00 грн сплачено. Залишок 36 960,00 грн арифметично правильний. Умова про плату була прямо погоджена, денна процентна ставка як показник загальних витрат не перевищила законодавчого максимуму, тому вимога підлягає задоволенню.

Щодо комісії. Суд відхиляє можливе припущення про прихований або невизначений характер плати, оскільки комісія одноразова, має конкретне призначення - видача кредиту, розкрита до укладення договору, включена до загальної вартості та графіка. Після часткової сплати до стягнення належить 3 480,00 грн.

Щодо 12 000,00 грн за статтею 625 ЦК України. Частина друга статті 625 ЦК України за загальним правилом передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, якщо інший розмір не встановлено договором або законом. Пункт 7.5 договору формально встановлює інший розмір і обмежує підсумок половиною кредиту.

Однак пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є спеціальною імперативною нормою. Він передбачає: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення».

Цей самий пункт установлює, що неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Договір укладено 10 січня 2025 року, прострочення та весь заявлений період нарахування припадають на дію воєнного стану. Закон не ставить звільнення за пунктом 18 у залежність від доведення конкретного впливу бойових дій на цього позичальника, його матеріального стану, звернення із заявою до кредитора чи укладення договору до або після 24 лютого 2022 року. Вирішальними є вид зобов`язання - кредит (позика), факт прострочення та його час. Усі ці умови наявні.

На день ухвалення рішення дія воєнного стану є чинною: Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026, затвердженим Законом України від 28 квітня 2026 року № 4857-IX, її продовжено з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб; наступне продовження затверджено Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX. Отже, передбачений пунктом 18 спеціальний правовий режим діяв як упродовж усього розрахункового періоду, так і на дату вирішення спору.

Такий підхід узгоджується з постановами Верховного Суду від 6 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, у яких пункт 18 застосовано відповідно до позики та кредитного договору. Пленум Верховного Суду у постанові № 6 від 7 лютого 2025 року також зазначив, що ця норма встановлює тимчасове звільнення від відповідальності за статтею 625 ЦК України на період воєнного стану та тридцять днів після.

Тому суд відхиляє аргумент позивача, що достатньою підставою для стягнення є свобода договору та погодження іншого розміру процентів річних. Свобода договору не дозволяє відступити від імперативного звільнення, установленого законом. Не має правового значення й те, що 12 000,00 грн не перевищують половини кредиту: кількісна межа не усуває законодавчої заборони на сам вид відповідальності у відповідний період.

Суперечливе найменування цієї суми у довідці як «штрафів» не змінює результату. Якщо це проценти за статтею 625 ЦК України - позичальник звільнений від них прямою вказівкою пункту 18; якщо це штраф - той самий пункт прямо звільняє від неустойки та зобов`язує кредитодавця списати її. Отже, вимога про 12 000,00 грн задоволенню не підлягає за обома можливими кваліфікаціями, що випливають із документів позивача.

Відповідач фактичних заперечень не подав. У зв`язку з цим суд не може формулювати й відхиляти неіснуючі доводи від його імені. Водночас суд з власної ініціативи застосовує імперативні норми права до встановлених обставин, що не є виходом за межі позову: предмет і розмір вимог залишаються незмінними, а правова кваліфікація належить суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення 64 440,00 грн, з яких 24 000,00 грн - основний борг, 36 960,00 грн - договірні проценти, 3 480,00 грн - комісія. У стягненні 12 000,00 грн процентів річних за статтею 625 ЦК України слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволених майнових вимог становить 64 440,00 / 76 440,00 = 84,3014 %. Із заявлених та сплачених 2 662,40 грн судового збору на відповідача належить покласти 2 244,44 грн; решта 417,96 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 3, 11, 207, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 1, 8, 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором про надання кредиту № 522099-КС-001 від 10 січня 2025 року в сумі 64 440 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок) гривень 00 копійок, з яких: 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за кредитом; 36 960 (тридцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами; 3 480 (три тисячі чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 12 000 (дванадцяти тисяч) гривень процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, 2 244 (дві тисячі двісті сорок чотири) гривні 44 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»; код ЄДРПОУ 41084239; 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 .

Суддя Роман БАКЛАНОВ