Рішення № 138617079, 30.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 р. № 520/12618/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» (61176, місто Харків, вулиця Краснодарська, будинок 171-Б, код ЄДРПОУ 32566564) до Виконавчого комітету Фастівської міської ради (код ЄДРПОУ 04054926, 08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1), Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради від 14.04.2026 № 18-16/06 (MU01:1336-1413-5338-7445) «Про відмову ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» у видачі містобудівних умов та обмежень»;

- зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» (ідентифікаційний код: 32566564 ) містобудівні умови та обмеження для проєктування Реконструкція виробничих та допоміжних будівель з нарощенням виробництва заморожених (недопечених) хлібобулочних напівфабрикатів за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43, на земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:09:007:0229, площею 0,3210 га.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач Виконавчий комітет Фастівської міської ради подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Відповідач, Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 14.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхлібпромінвест» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» як покупцем укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верегерою Л.О. та зареєстрований у реєстрі за №846.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач набув у власність виробничі будівлі загальною площею 2350,9 кв. м, розташовані за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43, а саме: будинок під літерою «А» загальною площею 1760,6 кв. м, будинок під склад літери «В» загальною площею 164,2 кв. м, склад під сіль літери «Г» загальною площею 46,1 кв. м, прохідну літери «Б» загальною площею 79,6 кв. м, склад запчастин літери «Е» загальною площею 48,3 кв. м та склад БСБ літери «Д» загальною площею 252,1 кв. м.

Зазначені об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 0,3210 га, кадастровий номер 3211200000:09:007:0229, за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, земельна ділянка 43.

26.11.2025 між Фастівською міською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» як орендарем укладено договір оренди землі №08-12/773, відповідно до якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 3211200000:09:007:0229 площею 0,3210 га.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді в особі Фастівської міської ради, а право оренди позивача зареєстроване 27.11.2025 за номером 62554513 строком до 26.11.2030.

Цільове призначення земельної ділянки визначено для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема з енергогенеруючим блоком.

08.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва звернулося до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради із заявою №АМ01:0625-4077-8288-0569 про надання містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва «Реконструкція виробничих та допоміжних будівель з нарощенням виробництва заморожених (недопечених) хлібобулочних напівфабрикатів за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43» на земельній ділянці кадастровий номер 3211200000:09:007:0229.

За результатами розгляду зазначеної заяви Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради прийнято рішення від 14.04.2026 №18-16/06, реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:1336-1413-5338-7445, яким позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення визначено невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, передбачену частиною четвертою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У примітці до рішення про відмову зазначено, що відповідно до історико-архітектурного опорного плану міста Фастова Київської області, розробленого Державним підприємством «Український науково-дослідний і проєктний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД», та наказу Міністерства культури України від 22.01.2016 №20 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Фастів Київської області» територія підприємства позивача розташована в межах історичного ареалу міста Фастова, у зоні регулювання забудови ІІ категорії.

Крім того, у спірному рішенні міститься посилання на рішення Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 №2-LXXVI-VII «Про недопущення проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 43», яким заборонено проведення робіт із реконструкції та консервації будівлі за вказаною адресою до вирішення питання про її реєстрацію як пам`ятки місцевого значення у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України.

Також у рішенні зазначено, що будівництво, реконструкція, земляні та інші роботи в зоні регулювання забудови можуть здійснюватися лише за проєктами, погодженими з відповідними органами охорони культурної спадщини та органами з питань містобудування та архітектури, а в документах, поданих позивачем, відсутня письмова згода орендодавця земельної ділянки на зведення будівель і споруд, передбачена статтею 25 Закону України «Про оренду землі».

Не погодившись із рішенням від 14.04.2026 №18-16/06, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним подано повний перелік документів, передбачений частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», необхідних для отримання містобудівних умов та обмежень, достовірність відомостей у яких відповідачами не заперечується.

Позивач наголошує, що є власником виробничих та допоміжних будівель, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 3211200000:09:007:0229, а також належним користувачем цієї земельної ділянки на підставі договору оренди від 26.11.2025 №08-12/773.

На переконання позивача, заявлені наміри щодо реконструкції наявних виробничих і допоміжних будівель з нарощенням виробництва хлібобулочних напівфабрикатів повністю відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, яка надана для розміщення та експлуатації будівель і споруд підприємств переробної промисловості.

Позивач вказує, що відповідачем не наведено конкретного положення текстової або графічної частини містобудівної документації на місцевому рівні, якому не відповідають наміри забудови, та не обґрунтовано, яким саме чином реконструкція наявних промислових будівель суперечить функціональному призначенню території.

Перебування земельної ділянки в межах історичного ареалу міста Фастова та в зоні регулювання забудови ІІ категорії, на думку позивача, не встановлює абсолютної заборони реконструкції, а передбачає необхідність додержання спеціальних вимог до проєктування та виконання будівельних робіт. Відповідні вимоги й обмеження мають зазначатися безпосередньо в містобудівних умовах та обмеженнях.

Позивач також зауважує, що містобудівні умови та обмеження є лише складовою вихідних даних для проєктування та самі по собі не надають права на виконання будівельних робіт. Погодження проєктної документації та отримання передбачених законодавством дозволів органів охорони культурної спадщини здійснюються на наступних стадіях реалізації об`єкта будівництва.

Крім того, позивач стверджує, що будівля за адресою: місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43, не внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та відсутні належні докази її занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини. Згадування будівлі в історико-архітектурному опорному плані як об`єкта, який рекомендовано включити до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, не надає їй правового статусу пам`ятки.

Посилання відповідача на рішення Фастівської міської ради від 14.05.2020 №2-LXXVI-VII позивач вважає необґрунтованим, оскільки таке рішення не є містобудівною документацією на місцевому рівні та не входить до передбаченого частиною четвертою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вичерпного переліку підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Щодо посилання на відсутність письмової згоди орендодавця позивач зазначає, що має намір здійснити реконструкцію вже наявних будівель, які належать йому на праві приватної власності, а не зведення нових будівель на орендованій земельній ділянці. Крім того, письмова згода орендодавця не належить до переліку документів, які замовник зобов`язаний подати для отримання містобудівних умов та обмежень.

Заперечуючи проти задоволення позову, Виконавчий комітет Фастівської міської ради зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 місто Фастів належить до історичних населених місць України, а наказом Міністерства культури України від 22.01.2016 №20 затверджено межі та режими використання історичних ареалів міста Фастова.

За твердженням відповідача, з науково-проєктної документації з розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Фастова вбачається, що під час проведення натурних досліджень будинок кінця ХІХ століття за адресою: місто Фастів, вулиця Соборна, 43, віднесено до історичних архітектурних об`єктів, які рекомендовано включити до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідач посилається на те, що з метою забезпечення збереження історичного ареалу міста Фастова та вирішення питання про занесення будівлі до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Фастівською міською радою прийнято рішення від 14.05.2020 №2-LXXVI-VII, яким заборонено проведення робіт із реконструкції та консервації будівлі за вказаною адресою.

Також відповідач зазначив, що в зонах регулювання забудови будівництво, реконструкція, земляні та інші роботи можуть проводитися лише відповідно до проєктної документації, погодженої з органами охорони культурної спадщини та органами містобудування й архітектури.

Виконавчий комітет Фастівської міської ради також указав на відсутність у складі поданих позивачем документів письмової згоди орендодавця земельної ділянки, передбаченої статтею 25 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, відповідач повідомив, що 07.04.2026 проведено візуальне обстеження об`єкта за адресою: місто Фастів, вулиця Соборна, 43, за результатами якого зафіксовано проведення будівельних робіт на даху приміщення.

З огляду на викладене Виконавчий комітет Фастівської міської ради вважає рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень обґрунтованим і таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради, заперечуючи проти позовних вимог, підтримав наведені доводи щодо розташування земельної ділянки в історичному ареалі міста Фастова, поширення на неї режиму зони регулювання забудови ІІ категорії, чинності рішення Фастівської міської ради від 14.05.2020 №2-LXXVI-VII, необхідності погодження проєкту з органами охорони культурної спадщини та відсутності письмової згоди орендодавця.

Відповідач зазначив, що сукупність установлених під час розгляду заяви обставин свідчила про невідповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні та унеможливлювала надання позивачу містобудівних умов та обмежень.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідачів та зазначив, що вони не спростовують відповідності заявленої реконструкції цільовому призначенню земельної ділянки і не підтверджують наявності передбачених законом підстав для відмови.

Позивач наголосив, що обмеження, пов`язані з розташуванням об`єкта в історичному ареалі, мають бути включені до містобудівних умов та враховані під час розроблення і погодження проєктної документації, тоді як містобудівні умови та обмеження не надають права безпосередньо виконувати будівельні роботи.

У запереченнях на відповідь на відзив Виконавчий комітет Фастівської міської ради підтримав раніше викладену позицію та додатково послався на акти візуального обстеження об`єкта від 07.04.2026 та 22.04.2026, акт про порушення законодавства про охорону культурної спадщини, листування з Міністерством культури України, Київською обласною державною адміністрацією, органами прокуратури та поліції, а також на виданий органом охорони культурної спадщини припис.

Відповідач зазначив, що проведення позивачем робіт створює загрозу знищення об`єкта, який має історико-архітектурну цінність, та підтверджує обґрунтованість установлених містобудівних і пам`яткоохоронних обмежень.

Позивач, своєю чергою, заперечив можливість обґрунтування правомірності рішення від 14.04.2026 обставинами та документами, які виникли після його прийняття, і зазначив, що питання правомірності фактичного виконання будівельних робіт не є предметом цього адміністративного спору.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону №3038-VI визначено, що містобудівна документація затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проєктування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону №3038-VI рішення з питань планування та забудови територій приймаються органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів територій, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно зі статтею 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно містобудівною документацією на місцевому рівні та землевпорядною документацією, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до закону.

За змістом статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проєктування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проєктування та будівництво об`єктів здійснюються власниками або користувачами земельних ділянок у встановленому законом порядку, який, зокрема, передбачає отримання замовником або проєктувальником вихідних даних, розроблення та затвердження проєктної документації, виконання підготовчих і будівельних робіт, прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію та реєстрацію права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження, технічні умови та завдання на проєктування.

Частиною другою статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону №3038-VI для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються визначені цією нормою документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою та право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, у разі здійснення його реконструкції, а також викопіювання з топографо-геодезичного плану.

Частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI встановлено вичерпні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а саме:

- неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

- виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або в документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

- невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з інших підстав не допускається.

Таким чином, перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації має бути підтверджена конкретними положеннями затверджених текстових або графічних матеріалів такої документації, які унеможливлюють розміщення, реконструкцію чи інше заявлене використання відповідного об`єкта.

Загального посилання на розташування земельної ділянки у певній функціональній зоні або на існування щодо неї спеціального режиму використання недостатньо. У рішенні про відмову уповноважений орган має зазначити конкретне положення містобудівної документації, якому суперечать наміри замовника, та обґрунтувати, у чому саме полягає така суперечність.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради від 14.04.2026 №18-16/06, реєстраційний номер у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:1336-1413-5338-7445, позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень із посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Водночас у спірному рішенні не зазначено конкретного положення текстової або графічної частини генерального плану, плану зонування чи детального плану території, відповідно до якого на земельній ділянці кадастровий номер 3211200000:09:007:0229 забороняється реконструкція наявних виробничих та допоміжних будівель.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.08.2025, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верегерою Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за №846, Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» є власником виробничих та допоміжних будівель загальною площею 2350,9 кв. м, розташованих за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43.

На підставі договору оренди землі від 26.11.2025 №08-12/773 позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,3210 га, кадастровий номер 3211200000:09:007:0229.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване 27.11.2025 за номером запису про інше речове право 62554513, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер: KC020260402349.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення земельної ділянки визначено для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема з енергогенеруючим блоком.

Таким чином, заявлений позивачем намір щодо реконструкції наявних виробничих та допоміжних будівель із нарощенням виробництва заморожених (недопечених) хлібобулочних напівфабрикатів узгоджується з цільовим призначенням земельної ділянки та характером розташованого на ній нерухомого майна.

Водночас, відповідачами не подано доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, припинення зареєстрованого права оренди позивача, недостовірності відомостей про право власності на будівлі або існування в затвердженій містобудівній документації прямої заборони реконструкції наявних промислових будівель на цій земельній ділянці.

Вирішуючи спір, суд відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2025 у справі №320/20288/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності в оскаржуваному рішенні чіткої текстової або графічної аргументації щодо наявності в містобудівній документації обмежень, які унеможливлюють забудову, загальне посилання уповноваженого органу на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації не є достатнім та не підтверджує законності відмови.

Верховний Суд також наголосив, що за таких обставин визначальне значення має цільове призначення земельної ділянки, відображене у Державному земельному кадастрі та правовстановлюючих документах, а містобудівна документація не може застосовуватися у спосіб, який фактично змінює або нівелює встановлене у законному порядку цільове призначення земельної ділянки без наведення конкретної нормативної, текстової та графічної аргументації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі №320/20288/23 зазначив, що обставини та нормативні положення, які не були покладені в основу рішення про відмову, не можуть використовуватися для виправлення його необґрунтованості під час судового розгляду.

Суд ураховує, що висновки Верховного Суду щодо необхідності конкретного обґрунтування невідповідності намірів забудови містобудівній документації, врахування законно встановленого цільового призначення земельної ділянки та вичерпного характеру підстав для відмови є застосовними до спірних правовідносин.

Щодо доводів відповідачів про розташування земельної ділянки в історичному ареалі міста Фастова та в зоні регулювання забудови ІІ категорії суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III історичний ареал населеного місця частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Цією ж статтею визначено, що зони охорони пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території це встановлювані навколо території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, у межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» місто Фастів включено до Списку історичних населених місць України.

Наказом Міністерства культури України від 22.01.2016 №20 затверджено межі та режими використання історичних ареалів міста Фастова Київської області.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону №1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони, до яких належать охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту та зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проєктною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Режим використання зон охорони встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель).

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону №1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичних ареалів.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проєктною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Частиною п`ятою статті 32 Закону №1805-III передбачено режими використання історичних ареалів населених місць до затвердження у встановленому порядку науково-проєктної документації з визначення їх меж і режимів використання.

Зокрема, висотні параметри нових будівель та споруд чи реконструкції існуючих об`єктів обмежуються висотними параметрами прилеглої цінної історичної забудови, розміщеної в межах історичного ареалу населеного місця, а земляні роботи мають здійснюватися з дотриманням передбачених законом пам`яткоохоронних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 32 Закону №1805-III відомості про визначені межі і режими використання зон охорони, буферних зон та історичних ареалів населених місць вносяться до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру як обмеження у використанні земель.

Забудова територій зон охорони, буферних зон та історичних ареалів населених місць здійснюється відповідно до визначених або встановлених Законом №1805-III режимів використання.

Отже, чинна редакція статті 32 Закону №1805-III не встановлює загальної та безумовної заборони проєктування чи реконструкції будь-якого об`єкта лише з тієї підстави, що він розташований у межах історичного ареалу або зони регулювання забудови.

Закон установлює спеціальний режим використання відповідної території, планувальні, висотні, архітектурні та інші обмеження, яких необхідно дотримуватися під час проєктування і реалізації об`єкта будівництва.

Тому сам факт розташування земельної ділянки кадастровий номер 3211200000:09:007:0229 та належних позивачу будівель у межах історичного ареалу міста Фастова, у зоні регулювання забудови ІІ категорії, не доводить невідповідності намірів реконструкції вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Суд зауважує, що відповідач мав установити та зазначити у рішенні, яке конкретне положення затвердженої текстової або графічної частини містобудівної документації унеможливлює реконструкцію належних позивачу виробничих та допоміжних будівель.

Натомість спеціальні висотні, архітектурно-планувальні та пам`яткоохоронні вимоги, пов`язані з розташуванням об`єкта в історичному ареалі та зоні регулювання забудови ІІ категорії, мають бути враховані уповноваженим органом під час визначення змісту містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, право на виконання яких виникає на підставі такого повідомлення, або після отримання дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів, для яких законом установлено дозвільний порядок.

Суд також звертає увагу на те, що отримання містобудівних умов та обмежень є лише однією з попередніх стадій реалізації наміру забудови і не звільняє позивача від обов`язку розробити проєктну документацію, дотриматися встановленого режиму історичного ареалу та отримати всі документи, необхідні для виконання відповідних робіт.

За таких обставин доводи відповідачів про необхідність дотримання пам`яткоохоронного режиму не спростовують викладених позивачем позовних вимог. Зазначені обставини підтверджують необхідність установлення у містобудівних умовах та обмеженнях відповідних вимог до проєктування, але не доводять існування передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону №3038-VI підстави для відмови саме у видачі містобудівних умов та обмежень.

Суд також ураховує, що в історико-архітектурному опорному плані будинок кінця ХІХ століття за адресою: місто Фастів, вулиця Соборна, 43, зазначений серед об`єктів, які рекомендовано включити до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Водночас рекомендація щодо можливого включення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не є рівнозначною його державній реєстрації як пам`ятки або занесенню до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Крім того, з відповіді Виконавчого комітету Фастівської міської ради від 21.05.2026 №06-23/2951 на адвокатський запит убачається, що виконавчий комітет не є розпорядником інформації про занесення відповідного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а 29.05.2020 лише звернувся листом №06-21/2335 до Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації з питання внесення об`єкта до Реєстру як пам`ятки місцевого значення.

Доказів прийняття уповноваженим органом рішення про занесення будівлі за адресою: місто Фастів, вулиця Соборна, 43, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідачами до суду не надано.

Не подано також доказів повідомлення власника в установленому порядку про набуття будівлею статусу пам`ятки або щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Тому доводи відповідачів про необхідність охорони історично цінного об`єкта підтверджують необхідність урахування пам`яткоохоронних вимог під час проєктування та виконання робіт, але не доводять існування абсолютної заборони реконструкції та не підтверджують невідповідності намірів позивача містобудівній документації.

Щодо посилання відповідачів на рішення Фастівської міської ради від 14.05.2020 №2-LXXVI-VII «Про недопущення проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 43» суд зазначає наступне.

Рішення Фастівської міської ради від 14.05.2020 №2-LXXVI-VII за своїм змістом і правовою природою не є генеральним планом населеного пункту, планом зонування території, детальним планом території або іншим видом містобудівної документації на місцевому рівні.

Відтак, вказане рішення не може підтверджувати невідповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону №3038-VI.

Також, зі змісту рішення від 14.05.2020 №2-LXXVI-VII вбачається, що його прийнято до вирішення питання про реєстрацію будівлі як пам`ятки місцевого значення. Проте доказів вирішення вказаного питання шляхом внесення будівлі до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 14.04.2026 відповідачами не надано.

Разом з тим, частина четверта статті 29 Закону №3038-VI не визначає рішення органу місцевого самоврядування про недопущення проведення робіт як самостійну підставу для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Тому посилання відповідачів на рішення Фастівської міської ради від 14.05.2020 №2-LXXVI-VII не звільняло Відділ містобудування та архітектури від обов`язку встановити і обґрунтувати саме невідповідність намірів позивача положенням затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні.

Щодо посилання відповідачів на відсутність письмової згоди орендодавця земельної ділянки суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Разом із тим предметом заяви позивача від 08.04.2026 №АМ01:0625-4077-8288-0569 є не зведення нових будівель на вільній земельній ділянці, а реконструкція виробничих та допоміжних будівель, які належать позивачу на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 14.08.2025, зареєстрованого в реєстрі за №846.

Крім того, письмова згода орендодавця на зведення будівель не включена до встановленого частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI переліку документів, які замовник зобов`язаний подати для отримання містобудівних умов та обмежень.

Відтак відсутність такої згоди не може бути кваліфікована як неподання передбачених частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI документів та не є самостійною підставою для відмови, передбаченою частиною четвертою цієї статті.

Суд також ураховує, що земельна ділянка передана позивачу в оренду Фастівською міською радою за договором від 26.11.2025 №08-12/773 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної та іншої промисловості, а на час укладення договору на цій ділянці вже були розташовані належні позивачу виробничі будівлі.

Отже, посилання відповідачів на статтю 25 Закону України «Про оренду землі» не підтверджує законності оскаржуваного рішення.

Стосовно актів візуального обстеження від 07.04.2026 та 22.04.2026, акта про порушення законодавства про охорону культурної спадщини, звернень до органів поліції та прокуратури, листування з Міністерством культури України та виданого припису суд зазначає, що правомірність фактичного виконання позивачем будівельних або демонтажних робіт не є предметом цього спору.

Оскаржуване рішення прийняте 14.04.2026 за результатами розгляду заяви про надання містобудівних умов та обмежень.

Тому документи, складені після цієї дати, зокрема акт візуального обстеження від 22.04.2026 та подальше листування з правоохоронними і пам`яткоохоронними органами, об`єктивно не могли бути враховані під час прийняття спірного рішення та не можуть ретроспективно створити відсутню на той час законну підставу для відмови.

Акт візуального обстеження від 07.04.2026 засвідчує виявлення будівельних робіт на даху приміщення, однак не встановлює невідповідності заявлених намірів реконструкції конкретному положенню містобудівної документації на місцевому рівні.

Суд зазначає, що за наявності ознак проведення робіт без передбачених законодавством документів уповноважені органи не позбавлені права вживати заходів державного архітектурно-будівельного контролю, охорони культурної спадщини або звертатися до правоохоронних органів.

Проте можливе порушення порядку виконання будівельних робіт не змінює вичерпного переліку підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень і не доводить законності рішення від 14.04.2026 №18-16/06.

При цьому, видання Товариству з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» містобудівних умов та обмежень для проєктування Реконструкція виробничих та допоміжних будівель з нарощенням виробництва заморожених (недопечених) хлібобулочних напівфабрикатів на земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:09:007:0229, не легалізує роботи, які могли виконуватися без належних документів, та не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися законодавства про охорону культурної спадщини, вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень і будівельних норм, а також отримати передбачені законом документи до початку виконання відповідних робіт.

Отже, наведені відповідачами обставини не є законною підставою для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень і не перешкоджають їх видачі в установленому законом порядку, оскільки предметом цього спору є виключно правомірність відмови у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень, а не оцінка законності проведення ним будь-яких будівельних робіт чи дотримання вимог законодавства на наступних стадіях реалізації наміру забудови.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачами не доведено належними і допустимими доказами, що позивач не подав документи, визначені частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI, або що в поданих документах виявлено недостовірні відомості.

Також відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що затверджена містобудівна документація на місцевому рівні містить конкретну заборону реконструкції належних позивачу виробничих будівель або, що заявлений намір реконструкції не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.

В матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували, що будівлю внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або до Переліку об`єктів культурної спадщини, а розташування об`єкта в історичному ареалі виключає можливість проєктування його реконструкції з установленням відповідних містобудівних і пам`яткоохоронних обмежень.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради від 14.04.2026 №18-16/06 (MU01:1336-1413-5338-7445) не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, прийняте без доведення передбаченої законом підстави для відмови, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради видати позивачу містобудівні умови та обмеження суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України в чинній редакції передбачено, що у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як установлено судом, позивач є власником об`єктів нерухомого майна та належним користувачем земельної ділянки, звернувся до уповноваженого органу із заявою від 08.04.2026 №АМ01:0625-4077-8288-0569 та подав передбачені законом документи, достовірність відомостей у яких відповідачами не спростована.

Судом не встановлено жодної з передбачених частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Закон №3038-VI не наділяє уповноважений орган правом обирати між наданням містобудівних умов та обмежень і відмовою у їх наданні за відсутності хоча б однієї із прямо визначених законом підстав для відмови.

Розсуд уповноваженого органу в цих правовідносинах стосується визначення змісту конкретних планувальних, архітектурних, висотних, санітарних, пам`яткоохоронних та інших вимог до проєктування та з урахуванням встановлених судом обставин і наявних у справі доказів, не надавало відповідачу права відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень з підстав, які не передбачені частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13.03.2025 у справі №320/20288/23.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що дискреція уповноваженого органу обмежена підставами, визначеними частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI, а тому за відсутності таких підстав зобов`язання видати містобудівні умови та обмеження не є втручанням суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

При цьому застосування такого способу захисту не означає визначення судом конкретного змісту містобудівних умов та обмежень замість уповноваженого органу.

Саме Відділ містобудування та архітектури під час формування містобудівних умов та обмежень зобов`язаний установити і відобразити всі передбачені законодавством та містобудівною документацією планувальні, архітектурні, висотні та пам`яткоохоронні вимоги, зокрема ті, що випливають із розташування об`єкта в історичному ареалі міста Фастова та зоні регулювання забудови ІІ категорії.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта «Реконструкція виробничих та допоміжних будівель з нарощенням виробництва заморожених (недопечених) хлібобулочних напівфабрикатів за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43» на земельній ділянці кадастровий номер 3211200000:09:007:0229 площею 0,3210 га.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників справи, суд виходить із того, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, передбачає обов`язок суду зазначити в рішенні підстави, на яких воно ґрунтується.

Водночас цей принцип не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра виконання обов`язку щодо обґрунтування рішення залежить від характеру рішення та обставин конкретної справи.

Судом досліджено всі основні питання, винесені сторонами на його розгляд, а інші доводи учасників справи не спростовують установлених судом обставин та правових висновків.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків та інших документів.

Як убачається з позовної заяви, позивач зазначив, що залежно від складності справи та тривалості її розгляду ним може бути залучено адвоката, орієнтовний розмір винагороди якого становитиме 80 000,00 грн.

Отже, вказана сума є лише попереднім орієнтовним розрахунком можливих майбутніх витрат, а не підтвердженим розміром витрат, фактично понесених позивачем або таких, щодо сплати яких у нього виник безумовний обов`язок.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем не подано договору про надання правничої допомоги, додаткових угод щодо розміру гонорару, акта приймання-передачі наданих послуг, рахунку, детального опису виконаних адвокатом робіт, платіжних документів або інших доказів, які підтверджують обсяг наданої професійної правничої допомоги та її вартість.

Таким чином, заявлений орієнтовний розмір витрат у сумі 80 000,00 грн не є достатньою підставою для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на відсутність належних доказів розміру, обсягу та факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу або виникнення обов`язку щодо їх сплати, підстави для розподілу таких витрат у цьому рішенні відсутні.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється за правилами ст.139 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або, якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 6 656,00 грн за дві вимоги немайнового характеру.

Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради є структурним підрозділом Виконавчого комітету Фастівської міської ради та не має статусу окремої юридичної особи.

Виконавчий комітет Фастівської міської ради є юридичною особою публічного права, має код ЄДРПОУ 04054926 та рахунки в органах Державної казначейської служби України, за рахунок яких здійснюється фінансування діяльності його структурних підрозділів.

Оскаржуване рішення від 14.04.2026 №18-16/06 (MU01:1336-1413-5338-7445) прийняте Відділом містобудування та архітектури як структурним підрозділом Виконавчого комітету Фастівської міської ради під час здійснення владних управлінських функцій.

З огляду на задоволення позовних вимог та організаційно-правовий статус відповідачів сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6 656,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Фастівської міської ради.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» (61176, місто Харків, вулиця Краснодарська, будинок 171-Б, код ЄДРПОУ 32566564) до Виконавчого комітету Фастівської міської ради (код ЄДРПОУ 04054926, 08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1), Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради від 14.04.2026 № 18-16/06 (MU01:1336-1413-5338-7445) «Про відмову ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» у видачі містобудівних умов та обмежень».

Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» (ідентифікаційний код: 32566564) містобудівні умови та обмеження для проєктування Реконструкція виробничих та допоміжних будівель з нарощенням виробництва заморожених (недопечених) хлібобулочних напівфабрикатів за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43, на земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:09:007:0229, площею 0,3210 га.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Фастівської міської ради (код ЄДРПОУ 04054926, 08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» (61176, місто Харків, вулиця Краснодарська, будинок 171-Б, код ЄДРПОУ 32566564) суму судового збору у розмірі 6 656,00 грн. (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень).

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях