Ухвала суду № 138615003, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

30 липня 2026 року № 320/30537/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії індивідуального акту - рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке оформлене листом-повідомленням про розірвання договору № 053-5761 (маршрут № 223) до набрання судового рішення по суті цієї справи законної сили;

- заборони Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; Код ЄДРПОУ 37405284) вчиняти будь-які дії, що можуть бути спрямовані на обрання/визначення будь-якого іншого, відмінного від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414; Код ЄДРПОУ 33305729), перевізника на міський автобусний маршрут загального користування міста Києва №223 до набрання судового рішення по суті цієї справи законної сили;

- зупинення дії індивідуального акту - рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке оформлене листом-повідомленням про розірвання договору №053-5764 (маршрут № 202) до набрання судового рішення по суті цієї справи законної сили;

- заборони Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; Код ЄДРПОУ 37405284) вчиняти будь-які дії, що можуть бути спрямовані на обрання/визначення будь-якого іншого, відмінного від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414; Код ЄДРПОУ 33305729), перевізника на міський автобусний маршрут загального користування міста Києва №202 до набрання судового рішення по суті цієї справи законної сили;

- зупинення дії індивідуального акту - рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке оформлене листом-повідомленням про розірвання договору № 053-5765 (маршрут № 477) до набрання судового рішення по суті цієї справи законної сили;

- заборони Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; Код ЄДРПОУ 37405284) вчиняти будь-які дії, що можуть бути спрямовані на обрання/визначення будь-якого іншого, відмінного від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414; Код ЄДРПОУ 33305729), перевізника на міський автобусний маршрут загального користування міста Києва №477 до набрання судового рішення по суті цієї справи законної сили.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що оскаржуваними рішеннями відповідача в односторонньому порядку розірвано договори про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування №№ 202, 223 та 477, що, на думку позивача, є протиправним. Позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до припинення здійснення ним господарської діяльності на зазначених маршрутах, простою транспортних засобів, звільнення працівників, істотних фінансових втрат та унеможливить ефективне поновлення його прав у разі задоволення позову, зокрема у випадку визначення відповідачем іншого перевізника на спірних маршрутах. У зв`язку з цим заявник просить зупинити дію оскаржуваних рішень до набрання законної сили рішенням суду та заборонити відповідачу вчиняти дії щодо визначення іншого перевізника на відповідних автобусних маршрутах.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову).

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, які суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, згідно з правової позиції Верховного Суду у справі №826/14951/18 (постанова від 20 березня 2019 року) до вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Також Верховним Судом (постанови від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20 та від 25 травня 2023 року у справі №520/4563/21) наголошено, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Суд також враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер.

Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених майбутніх позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (у даному випадку до подання позовної заяви).

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Зі змісту оскаржуваних рішень убачається, що вони винесені на підставі порушень, що не пов`язані із безпекою перевезень, а їх реалізація безпосередньо пов`язана з припиненням дії договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування №№223, 202 та 477, на підставі яких позивач здійснює господарську діяльність. Таким чином, спірні рішення породжують для позивача безпосередні правові наслідки ще до вирішення спору по суті.

Суд бере до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичного припинення позивачем здійснення перевезень на зазначених маршрутах, простою транспортних засобів, необхідності припинення трудових відносин із працівниками, втрати доходів від здійснення господарської діяльності та інших негативних наслідків, усунення яких у разі задоволення позову потребуватиме значних організаційних та матеріальних витрат.

Крім того, з урахуванням характеру спірних правовідносин суд не виключає, що після реалізації оскаржуваних рішень відповідачем можуть бути вчинені подальші дії щодо організації перевезень на спірних маршрутах, що, у свою чергу, може істотно ускладнити поновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваних рішень, навіть у разі задоволення позову.

За таких обставин суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому у даному випадку наявні підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Пантелеєнко проти України" від 29.06.2006 зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні "Дорани проти Ірландії" від 31.07.2003 Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у вищевказаних рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Оцінюючи доводи заявника у їх сукупності, суд виходить із того, що заявлений захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних рішень безпосередньо пов`язаний із предметом позову, є адекватним заявленим позовним вимогам, відповідає критерію співмірності та спрямований виключно на збереження існуючого фактичного і правового становища сторін до вирішення спору по суті.

При цьому застосування такого заходу не свідчить про попередню оцінку правомірності чи неправомірності спірних рішень, не вирішує спір по суті та не зумовлює наперед результатів його розгляду, а має виключно тимчасовий характер.

Разом із тим суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви в частині заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо визначення іншого перевізника на маршрутах №№ 202, 223 та 477, оскільки такий захід забезпечення позову за наведених обставин не відповідає критерію необхідності. Зупинення дії оскаржуваних рішень є достатнім та ефективним заходом для забезпечення можливості реального виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову, тоді як застосування додаткової заборони фактично дублюватиме наслідки вже застосованого заходу забезпечення позову та не відповідатиме принципу співмірності.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи заявника, характер спірних правовідносин, наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову та предметом спору, а також беручи до уваги необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. В іншій частині заявлені вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Зупинити дію рішень Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлених листами-повідомленнями про розірвання договору № 053-5761 (маршрут № 223), №053-5764 (маршрут № 202), № 053-5765 (маршрут № 477), - до набрання рішенням суду у справі №320/30537/26 законної сили.

3. В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

5. Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Товариство з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; (ідентифікаційний код 37405284)

7. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 37405284, місцезнаходження: 04051, м. Київ, вул. Леонтовича, 6).

Згідно із частиною другою статті 256 КАС України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Василенко Г.Ю.