Рішення № 138611885, 30.07.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/464/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Овдіївська,2; код 0291011423) в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (код 04414313) 16624, с. Вертіївка, Ніжинський р-н Чернігівської області, вул. Миру, 126до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (код 41823846) 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 126-бпро визнання додаткових угод недійсними та стягнення 67 704 грн 55 коп.

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 67 704,55 грн, якою прокурор просить:

визнати недійсними укладені між сторонами Додаткові угоди № 3 від 26.02.2021, № 5 від 17.08.2021, № 6 від 22.09.2021 та № 7 від 02.12.2021 про внесення змін та доповнень до Договору № 21010103ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021;

стягнути з відповідача на користь Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області грошові кошти в сумі 67 704,55 грн як безпідставно отримані товариством.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що, на його думку, спірні додаткові угоди укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а відтак наявні підстави для визнання їх недійсними в порядку ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог в частині стягнення грошових коштів визначено ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.06.2026 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальні строки: для подання прокурором та позивачем відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвала суду від 01.06.2026 була направлена прокурору, позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 01.06.2026 18:14, 18:20.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.06.2026 є такою, що отримана адресатами 02.06.2026.

08.06.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/20269 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ УКР ГАЗ РЕСУРС щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 №922-VIII.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 927/464/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/20269 (178/26).

15.06.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що товариство не погоджується із заявленими позовними вимогами з підстав їх необґрунтованості.

23.06.2026, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від Ніжинської окружної прокуратури до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними.

26.06.2026, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення на відповідь на відзив, якими відповідач повністю відхиляє пояснення, міркування та аргументи прокурора та підтримує свою думку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» (https://prozorro.gov.ua), Вертіївською сільською радою оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі: Електрична енергія (код ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія), очікуваною вартістю 771 260,00 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2020-12-22-003194-c).

Згідно протоколу затвердження річного плану закупівель UA-P-2020-12-21-008562-c джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.

Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-12-22-003194-C від 25.01.2021, переможцем відкритих торгів на закупівлю електричної енергії визнано ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846) з ціновою пропозицією від 04.01.2021 - 684 878,88 грн з ПДВ, з яким укладено Договір про постачання електричної енергії №21010103ВЦ від 22.01.2021 (далі - Договір).

У пункті 2.2. Договору визначено, що плановий обсяг продажу електроенергії за Договором становлять 308504 кВт*год.

Згідно п. 2.4. Договору період постачання: з дати підписання договору і по 31 грудня 2021 року включно.

Відповідно до п. п. 3.4.1., 3.4.2. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленої (поставленої) електроенергії Споживачу за розрахунковий період, що складений між ОСР та Споживачем. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних ОСР Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання- передачі електроенергії за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

При цьому у пункті 5.1. Договору визначено, що розрахунки за поставлену Споживачеві електроенергію здійснюються за цінами, що встановлюються за підсумками проведеної процедури закупівлі, передбаченої Законом.

У пункті п. 5.2. Договору визначено, що ціна електроенергії становить 1,85 грн. за 1 кВт.год, з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу, крім того ПДВ 0,37 грн., всього з ПДВ - 2,22 грн. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання - передачі електроенергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно п. 5.3. Договору ціна, зазначена в п. 5.2. Договору, не може змінюватись протягом дії Договору крім випадків, передбачених пунктом 12.6 даного Договору. Будь-які зміни ціни можливі тільки після початку здійснення постачання електроенергії за Договором.

Зміна ціни узгоджується Сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору місячна вартість електроенергії визначається як добуток ціни та загального обсягу фактично поставленої (спожитої) електроенергії, визначеного згідно з розділом 3 цього Договору.

Згідно п. Договору 5.7. загальна сума даного Договору на момент укладання становить 684 878,88 грн, у тому числі ПДВ - 114 146,48 грн.

Відповідно до п. 5.9. розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць.

У пункті 12.1. визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання електричної енергії з дати підписання договору і по 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п. 12.6. Істотними умовами договору є: предмет, а саме: найменування, кількість та якість постачання електричної енергії, ціна за одиницю та строк дії договору. Інші умови договору не є істотними та можуть змінюватись відповідно до положень Господарського Кодексу України та ст. 41 Закону України про закупівлі. Істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків:

12.6.1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача;

12.6.2. збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

12.6.3. покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

12.6.4. продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

12.6.5. погодження зміни ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

12.6.6. зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування.

12.6.7. зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

12.6.8. зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

12.6.9. застосування підпунктів 12.6.1-12.6.8. здійснюється з дати початку постачання електроенергії за Договором. Зміна істотних умов Договору на підставі пункту 12.6 Договору, крім підпунктів 12.6.1, 12.6.2, 12.6.3, 12.6.5 Договору повинна бути обґрунтована стороною, яка ініціює таку зміну з обов`язковим паданням документального підтвердження наявності підстав до внесення відповідних змін, в тому числі для застосування п. 12.6.2 Постачальник в межах дії Договору повинен надати Замовнику на розгляд додаткову угоду та обґрунтування щодо зміни ціни у бік збільшення, зокрема: даними офіційного сайту НКРЕКІІ, або Торгово-промислової палати України чи її територіальних відділень, або ДП «Держзовнішформ», або ДП «Укрпромзовнішекспертиза», або органів статистики або іншого органу, який має на це повноваження, що підтверджують таке коливання. Відповідальність за достовірність даних, наданих в якості підстав для зміни ціни за Договором, несе Постачальник. Під коливанням ціни товару на ринку у поточному розрахунковому періоді для цілей цього Договору розуміється будь-яка зміна ціни за 1 кВт*год за даними НКРЕКП, у порівнянні з попереднім значенням та в межах дії договору;

Крім цього, підстави внесення змін відповідно до підпункту 12.6.6 пункту 12.6 Договору, можливі, якщо формування ціни на товар пов`язане з такими показниками, про що зазначено у Договорі.

Якщо Сторона, що ініціює внесення змін, не надасть належного обґрунтування та документального підтвердження наявності підстав зміни істотних умов Договору, протилежна Сторона має право відмовитись від погодження таких змін.

У подальшому, після підписання Договору №21010103ВЦ від 22.01.2021, за ініціативи ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» з Вертіївською сільською радою укладено низку додаткових угод, якими, зокрема, внесено зміни до його істотних умов - змінено ціну (тариф) на електричну енергію та обсягу її поставки:

1. Додаткова угода №1 від 22.01.2021, якою внесено зміни до п.п. 12.6.9 п.12.6 розділу 12 Договору щодо підстав внесення змін до істотних його умов.

2. Додаткова угода №2 від 22.01.2021, якою внесено зміни до Додатку №1 «ЗАЯВА-ПРИЄДНАННЯ» до Договору стосовно точок комерційного обліку.

3. Додаткова угода №3 від 26.02.2021, якою внесено зміни до п. 2.2. Договору зменшено обсяг електричної енергії до 241700 кВт.год, а також до п. 5.2 Договору, збільшено ціну електричної енергії до 2,39122 грн з ПДВ (1,99269 грн без ПДВ).

4. Додаткова угода №4 від 30.03.2021, якою доповнено Договір пунктом 5.16 наступного змісту: «Послуги з розподілу сплачуються Споживачем самостійно відповідному оператору системи розподілу».

5. Додаткова угода №5 від 27.05.2021, якою внесено зміни до Договору щодо реквізитів Постачальника.

6. Додаткова угода №5 від 17.08.2021, якою внесено зміни до п. 2.2. Договору змінено обсяг електричної енергії до 263 935,2107 кВт.год, а також до п. 5.2 Договору, збільшено ціну електричної енергії до 2,594875 грн з ПДВ (2,162396 грн без ПДВ).

7. Додаткова угода №6 від 22.09.2021, якою внесено зміни до п. 2.2. Договору змінено обсяг електричної енергії до 242962,553 кВт.год, а також до п. 5.2 Договору, збільшено ціну електричної енергії до 2,818866 грн з ПДВ (2,3490055 грн без ПДВ).

8. Додаткова угода №7 від 02.12.2021, якою внесено зміни до п. 2.2. Договору змінено обсяг електричної енергії, а також до п. 5.2 Договору, збільшено ціну електричної енергії до 3,065234 грн з ПДВ (2,554362 грн без ПДВ). Разом з тим, встановлено, що споживання електричної енергії за умовами Додаткової угоди №7 від 02.12.2021 не здійснювалося, у зв`язку з чим акти приймання-передавання не надавалися та оплата не здійснювалася.

9. Додаткова угода (без номера) від 07.12.2021, якою сторони прийшли взаємної згоди достроково розірвати договір.

Так, у лютому 2021 року ТОВ Енера Чернігів звернулось до Вертіївської сільської ради з листом, яким повідомило, що згідно з експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати середньозважена ціна по ОЕС України на РДН за 10 днів лютого складає 1,69879 грн/кВт*год без ПДВ. Порівняно з січнем 2021 року середньозважена ціна по ОЕС України на ринку РДН збільшилась на 16,15% і ТОВ Енера Чернігів не має змоги постачати електричну енергію за збитковою ціною. У зв`язку з вищевикладеним, ціна на лютий 2021 року збільшується на 9,17%, відтак, споживачем має бути підписана відповідна додаткова угода до Договору, примірник якої додано постачальним до цього листа, разом з експертним висновком №ЧК-57 від 15.02.2021.

Експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-57 від 15.02.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 мВт/год у січні 2021 року становила 1462,52грн (без ПДВ); за 10 днів лютого 2021 року 1698,79грн; тенденція росту цін +16,15%.

26.02.2021 між ТОВ Енера Чернігів та Вертіївською сільською радою укладено додаткову угоду №3 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.02.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,17% і викласти в новій редакції:

пункт 5.2 Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021: Ціна електроенергії становить 1,99269 грн за 1 кВт/год з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу, крім того ПДВ 0,3985 грн, всього з ПДВ 2,39122;

пункт 2.2 Договору: плановий обсяг продажу електроенергії за цим договором становить 241700 кВт/год.

У серпні 2021 року ТОВ Енера Чернігів звернулось до Вертіївської сільської ради з листом, яким повідомило, що 30.07.2021 вступила в дію нова постанова НКРЕКП №1227 Про внесення змін до постанови НЕРЕКП від 08.04.2020 №766, згідно якої були підвищені ціни на електричну енергію, що 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП №1842/21 від 10.08.2021. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №1842-21 від 10.08.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год у липні 2021 року становила 1444,05грн; станом на 05.08.2021 1988,79грн; відсоток коливання +37,72%.

17.08.2021, між ТОВ Енера Чернігів та Вертіївською сільською радою укладено додаткову угоду №5 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.08.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти в новій редакції:

пункт 5.2 Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021: Ціна електроенергії становить 2,162396 грн за 1 кВт/год з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу, крім того ПДВ 0,432479 грн, всього з ПДВ 2,594875;

пункт 2.2 Договору: плановий обсяг продажу електроенергії за цим договором становить 263935,2107 кВт/год.

У вересні 2021 року ТОВ Енера Чернігів звернулось до Вертіївської сільської ради з листом, яким повідомило, що 30.07.2021 вступила в дію нова постанова НКРЕКП №1227 Про внесення змін до постанови НЕРЕКП від 08.04.2020 №766, згідно якої були підвищені ціни на електричну енергію, що 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, коливання ціни підтверджено ціновою довідкою Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з ціновою довідкою Харківської ТПП.

За ціновою довідкою Харківської ТПП №2277-2/21 від 21.09.2021 середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год станом на 12.09.2021 становила 1889,08грн; станом на 16.09.2021 2164,79грн; відсоток зміни ціни +14,59%.

28.09.2021, між ТОВ Енера Чернігів та Вертіївською сільською радою укладено додаткову угоду №6 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 10.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти в новій редакції:

пункт 5.2 Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021: Ціна електроенергії становить 2,349055 грн за 1 кВт/год з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу, крім того ПДВ 0,469811 грн, всього з ПДВ 2,818866;

пункт 2.2 Договору: плановий обсяг продажу електроенергії за цим договором становить 242962,553 кВт/год.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год за 03.10.2021 становить 2535,12 грн, 28.10.2021 3113,44грн, відсоток зміни ціни +22,81%; за 19.10.2021 2840,05 грн, за 28.10.2021 3113,44 грн, відсоток зміни ціни +9,63%.

02.12.2021 між ТОВ Енера Чернігів Вертіївською сільською радою укладено додаткову угоду №7 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 13.10.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти в новій редакції:

пункт 5.2 Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021: Ціна електроенергії становить 2,554362 грн за 1 кВт/год з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу, крім того ПДВ 0,510872 грн, всього з ПДВ 3,065234.

Внаслідок укладення додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021 первісна ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год. зросла із 2,22 грн з ПДВ до 3,065234 грнз ПДВ, тобто на +38,07% від первісної ціни Договору.

На виконання умов договору між Вертіївською сільською радою та Відповідачем підписано наступні акти приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії (далі - Акт) та перераховано відповідні кошти згідно відповідних платіжних доручень:

1. Акт №21010103ВЦ/15121/1 від 31.01.2021 за січень 2021: обсяг 48162 кВт.год, загальна вартість 106919,64 грн.

Платіжні доручення: №280 від 12.02.2021 - 22686,18 грн з ПДВ, №282 від 12.02.2021 - 7920,95 грн з ПДВ, №284 від 12.02.2021 - 14037,06 грн з ПДВ, №286 від 12.02.2021 - 248,64 грн з ПДВ, №288 від 12.02.2021 - 357,42 грн з ПДВ, №290 від 12.02.2021 - 1482,96 грн з ПДВ, №292 від 12.02.2021 - 60070,98 грн з ПДВ, №294 від 12.02.2021 - 115,44 грн з ПДВ.

2. Акт №21010103ВЦзакритий/33075/1 від 28.02.2021 за лютий 2021: обсяг 42611 кВт.год, загальна вартість 101892,61 грн.

Платіжні доручення: №721 від 18.03.2021 - 20366,09 грн з ПДВ, №722 від 18.03.2021 - 7886,27 грн з ПДВ, №723 від 18.03.2021 - 16862,94 грн з ПДВ, №724 від 18.03.2021 - 298,90 грн з ПДВ, №725 від 18.03.2021 - 253,47 грн з ПДВ, №726 від 18.03.2021 - 8529,51 грн з ПДВ, №727 від 18.03.2021 - 47525,65 грн з ПДВ, №728 від 18.03.2021 - 169,78 грн з ПДВ.

3. Акт №21010103ВЦ/49008/1 від 31.03.2021 за березень 2021: обсяг 32795 кВт.год, загальна вартість 78420,32 грн.

Платіжні доручення: №1241 від 16.04.2021 - 16236,43 грн з ПДВ, №1243 від 16.04.2021 - 7790,62 грн з ПДВ, №1245 від 16.04.2021 - 17489,44 грн з ПДВ, №1247 від 16.04.2021 - 542,81 грн з ПДВ, №1249 від 16.04.2021 - 155,43 грн з ПДВ, №1253 від 16.04.2021 - 32396,36 грн з ПДВ, №1255 від 16.04.2021 - 110,00 грн з ПДВ, №1310 від 16.04.2021 - 3529,53 грн з ПДВ, №1311 від 16.04.2021 - 169,70 грн з ПДВ.

4. Акт №21010103ВЦ/66131/1 від 30.04.2021 за квітень 2021: обсяг 31554 кВт.год, загальна вартість 75452,81 грн.

Платіжні доручення: №2260 від 13.05.2021 - 14394,18 грн з ПДВ, №2262 від 13.05.2021 - 6769,57 грн з ПДВ, №2264 від 13.05.2021 - 11023,56 грн з ПДВ, №2266 від 13.05.2021 - 117,17 грн з ПДВ, №2268 від 13.05.2021 - 363,47 грн з ПДВ, №2272 від 13.05.2021 - 42674,86 грн з ПДВ, №2274 від 13.05.2021 - 110,00 грн з ПДВ.

5. Акт №21010103ВЦ/83606/1 від 31.05.2021 за травень 2021: обсяг 21393 кВт.год, загальна вартість 51155,54 грн.

Платіжні доручення: №2704 від 17.06.2021 - 7446,28 грн, №2707 від 17.06.2021 - 9705,99 грн з ПДВ, №2708 від 17.06.2021 - 5373,09 грн з ПДВ, №2709 від 17.06.2021 - 394,55 грн з ПДВ, №2710 від 17.06.2021 - 430,42 грн з ПДВ, №2712 від 17.06.2021 - 95,65 грн з ПДВ, №2724 від 17.06.2021 - 27415,43 грн з ПДВ, №2751 від 17.06.2021 - 294,12 грн з ПДВ.

6. Акт №21010103ВЦ/99079/1 від 30.06.2021 за червень 2021: обсяг 21320 кВт.год, загальна вартість 50980,98 грн.

Платіжні доручення: №2975 від 15.07.2021 - 7683,01 грн з ПДВ, №2977 від 15.07.2021 - 7018,25 грн з ПДВ, №2979 від 15.07.2021 - 8297,56 грн з ПДВ, №2981 від 15.07.2021 - 394,55 грн з ПДВ, №2983 від 15.07.2021 - 300,00 грн з ПДВ, №2985 від 15.07.2021 - 27251,73 грн з ПДВ, №2987 від 15.07.2021 - 35,89 грн з ПДВ.

7. Акт №21010103ВЦ/114104/1 від 31.07.2021 за липень 2021: обсяг 18554 кВт.год, загальна вартість 44366,84 грн.

Платіжні доручення: №4535 від 12.08.2021 - 6948,91 грн з ПДВ, №4537 від 12.08.2021 - 5827,42 грн з ПДВ, №4539 від 12.08.2021 - 396,94 грн з ПДВ, №4540 від 12.08.2021 - 294,12 грн з ПДВ, №4543 від 12.08.2021 - 24988,33 грн з ПДВ, №4544 від 12.08.2021 - 26,30 грн з ПДВ, №4578 від 12.08.2021 - 5884,81 грн з ПДВ.

8. Акт №21010103ВЦ закритий/129265/1 від 31.08.2021 за серпень 2021: обсяг 15956 кВт.год, загальна вартість 41403,83 грн.

Платіжні доручення: №2592 від 15.09.2021 - 7807,99 грн з ПДВ, №2594 від 15.09.2021 - 4323,06 грн з ПДВ, №2595 від 15.09.2021 - 3747,00 грн з ПДВ, №2599 від 15.09.2021 - 36,33 грн з ПДВ, №2601 від 15.09.2021 - 114,17 грн з ПДВ, №2606 від 15.09.2021 - 57,09 грн з ПДВ, №2607 від 15.09.2021 - 24773,27 грн з ПДВ, №2611 від 15.09.2021 - 544,92 грн з ПДВ.

9. Акт №21010103ВЦ/145794/1 від 30.09.2021 за вересень 2021: обсяг 23040 кВт.год, загальна вартість 64946,68 грн.

Платіжні доручення: №2840 від 18.10.2021 - 35531,81 грн з ПДВ, №2842 від 18.10.2021 - 5705,39 грн з ПДВ, №2844 від 18.10.2021 - 23224,64 грн з ПДВ, №2848 від 18.10.2021 - 177,59 грн з ПДВ, №2850 від 18.10.2021 - 194,50 грн з ПДВ, №2854 від 18.10.2021 - 112,75 грн з ПДВ.

10. Акт №21010103ВЦ/161069/1 без дати за жовтень 2021: обсяг 22621 кВт.год, загальна вартість 69334,64 грн.

Платіжні доручення: №3053 від 03.12.2021 - 1,55 грн з ПДВ, №3054 від 03.12.2021 - 2,58 грн з ПДВ, №3055 від 03.12.2021 - 16868,20 грн з ПДВ, №3056 від 03.12.2021 - 31,82 грн з ПДВ, №3057 від 03.12.2021 - 490,60 грн з ПДВ, №3058 від 03.12.2021 - 51688,42 грн з ПДВ, №3059 від 03.12.2021 - 255,47 грн з ПДВ.

Таким чином, згідно вказаних актів Вертіївською сільською радою спожито 278 006 кВт.год електричної енергії.

Згідно платіжних доручень Вертіївською сільською радою за рахунок місцевого бюджету, на виконання умов Договору №№21010103ВЦ від 22.01.2021, сплачено ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» 684 877,87 грн з ПДВ.

Вартість електричної енергії з ПДВ вказана у актах, за якими здійснювалася сплата Вертіївською сільською радою за рахунок місцевого бюджету, розраховано за формулою:

- ставка тарифу без ПДВ х кількість кВт/год. = вартість без ПДВ;

- вартість без ПДВ + 20% вартості без ПДВ = вартість з ПДВ.

Прокурор в позовній заяві вказує, що вартість електричної енергії спожитої Вертіївська сільська рада за січень - листопад 2021 року згідно первісних умов Договору №21010103ВЦ від 22.01.2021 мала скласти 617 173,32 грн з ПДВ:

- 1,85 грн/кВт.год (ставка тарифу без ПДВ) х 278 006 кВт.год = 514 311,10 грн без ПДВ;

- 514 311,10 грн + 102 862,22 грн (20% вартості без ПДВ) = 617 173,32 грн з ПДВ.

Враховуючи зазначене, переплата за січень - жовтень 2021 становить: 684 877,87 - 617 173,32 = 67 704,55 грн з ПДВ, яку прокурор просить стягнути з відповідача.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У даній справі прокурор звертається до господарського суду в інтересах Вертіївської сільської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 2 статті 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до частин 1 статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, рішенні про місцевий бюджет) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Сільська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить суспільний інтерес.

Про виявлене порушення Закону України «Про публічні закупівлі» відповідач був повідомлений листами Ніжинської окружної прокуратури №52-77-5636ВИХ-24 від 12.08.2024, №52-77-7122ВИХ-24 від 14.10.2024, №52-77-7902ВИХ-24 від 15.11.2024, №52-77-8798ВИХ-24 від 27.12.2024, №52-77-7921ВИХ-25 від 02.12.2025 та №52-72-344ВИХ-26 від 21.01.2026.

На останній лист Вертіївська сільська рада надала відповідь за №03-05/283 від 03.02.2026 про те, що слідчим відділенням Ніжинського РУП в Чернігівської області в межах досудового розслідування кримінального провадження №42025272180000001 від 02.01.2025 року 11.03.2025 року вилучені запитувані прокурором документи (протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.03.2025 року). Будь-якої інформації про вжиті заходи щодо стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів не надано.

Вказане свідчить про неналежне здійснення Вертіївською сільською радою заходів щодо захисту інтересів громади, оскільки нею не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38), зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в Інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.

У даному випадку, виходячи з викладених вище обставин, саме Вертіївська сільська рада, як замовник закупівлі та сторона оспорюваних правочинів, є уповноваженим органом на здійснення відповідних функцій держави у даних спірних правовідносинах, а отже є належним позивачем.

Крім того, при визначенні позивача необхідно також ураховувати і правовий висновок, викладений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19. Зокрема, об`єднана палата зауважила, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.

Таким чином, у даній справі прокурор здійснюючи функції з представництва інтересів держави, з метою їх захисту, які полягають у недопущенні незаконних витрат бюджетних коштів, а також порушення законодавчої процедури зміни істотних умов договору закупівлі, для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, звернувся в інтересах Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та стягнення безпідставно отриманих на їх підставі коштів.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради до ТОВ Енера Чернігів про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Вертіївської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Також судом враховано, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Згідно з п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом установлено, що позивач та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови - предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями Закону України Про публічні закупівлі.

Згідно умов укладеного договору ціна електричної енергії: 2,22 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Додатковими угодами №3,5,6,7 чотири рази було змінено істотні умови Договору, зокрема, за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 2,22 грн до 3,0652344 грн за 1кВт/год. Фактично ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 38,07%.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №3,5,6,7 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) ним надано експертні висновки Чернігівської та Харківської торгово-промислової палати.

Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Законом України Про публічні закупівлі не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Так, з наданих експертних висновків Чернігівської та Харківської торгово-промислової палати вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за певні несистематизовані періоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії в Україні функціонує єдиний ринок на добу наперед (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення по заявленій (пропонованій) ціні відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №2710/21 від 29.10.2021 та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №2277-2/21 від 21.09.2021 містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю.

Визначаючи наявність коливання ціни на електричну енергію, відповідач використовував лише дані щодо середньозваженої ціни, а отже порівняння таких цін є некоректним, а відтак не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію.

З огляду на вимоги п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, ціну електроенергії на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Однак в Експертних висновках Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2277-2/21 від 21.09.2021 відсоток коливання визначений шляхом порівняння середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС не тільки не за календарний місяць, а й не за неспівмірні проміжки часу, що не відповідає принципу пропорційності.

За висновком суду, застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, є неправомірним.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України Про публічні закупівлі.

Крім того, у період дії договору відбувалось і зменшення середньозваженої ціни електричної енергії, проте відповідач додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) з позивачем не укладав, хоча така можливість передбачена у п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, що свідчить про недобросовісність його поведінки.

Отже, відповідач у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії позивачу, оскільки договірна ціна не зменшувалась. Небажання відповідача зменшувати ціну, у разі її падіння, і одразу збільшення ціни при підвищенні середньозваженої вартості електроенергії свідчить про використання відповідних коливань виключно на свою користь, що не відповідає принципу справедливості.

Крім того, виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість позивач та відповідач послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для позивача.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що додаткові угоди №3,5,6,7 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору, починаючи з моменту його укладення.

Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 підтвердила висновок про застосування норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач у спірному періоді дійсно був змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (позивачу) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Сільська рада мала беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій позивача про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що на момент укладання між сторонами договору, спірних угод та виконання умов договору постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24 не діяли, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами, оскільки така думка є хибною. Велика Палата лише дала тлумачення норми права, викладеної у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, а не прийняла новий Закон, а тому посилання відповідача на те, що нормативно правові акти не мають зворотною сили є в даному випадку безпідставними.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд, установивши наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод №№3,5,6,7 до Договору №21010103ВЦ від 22.01.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо оскаржувані додаткові угоди суперечать п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак це свідчить про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Відповідно до умов Договору №21010103ВЦ від 22.01.2021 відповідач повинен був поставляти позивачу електричну енергію за ціною 2,22 грн за 1 кВт/год.

Як установлено судом, відповідач, у період лютий-жовтень 2022 року поставив позивачу електричну енергію у кількості 278006кВт/год, за яку останній розрахувався в повному обсязі, сплативши відповідачу кошти в сумі 684 877,87грн.

Натомість виходячи з ціни, обумовленої сторонами в договорі, позивач повинен був сплатити відповідачу за спожиту в спірному періоді електричну енергію 617 173,32грн (278006кВт/год х 2,22грн / кВт/год), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 67 704,55 грн (684 877,87грн 617 173,32грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 67 704,55 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний повернути їх до бюджету Вертіївської об`єднаної територіальної громади, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 67 704,55грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За висновком суду, прокурором на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, доведено наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 13 312,00 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 67 704,55 грн задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 26.02.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021, укладену між Вертіївською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ: 32009931) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» код ЄДРПОУ: 41823846).

Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 17.08.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021, укладену між Вертіївською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ: 32009931) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» код ЄДРПОУ: 41823846).

Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 22.09.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021, укладену між Вертіївською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ: 32009931) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» код ЄДРПОУ: 41823846).

Визнати недійсною Додаткову угоду №7 від 02.12.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №21010103ВЦ від 22.01.2021, укладену між Вертіївською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ: 32009931) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» код ЄДРПОУ: 41823846).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (код 04414313, 16624, с. Вертіївка, Ніжинський р-н Чернігівської області, вул. Миру, 126) 67 704,55 грн безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UА248201720343140001000006008) 13 312,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 30.07.2026.

Суддя А.С.Сидоренко