Рішення № 138611705, 22.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1515/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівна компанія" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31; код ЄДРПОУ: 33148051) про визнання недійсними рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій за участю представників:

позивача Шумейка І.П., ордер АР №1315270 від 06.05.2026;

Мацегорової М.В., особисто;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівна компанія", в якій просить суд:

- визнати недійсним, з моменту прийняття, рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія», оформлене протоколом № 1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» від 27 січня 2011 року, в частині призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» ОСОБА_1 з 28 січня 2011 року (пункт 2 порядку денного) та в частині уповноваження ОСОБА_1 на проведення дій, щодо державної реєстрації змін директора в єдиному державному реєстрі та реєстрації нової редакції установчих документів (пункт 8 порядку денного);

- скасувати реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» (в частині дії «Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи»), проведену 31.01.2011 о 10:17:03 за №10651070005000836 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія»;

- визнати недійсним повністю, з моменту прийняття, рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія», оформлене протоколом № 3 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» від 17 лютого 2011 року;

- скасувати реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» (Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо), проведену 22.02.2011 об 11:51:41 за №14801070006049298 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» на користь ОСОБА_1 всі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що на підставі протоколу загальних зборів №1 від 27 січня 2011 року, 31 січня 2011 року о 10:17:03 державним реєстратором Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Святенко Тетяною Олегівною була проведена реєстраційна дія №10651070005000836 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи) щодо ТОВ «Українська машинобудівна компанія». Зазначена реєстраційна дія є останньою в часі реєстраційною дією щодо зміни керівника ТОВ «Українська машинобудівна компанія». У цьому витягу міститься інформація про те, що ОСОБА_1 починаючи з 28 січня 2011 року нібито є керівником ТОВ «Українська машинобудівна компанія». Аналогічні відомості містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і станом на дату подання позову.

Позивач зазначає, що не давала своєї згоди на те, щоб бути призначеною керівником (директором), а також представником ТОВ «Українська машинобудівна компанія», та не мала і не маю жодної причетності до діяльності відповідача, надає суду докази, які це підтверджують, серед іншого витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протокол допиту потерпілого, висновок експерта, підготовлений у кримінальному провадженні, а також заяву самої позивачки як свідка.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 вирішено прийняти позовну заяву (вх.№1515/26 від 04.05.2026) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівна компанія" про визнання недійсними рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій до розгляду та відкрити провадження у справі №922/1515/26, призначити підготовче засідання на 03 червня 2026 року о 10:20.

Протокольною ухвалою від 03.06.2026 відкладено підготовче засідання на 12.06.2026.

Протокольною ухвалою від 12.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.06.2026.

Протокольною ухвалою від 24.06.2026 відкладено судове засідання на 22.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2026 витребувано у Відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 2) завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Українська машинобудівна компанія», які витребувані 25.09.2023 дізнавачем сектору дізнання Відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області у Департаменті реєстрації Харківської міської ради в межах кримінального провадження №42020081020000157.

14.07.2026 до Господарського суду Харківської області від Відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надійшли завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Українська машинобудівна компанія», які під час проведення тимчасового доступу до речей та документів були вилучені у Департаменті реєстрації Харківської міської ради в межах кримінальної справи (вх.№17159 від 14.07.2026).

Присутні в судовому засіданні 22.07.2026 особисто позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач явку своїх представника в судове засідання 22.07.2026 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівна компанія" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, відповідач станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до статей 165, 167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівна компанія" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31) вищезазначені ухвали суду про відкриття провадження у справі №922/1515/26 від 06.05.2026, про відкладення підготовчого засідання від 03.06.2026, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті від 12.06.2026 та відкладення судового засідання від 24.06.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на зазначене, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до статті 165 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає, що всі процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на супровідному листі відповідного документу та інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 22.07.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

В матеріалах реєстраційної справи міститься протокол №1 Загальних зборів учасників ТОВ «Українська машинобудівна компанія» від 27 січня 2011 року, в якому зазначено, що на зборах присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є власниками 100% часток у статутному капіталі ТОВ «Українська машинобудівна компанія».

З другого питання порядку денного збори вирішили призначити на посаду директора ТОВ «Українська машинобудівна компанія» ОСОБА_1 з 28 січня 2011 року.

Також з восьмого питання порядку денного збори вирішили уповноважити ОСОБА_1 на проведення дій, щодо державної реєстрації змін директора в єдиному державному реєстрі та реєстрації нової редакції установчих документів.

Протокол загальних зборів підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом із цим в матеріалах реєстраційної справи містяться наступні документи, які, як зазначає Позивачка, вона не складала, не погоджувала та не підписувала, а саме:

- довіреність від 28 січня 2011 року у двох примірниках (аркуші 4 та 26 реєстраційної справи);

- дві реєстраційні картки від 29 січня 2011 року - форма № 3 (на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи) та форма № 4 (на внесення змін до відомостей про юридичну особу зміна місцезнаходження та зміна керівника).

На підставі протоколу загальних зборів №1 від 27 січня 2011 року, державним реєстратором Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Святенко Тетяною Олегівною 31 січня 2011 року о 10:17:03 проведена реєстраційна дія №10651070005000836 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи) щодо ТОВ «Українська машинобудівна компанія».

Крім того, в матеріалах реєстраційної справи міститься протокол №3 Загальних зборів учасників ТОВ «Українська машинобудівна компанія» від 17 лютого 2011 року.

На зборах присутні Юридична особа за законодавством Сейшельських островів Компанії «Естіай Груп Лтд» в особі директора Дженіфер Катрін Рене, що діє на підставі Статуту.

З протоколу вбачається, що порядок денний зборів складався з двох питань.

З першого питання порядку денного збори вирішили внести зміни до відомостей про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності та призначити цією особою «директора Товариства» (як зазначено в протоколі) ОСОБА_1 .

З другого питання порядку денного збори вирішили уповноважити ОСОБА_1 на проведення дій, щодо державної реєстрації змін до відомостей про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності Товариства.

Протокол підписаний Юридичною особою за законодавством Сейшельських островів Компанії «Естіай Груп Лтд» в особі директора Дженіфер Катрін Рене, що діє на підставі Статуту.

Також в матеріалах реєстраційної справи містяться документи, які, як зазначає Позивачка, вона не складала, не погоджувала та не підписувала, а саме:

довіреність від 17 лютого 2011 року;

реєстраційна картка від 17 лютого 2011 року - форма № 4 (на внесення змін до відомостей про юридичну особу - зміна фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори).

На підставі протоколу загальних зборів №3 від 17 лютого 2011 року, державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради Мартиненко Оленою Вікторівною 22 лютого 2011 року об 11:51:41 проведена реєстраційна дія №14801070006049298 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» (Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо) щодо ТОВ «Українська машинобудівна компанія».

06.10.2020 Олександрівським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, та розпочато досудове розслідування, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2020 у кримінальному провадженні №42020081020000157.

Згідно висновку експерта від 26.09.2024 №СЕ-19/108-24/17359-ПЧ у кримінальному провадженні №42020081020000157, підписи, які містяться в реєстраційній справі ТОВ «Українська машинобудівна компанія» на документах: сторінка 2 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Форма № 4 РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; сторінка 3 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 2 реєстраційної картки «Форма №4; сторінка 4 між текстом «Директор» та « ОСОБА_1 » у документі «ДОВІРЕНІСТЬ» від 28 січня 2011 року; сторінка 7 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Форма №3 РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи»; сторінка 8 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 2 реєстраційної картки «Форма №3»; сторінка 9 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 2 реєстраційної картки «Форма №3»»; сторінка 26 між текстом «Директор» та « ОСОБА_1 » у документі «ДОВІРЕНІСТЬ» від 28 січня 2011 року; сторінка 124 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Форма №4 РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; сторінка 125 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 2 реєстраційної картки «Форма №4» сторінка 126 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 3 реєстраційної картки «Форма №4»; сторінка 127 у графі «сторінки 1-4» у документі: «Сторінка 4 реєстраційної картки «Форма №4»; сторінка 129 між текстом «Директор» та « ОСОБА_1 » у документі «ДОВІРЕНІСТЬ» від 17 лютого 2011 року виконані, ймовірно, не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповісти на запитання в категоричній формі не виявилось можливим через обмежений об`єм почергової інформації, який міститься в досліджуваних підписах.

Позивачка зазначає, що не давала своєї згоди на те, щоб бути призначеною керівником (директором), а також представником ТОВ «Українська машинобудівна компанія», та не мала і не має жодної причетності до діяльності відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте положення цього закону не врегульовує відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 Цивільного кодексу України.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення №1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі №753/17776/19.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача, яка значиться директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія», про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства в частині призначення її директором товариства, а тому даний спір є корпоративним та має розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки є спором, пов`язаним з управлінням юридичною особою.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України до підвідомчості господарських судів України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудових відносин одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі №448/362/22 року від 14.06.2023.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22 також виснувала, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

У Рішенні №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі №1-2/2010 Конституційний Суд України також наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Наведені висновки також підтримані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц та від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, де остання також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно із статтею 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (частина 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

До компетенції загальних зборів учасників належать, серед іншого, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них) (пункт 7 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Подібні за змістом положення містяться також в статтях 98 та 99 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Підставою набуття виконавчим органом товариства (членами правління та головою правління) повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами членів товариства як вищого органу управління товариства.

Отже, підставою для набуття ОСОБА_1 повноважень з управління товариством є призначення її загальними зборами учасників товариства директором товариства.

Поряд з цим, позивач зазначає, що будь-якої згоди на призначення її директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» не надавала.

У матеріалах справи наявний висновок експерта від 26.09.2024 №СЕ-19/108-24/17359-ПЧ, складений судовим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного інституту Тетяною Іваненко.

За результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи, які містяться в Реєстраційній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» на документах: сторінка 2 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Форма №4 РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; сторінка 3 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 2 реєстраційної картки «Форма №4; сторінка 4 між текстом «Директор» та « ОСОБА_1 » у документі «ДОВІРЕНІСТЬ» від 28 січня 2011 року; сторінка 7 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Форма №3 РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи»; сторінка 8 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 2 реєстраційної картки «Форма №3»; сторінка 9 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 2 реєстраційної картки «Форма №3»»; сторінка 26 між текстом «Директор» та « ОСОБА_1 » у документі «ДОВІРЕНІСТЬ» від 28 січня 2011 року; сторінка 124 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Форма №4 РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; сторінка 125 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 2 реєстраційної картки «Форма №4» сторінка 126 у графі «сторінку заповнив» у документі: «Сторінка 3 реєстраційної картки «Форма №4»; сторінка 127 у графі «сторінки 1-4» у документі: «Сторінка 4 реєстраційної картки «Форма №4»; сторінка 129 між текстом «Директор» та « ОСОБА_1 » у документі «ДОВІРЕНІСТЬ» від 17 лютого 2011 року виконані, ймовірно, не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповісти на запитання в категоричній формі не виявилось можливим через обмежений об`єм почергової інформації, який міститься в досліджуваних підписах.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Згідно ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За умовами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

З огляду на наведене вище, суд приймає до уваги висновок експерта від 26.09.2024 №СЕ-19/108-24/17359-ПЧ, складений судовим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного інституту Тетяною Іваненко, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку, оскільки висновок судової експертизи узгоджений між собою, обґрунтований, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів у його неправильності.

При цьому, згідно з наявним в матеріалах справи протоколом допиту потерпілого від 22.06.2023 ОСОБА_1 жодного відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» не має, згоду на призначення її керівником не надавала, жодного документу цього підприємства не підписувала, жодної довіреності не видавала та не перебувала у трудових відносинах із цим підприємством; призначення її керівником підприємства відбулося без її згоди та без її відома.

Також, у матеріалах справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_1 , з якої вбачається, що станом на 28.01.2011 та на 17.02.2011 позивач працювала у ПАТ "Запорізький хлібозавод №5" на посаді провідного фахівця з методів розширення ринку збуту. Жодних записів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» трудова книжка не містить.

При цьому, в статті 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст.76,77,78,79,91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення ОСОБА_1 волевиявлення щодо призначення її на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія».

Із поданих доказів суд встановив, що позивачку призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» за відсутності відповідного волевиявлення останньої. Відтак обрання Мацегорової М.В. на посаду директора Товариства без згоди останньої є порушенням конституційного права позивача на свободу праці.

Тоді як, відповідно до приписів статті 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №911/3135/20, коли особа звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з принципу верховенства права, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення правовідносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку, буде такий спосіб захисту як визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» в частині призначення на посаду директора товариства Позивачки.

Рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Тоді як, у даному випадку, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність будь-якого волевиявлення позивача на призначення її на посаду директора відповідача, а відтак саме відповідним рішенням загальних зборів відповідача порушено права позивача, яку визначено директором товариства без її волевиявлення, що свідчить про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним в цій частині.

Таким чином, прийняття Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» рішення, оформленого протоколом №1 від 27.01.2011, про призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» ОСОБА_1 з 28.01.2011 (пункт 7 порядку денного) є порушенням прав позивача щодо вільного вибору праці, тому наявні достатні підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині 1 статті 25 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, а також судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

З аналізу приписів частини 1 статті 25 вищевказаного Закону слідує, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Як вже зазначалось судом, статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, вирішивши питання про правомірність позовних вимог про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» в частині призначення ОСОБА_1 на посаду директора, суд має вирішити питання щодо внесення цієї інформації до Єдиного державного реєстру, враховуючи той факт, що саме такий спосіб захисту порушених прав позивача сприятиме процесуальній економії та забезпечить їх відновлення, у зв`язку з чим позовні вимоги про скасування реєстраційної дії щодо внесення відомостей про позивача як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівна компанія" про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційної дії задовольнити.

Визнати недійсним, з моменту прийняття, рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія», оформлене протоколом №1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» від 27 січня 2011 року, в частині призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» ОСОБА_1 з 28 січня 2011 року (пункт 2 порядку денного) та в частині уповноваження ОСОБА_1 на проведення дій, щодо державної реєстрації змін директора в єдиному державному реєстрі та реєстрації нової редакції установчих документів (пункт 8 порядку денного).

Скасувати реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» (в частині дії «Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи»), проведену 31.01.2011 о 10:17:03 за №10651070005000836 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія».

Визнати недійсним повністю, з моменту прийняття, рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія», оформлене протоколом №3 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія» від 17 лютого 2011 року.

Cкасувати реєстраційну дію «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» (Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо), проведену 22.02.2011 об 11:51:41 за №14801070006049298 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська машинобудівна компанія».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська машинобудівна компанія" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31; код ЄДРПОУ: 33148051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 13 312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "30" липня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко