Рішення № 138611677, 21.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р.м. ХарківСправа №922/863/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова , в інтересах держави в особі Харківської міської ради до1. Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ ТРАКТОРНИЙ ЗАВОД" , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАБ СОЛЮШИНЗ" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОПОЛІС ХАРКІВ" про визнання недійним договору оренди та повернення земельної ділянки

за участю представників:

прокурор - Пєскова Ю.В.

позивача - не з`явився;

відповідача-1 -Бачіашвілі М.О.

відповідача-2 - Печерний С.Л.

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до АТ "ХТЗ" та ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ", в якій просить суд:

- визнати недійсним Договір від 29.12.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 7,1185 га, з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 по проспекту Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та АТ "ХТЗ";

- зобов`язати ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, що розташована за адресою: Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові.

Фактичними підставами позову є порушення Харківською міською радою вимог земельного законодавства, а саме надання в оренду АТ "ХТЗ" без проведення земельних торгів земельної ділянки для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд, площа якої значно перевищує площу, необхідну для обслуговування нерухомості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/863/26.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 у справі №922/863/26 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/863/26, зокрема, відмовлено в задоволенні заяви АТ "ХТЗ" про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2026 закрито підготовче провадження у справі №922/863/26 та призначений розгляд справи по суті.

В судовому засіданні по суті 14.07.2026 у справі №922/863/26 була оголошена перерва на 21.07.2026 о 13:40 год.

Присутній у судовому засіданні по суті 21.07.2026 прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов із підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповіда 1 у судовому засіданні по суті 21.07.2026 проти позову прокурора заперечував та просив суд відмовити повністю в його задоволенні з підстав, які були викладені у заявах по суті справи.

Представник відповіда 2 у судовому засіданні по суті 21.07.2026 проти позову прокурора заперечував та просив суд відмовити повністю в його задоволенні з підстав, які були викладені у поясненнях.

Правом на участь представників позивач та третя особа в судовому засіданні по суті 21.07.2026 не скористалися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися відповідно до положень ГПК України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши вступне слово прокурора та представників відповідачів, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд встановив наступне.

Листом від 15.02.2021 №60/15-Д ПрАТ "ХТЗ" звернулося до Харківської міської ради, в якому просило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 7,95 га за адресою: м. Харків, просп. Московський, 275 (цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд.

Рішенням 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 24.02.2021 №48/21 вирішено надати ПрАТ "ХТЗ" дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності по просп. Московському, 275 в Індустріальному районі, зокрема, площею, орієнтовно 7,9500 га для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд.

На підставі Договору від 19.03.2021 №02/21 ТОВ "ІНЖЕНЕРНО ПРАВОВИЙ ЦЕНТР "ГРАНТ" був складений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПрАТ "ХТЗ" для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд за адресою: просп. Московський, 275, Індустріальний район м. Харкова.

Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у користування фізичним та юридичним особам" від 22.12.2021 №244/21 вирішено, зокрема: затвердити ПрАТ "ХТЗ" проект землеустрою щодо відведення земельною ділянки площею 7,1185 га (кадастровий номер 6310138200:02:001:0018) комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд по просп. Московському, 275 (Індустріальний район). Надати ПрАТ "ХТЗ" в оренду земельну ділянку площею 7,1185 га (кадастровий номер 6310138200:02:001:0018) комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд на період будівництва та реконструкції строком до 01.01.2025, на період експлуатації строком до 01.01.2071 по просп. Московському, 275 (Індустріальний район).

На підставі вищевказаного рішення між Харківською міською радою як орендодавцем та ПрАТ "ХТЗ" як орендар був укладений Договір оренди землі від 29.12.2021 (надалі - Договір), за умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, яка розташована м. Харків, просп. Московський, 275.

Відповідно до пункту 3 Договору на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "А/1-1-4", а також інші об`єкти інфраструктури - будівлі, споруди та обладнання.

Договір укладено строком на період будівництва та реконструкції до 01.01.2025, на період експлуатації до 01.01.2071 (пункт 8 Договору).

Згідно з положеннями пункту 9 Договору розмір орендної плати за земельну ділянку за рік становить: на період будівництва та реконструкції - 1,8%; на період експлуатації - 2,4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У відповідності до пункту 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд.

Пунктом 37 Договору передбачено, що перехід права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на орендованій земельній ділянці до іншої особи є підставою для зміни умов договору. У разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на орендованій земельній ділянці іншою особою, зміна орендаря за цим договором на нового власника (власників) нерухомого майна може здійснюватися шляхом укладення додаткової угоди про заміну сторони в договорі.

У подальшому між ПрАТ "ХТЗ" як продавцем та ТОВ "ЕКОПОЛІС ХАРКІВ" як покупцем був укладений Договір купівлі-продажу від 31.01.2022, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І.О. та зареєстрованим у реєстрі за №156. Згідно з його умовами продавець продає та передає покупцю, а покупець купує та приймає від продавця нежитлову будівлю літ. "А/1-1-4" загальною площею 9.896,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Московський, будинок 275. Продавець підтверджує, що будівля розташована на земельній ділянці площею 7,1185 га з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 за адресою: м. Харків, просп. Московський, 275, яка відповідно до договору оренди землі від 29.12.2021, права оренди за яким зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право від 29.12.2021 №46004023), відведена продавцю "для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд". Згідно з приписами статті 120 ЗК України, статті 7 Закону України "Про оренду землі", статті 377 ЦК України, статті 31-6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право оренди земельної ділянки площею 7,1185 га з кадастровим номером 631013800:02:001:0018, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, 275, переходить до покупця одночасно з державною реєстрацією переходу права власності на будівлю. З моменту державної реєстрації переходу права власності на будівлю покупець несе всі права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 29.12.2021.

На підставі Акту приймання-передачі від 31.01.2022 до Договору купівлі-продажу, ПрАТ "ХТЗ" передав ТОВ "ЕКОПОЛІС ХАРКІВ", а останній прийняв: нежитлову будівлю літ. "А/1-1-4" загальною площею 9.896,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Московський, будинок 275, а також право оренди земельної ділянки площею 7,1185 га з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 за адресою: м. Харків, просп. Московський, 275, відповідно до договору оренди землі від 29.12.2021.

Надалі між ТОВ "ЕКОПОЛІС ХАРКІВ" як продавцем та ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" як покупцем був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2026, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. та зареєстрований у реєстрі за №370. Згідно з його предметом продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість нежитлової будівлі літ. "А/1-1-4", яка розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова (колишня назва - Московський), будинок 275. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 631013800:02:001:0018, загальною площею 7,1185 га, що перебуває в строковому платному користуванні на підставі Договору оренди землі від 29.12.2021, право оренди за яким зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з приписами статті 120 ЗК України, статті 7 Закону України "Про оренду землі", статті 377 ЦК України, статті 31-6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право оренди земельної ділянки площею 7,1185 га з кадастровим номером 631013800:02:001:0018, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, 275, переходить до покупця одночасно з державною реєстрацією переходу права власності на нерухоме майно.

Згідно з Актом прийому-передачі від 25.02.2026 до Договору купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ "ЕКОПОЛІС ХАРКІВ" передало, а ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" прийняло нежитлову будівлю літ. "А/1-1-4", яка розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова (колишня назва - Московський), будинок 275, загальною площею 9.896,40 кв. м.

Листом від 20.01.2026 №51-116-26 Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Харківської міської ради, в якому прокурором повідомлено про наявність підстав для судового захисту інтересів держави в сфері земельних правовідносин за фактом передачі Харківською міською радою земельної ділянки комунальної власності в користування юридичній особі для будівництва, реконструкції та експлуатації об`єктів всупереч статтями 116, 134 ЗК України без проведення земельних торгів. У зв`язку з чим, прокуратура просила проінформувати про наступне:

- чи проводилися Харківською міською радою земельні торги щодо відчуження права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 631013800:02:001:0018; якщо так - детально повідомити про їх результати; якщо ні - інформувати про фактичні та правові підстави їх непроведення;

- повний пакет документів, який став підставою для прийняття рішення 9 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 22.12.2021 №244/21;

- чи проводилися Харківською міською радою обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 перед прийняттям рішення від 22.12.2021 №244/21, надати копії відповідних актів обстеження, а якщо ні - повідомити причини;

- чи розпочиналось з 29.12.2021 по теперішній час будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 631013800:02:001:0018, чи отримувалися ПрАТ "ХТЗ" або іншими фізичними (юридичними) особами будь-які дозвільні документи для будівництва, а також чи подавалися такі документи до місьради; якщо так - зазначити також про результати їх розгляду;

- надати детальну інформацію, які саме об`єкти (рухомого, нерухомого майна) знаходилися на земельній ділянці з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 на момент прийняття міськрадою рішення від 22.12.2021 №244/21, спосіб їх виявлення, надати копії підтверджуючих документів про зазначені об`єкти;

- чи вводилися ці об`єкти в експлуатацію, якщо так - надати копії відповідних декларацій; чи надавалися міськрадою містобудівні умови та обмеження для їх будівництва, якщо так - надати їх копії; надати копії усіх дозвільних документів щодо будівництва цих об`єктів; декларацій про початок будівництва/готовність об`єктів до експлуатації, будівельних паспортів; надати копії технічних паспортів, інвентаризаційних та реєстраційних справ щодо цих об`єкті тощо;

- які об`єкти знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 на теперішній час; чи приймалися в період після прийняття рішення від 22.12.2021 №244/21 стосовно цієї земельної ділянки міськрадою рішення про внесення до нього змін та яких саме, якщо так - надати копії таких рішень та документів, на підставі яких їх було прийнято;

- яким чином використовується земельна ділянка з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 з 22.12.2021 до теперішнього часу; чи вживалися заходи Харківською міською радою стосовно визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 631013800:02:001:0018; повернення вказаної земельної ділянки громаді з одночасним приведенням у придатний для подальшого використання стан; чи плануються вживатися такі заходи;

- чи сплачувалася (сплачується) орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 в період з грудня 2021 по цей час, якщо так - якою особою, зазначити розбивку по місяцям і сумі.

Проте, Харківська міська рада відповідні на вказаний лист не надала.

В подальшому, Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Харківської міської ради із листом-повідомленням від 06.03.2026 №15-116-26 в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому, посилаючись на наявність у Харківської міської ради повноважень та правомочностей, остання до теперішнього часу відповідні заходи реагування не вжила. У зв`язку з чим, прокурор повідомив про намір звернутися до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради щодо визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2021 та про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Харкова земельну ділянку з кадастровим номером 631013800:02:001:0018.

Прокурор зазначає, що спірний правочин був укладений з порушенням вимог ЗК України та Закону України "Про оренду землі", оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 була передана в оренду без земельних торгів, а тому існують підстави визнання його (Договору) недійсним.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 ПрАТ "ХТЗ" у відзиві зазначив, що прокурором не було підтверджено підстав для представництва інтересів органу місцевого самоврядування в даній справі. Разом із тим, Харківська міська рада має бути відповідачем у даній справі як сторона Договору, котра допустила порушення при його укладенні, а не позивачем. Окрім цього, прокурором заявлено майнову вимогу про повернення Харківській міській раді права користування земельною ділянкою, проте судовий збір сплачений як за вимогу немайнового характеру. Також прокурор не наводить конкретного змісту порушення частини першої статті 203 ЦК України при укладенні спірного Договору, обмежившись лише загальним переліченням підстав його недійсності. А обраний прокурором спосіб захисту (зобов`язання повернути земельну ділянку) є неефективним.

У своїх поясненнях відповідач-2 ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" зазначає, що він є добросовісним набувачем майна. Право оренди на спірну земельну ділянку перейшло до ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" автоматично в силу приписів ЦК України та ЗК України внаслідок укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідач-2 не був стороною оспорюваного правочину, не брав участь у процедурі його укладення та не мав і не міг мати інформації про будь-які порушення, на які посилається прокурор. Право користування земельною ділянкою було надане на підставі волевиявлення самої Харківської міської ради, вираженого в офіційних рішеннях сесій та підписаному договорі оренди. Наявність таких рішень підтверджує, що майно не вибувало з володіння громади проти її волі, що виключає віндикацію. Також зазначає, що позовна заява не містить жодного обґрунтування про втручання в право на мирне володіння майном відповідача-2, як добросовісного набувача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі №922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У пунктах «б», «в», «є» статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частини першої статті 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У цій справі Харківська міська рада, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин (стороною оспорюваного Договору)

Суд зазначає, що коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави. Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі №633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У цій справі прокурор зауважував, що спірний правочин був укладений з порушенням вимог ЗК України та Закону України "Про оренду землі", оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 була передана в оренду без земельних торгів, а тому існують підстави визнання його (Договору) недійсним.

Відносини власності на землю поряд з традиційною тріадою правомочностей власника включає обов`язок щодо охорони земель, використання їх з урахуванням інтересів (екологічних, економічних, соціальних) суспільства взагалі та територіальної громади зокрема. Особливістю суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних їх майже неможливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен відповідно до Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Як свідчать матеріали справи Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова зверталася до Харківської міської ради з листом від 20.01.2026 №51-116-26, в якому прокурором повідомлено про наявність підстав для судового захисту інтересів держави в сфері земельних правовідносин за фактом передачі Харківською міською радою земельної ділянки комунальної власності в користування юридичній особі для будівництва, реконструкції та експлуатації об`єктів всупереч статтями 124, 134 ЗК України без проведення земельних торгів. Вказаний лист був Харківської міською радою 21.01.2026, про що свідчить реєстр переданих документів №103, який був долучений прокурором до відповіді на відзив.

Після цього, не отримавши від Харківської міської ради відповіді на вказаний вище лист, Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Харківської міської ради з листом-повідомленням від 06.03.2026 №15-116-26 в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому, посилаючись на наявність у Харківської міської ради повноважень та правомочностей, остання до теперішнього часу відповідні заходи реагування не вжила. У зв`язку з чим, прокурор повідомив про намір звернутися до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради щодо визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2021 та про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Харкова земельну ділянку з кадастровим номером 631013800:02:001:0018. Отримання вказаного листа-повідомлення Харківською міською радою 10.03.2026 підтверджується штампом Відділу з питань звернення юридичних осіб Департаменту діловодства Харківської міської ради.

З огляду на це, твердження відповідача-1 у відзиві про відсутність доказів звернення Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що прокурором була дотримана процедура, передбачена статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, попередньо до звернення до суду з позовом, повідомлено уповноважений орган (Харківську міську раду) про порушення інтересів держави, чим надано йому можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави у належний спосіб. Утім Харківська міська рада протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора про виявлені ним порушення при укладенні спірного Договору не зверталася до суду з відповідним позовом і не повідомила про намір такого звернення. Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала пасивна поведінка Харківської міської ради щодо захисту порушених інтересів держави.

Звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради як сторони опорюваного правочину відповідає приписам статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України та підтверджено належними доказами у справі.

З огляду на це, твердження відповідача-1 про те, що Харківська міська рада повинна була визначена прокурором як відповідач, а не позивач, є помилковими та безпідставними.

Щодо фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсним укладеного між Харківською міською радою та ПрАТ "ХТЗ" Договору оренди землі від 29.12.2021, а також зобов`язання ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" повернути земельну ділянку загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом пунктів "б", "ґ" статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачений порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Так, відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Частиною другою статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина третя статті 124 Земельного кодексу України).

Положеннями частини першої статті 134 Земельного кодексу України унормовано, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренда, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 135 Земельного кодексу України порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів.

Виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 та абзацу другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів (див. правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №922/443/20, від 30.03.2021 у справі №922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19).

Вказані норми права прямо пов`язують надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме для обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте не передбачають такого виключення для земельних ділянок під будівництво, реконструкцію тощо. див. постанову Верховного суду від 28.01.2025 року справа №922/940/21.

Судом встановлено, що звернення прокурора з цим позовом зумовлене його незгодою з переданням Харківською міською радою відповідачу-1 ПрАТ "ХТЗ" у строкове користування (оренду) спірної земельної ділянки саме для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд, а не обслуговування нежитлової будівлі літ. "А/1-1-4". Також площа забудови нежитлових будівель становить лише 13,9% від загальною площі земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018. На переконання прокурора надання в оренду земельної ділянки, в т.ч. для будівництва, виключало можливість передання цієї земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, установлених земельним законодавством.

Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні у справі докази суд вважає, що прокурором належними та вірогідними доказами доведено, що право оренди земельної ділянки з кадастровим 631013800:02:001:0018 площею 7,1185 га мало бути передано ПрАТ "ХТЗ" лише за результатами проведення земельних торгів, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 631013800:02:001:0018, розташована нежитлова будівля літ. "А/1-1-4" загальною площею 9.896,4 кв. м, котра в період з 26.01.2018 до 31.01.2022 належала на праві власності ПрАТ "ХТЗ". А отже, на позаконкурентних засадах ПрАТ "ХТЗ" мало право отримати таку ділянку в користування саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідних належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, тобто для обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна.

Як вбачається з наявних у матеріалах доказів, а саме: листа ПрАТ "ХТЗ" від 15.02.2021 №60/15-Д, Проекту землеустрою, Рішень Харківської міської ради від 24.02.2021 №48/21, 22.12.2021 №244/21 земельна ділянка надавалася відповідачу саме для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд, а не для обслуговування нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "А/1-1-4", яка належала його на праві власності. В той час як положення частини другої статті 134 Земельного кодексу України не визначають виключення щодо проведення торгів, під будівництво, реконструкцію будівель та споруд.

Окрім цього умовами укладеного в подальшому Договору було передбачено, зокрема: строк його дії на період будівництва та реконструкції до 01.01.2025, на період експлуатації до 01.01.2071 (пункт 8); розмір орендної плати за земельну ділянку за рік становить: на період будівництва та реконструкції - 1,8%; на період експлуатації - 2,4% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9); земельна ділянка передається в оренду для будівництва, реконструкції та експлуатації будівель та споруд (пункт 15).

Таким чином, умовами оспорюваного Договору також було передбачено, що земельна ділянка з 631013800:02:001:0018 площею 7,1185 га передається не тільки для експлуатації будівель та споруд, які належали на праві власності ПрАТ "ХТЗ" станом на момент укладення правочину, а й для будівництва та реконструкції будівель та споруд.

Тобто в даному випадку йдеться не тільки про обслуговування належної ПрАТ "ХТЗ" нежитлової будівлі "А/1-1-4" загальною площею 9.896,4 кв. м, а також про будівництво та реконструкцію будівель та споруд. Наведене спростовує доводи відповідача-1 ПрАТ "ХТЗ" про те, що така передача земельної ділянки в оренду мала на меті дотримання його прав як власника нежитлової будівлі "А/1-1-4" з метою її обслуговування.

Верховний Суд неодноразово вказував на можливість отримати комунальну земельну ділянку в користування лише в межах та з метою, пов`язаною із розміщенням та обслуговуванням належних особі на праві власності нежитлових приміщень (див. постанову Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №922/940/21).

Таким чином, в силу частини другої статті 124, частини першої статті 134 Земельного кодексу України ПрАТ "ХТЗ" у спірних правовідносинах мав право отримати спірну земельну ділянку для здійснення будівництва, реконструкції будівель та споруд лише за результатами проведених земельних торгів.

Проте, всупереч зазначеним нормам земельного законодавства, Харківська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень та укладення з ПрАТ "ХТЗ" спірного Договору, здійснило передання відповідачу-1 в оренду на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) спірної земельної ділянки комунальної власності з метою, що не пов`язана з розташуванням цих будівель.

Відповідно до частини першої статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Підготовка до проведення та порядок проведення земельних торгів, встановлення результатів торгів, оприлюднення результатів земельних торгів регламентовано статтями 137, 138, 139 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, земельним законодавством чітко передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду за результатами проведення земельних торгів, який Харківською міською радою дотримано не було.

При цьому суд наголошує, що за вищенаведеними нормами земельного законодавства надання спірної земельної ділянки комунальної власності відповідачу-1 в оренду з метою будівництва, реконструкції здійснюється виключно за результатами проведення земельних торгів, незалежно від того, чи відповідає площа цієї ділянки площі, необхідній для обслуговування розташованих на ній будівель.

За таких обставин, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 була надана відповідачу-1 ПрАТ "ХТЗ" без проведення земельних торгів та з метою, не пов`язаною з обслуговуванням розташованого на цій ділянці нерухомого майна, суд дійшов висновку, що спірний Договір суперечить вимогам статей 123, 124, 134, 135 Земельного Кодексу України.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що умови Договору передбачали передання в оренду ПрАТ "ХТЗ" земельної ділянки комунальної власності, в т.ч. для будівництва та реконструкції будівель та споруд, що в свою чергу виключає застосування до таких правовідносин частини другої статті 134 ЗК України, тобто без проведення земельних торгів, приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка мала передаватись в оренду з проведенням земельних торгів, а отже зміст цього правочину суперечить діючому на час його укладення законодавству, тобто частині другій статті 124 ЗК України, що відповідно до частини першої статті 203 ЦК України та частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

При цьому суд зазначає, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, незаконність (недійсність) правочину має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі його вчинення (див. постанову Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц).

Отже, оскільки станом на момент укладення спірного правочину його сторонами були Харківська міська рада та ПрАТ "ХТЗ", то позовна вимога про визнання недійсним Договору від 29.12.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 7,1185 га, з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 по проспекту Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові, укладеного між Харківською міською радою та АТ "ХТЗ", підлягає задоволенню з огляду на її обґрунтованість.

При цьому, доводи прокурора про перевищення відведеної площі земельної ділянки порівняно з площею нерухомого майна, судом оцінюються критично, виходячи з наступного.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Відтак, обов`язковим у такому випадку є з`ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна. Такий тягар доказування покладено на позивача відповідно до статей 2, 13, 14, 74, 86, 237 ГПК України.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №922/461/21, від 21.03.2023 у справі №922/3613/21.

Однак в цій справі позиція прокурора зводиться лише до констатації факту невідповідності площ земельної ділянки, переданої в оренду та розташованого на ній майна, без підтвердження їх належними доказами, тому відповідні доводи прокурора судом відхиляються.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку, суд зазначає наступне.

В силу частини першої статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 зазначила, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину, а інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу.

Суд зазначає, що в разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19).

Оскільки на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2026, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. та зареєстрований у реєстрі за №370, право власності на нежитлову будівлю літ. "А/1-1-4", яка розташована земельній ділянці з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 набуто ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ", то саме останнє й виступає орендарем спірної земельної ділянки. Вказані зміни щодо нового орендаря спірної земельної ділянки вже навіть знайшли своє відображення в реєстрі, про що свідчить інформаційна довідка від 16.03.2026 №468233331.

З огляду на наведене, позовні вимоги прокурора про повернення ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" земельної ділянки загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, що розташована за адресою: проспект Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові, в порядку реституції відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи задоволення позовної вимоги про визнання недійсним спірного Договору. Такий спосіб захисту прямо передбачений законодавством як правовий наслідок недійсності правочину і така реституція спрямована на задоволення інтересів держави в особі територіальної громади міста Харкова, в інтересах якої прокурором подано позов.

Посилання відповідача-1 та відповідача-2 на те, що в даному випадку до предмету спору мають застосовуватися приписи статей 387, 388 ЦК України, суд вважає помилковими та безпідставними. Оскільки майно (в даному випадку земельна ділянка) з власності Харківської міської ради не вибувало, а лише було надано в оренду ПрАТ "ХТЗ". Суд зазначає, що вимога про повернення земельної ділянки є виправданою, якщо встановлено незаконність підстав, на яких орендар набув права користування такою ділянкою, зокрема, у разі порушення вимог земельного законодавства частини другої статті 124 ЗК України.

Також безпідставними є аргументи ПрАТ "ХТЗ" в частині незалучення ТОВ "ЕКОПОЛІС ХАРКІВ" в якості відповідача в даній справі, оскільки станом на момент звернення прокурора з даним позовом до господарського суду ТОВ "ЕКОПОЛІС ХАРКІВ" не був власником нежитлової будівлі літ. "А/1-1-4", відповідно в силу приписів статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України не був орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 631013800:02:001:0018 за Договором оренди землі від 29.12.2021.

Твердження ПрАТ "ХТЗ" про те, що позовна заява містить майнову вимогу також є помилковими та безпідставними у зв`язку з тим, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцю земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, яка не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна його сторін та не змінить власника майна. Подібна правова позиція є усталеною практикою Верховного Суду та викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №915/742/17, від 02.12.2020 у справі №905/105/20, від 18.01.2021 у справі №905/561/20.

Щодо аргументів ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" про порушення принципу належного урядування та невідповідність позову критеріям ЄСПЛ по втручанню в праве на мирне володіння майном, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак, і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ у справі "Ятрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява № 311107/96); у справі "Меллахер та Інші проти Австрії" (1989 року), ЄСПЛ вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування), і тому дане право є одним із аспектів права власності.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Окрім цього, суд звертає увагу на наступне:

1) відповідно до усталеної практики Верховного Суду захисту підлягає лише законно набуте право. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право, яке захищається судом не є ілюзорним, а особа, яка скаржиться на порушення його або її права на власність, повинна, перш за все, продемонструвати, що таке право існувало ("Pistorova v. the Czech Republic"; "Des Fours Walderode v. the Czech Republic"; "Zhigalev v. Russia"), а посилання на правомірні очікування як складові категорії «майно» можливо за умови якщо вони є законними, спрямованими на реалізацію особою належного їй суб`єктивного права, зумовлені раціональністю сподівань учасників суспільних відносин (рішення у справах "Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium", "Kopecky v. Slovakia", "Belane Nagy v. Hungary " тощо).

Водночас у справі, що розглядається зазначені критерії недотримані, а отже, непропорційне та необґрунтоване втручання у мирне володіння земельною ділянкою ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" з боку держави відсутнє, оскільки саме дії ПрАТ "ХТЗ" були спрямовані на отримання спірної земельної ділянки в позаконкурентний спосіб;

2) задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки не нівелює майнові права ТОВ "ХАБ СОЛЮШИНЗ" щодо об`єкту нерухомого майна, який розташований на ній, а відповідач-2, відповідно до вимог законодавства, не позбавлений права звернутись до власника земельної ділянки для її оформлення саме для обслуговування та експлуатації належного на праві власності об`єкту нерухомого майна, розташованого на такій спірній земельній ділянці.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у справі.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати прокурора зі сплати судового збору в розмірі 5.324,80 грн покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір від 29.12.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018 по проспекту Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові, укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством «ХАРКІВСЬКИЙ ТРАКТОРНИЙ ЗАВОД».

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАБ СОЛЮШИНЗ" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 10-А, поверх 1, приміщення 16, код ЄДРПОУ 44252580) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська обл., м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку загальною площею 7,1185 га з кадастровим номером 6310138200:02:001:0018, що розташована за адресою: проспект Героїв Харкова (Московський), 275 в м. Харкові.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ ТРАКТОРНИЙ ЗАВОД» (Україна, 61007, Харківська обл., м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 275, код ЄДРПОУ 05750295) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.662,40грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАБ СОЛЮШИНЗ" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 10-А, поверх 1, приміщення 16, код ЄДРПОУ 44252580) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.662,40 грн.

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили..

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "30" липня 2026 р.

СуддяН.С. Добреля