Рішення № 138609734, 30.07.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1554/26 Провадження № 2/724/880/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області у складі

головуючого судді Скрипника С.М.

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині Чернівецької області в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

В червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2204032, шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» .

Після звернення відповідача із відповідною електронною заявкою на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі інтернет, первісний кредитор 01.04.2025 року направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти догові про надання споживчого кредиту № 2204032 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору.

В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи, в результаті особу, що вчиняла дії в інформаційно-телекомунікційній системі (далі - ІТС) первісного кредитора було однозначно встановлено як ОСОБА_1 .

Вказує, що 01.04.2025 року позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «Селфі Кредит» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор В731 на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий в свою чергу боржником було введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі сайту, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору про надання споживчого кредиту № 2204032, на умовах визначених цією офертою.

Таким чином, 01.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2204032 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до розділу 1 договору про надання фінансового кредиту, ТОВ «Селфі Кредит» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 2500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1 % на день.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

22.10.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», було укладено договір факторингу № 01.02-41/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (передає) фактору (новому кредитору), а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-41/25 від 22.10.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2204032 складає: 12600,00 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 2204032 від 01.04.2025 року становить: заборгованість по тілу кредиту - 2500,00 гривень, заборгованість по відсотках - 5100,00 гривень, пеня - 5000,00 гривень, загальна заборгованість - 12600,00 гривень, яку позивач просить стягнути на свою користь, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

21.03.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2177245 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Після того, як Відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі - ІТС) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 21.03.2025 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір № 2177245 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи. Особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, було однозначно встановлено як ОСОБА_1 .

21.03.2025 року Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_3 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор K413, котрий в свою чергу Боржником було 21.03.2025 17:49:38 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору № 2177245, на умовах визначених офертою.

Таким чином, 21.03.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2177245 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає Позичальнику кредит у гривні в сумі 4000,00 грн., а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених Договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 1.8% в день.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_4 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного банку України.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Договором № 2177245 від 21.03.2025 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, останній платіж було здійснено 19.05.2025 у сумі 900,00 грн. Сплачуючи кредит, відповідач, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

27.01.2026 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-4/26 від 27.01.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2177245 складає 19590,00 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за договором № 2177245 від 21.03.2025 року становить 19590,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 7590,00 грн.; пеня, штраф - 8000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Враховуючи викладене, позивач - ТОВ «Свеа Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 : заборгованість за договором № 2204032 від 01.04.2025 року у розмірі 12600,00грн.; заборгованість за договором № 2177245 від 21.03.2025 року у розмірі 19590,00грн., а також судовий збір 2662,40грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, від її представника - адвоката Карпюк М.С. надійшло клопотання про розгляд справи у його та відповідачки відсутність, також зазначено, що позовні вимоги відповідачка не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.

Також було подано відзив на позовну заяву, в якому стороною відповідача зазначено наступне.

Щодо кредитного договору №2204032 від 01 квітня 2025 року.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором № 2204032 від 01 квітня 2025 року складається, зокрема із нарахованої пені в розмірі 5 000,00грн.

Однак, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України чітко передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Зокрема, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року в справі №758/5318/23); на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (постанови Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22, від 21 січня 2025 року в справі №751/3052/23).

Таким чином, в первинного кредитора були відсутні будь-які правові підстави для нарахування пені за кредитним договором № 2204032 від 01 квітня 2025 року, а у позивача відсутні правові підстави для її стягнення.

Позивачем не доведено факту видачі кредитних коштів відповідачці. Перерахування кредитних коштів позивач намагається підтвердити листом ТОВ «Пейтек» від 22 жовтня 2025 року, зі змісту якого слідує, що між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 01042024-2 від 01 квітня 2024 року, відповідно до якого було перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 2500,00 грн., проте до позову не долучено доказів наявності правовідносин між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек», що могли би свідчити про здійснення переказу коштів на рахунок відповідачки від імені кредитора.

Окрім цього, доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, можуть бути первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з п.63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/ печатку банку.

До позову не додано виписку з клієнтського рахунку, клопотань від позивача про витребування доказів заявлено не було. Матеріали справи також не містять доказів, що власником рахунку на який за переконанням позивача було перераховано кошти, є відповідачка.

Лист ТОВ «Пейтек» не може відноситись до первинної бухгалтерської документації, оскільки не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, посилань на кредитний договір на виконання якого було перераховано кошти.

Отже, позивачем не представлено доказів про наявність договірних відносин між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек» з переказу платежів, а наданий лист за своїм змістом не підтверджує переказ коштів на виконання умов кредитного договору № 2204032 від 01 квітня 2025 року, а відтак не може бути доказом здійснення відповідної господарської (фінансової) операції. Крім того, відповідно до листа ТОВ «Пейтек» призначення платежу вказано «Зарахування на картку», тобто докази того, що зарахування відбулось на підставі кредитного договору відсутні.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 у постанові від 03 липня 2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Розрахунок заборгованості, відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Розрахунки заборгованості, на які посилається Позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування коштами, а є односторонніми арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони, а отже не є належними доказами існування боргу.

Щодо кредитного договору №2177245 від 21 березня 2025 року.

Звертаючись до суду, Позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором № 2177245 від 21 березня 2025 року складається, зокрема із нарахованої пені в розмірі 8 000,00грн. Однак, ні підставі, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у первинного кредитора були відсутні будь-які правові підстави для нарахування пені за кредитним договором №2177245 від 21 березня 2025 року, а у позивача відсутні правові підстави для її стягнення.

Позивачем не доведено факту видачі кредитних коштів відповідачці. Не представлено доказів про наявність договірних відносин між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек» з переказу платежів, а наданий лист за своїм змістом не підтверджує переказ коштів на виконання умов кредитного договору № 2204032 від 01 квітня 2025 року, а відтак не може бути доказом здійснення відповідної господарської (фінансової) операції і не може бути прийнята судом в якості підтвердження отримання кредитних коштів Відповідачкою. Розрахунки заборгованості, на які посилається Позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування коштами, а є односторонніми арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони, а отже не є належними доказами існування боргу.

Щодо понесених відповідачкою витрат у зв`язку із розглядом справи.

Між відповідачкою та АБ «КАРПЮК ТА ПАРТНЕРИ» було укладено договір про надання правничої допомоги та додаток (доручення) до нього. Згідно вказаних документів було узгоджено вартість правничої допомоги за представництво інтересів відповідачки у суді першої інстанції по справі про стягнення кредитної заборгованості №724/1554/26 у фіксованому розмірі, а саме - 16 500,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено можливість компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, як сплачених, так і тих, що підлягають сплаті стороною.

Враховуючи викладене просили позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості залишити без задоволення у зв`язку із їх безпідставністю та недоведеністю. Вирішити питання про стягнення із ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 16 500 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини встановлені судом

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.04.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2204032 продукту «NewShort», який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором В731 (а.с. 7-10).

Відповідно до умов договору, сума кредиту складає 2500,00 грн., строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.2.- 1.4. договору).

Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. договору (пп. 1.5.1. договору).

Мета отримання кредиту - на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю (п. 1.6. договору).

Згідно п. 1.7. договору денна процентна ставка складає 1% в день.

За п. 1.8., 1.9. договору загальні витрати на дату укладення договору складають 9000,00грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка 2333.95% річних

Орієнтовна загальна вартість кредиту - 11500,00грн. (пп. 1.10.1. договору).

Відповідно п.2.1 договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_5 .

Згідно п. 6.4. договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 375,00 грн. на третій день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 75,00грн. починаючи з четвертого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Додатками № 1, № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 2204032 від 01.04.2025р. є Графік платежів та Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором В731.

Відповідно паспорта споживчого кредиту, ОСОБА_1 , ознайомилася із умовами кредитування що підтверджується її цифровим підписом М461 (а.с.11).

До матеріалів справи долучено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 12-16).

Згідно листа № 20251022-775 від 22.10.2025 року ТОВ «Пейтек», між товариством та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, та відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти 01.04.2025 року 19:13:09 на суму 2500,00 гривень, код авторизації - 156264, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ НОМЕР_2 (а.с. 20).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2204032 від 01.04.2025 року, заборгованість станом на 22.10.2025 року складає 12600,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - тіло кредиту; 5100,00грн. - проценти за користування; 5000,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 17-19).

22.10.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-41/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до позичальників, у тому числі за Договором № 2204032, що підтверджується реєстром боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників від 22.10.2025р. до договору факторингу (а.с. 21-26).

21.03.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2177245 продукту «Зручний», який відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором К413, шляхом подання заяви-анкети для розгляду питання щодо надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту. (а.с.27 зворот - 30).

Відповідно до умов договору, сума кредиту складає 4000,00 грн., строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.3., 1.4. договору).

Тип процентної ставки - фіксована. Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 3 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 19.04.2025 включно. Знижена процентна ставка 1.8% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, якщо споживач до 19.04.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 20.04.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (п.1.5. договору).

Мета отримання кредиту - споживчі потреби (п. 1.6. договору).

Згідно п. 1.7. договору денна процентна ставка складає 0.971% в день, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії, 0.874% вдень , якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії.

За п. 1.8., 1.9. договору загальні витрати на дату укладення договору складають: 13980,00грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку; 12588,00грн. - якщо застосовано знижену процентну ставку. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору: 13574,76%, якщо застосовано стандартну процентну ставку; 3649,46% річних, якщо застосовано знижену процентну ставку.

Орієнтовна загальна вартість кредиту - 17980,00 грн., у разі застосування стандартної процентної ставки; 16588,00грн. - якщо застосовано знижену процентну ставку (п. 1.10. договору).

Відповідно п.2.1 договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_6 .

Згідно п. 6.4. договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 400,00 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 80,00грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2177245 від 21.03.2025р. є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної стави. Також відповідачем подано Інформаційне повідомлення споживача, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К413 (а.с.31, 32, 34).

Відповідно паспорта споживчого кредиту, ОСОБА_1 , ознайомилася із умовами кредитування що підтверджується її цифровим підписом Р384 (а.с.32 зворот, 33).

До матеріалів справи долучено правила надання коштів або банківських металів у кредит ТОВ «Слон Кредит» (а.с. 35-42).

Згідно довідки ТОВ «Слон Кредит» щодо інформаційної взаємодії в системі BankID НБУ із ідентифікації особи клієнта і верифікації отриманих ідентифікаційних даних при укладенні договору № 2177245 від 21.03.2025р., було однозначно встановлено особу, що вчиняла дії в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства - ОСОБА_1 (а.с.34 зворот).

Згідно листа № 20260129-856 від 29.01.2026 року ТОВ «Пейтек», між товариством та ТОВ «Слон Кредит» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, та відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти 21.03.2025 року 17:49:49 на суму 4000,00 гривень, код авторизації - 386289, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 2177245 від 2025-03-21, електронний платіжний засіб НОМЕР_4 (а.с. 45).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2177245 від 21.03.2025 року, загальний розмір заборгованості складає 19590,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7590,00 грн. - заборгованість по відсотках; 8000,00 грн. - заборгованість по штрафу (а.с. 42 зворот - 44).

27.01.2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до позичальників, у тому числі за Договором № 2177245, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу (а.с. 46-52).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №44/9519/12 (№14-10цс18) зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаних договорів відбулась заміна первісних кредиторів на ТОВ «Свеа Фінанс», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитними договорами.

Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «Свеа Фінанс», ані на рахунки попередніх кредиторів ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Слон Кредит».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2204032 від 01.04.2025 року, становить 12600,00грн., що складається з: основного боргу - 2500,00грн., заборгованості за нарахованими відсотками -5100,00грн., 5000,00грн. - пені, штрафів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2177245 від 21.03.2025 року, становить 19590,00 грн., що складається з: основного боргу - 4000,00грн., заборгованості за нарахованими відсотками - 7590,00грн., 8000,00грн. - пені, штрафів.

У відзиві на позовну заяву стороною відповідача викладено заперечення щодо розрахунку заборгованості, зокрема, і в частині нарахування пені, штрафів.

Проте, доказів щодо виконання зобов`язань в частині повернення грошових коштів або контррозрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, однак своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі не виконала, частково здійснивши сплату відсотків, суд вважає, за необхідне стягнути з неї заборгованість за вказаними договорами.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором № 2204032 від 01.04.2025 року за основним боргом (тілом) в розмірі 2500,00 грн., є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, порушень нарахування відсотків у розмірі 5100,00 грн. судом не встановлено.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитом (основним боргом) за договором № 2177245 від 21.03.2025 року в розмірі 4000,00 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитом за договором № 2177245 від 21.03.2025 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 2177245 від 21.03.2025 року, відповідачкою ОСОБА_1 було частково сплачено заборгованість за відсотками в загальній сумі 3588,00грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за процентами, з урахування часткової сплати відповідачем, складає 4002,00 грн. В решті частини позовних вимог щодо стягнення простроченої заборгованості за відсотками слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею, штрафом.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє до теперішнього часу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що штрафні санкції (штрафи, неустойка, пеня) за кредитним договором нараховані під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням вищезазначеного, заборгованість за пенею, штрафом за кредитним договором № 2204032 від 01.04.2025р. нарахована позивачем у розмірі 5000,00 грн. та за договором № 2177245 від 21.03.2025р. у розмірі 8000,00 грн. стягненню не підлягає.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягають задоволенню частково, а саме, за договором № 2204032 від 01.04.2025р. в розмірі 7600,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5100,00 грн. - заборгованість по відсотках.

За договором № 2177245 від 21.03.2025р. в розмірі 8002,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4002,00 грн. - заборгованість по відсотках.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (48,52 %).

При розподілі судових витрат по оплаті судового збору, суд враховує пропорційність задоволених вимог.

Позов заявлено всього на суму 32190,00 грн., а задоволено 15602,00 грн., тобто на 48,52 % (15602,00 грн. х 100 % / 32190,00 = 48,52 % ).

А саме, позовні вимоги задоволені на 48,52 % - 2662,40 грн. х 48,52 % = 1291,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо відшкодування витрат, понесених відповідачем на професійну правову допомогу у розмірі 16500,00грн., суд дійшов наступного.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідачем на підтвердження клопотання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу надано: договір про надання АБ «Карпюк та партнери» правничої допомоги № 39/26 від 06.07.2026 року, доручення від 13.07.2026 року до договору про надання правничої допомоги. Проте, документальне підтвердження витрат на правову допомогу та розрахунок таких витрат не надано, що позбавляє суд можливості вирішити питання про їх відшкодування.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 549, 550, 551, 553, 610 - 612, 624, 625, 629, 1046 - 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (04070 м. Київ, вул. Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором № 2204032 від 01.04.2025 року у розмірі 7600,00 (сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок, з яких: 2500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 5100,00 гривень - заборгованість по відсотках; за договором № 2177245 від 21.03.2025р. в розмірі у розмірі 8002,00 (вісім тисяч дві) гривні 00 копійок, з яких: 4000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 4002,00 гривні - заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (04070 м. Київ, вул. Іллінська, буд.8 код ЄДРПОУ 37616221) судовий збір у розмірі 1291 (одна тисяча двісті дев`яносто одна) гривня 80 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса місця знаходження: 04070 м. Київ, вул. Іллінська, буд.8 код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Повне рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК