Рішення № 138605072, 29.07.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/2753/25

Провадження № 2/507/157/2026

Номер рядка звіту 71

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Дюдюна О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сироти Я.М.,Демовської Д.І.,

за участю представника позивача - адвоката Притули Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Заваллівської селищної ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Притула Л.О. звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2019 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

За твердженням позивача, у 2021 році сімейні відносини між сторонами фактично припинилися. Відповідач залишила сім`ю, після чого виїхала у невідомому напрямку. На теперішній час її місце проживання позивачу невідоме, при цьому він припускає, що відповідач перебуває за межами території України.

Позивач зазначає, що з часу припинення спільного проживання відповідач повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Вона не бере участі у вихованні малолітнього сина, не цікавиться його життям, здоров`ям, розвитком, навчанням та успіхами, не спілкується з дитиною, не відвідує його, не надає матеріальної допомоги на утримання, не забезпечує необхідного харчування, лікування та інших потреб дитини, не зверталася до органів опіки та піклування щодо визначення порядку участі у вихованні сина, а також жодного разу не відвідувала дитину у закладах освіти чи охорони здоров`я.

Позивач вказує, що весь цей час малолітній ОСОБА_3 постійно проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває виключно на його утриманні та вихованні. Саме позивач забезпечує дитину продуктами харчування, одягом, лікуванням, необхідними побутовими умовами, здійснює догляд за сином, супроводжує його до закладу дошкільної освіти, відвідує батьківські збори та інші заходи, організовує медичне обслуговування дитини, забезпечує його фізичний, духовний та моральний розвиток.

На підтвердження викладених обставин позивач посилається на свідоцтво про народження дитини, довідки Черемпільського старостинського округу про проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та про склад сім`ї, довідку про проживання малолітнього сина разом із батьком, акт обстеження житлово-побутових умов, згідно з яким для дитини створені належні умови для проживання, виховання та розвитку, акт депутата Заваллівської селищної ради, відповідно до якого відповідач із 2021 року за місцем проживання дитини не проживає, участі у її вихованні не бере, а також довідки закладу дошкільної освіти, служби у справах дітей та закладу охорони здоров`я, з яких убачається, що усі питання, пов`язані з вихованням, навчанням, лікуванням та доглядом за дитиною, вирішує виключно батько.

Позивач вважає, що така поведінка відповідача свідчить про її свідоме та умисне ухилення від виконання передбачених законом батьківських обов`язків щодо виховання, розвитку та утримання малолітнього сина, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Крім того, позивач зазначає, що відсутність матері у житті дитини істотно обмежує можливість належної реалізації ним батьківських прав, оскільки він позбавлений можливості самостійно вирішувати окремі питання, що стосуються оформлення документів, представництва інтересів дитини та інших юридично значимих дій, які відповідно до законодавства потребують участі або згоди обох батьків.

Також позивач зазначає, що він є військовозобов`язаним, однак не може реалізувати своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як батько, який самостійно виховує та утримує дитину віком до вісімнадцяти років, без відповідного судового рішення про встановлення такого юридичного факту. Зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян під час мобілізації судове рішення про встановлення факту самостійного виховання дитини є належним документом, що підтверджує право на відстрочку.

Оскільки відповідач, будучи працездатною особою, не бере участі у матеріальному забезпеченні дитини, позивач також просить стягнути з неї аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Просить суд встановити юридичний факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, уродженцем смт. Любашівка Любашівського району Одеської області, малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Гайворон Голованівського району Кіровоградської області, до досягнення ним 18-річного віку; позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянку України, батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що у 2021 році відповідачка поїхала до Польщі на заробітки. Декілька разів присилала грошові кошти дитині. Однак в послідуючому перестала це робити. У 2023 році один раз вона приїздила, декілька разів ще телефонувала. Більше він її не бачив, оскільки вона його заблокувала у всіх месенджерах. У 2025 році вона йому зателефонувала, та сказала що приїде до дитини, однак цього так і не зробила. Він повністю утримує дитину, виховує та дбає про її розвиток.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Притула Л.О., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити на підставах викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 - будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, будь яких заяв та заперечень суду не надала.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Заваллівської селищної ради Кіровоградської області - в судове засідання не з`явився подав заяву про розгляд справи без участі представника, розгляд справи провести за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.29).

Ухвалою від 11 лютого 2026 року витребувано у Органу опіки та піклування за місцем проживання дитини - Служби у справах дітей Заваллівської селищної ради Кіровоградської області письмового висновку щодо розв?язання спору про позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; Також витребувати у Адміністрації Державної прикордонної служби України інформації про те чи перетинала у період січня 2021 року по цей час державний кордон України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, уродженка смт Любашівка Любашівського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_1 . (а.с. 43).

Ухвалою від 03 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 75).

Ухвалою від 03 липня 2026 року справу повернено на стадію судового розгляду. (а.с. 113).

Ухвалою від 21 липня 2026 року викликано у судове засідання свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . (а.с. 123).

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив здійснювати заочний розгляд цієї цивільної справи за правилами гл.11розділу ІІІ ЦПК України на підставі наявних у ній доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого 06.06.2023 Гайворонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). (а.с. 13).

Згідно з довідкою Чемерпільського старостинського округу №5 Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області №105 від 03.10.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 дійсно з січня 2020 року по травень 2021 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 14).

Відповідно до довідки Чемерпільського старостинського округу №104 від 03.10.2025 року до складу сім`ї ОСОБА_1 входять він та його малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с. 15).

Згідно з довідкою Чемерпільського старостинського округу №120 від 11.11.2025 року ОСОБА_1 проживає разом із малолітнім сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 16).

Актом обстеження умов проживання, складеним начальником ССД Денисюк С.М., головним спеціалістом ССД Костенюк О.П., фіхівцем КУ "ЦСС Заваллівської селищної ради" Рубіжевич О.О., житлові умови є належними, дитина забезпечена окремою кімнатою, меблями, місцем для розвитку та навчання, продуктами харчування, одягом і всім необхідним для гармонійного розвитку. Батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки. (а.с. 17).

Згідно з актом від 02.12.2025 року, складеним депутатом Заваллівської селищної ради Закерничним С.П. за участю старости Чемерпільського старостинського округу та сусідів, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та його малолітній син ОСОБА_3 . Під час огляду будинку та опитування сусідів встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 з вересня 2021 року на території Чемерпільського старостинського округу не проживає, дитину не відвідує, участі у її вихованні не бере, а вихованням та утриманням дитини займається виключно батько. Будь-які ознаки проживання відповідачки у будинку відсутні. (а.с. 18).

Відповідно до довідки Комунального закладу «Чемерпільська гімназія» Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області №114 від 05.12.2025 року малолітній ОСОБА_3 з 2025 року зарахований до структурного Дошкільного підрозділу Комунального закладу «Чемерпільська гімназія» Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області та відвідує його. До дошкільного закладу дитину приводить батько, який також відвідує батьківські збори, святкові заходи та бере активну участь у житті дитини. (а.с. 19).

Згідно з листом Служби у справах дітей Заваллівської селищної ради №139 від 03.12.2025 року від ОСОБА_2 будь-яких заяв чи звернень щодо визначення порядку спілкування з малолітнім сином або інших питань, пов`язаних із дитиною ОСОБА_3 , до служби не надходило. (а.с. 20).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Савранський центр первинної медико-санітарної допомоги» встановлено, що малолітній ОСОБА_3 перебуває на медичному обліку, усі профілактичні огляди та щеплення здійснювалися за участю батька. Під час хвороби догляд за дитиною забезпечував виключно ОСОБА_1 . Мати дитини жодного разу не відвідувала медичний заклад разом із сином та не цікавилася станом його здоров`я. (а.с. 20-а).

Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Заваллівської селищної ради, складеним на виконання ухвали Любашівського районного суду Одеської області, працівниками служби у справах дітей проведено обстеження умов проживання позивача та оцінку потреб сім`ї. За результатами проведеного обстеження встановлено, що батько повністю забезпечує потреби малолітньої дитини, належним чином виконує свої батьківські обов`язки, створив належні умови для її проживання, виховання та розвитку.

Також органом опіки та піклування встановлено, що місце перебування відповідачки батькові невідоме, вона не підтримує зв`язку із сином, матеріальної допомоги не надає, його здоров`ям, розвитком та вихованням не цікавиться, а тому така поведінка свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, складеним за результатами вивчення умов проживання дитини, опитування батька, дослідження наданих документів та інших матеріалів, встановлено, що малолітній ОСОБА_3 постійно проживає разом із батьком ОСОБА_1 , який самостійно здійснює його виховання, матеріальне забезпечення, піклується про фізичний, психічний та духовний розвиток дитини, створив належні побутові умови для її проживання та розвитку.

Органом опіки та піклування встановлено, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час не проживає разом із дитиною, не бере участі у її вихованні, не забезпечує матеріального утримання, не підтримує спілкування із сином, не цікавиться його станом здоров`я, навчанням, розвитком та іншими питаннями, пов`язаними із забезпеченням його найкращих інтересів. Будь-яких дій, спрямованих на відновлення сімейних відносин із дитиною чи виконання батьківських обов`язків, відповідач не вчиняла.

У висновку зазначено, що відомості, отримані під час обстеження житлово-побутових умов, характеристики із закладу освіти, інформація медичного закладу, акти обстеження та інші документи підтверджують належне виконання батьком своїх батьківських обов`язків та повне самоусунення матері від їх виконання.

Врахувавши встановлені обставини, орган опіки та піклування дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 є доцільним та таким, що відповідає найкращим інтересам дитини. (а.с. 58).

Рішенням виконавчого комітету Заваллівської селищної ради Глованівського району Кіровоградської області від 26 лютого 2026 року №19, затверджено висновок комісії щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.59).

Відповідно до витягу наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо інформації про перетинання відповідачкою державного кордону України вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово перетинала державний кордон України, зокрема здійснювала виїзди за межі України 31.07.2021, 12.06.2022, 13.08.2023 та 02.07.2024, а також в`їзди на територію України 31.10.2021, 05.06.2023 та 05.11.2023. Інших відомостей Державною прикордонною службою України не надано. (а.с. 47).

Згідно відповіді №2977942 від 03.07.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в подітковій декларації про майновий стан і доходи, отримані доходи позивачем ОСОБА_1 у 2023 році складають - 62,13 грн.; у 2024 році складають - 160570,76 грн.; у 2025 році складають - 167312,36 грн. (а.с.110-111).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ч. 4.ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21) в які суд вказав на те, що: «Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках у разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків».

Верховний Суд у своїй постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21) вказав, що: «Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав батька чи матері, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя тощо, відповідає найкращим інтересам дитини».

Так, матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідач являються батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.13).

Після припинення спільного проживання сторін з 2021 року, дитина постійно проживає разом із позивачем, перебуває на його повному матеріальному забезпеченні, а саме позивач самостійно забезпечує належні житлово-побутові умови, харчування, одяг, медичне обслуговування, навчання, виховання та всебічний розвиток сина.

Зокрема, зазначені обставини підтверджуються довідками органу місцевого самоврядування про склад сім`ї та місце проживання дитини, актом обстеження житлово-побутових умов, з якого вбачається, що дитині створені належні умови для проживання та розвитку, характеристикою закладу освіти, відповідно до якої саме батько супроводжує дитину до закладу освіти, бере участь у її вихованні та навчанні, а також інформацією закладу охорони здоров`я, яка підтверджує, що всі питання, пов`язані з медичним обслуговуванням дитини, вирішуються виключно позивачем.

Крім того, актом обстеження за місцем проживання, листом Служби у справах дітей та іншими матеріалами справи встановлено, що відповідач з вересня 2021 року разом із дитиною не проживає, її не відвідує, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не бере участі у його вихованні, не цікавиться станом здоров`я, фізичним, психічним та духовним розвитком, навчанням, не підтримує з ним спілкування та не вчиняє будь-яких дій, спрямованих на виконання своїх батьківських обов`язків або відновлення сімейних відносин із дитиною. Будь-яких звернень до Служби у справах дітей щодо визначення способу участі у вихованні чи спілкуванні із сином відповідач не здійснювала.

Надані Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості свідчать, що відповідач неодноразово виїжджала за межі України та поверталася в Україну, однак навіть за наявності такої можливості не виявила наміру брати участь у житті дитини, підтримувати з нею зв`язок чи виконувати покладені на неї законом батьківські обов`язки, а після 02.07.2024 року на територію України взагалі не поверталася.

Особливе значення для правильного вирішення спору має висновок органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради, складений за результатами всебічного вивчення умов проживання дитини, оцінки потреб сім`ї та дослідження всіх наявних матеріалів. У зазначеному висновку встановлено, що батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує дитині належні умови для проживання, виховання та розвитку, тоді як відповідач повністю самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , оскільки це відповідає найкращим інтересам дитини. Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим, таким, що узгоджується з іншими доказами у справі, та бере його до уваги при вирішенні спору.

Свідок ОСОБА_4 , в судовому засіданні пояснив, що товаришує з позивачем. ОСОБА_6 знає його малолітнього сина та відповідачку. Останній раз бачив ОСОБА_2 у 2021 році. Вказав, що після виїзду її за межі України, остання заблокувала його і з ним не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснила, що являється хрещеною малолітнього ОСОБА_7 , сина позивача та відповідачки. Коли ОСОБА_7 було приблизно 4,5 - 5 місяців вона з відповідачкою ОСОБА_2 поїхали на заробітки до Польщі. Коли там з нею працювала три місяці контролювала її щоб вона відправляла дитині грошові кошти. Після повернення до України, більше до 2023 року відповідачку не бачила та не спілкувалася, оскільки остання заблокувала її у всіх месенджерах. Зі слів позивача знала, що ОСОБА_2 грошові кошти на утримання дитини не відправляла. У 2023 році ОСОБА_2 приїздила в Україну і відвідувала позивача та сина один раз, більше до дитини не з`являлася. Додала, що коли дитині було 1.5 місяців, вона без відома покинула дитину з батьком та була відсутня за місцем проживання близько 3 -х днів, як потім пояснила, перебувала у бабусі в селі.

Оцінюючи сукупність досліджених доказів, суд виходить із того, що ухилення від виконання батьківських обов`язків є свідомою поведінкою особи, яка, маючи реальну можливість брати участь у вихованні та розвитку своєї дитини, без поважних причин не здійснює цього. Поведінка відповідача свідчить не про тимчасові труднощі чи неможливість виконання батьківських обов`язків, а про тривале та повне самоусунення від їх виконання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання малолітнього сина, не забезпечує його матеріально, не піклується про його фізичний, моральний і духовний розвиток, не підтримує особистих стосунків із дитиною та не проявляє інтересу до її життя, що є підставою, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення її батьківських прав.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки фактично лише закріплює правовий стан, який існує протягом тривалого часу, та сприятиме забезпеченню належного захисту її прав та законних інтересів.

Разом із тим суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України мати, позбавлена батьківських прав, не позбавлена права звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни своєї поведінки, способу життя та обставин, що стали підставою для їх позбавлення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок щодо утримання дитини виникає з моменту її народження та зберігається до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Основна відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, покладається на батьків.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків чи іншого законного представника дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, може бути змінений за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника інших дітей, непрацездатних членів сім`ї, належного йому майна, майнових прав, доведені витрати, а також інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Регулювання сімейних відносин, відповідно до ст. 7 СК України, має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною першою ст. 192 СК України передбачено, що визначений судом розмір аліментів у подальшому може бути змінений у разі зміни матеріального чи сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення їхнього здоров`я чи в інших випадках, передбачених законом. Отже, визначений судом розмір аліментів не є незмінним і може бути переглянутий за наявності відповідних правових підстав.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 постійно проживає разом із батьком ОСОБА_1 , який самостійно здійснює його виховання, матеріальне забезпечення, піклується про стан здоров`я, фізичний, психічний та духовний розвиток дитини, забезпечує її необхідними умовами для проживання, навчання та розвитку.

Водночас відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу не бере участі у матеріальному утриманні сина, добровільної допомоги на його утримання не надає, доказів виконання свого обов`язку щодо матеріального забезпечення дитини суду не надала.

Враховуючи встановлені обставини справи, стан здоров`я та матеріальне становище малолітньої дитини, її постійну потребу у матеріальному забезпеченні, той факт, що відповідач є особою працездатного віку, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість виконання нею обов`язку щодо утримання дитини або про наявність обставин, які істотно впливають на визначення розміру аліментів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд вважає, що визначення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, забезпечить належне виконання відповідачем обов`язку щодо утримання малолітнього ОСОБА_3 , відповідатиме вимогам розумності, справедливості та принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З огляду на викладене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Щодо вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини суд виходить зі слідуючого.

Згідно з ч. 1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122,125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що неповнолітній син проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і вихованні.

Разом з тим надані суду докази лише свідчать про факт проживання неповнолітнього сина разом з батьком та перебуванням на його утриманні та вихованні, що ніким не заперечується.

Жодних доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, а також документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні соціальних пільг та гарантій заявником суду не надано, як і не надано доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні зазначених ним у позові питань за відсутності судового рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання дитини зумовлене, зокрема, правом на отримання відстрочки від призову на військову службу як батька, який самостійно виховує та утримує дитину до 18 років, що передбачено ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Про те, факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (Постанова ВП Верховного суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22).

В судовому засіданні встановлено, що на даний час малолітня дитина проживає разом з позивачем та находиться на його утриманні, відповідачка свої обов`язки щодо утримання та виховання дитини не виконує.

У зв`язку з чим на думку суду, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві, а є тільки однією із обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання та утримання дитини, в даному випадку вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав відповідача, в результаті чого в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Позивач не ставив питання щодо розподілу судових витрат, а тому суд залишає їх за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, ч. 2 ст. 315, ч. 4 ст. 263, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 7, 141, 150, 164, 166, 169, 180, 181, 182, 191, 192 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Заваллівської селищної ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянку України, уродженку смт. Любашівка Любашівського району Одеської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позовної заяви до суду, а саме від 30.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Рішення про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Любашівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання та адреса для листування: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Суддя: Дюдюн О.В.