Рішення № 138603595, 30.07.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/1134/26

Провадження № 2/507/683/2026

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Вужиловського О.В.

за участі секретаря судового засідання - Войковської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 25 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансового кредиту № 07817-08/2023, відповідно до умов якого Товариство передало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, які відповідач зобов`язалася повернути та сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом у термін встановлений договором протягом 365 днів.

29 січня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 29012024-1 від 29 січня 2024 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 07817-08/2023 від 25.08.2023 року.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання по кредитному договору, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором у розмірі 62475 грн. 00 коп., яка складається із: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 55475 грн. заборгованість за відсотками, судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп., а також 8000 грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, за зареєстрованим місцем проживання відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на сайті суду, так як вона за місцем реєстрації місця проживання відсутня.

Від представника ОСОБА_1 , - адвоката Пугач Р.І., надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просив вимоги задовольнити частково, а саме зменшити суму нарахованих відсотків до 3528 грн., так як нараховані відсотки позивачем в сумі 55475 грн., свідчать про їх несправедливість та непропорційність наслідкам допущеного відповідачем порушення виконання фінансового зобов`язання. Також зазначив, що фактично кредит отримувала інша особа, яка проживала з відповідачкою та обіцяла повернути кредит. Крім того, позивачем були нараховані відсотки в розмірі 2.5% в день, хоча після зміни законодавства 24 грудня 2023 року максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1 %.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін.

23 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача.

Цивільна справа сформовано в змішаній формі (матеріали цивільної справи знаходяться в електронному вигляді в Електронному суді та АСДС).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, 25 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕС ГРУП» та ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансового кредиту № 07817-08/2023, відповідно до умов якого Товариство передало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, які відповідач зобов`язалася повернути та сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом у термін встановлений договором протягом 365 днів.

29 січня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 29012024-1 від 29 січня 2024 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 07817-08/2023 від 25.08.2023 року.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання по кредитному договору, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором у розмірі 62475 грн. 00 коп., яка складається із: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 55475 грн. - заборгованість за відсотками, судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп., а також 8000 грн., витрат на правову допомогу.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою

інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із Договору про надання фінансового кредиту № -7817-08/2023 від 25.08.2023 року видно, що сторони уклали договір в електронній формі, що свідчить про ознайомлення його з умовами договору (розміром, строком кредитування, розміром процентів). Договір підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора (W2542) (а.с. 42-50).

Згідно довідки АТ «ВСТ БАНК» від 02.07.2026 року на рахунок ОСОБА_2 25.08.2023 року надійшли кошти в сумі 7000 грн. (а.с. 81).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач належним чином умови договору не виконував, в зв`язку з чим, необхідно ухвалити рішення про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 7000 грн.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість по тілу кредиту за договором позики становить 7000 грн, натомість заявлена позивачем заборгованість за відсотками становлять - 55475 грн., яка майже у вісім разів перевищує тіло кредиту, тому з огляду на вищевикладене та з метою забезпечення відповідності заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає за можливе розмір процентів зменшити з 55475 грн до 10000 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням позивач сплатив 2662 грн. 40 коп., судового збору (а.с. 1).

Вимоги позивача задоволені повністю, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач в позові зазначає, що витрати на професійну правову допомогу складають 8000 грн. Із урахуванням критеріїв співмірності складності справи, ціни позову та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. є завищеними та не достатньо обґрунтованими. Отже, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 258-259, 265, 268 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ :

Позов товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 07817-08/2023 від 25 серпня 2023 року в розмірі 17000 грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 5662 грн. 40 коп., всього - 22662 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» , адреса місцезнаходження: 79018, Львівська область, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корп. 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Вужиловський О.В.