Ухвала суду № 138602331, 23.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 187/1921/25

1-кп/308/424/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні № 12025040000000747, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Берд Шамшадинського району Вірменії, одруженого, який має середню освіту, не працює, на території України зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 228, доставлений в Україну в порядку видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція) з Федеративної Республіки Німеччина, який утримається під вартою в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9», раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12025040000000747, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 12.06.2025 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.07.2025 включно.

У подальшому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 неодноразово продовжувався, останній раз строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2006 року.

У підготовчого судового засідання, у зв`язку із закінченням строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого.

Клопотання мотивоване тим, що провести судовий розгляд кримінального провадження до строку закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо. Разом з цим, ризики, наявність яких встановлена під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , не зменшились та продовжують об`єктивно існувати, подальше тримання під вартою обвинуваченого є виправданим та необхідним, а тому прокурор просить продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, із визначенням застави у розмірі чотирьохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 497 600,00 гривень (один мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот грн 00 коп.) та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, зокрема:

- прибувати за викликом суду,

- не відлучатись, без дозволу суду, з міста Ужгорода, в якому він зобов`язується проживати у разі звільнення з під варти у зв`язку із внесенням застави,

- повідомляти суд та прокурора про місце свого проживання в місті Ужгороді та про зміну свого місця проживання,

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні, а також засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон. Інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

23 липня 2026 року від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло заперечення на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, в якому захисник зазначила, що КПК України не передбачено, що будь-яка інша особа крім прокурора чи слідчого за погодженням з прокурором, має право та повноваження вручати обвинуваченому копію клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з додатками до нього, виключно прокурор особисто, або особисто слідчий за погодженням з прокурором. Разом з тим, перевіривши в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» додані до клопотання прокурора додатки стороною захисту встановлено відсутність належних доказів направлення обвинуваченому ОСОБА_4 та отримання ним копії клопотання та додатків до клопотання прокурора.

Також, захисник у запереченні вказала, що прокурором не наведено жодної нової фактичної обставини, яка виникла після попереднього продовження запобіжного заходу та свідчила б про появу нових або не зменшення раніше встановлених ризиків у розумінні ч. 3 ст. 199 КПК України. У клопотанні дослівно повторено ті самі доводи, які покладалися в основу попередніх клопотань про продовження тримання під вартою: тяжкість інкримінованих злочинів, можливість переховування, ймовірність впливу на потерпілих і свідків, наявність судимості, перебування обвинуваченого за межами України до його екстрадиції та відсутність постійного місця проживання. Жодна з цих обставин не є новою, усі вони були відомі стороні обвинувачення ще під час повідомлення про підозру, направлення обвинувального акта до суду та неодноразового продовження запобіжного заходу. Фактично прокурор не доводить існування нових ризиків або зміну процесуальної ситуації, а лише повторно викладає обставини, які вже неодноразово були предметом судової оцінки. Такий підхід суперечить змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, яка покладає на сторону обвинувачення обов`язок довести, що ризики не зменшилися або виникли нові обставини, які виправдовують подальше тримання особи під вартою, а не обмежитися механічним відтворенням попередніх доводів.

Разом із тим, визначаючи розмір застави, на думку сторони захисту, прокурор не навів жодного мотиву, який би обґрунтовував саме такий винятково високий її розмір. Клопотання взагалі не містить аналізу майнового стану обвинуваченого, його доходів, наявності майна, сімейного стану, фінансових можливостей чи будь-яких інших обставин, які відповідно до вимог КПК України повинні враховуватися при визначенні розміру застави. Фактично сторона обвинувачення просить суд визначити суму застави довільно, без будь-якого доказового чи правового обґрунтування. За таких обставин запропонований прокурором розмір застави є очевидно непомірним, завідомо недосяжним для обвинуваченого та не спрямований на забезпечення його належної процесуальної поведінки, а фактично має на меті унеможливити його звільнення з-під варти. Такий підхід суперечить самій правовій природі застави як альтернативного запобіжного заходу, так як застава не може встановлюватися у розмірі, який апріорі виключає можливість її внесення та фактично перетворює її на приховану відмову у праві на звільнення з-під варти. Сторона захисту вважає, що застава у розмірі 200 000,00 грн є достатньою, розумною та співмірною для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Саме такий розмір застави відповідатиме вимогам ст. 182 КПК України та стандартам статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позаяк не матиме карального характеру, не буде завідомо непомірним для обвинуваченого, але водночас забезпечуватиме належне виконання ним усіх покладених процесуальних обов`язків. На відміну від необґрунтовано визначеної прокурором застави у розмірі 1 497 600 грн, яка фактично позбавляє її клієнта реальної можливості скористатися цим альтернативним запобіжним заходом, застава у розмірі 200 000,00 грн є реальною, пропорційною та достатньою для досягнення мети запобіжного заходу, а тому повною мірою відповідає принципам необхідності, розумності та пропорційності, виробленим практикою Європейського суду з прав людини.

Окремо адвокат просить врахувати стан здоров`я Клієнта, який страждає на хронічні захворювання, що потребує систематичного медичного нагляду, регулярного лікування, обстежень та дотримання відповідного режиму. Тривале утримання під вартою в умовах слідчого ізолятора істотно ускладнює можливість отримання необхідної медичної допомоги, створює ризик погіршення стану здоров`я та прогресування захворювань. Ці обставини є істотними при вирішенні питання про доцільність подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу та свідчать на користь можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

На підставі вище вказаного адвокат просить суд відмовити повністю у задоволенні клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, звільнивши його з-під варти в залі суду.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.

Захисник обвинуваченого заперечила проти задоволення клопотання в повному обсязі. Зауважила, що розмір застави має бути посильним для обвинуваченого, так як в ОСОБА_4 наявні хронічні захворювання, через які він не може перебувати в СІЗО. Зазначила, що цивільного позову не було заявлено та є презумпція невинуватості і вина її підзахисного ще не доведена і розмір застави повинен бути меншим ніж прокурор зазначив у клопотанні, позаяк у кримінальному провадженні були 4 фігуранта і тому розмір збитків має бути розподілений між 4 особами, а не тільки покладатися на Матевосяна. Просила суд звернути увагу на той факт, що обвинувачений одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та рішення Конституційного суду, у якому вказано, що розмір застави має бути посильним для обвинуваченого. Зазначила, що підтримує подане заперечення в повному обсязі із зазначених в ньому підстав та просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити обвинуваченому помірну заставу у розмірі 200 000,00 гривень або застосувати особисте зобов`язання.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку присутніх учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Таким чином, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням правил, передбачених розділом ІІ КПК України, ч. 3 ст. 315, суд повинен дослідити заявлені прокурором обставини, які підтверджують, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про те, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися, обставини, які свідчать, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження до закінчення попередньої ухвали не є можливим.

Підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стало обґрунтована підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, а саме, в участі спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у озброєній банді, організованій з метою нападу на окремих осіб та участі у вчинюваних нею нападах, зокрема:

- у вчиненні 13 квітня 2020 року у складі банди, спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , озброєного розбійного нападу на родину ОСОБА_10 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , на території їх домоволодіння по АДРЕСА_2 , з метою заволодіння їх майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я осіб, які зазнали нападу, поєднаного з проникненням у житло, в результаті якого заволоділи грошовими коштами та майном потерпілих на загальну суму 525 000 гривен, а крім того, у незаконному заволодіння під час здійснення у складі банди озброєного розбійного нападу, транспортним засобом, а саме приналежним ОСОБА_14 автомобілем «Toyota Land-Cruiser 200» реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчиненому із проникненням в сховище гараж розташований на території домоволодіння та поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та погрозою застосування такого насильства;

- у вчиненні 15 квітня 2020 року, у складі банди, спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , озброєного розбійного нападу на родину Компанійців ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , на території їх домоволодіння по АДРЕСА_3 , з метою заволодіння їх майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я осіб, які зазнали нападу, поєднаного з проникненням у житло та спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, в результаті якого заволоділи грошовими коштами та майном потерпілих на загальну суму 669 130 грн., а крім того, у незаконному заволодіння під час здійснення у складі банди озброєного розбійного нападу, транспортним засобом, а саме приналежним ОСОБА_15 автомобілем «Mercedes ML-350 4-matic» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вчиненому із проникненням в сховище гараж розташований на території домоволодіння та поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Розглядаючи питання доцільності продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, суд враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. У той же час, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 12.06.2025 року стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У подальшому запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4 , неодноразово продовжувався та був предметом апеляційного перегляду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2025 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави залишено без змін.

В останнє строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 продовжено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2026 року строком до 07 серпня 2026 року.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, за які передбачено покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від 5 до 15 років.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, ризик переховування підтверджується попередньою процесуальною поведінкою обвинуваченого, так як встановлено та доведено під час досудового розслідування, факт тривалого переховування ОСОБА_4 за межами України від органу досудового розслідування, хоча йому і було достеменно відомо про повідомлення йому про підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується реальною можливістю незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показів або відмови від них, так як йому достовірно відомо місце мешкання потерпілих, позаяк саме за місцем їх мешкання були вчинені розбійні напади.

Вирішуючи питання щодо наявності та доведеності стороною обвинувачення даного ризику, необхідно врахувати, зокрема, встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Відтак, з огляду на ту обставину, що допит потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий і його лише тільки слід провести, є підстави вважати про продовження існування вказаного ризику.

Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується наявністю в обвинуваченого попередніх судимостей за вчинення корисливих злочинів, а саме за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.01.2003 ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 142, 304, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України до 12 років позбавлення волі. 17.02.2012 ОСОБА_4 відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області умовно-достоково був звільнений за ст. 81 КК України від відбуття покарання невідбутої частини покарання строком 1 рік 11 місяців 11 днів.

Таким чином, є ризик того, що обвинувачений може знову вчинити інше кримінальне правопорушення, позаяк схильний до протиправної поведінки та вчинення злочинів з корисливих мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 15 років, що згідно з ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів.

Крім того, при розгляді клопотання судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, тісних соціальних зв`язків не має, так як його родина проживає в іншій країні, раніше судимий.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України, розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Водночас, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, суд виходить з вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом, становить 450 розмірів прожиткових мінімумів, тобто 1 497 600,00 гривень.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з визначенням розміру застави, на думку суду, не дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не надасть можливості уникнути вище перелічених ризиків.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначнеммя розміру застави відповідає характеру та тяжкості діяння, є таким, що відповідає інтересам правосуддя та запобігає ухиленню обвинуваченого від судового розгляду.

При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»).

Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. При вирішенні даного питання, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 27.11.2008 у справі «Свершов проти України» судом враховано вік обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, стан здоров`я, майновий стан, а також обставини, передбачені ст. 178 КПК.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, ризики є реальними, триваючими та виключають можливість застосування до обвинуваченого більш м`якої міри запобіжного заходу, так як альтернативні запобіжні заходи на даний час не забезпечать належний рівень процесуальної поведінки обвинуваченого.

Стороною захисту зазначені вище ризики не спростовані.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Водночас, враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту, не забезпечить у повній мірі виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків та не здатен запобігти спробам обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню, що може негативно вплинути на захист охоронюваних законом прав та інтересів суспільства.

При цьому, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, що суттєво ускладнює контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти обов`язки: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою у визначений час та місце; не відлучатись з м. Ужгорода, в якому проживає, без дозволу прокурора чи суду; проживати за адресою: АДРЕСА_4 , повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні, а також засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну. Також слід роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 314, 315 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 21 вересня 2026 року включно з можливістю внесення застави у розмірі чотирьохсот п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 497 600,00 грн (один мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот грн 00 копійок).

У разі внесення застави у зазначеному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою у визначений час та місце;

2) не відлучатись з м. Ужгорода, в якому проживає, без дозволу прокурора чи суду;

3) проживати за адресою: АДРЕСА_4 , повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні, а також засудженими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

5) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити заставодавцю та обвинуваченому, що разі внесення застави, відповідно до ч. ч. 8, 9, 10 ст. 182 КПК України, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю обвинуваченого, заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Час та дата оголошення повного тексту ухвали 16 год. 00 хв. 28 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1