Ухвала суду № 138600195, 14.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/998/26

Провадження № 1-кп/204/704/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників (ВКЗ) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження №12025042140001272, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 листопада 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Прокурором подано до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовнообвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Обґрунтовуючи свої клопотання прокурор зазначає, що у відповідності до п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. Обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність вказаних ризиків є те, що кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченим, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому з метою уникнення відповідальності, можуть переховуватися від суду. Крім того прокурор вказує на існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачені можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Також прокурор вказує на існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, щодо незаконного впливу обвинувачених на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з урахуванням того, що обвинуваченими вчинено кримінальне правопорушення із застосуванням фізичної сили та заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому, тому існує ризик вчинення повторних таких дій щодо потерпілого, а також свідків у провадженні, оскільки останні є фізично розвинутими, чинними військовослужбовцями, проходили обов`язкову військову підготовку, мають навики рукопашного бою. Крім того, існує ризик, передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у змові намагатись ускладнити встановлення обставин кримінального правопорушення, визначення ролей кожного у його вчиненні, виконання виконавцями конкретних дій у групі задля досягнення єдиної мети. Також прокурор вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України щодо вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачені на теперішній час перебувають не у військовій частині за місцем несення служби без законних підстав, що є підставою вважати що обвинувачені є особами, які зневажливо ставляться до норм чинного кримінального процесуального законодавства України, а тому можуть вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки даний злочин вчинено із підстав користі, а також із застосуванням фізичної сили та заподіянням тілесних ушкоджень. На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, можливо лише при продовженні застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 підтримав клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою. Просив надати можливість повернутись до військової служби.

Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію свого підзахисного. Зазначив, що його підзахисний не планує переховуватись від суду, вину визнає. Для відшкодування шкоди завданої потерпілому, ОСОБА_6 потрібно повернутись на службу. Крім того, захисник просив врахувати, що його підзахисний є військовослужбовцем, учасником бойових дій, має нагороди, постійне місце реєстрації, неповнолітню дитину та родичів. Просив застосувати щодо нього більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме особисте зобов`язання або цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою. Зазначив, що не має можливості відшкодувати завдану потерпілому шкоду, оскільки перебуває під вартою у місцях попереднього ув`язнення. Просив застосувати щодо нього більш м`який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Вважає клопотання прокурора необґрунтованим та недоцільним. Зазначила, що її підзахисний не планує переховуватись, вину визнає. Задля відшкодування шкоди потерпілому, потрібно звільнитись з-під варти. Просила змінити запобіжний захід на більш м`який.

Вислухавши клопотання прокурора, думку учасників процесу, суд доходить наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу або в майбутньому.

Ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінальних правопорушень, можуть вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливого тяжкого кримінального правопорушення, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років із конфіскацією майна, а тому з великою ймовірністю обвинувачені можуть вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності». Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 раніше неодноразово судимі, дані про наявність у них таких міцних соціальних зв`язків, які б могли запобігти ризику переховування від суду відсутні та були достатнім стримуючим фактором.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинувачених.

Перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків та потерпілого, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та потерпілого та дослідження їх судом.

Оскільки хоча судовий розгляд по справі розпочато, однак свідки та потерпілий ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на останніх, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності у обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що вони раніше неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності та відбували покарання у виді позбавлення волі, в тому числі і за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 КК України. Такі обставини вказують на схильність обвинувачених до протиправної поведінки та ризик вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, про те, що обвинувачені не перебуваючи під вартою можуть знищити, сховати або спотворити будь-які з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення не доведеним прокурором, оскільки досудове слідство, у тому числі збір доказів стороною обвинувачення у кримінальному провадженні завершено.

Що стосується доводів прокурора щодо наявності ризику перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню іншим чином, то на думку суду, наявність такого ризику не доведена. Адже прокурором не наведено обґрунтованих доводів, яким саме чином обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню та впливати на судовий розгляд, не конкретизовано способів та можливих наслідків такого перешкоджання.

Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що дані заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, у відповідності п.1 ч.4 ст.183 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 197, 314, 315, 369- 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 вересня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 вересня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1