Рішення № 138600196, 29.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/370/26

Провадження №2/204/1873/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири, загальною площею 44,5 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На обґрунтування позову зазначено, що 08 травня 2018 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач став власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . З метою подальшої реалізації прав власника щодо можливості звернення за відшкодуванням шкоди завданої країною-агресором позивач звернувся із заявою від 12.06.2025 за реєстраційним номером 67424583, через ЦНАП до державного реєстратора за внесенням відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Проте рішенням державного реєстратора №80166719 від 31 липня 2025р. йому було відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно, у зв`язку з тим, що відсутня інформація про проведення реєстрації у електронних та паперових носіях та неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права. Іншого способу визнати право власності на будинок і зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав, у позивача немає.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13 лютого 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що Ольгинська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 31 липня 1993 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної власності ОСОБА_2 та позивачу (а.с.5).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 травня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Кузуб Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 898, позивачу після смерті матері ОСОБА_2 належить 1/2 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8 зворот).

Відповідно до копії технічного паспорта, складеного станом на 09 січня 2018 року, позивач зазначений власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Боярської міської ради від 31.07.2025 за № 80166719, відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою № 67424583 від 12.06.2025, оскільки державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна проведена лише на паперових носіях в БТІ. На основі доданих до заяви документів надіслані відповідні запити для перевірки інформації про право власності. Не подано заявником та не отримано реєстратором у порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомостей реєстрів , автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року (а.с.10 зворот).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 898, виданий 08.05.2018 приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Кузуб Ю.В., зареєстровано право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,5 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м. (а.с.30).

Відомості щодо реєстрації права власності на іншу частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 1 частини другої зазначеної статті передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном згідно з положеннями частини першої статті 317 ЦК України.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі N 920/615/16, від 05 вересня 2019 року у справі N907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 760/14438/15-ц.

Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення стаття 392 ЦК України спрямована на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі N 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018 року у справі N 914/1521/17).

З огляду на викладене, ураховуючи надані суду докази, суд уважає за необхідне задовольнити пред`явлені позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на 1/2 частку спірної квартири, яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31 липня 1993 року.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,5 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Ольгинська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області, місцезнаходження: Донецька обл., Волноваський р-н, сел. Ольгинка, вул.Маяковського, б.32Б, ідентифікаційний код 44329149.

Головуючий