Рішення № 138592530, 29.07.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2543/26

Провадження № 2/159/1959/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (далі ТОВ «Іннова Нова» або позивач або кредитор або позикодавець) звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або відповідач або боржник або позичальник) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6887080125 від 29.01.2025 у розмірі 67188,00 грн (далі кредитний договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» (попереднє найменування позивача) та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 6887080125, відповідно до якого відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 18000,00 грн строком на 360 днів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивач, керуючись положеннями статей 11, 16, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), просить суд стягнути суму основного боргу, а також судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 04.05.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів у АБ "Укргазбанк".

20.05.2026 до суду надійшли витребувані судом документи з АБ "Укргазбанк".

До суду повернулося повідомлення про вручення поштового відправлення R067163655214, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з відміткою про отримання листа під особистий підпис відповідачем.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим судовий розгляд.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

29.01.2025 між кредитором (ТОВ «ІННОВА ФІНАНС») та позичальником укладено Договір надання грошових коштів у кредит № 6887080125, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 18000,00 грн (п. 2.2, 2.3).

Стандартна процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,00 % за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, а починаючи з 181-го календарного дня і до закінчення строку дії договору 0,87 % за кожен день (п. 2.6, 2.6.1).

Строк кредитування становить 360 днів, дата остаточного повернення кредиту визначена як 24.01.2026 (п. 2.5, Додаток №1).

Комісія за надання кредиту становить 15,00 % від суми наданого кредиту (що дорівнює 2700,00 грн) та нараховується одноразово у день надання кредиту (п. 2.7) та відповідно до Додатку 1 мала бути сплачена 28.02.2025.

У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання у повному обсязі кошти зараховуються у такій черговості: у першу чергу прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти, у другу чергу поточна сума кредиту та проценти, у третю чергу неустойка та інші платежі (п. 6.6.1 6.6.3).

За порушення умов договору, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань зі сплати платежів, позичальник зобов`язаний виплатити кредитору штраф у розмірі 28 % від суми простроченого платежу за кожен факт такого прострочення (п. 7.3). Також кредитор має право стягнути пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу (п. 7.4).

Зі свого боку кредитор має право вимагати повернення кредиту в повному обсязі достроково у разі прострочення позичальником сплати частини кредиту, комісії та/або процентів щонайменше на один календарний місяць (п. 6.4).

Умовами договору прямо передбачено право кредитора передати свої права вимоги за договором будь-якій третій особі без згоди позичальника, з обов`язком повідомити його про таке відступлення протягом 10 робочих днів (п. 5.1.3).

У реквізитах кредитного договору зазначені паспортні дані, РНОКПП, адреса проживання, місце реєстрації, номер мобільного телефону, електронна адреса позичальника, а також номер банківської картки НОМЕР_1 . Договір укладено в електронній формі: з боку позичальника він підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором "2969" 29.01.2025 о 09:54, а з боку кредитора засвідчений електронним підписом "yybukfvn6" (Розділ 11).

Невід`ємними додатками до кредитного договору є Додаток № 1 «Графік платежів», Правила надання коштів у кредит та Паспорт споживчого кредиту.

У Графіку платежів (Додаток №1) передбачено 12 платежів кожні 30 днів до 24.01.2026 на загальну суму процентів 60588,00 грн, комісії 2700,00 грн та тіла кредиту 18000,00 грн; додаток підписаний позичальником електронним підписом "2969".

У Паспорті споживчого кредиту від 29.01.2025 зафіксовані істотні умови кредитування, зокрема орієнтовна загальна вартість кредиту в розмірі 81288,00 грн та реальна річна процентна ставка 3195,29 %; документ підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором "7221".

У анкеті-клієнта, заповненої на сайті позивача, позичальник зазначив свої прізвище, ім`я, по батькові, місце реєстрації, місце проживання, РНОКПП, дату народження, електронну адресу, номер телефону та номер банківської картки, а також бажаний розмір кредиту в сумі 18000,00 грн.

Довідкою про відправку одноразового ідентифікатора підтверджується, що 29.01.2025 о 09:54 позичальнику для підписання Договору № 6887080125 було надіслано одноразовий ідентифікатор "2969".

Довідкою (інформаційним листом) № 22522 від 20.04.2026, виданою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (сервіс EasyPay), відповіддю АБ «Укргазбанк» від 13.05.2026 та банківською випискою за поточним рахунком відповідача підтверджується успішне перерахування 29.01.2025 о 09:55 на банківську картку позичальника НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 18000,00 грн; номер замовлення a1614174-8523-469f-a9f9-58a112077206, та їх зарахування на поточний рахунок позичальника в АТ «Укргазбанк».

У розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 14.04.2026 кредитор зазначив, що 29.01.2025 позичальнику видано кредитні кошти в розмірі 18000,00 грн та нараховано комісію в розмірі 2700,00 грн.

За період з 29.01.2025 по 24.01.2026 позичальнику загалом було нараховано процентів за користування кредитом на суму 60588,00 грн. Нарахування процентів припинилося 24.01.2026.

З розрахунку видно, що позичальник здійснював часткові погашення за кредитним договором: 01.03.2025 сплачено 8100,00 грн (кошти розподілено на погашення 5400,00 грн процентів та 2700,00 грн комісії) та 03.04.2025 сплачено 6000,00 грн (кошти розподілено на погашення процентів). Загальна сума здійснених платежів становить 14100,00 грн.

Заборгованість станом на 14.04.2026 складає 67188,00 грн, з яких: 18000,00 грн тіло кредиту, 49188,00 грн залишок непогашених процентів.

Витягом із Державного реєстру фінансових установ від 12.07.2024 підтверджується, що ТОВ «Інова Фінанс» є фінансовою установою, яка має право надавати кошти та банківські метали у кредит.

Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК № В3024 від 14.05.2021 підтверджується, що ТОВ «Інова Фінанс» є фінансовою установою.

Рішенням єдиного учасника від 05.09.2025 підтверджується зміна найменування позивача з ТОВ «Інова Фінанс» на ТОВ «Інова Нова».

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 6887080125 укладений 29.01.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «2969», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Довідкою (інформаційним листом) № 22522 від 20.04.2026, виданою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (сервіс EasyPay), відповіддю АБ «Укргазбанк» від 13.05.2026 та банківською випискою за поточним рахунком відповідача підтверджується успішне перерахування 29.01.2025 о 09:55 на банківську картку позичальника НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 18000,00 грн; номер замовлення a1614174-8523-469f-a9f9-58a112077206, та їх зарахування на поточний рахунок позичальника в АТ «Укргазбанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Строк кредитування становить 360 днів, дата остаточного повернення кредиту визначена як 24.01.2026 (п. 2.5, Додаток №1).

Отже строк повернення кредитних коштів настав, а тому позикодавець вправі вимагати від позичальника повернення суми кредиту.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Стандартна процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,00 % за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, а починаючи з 181-го календарного дня і до закінчення строку дії договору 0,87 % за кожен день (п. 2.6, 2.6.1).

Відповідно до графіку платежів 28.02.2025 мала бути сплачена комісія в розмірі 2700,00 грн.

Щодо правомірності встановленої в умовах кредитного договору комісії суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договором передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 1400,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі (п. 2.5). Згідно з графіком платежів (п. 4.2.2), сплату цієї комісії розбито на дві частини: 23.10.2025 730,00 грн, 06.11.2025 670,00 грн.

Доказів того, що відповідач сплатив комісію у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобов`язаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобов`язань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому суд під час розрахунку заборгованості не враховує обов`язок позичальника сплатити комісію в розмірі 2700,00 грн.

Стандартна процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,00 % за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, а починаючи з 181-го календарного дня і до закінчення строку дії договору 0,87 % за кожен день (п. 2.6, 2.6.1).

З розрахунку заборгованості видно, що позичальник здійснював часткові погашення за кредитним договором: 01.03.2025 - 8100,00 грн та 03.04.2025 - 6000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Отже, за період з 29.01.2025 по 01.03.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 5760,00 грн (18000,00 грн тіла кредиту * 1% на день * 32 дні).

Позичальник 01.03.2025 сплатив 8100,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 15660,00 грн (18000,00 грн тіла кредиту + 5760,00 грн нарахованих процентів 8100,00 грн сплачених коштів) та 0,00 грн процентів.

За період з 02.03.2025 по 03.04.2025 позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 5167,80 грн (15660,00 грн тіла кредиту * 1% на день * 33 дні).

Позичальник 03.04.2025 сплатив 6000,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість в розмірі: тіло кредиту 14827,80 грн (15660,00 грн тіла кредиту + 5167,80 грн нарахованих процентів 6000,00 грн сплачених коштів) та 0,00 грн процентів.

За період з 04.04.2025 по 27.07.2025 (до моменту зміни процентної ставки) позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 17051,97 грн (14827,80 грн тіла кредиту * 1% на день * 115 днів).

За період з 28.07.2025 по 24.01.2026 (за новою ставкою) позичальнику мало бути нараховано процентів в розмірі 23220,33 грн (14827,80 грн тіла кредиту * 0,87% на день * 180 денів).

Отже, станом на 24.01.2026 включно загальна заборгованість позичальника становить: тіло кредиту 14827,80 грн, несплачені проценти 40272,30 грн (17051,97 грн за попередній період + 23220,33 грн за останній період).

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач сплатив нараховані проценти, тіло кредиту у більшому розмірі ніж зазначено в розрахунку.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14827,80 грн та заборгованості по процентам за період з 29.01.2025 по 24.01.2026 в розмірі 40272,30 грн є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги ТОВ «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 55100,10грн з яких 14827,80 тіла кредиту, 40272,30грн нарахованих процентів; у стягненні 3172,20 грн тіла кредиту, 8915,70 грн процентів необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 2183,17 грн (82,00% від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» заборгованість за кредитним договором № 6887080125 від 29.01.2025 в розмірі 55100,10 грн, з яких:

- 14827,80 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 40272,30 грн нарахованих процентів за період з 29.01.2025 по 24.01.2026.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» 3172,20 грн тіла кредиту та 8915,70 грн процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» судовий збір у сумі 2183,17 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10; ЄДРПОУ 44127243)

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 29.07.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх