Рішення № 138590927, 29.07.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1582/25

Провадження № 2/743/168/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я. М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено договір № 10.04.2025-100001909 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 720 гривень: тіло кредиту 4000 гривень, проценти 5880 гривень, комісія за надання 280 гривень, комісія за обслуговування 560 гривень, неустойка 2000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.03.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.03.2026 підготовче засідання відкладено до 17.04.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.07.2026.

29.07.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та визнання позовних вимог в частині тіла кредиту.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 10.04.2025-100001909 у формі пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором E169. Ідентифікацію позичальника при укладенні договору здійснено через систему BankID Національного банку України.

За умовами договору сума кредиту становить 4000 гривень; тип кредиту кредитна лінія; строк, на який надається кредит, 189 днів з дати його надання; дата надання кредиту 10.04.2025; дата повернення кредиту 15.10.2025. Процентна ставка є фіксованою: 1 відсоток за один день користування кредитом протягом перших п`яти чергових періодів (ставка «Стандарт») та 0,5 відсотка за один день користування кредитом у наступних чергових періодах (ставка «Економ»). Порядок і розмір платежів визначено графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 8 заявки передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту (комісія за надання), у розмірі 7 відсотків від суми кредиту, що дорівнює 280 гривень; економічна сутність цієї комісії визначена договором як плата за надання кредиту, комісія обліковується в день видачі кредиту.

Пунктом 9 заявки передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 280 гривень у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим (усього 560 гривень). За змістом цього пункту комісія встановлена за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості робити платежі онлайн, відновлення забутого паролю, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги та інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Пунктом 17 заявки передбачено неустойку в розмірі 60 гривень, що нараховується за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Кредитні кошти в розмірі 4000 гривень надано позичальнику шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема інформацією про перерахування коштів у системі iPay.ua (транзакція № 707184889 від 10.04.2025) з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 10.04.2025-100001909».

Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком станом на дату подання позову заборгованість за кредитним договором становить 12 720 гривень і складається з тіла кредиту 4000 гривень, процентів 5880 гривень (нараховані за період з 10.04.2025 по 15.10.2025), комісії за надання 280 гривень, комісії за обслуговування 560 гривень та неустойки 2000 гривень. Доказів повернення кредиту та сплати нарахованих сум відповідач суду не надала.

ІV. Норми права, які застосував суд, оцінка аргументів та висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор E169 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 280 гривень за надання кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

У зазначеній постанові ВП ВС також констатувала, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Таким чином, дія з надання (видачі) кредитних коштів становить виконання основного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а не окрему послугу, що надається позичальникові поза межами цього зобов`язання. Винагородою кредитодавця за цю дію є проценти за користування кредитом, передбачені кредитним договором. Аналогічний підхід застосувала ОП КЦС ВС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які покладають на споживача додаткову плату за дії кредитодавця, що становлять виконання його основного зобов`язання за кредитним договором, є нікчемними. За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 280 гривень задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення комісії в розмірі 560 гривень за обслуговування кредитної заборгованості, що охоплює, зокрема, інформаційну підтримку позичальника та інформування про стан кредиту і дати сплати чергового платежу.

За частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє позичальникові інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір повернутої кредитодавцеві суми кредиту, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, надання якої передбачено Законом. За частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії за послуги, які за Законом мають надаватися безоплатно, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, обслуговування кредитної заборгованості за змістом умов договору зводиться до надання позичальникові інформації про стан кредиту та інформування про строки платежів послуг, надання яких позичальникові за частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» має здійснюватися безоплатно. За таких обставин умова про сплату комісії за цю послугу є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 560 гривень задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, ВС вказав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовий наслідок прострочення в цей період позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом зокрема, в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 і від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення неустойку у розмірі 2000 гривень за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Період нарахування неустойки, що настав після спливу строку повернення кредиту 15.10.2025, повністю припадає на дію воєнного стану в Україні.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за період дії воєнного стану. Нарахування позивачем неустойки за цей період є таким, що суперечить наведеній нормі. Відповідно неустойка, нарахована за період дії воєнного стану, у розмірі 2000 гривень стягненню не підлягає. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Водночас проценти за користування кредитом у розмірі 5880 гривень нараховані позивачем за період з 10.04.2025 по 15.10.2025, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, і відповідають умовам кредитного договору щодо розміру процентної ставки та порядку її застосування. Розмір нарахованих позивачем процентів відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до умов кредитного договору позивач перерахував 4000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_3 ХХ ХХХХ 9058 позичальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подала, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надала. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подала.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.04.2025 № 10.04.2025-100001909 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 9880 гривень з мотивів, наведених вище в розділі ІV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 2840 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2422,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 12 720 гривень, з яких задоволено 9880 гривень, що становить 77,67 % від заявлених вимог (9880 / 12 720 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1881,48 гривень (2422,40 ? 77,67 %).

Крім того, у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач зазначив про очікувані витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 6000 гривень, повідомивши, що докази понесення цих витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України у разі неподання доказів на підтвердження розміру таких витрат до закінчення судових дебатів сторона має право заявити про це до ухвалення рішення та подати відповідні докази протягом п`яти днів після його ухвалення. З огляду на те, що на час ухвалення цього рішення докази понесення витрат на професійну правничу допомогу до суду не надійшли, питання про розподіл цих витрат у цьому рішенні не вирішується та може бути вирішене судом додатковим рішенням у порядку, передбаченому частиною 8 статті 141 та статтею 270 ЦПК України, після подання відповідних доказів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133, літера А) заборгованість за кредитним договором від 10.04.2025 № 10.04.2025-100001909 у розмірі 9880 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133, літера А) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) гривня 48 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.07.2026.

Суддя Я. М. МАКАРЕВИЧ