Ухвала суду № 138582577, 27.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34459/24

У Х В А Л А

27 липня 2026 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про стягнення різниці компенсації за дні невикористаної відпустки, різниці суми вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі - відповідач) , у якому позивач просить стягнути різницю компенсації за 271 день невикористаних відпусток в сумі 67 302,85 грн., різницю суми вихідної допомоги при звільненні (середнього місячного заробітку) 10 593,66 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 9 квітня 2021 року по 20 січня 2023 року - 462 469,80 грн., а всього - 540 366,31 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07.04.2021 Генеральним прокурором було видано наказ №200-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України та з органів прокуратури з 08.04.2021 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні. У порушення вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України, всіх сум, що належали позивачу, в день звільнення виплачено не було, про нараховані суми, належні позивачеві при звільненні, позивача перед їх виплатою письмово повідомлено не було.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі №420/8827/21, залишеним у силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за 271 день невикористаних відпусток; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за 271 день невикористаних відпусток; визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у розмірі не менше середнього місячного заробітку; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

На виконання судового рішення у справі №420/8827/21 відповідач здійснив 13.09.2024 платіжною інструкцією №978 доплату ОСОБА_1 у сумі 65880,63 грн. суми компенсації за невикористані відпустки (нараховано для виплати 81839,29 грн). 18.07.2023 платіжною інструкцією №664 виплачено позивачу 3822,90 грн. вихідної допомоги після обов`язкових відрахувань (нараховано 4748,94 грн.)

Позивач вказує, що розрахунок та виплату компенсації ОСОБА_1 за невикористані 271 день відпусток здійснено у порушення вимог п. п. 2, 3,7, 10 Порядку №100. Недоплата становить 67302,85 грн. Також недоплачено вихідної допомоги в сумі 10593,66 грн .

Затримка Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону розрахунку після звільнення ОСОБА_1 становить з 09.04.2021 по 20.01.2023 - 633 дні. Стягненню зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону України на користь ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку підлягає середній заробіток у сумі 462469,80 грн. (633 дня х 730,60 грн.). Для застосування у період до 19.07.2022 року правила співмірності та зменшення виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 підстави відсутні .

Ухвалою від 12.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін.

16.12.2024 до суду надійшов відзив Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, в якому , зокрема, відповідач посилається на порушення строку звернення позивача до суду з даним позовом. Визначений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду в частині стягнення різниці суми вихідної допомоги при звільненні для ОСОБА_1 розпочався 19.07.2023 (наступний день після отримання від відповідача на свій банківський рахунок суми коштів 3822,9 грн. з призначенням "вихідна допомога при звільненні") і сплинув 20.10.2023.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який не є заробітною платою, охоплюється спеціальною нормою ч. 5 ст. 122 КАС України та становить один місяць, з огляду на що відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах в наведеній частині позовних вимог позивача ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України. Визначений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні для ОСОБА_1 розпочався 20.01.2023 (наступний день після спливу шести місяців починаючи з 19.07.2022) і сплинув 21.02.2023.

Про порушення своїх прав під час розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в частині виплаченої суми вихідної допомоги при звільненні дізнався ще 18.07.2023 - з дня отримання від відповідача на свій банківський рахунок суми коштів 3822,9 грн з призначенням "вихідна допомога при звільненні", а про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 20.01.2023 (наступний день після спливу шести місяців починаючи з 19.07.2022). Отже, з указаного часу позивач повинен був знати (не міг не знати), що СП СО ПР частину сум, на які розраховував позивач, не виплатила. Позивач в частині стягнення різниці суми вихідної допомоги при звільненні звернувся до суду з цією позовною заявою 05.11.2024, тобто з порушенням встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду. У частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, незважаючи на те, що після спливу шести місяців починаючи з 19.07.2022, тобто з 20.01.2023 позивач міг визначити остаточний обсяг своїх вимог незалежно від фактичного розрахунку з ним, а отже саме з цього дня міг дізнатися про порушення свого права, з позовом ОСОБА_1 звернувся 05.11.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України. При цьому, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявлялось. Відповідно до вимог ст. 123 КАС України позовна заява ОСОБА_1 від 05.11.2024 у справі № 420/34459/24 в частині стягнення різниці суми вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягає залишенню без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутність поважних підстав для його поновлення.

23.12.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, які викладені у відзиві. Зокрема, вказує, що твердження відповідача про порушення строку звернення позивачем з позовом до адміністративного суду є безпідставними та не відповідає як вимогам закону, так і фактичним обставинам. Позов заявлено після закінчення виконавчих проваджень про примусове виконання судового рішення від 01 лютого 2022 року у справі №420/8827/21, залишеного у силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2022 року. До закінчення виконавчих проваджень про примусове виконання судового рішення у справі №420/8827/21 позивачем вживалися заходи щодо захисту свого порушеного права під час примусового виконання судового рішення. Відтак твердження відповідача про порушення строку звернення позивачем з позовом до адміністративного суду є безпідставними та не відповідає як вимогам закону, так і фактичним обставинам.

В запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли 25.12.2024, відповідач вказує, що позивач у своїй відповіді на відзив жодним чином не спростував доводи, викладені прокуратурою у відзиві на позовну заяву щодо пропуску строку звернення до суду, через що наведені позивачем у відповіді на відзив пояснення та міркування підлягають відхиленню повністю. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 25 лютого 2021 року по справі №240/5092/20, в якій зазначив, що відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Розглянувши питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд врахував наступне.

Предметом даного спору є:

- стягнення недоплати позивачу компенсації за 271 день невикористаних відпусток в сумі 67302,85 грн;

- стягнення недоплати суми вихідної допомоги при звільненні - 10593,66 грн;

- стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09.04.2021 (наступний день після звільнення) по 20.01.2023 - 462 469,80 грн.

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Ця адміністративна справа з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (ч.3 ст. 122 КАСУ).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Що стосується позовних вимог про стягнення недоплати компенсації за невикористані відпустки та вихідної допомоги, які входять до загальної структури виплат працівнику від роботодавця відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці", то всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Суд також приймає до уваги відсутність доказів повідомлення позивачу про суми нараховані та виплачені при звільненні.

Стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 09.04.2021 (наступний день після звільнення) по 20.01.2023 (з урахуванням обмеження 6 місяців згідно нової редакції ст. 117 КЗпП України) за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, та є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача. Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства щодо стягнення середнього заробітку визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою.

Позивач стверджує, що дізнався про порушення своїх прав на належне отримання всіх виплат при звільненні при отриманні 24.10.2024 копій постанов державних виконавців про закриття виконавчих проваджень ВП № 75905498, ВП № 75905477. Відповідач не спростував таких тверджень, не надав доказів того, коли позивач отримав достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг виплачених сум, їх детальний розрахунок. До суду позивач звернувся 06.11.2024.

Тому суд погоджується з доводами позивача про дотримання ним строку звернення до суду з вказаними вимогами. Підстав для залишення позову без руху в порядку ст. 123 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 120, 122, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

УХВАЛИВ:

Залишити без задоволення клопотання відповідача Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про залишення позову без руху.

Ухвала окремо не оскаржується.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА