Рішення № 138582576, 27.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34459/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

про стягнення різниці компенсації за дні невикористаної відпустки, різниці суми вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся 06.11.2024 з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі - відповідач) , у якому позивач просить стягнути:

- різницю компенсації за 271 день невикористаних відпусток в сумі 67 302,85 грн.,

- різницю суми вихідної допомоги при звільненні (середнього місячного заробітку) 10 593,66 грн.,

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 9 квітня 2021 року по 20 січня 2023 року - 462 469,80 грн., а всього - 540 366,31 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 був призначений на посаду військового прокурора Південного регіону України наказом Генерального прокурора України №1182 від 26.08.2014 на умовах строкового трудового договору. Наказом Генерального прокурора України №206к від 23.03.2015 ОСОБА_1 звільнений з посади військового прокурора Південного регіону України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 КЗпП України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 826/5842/15 наказ Генерального прокурора України №206к від 23.03.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України визнано протиправним та скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 23.03.2015. Вказане судове рішення Шостого апеляційного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України залишено в силі постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 року виконана 06.05.2019 - у виконавчому провадженні Генеральним прокурором України видано наказ №324-вк, яким ОСОБА_1 поновлено на виконання рішення суду на посаді військового прокурора Південного регіону України з 23.03.2015. Водночас, Генеральним прокурором України видано наказ №325-вк від 06.05.2019 "Про внесення змін до наказу Генерального прокурора України від 24.03.2015 №29-вк", яким звільнено ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п.2 ч. І ст.36 КЗпП України з 24.03.2015.

Не погодившись із звільненням, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 640/10311/19, яке залишено у силі постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2020 року, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №325-вк від 06.05.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_1 з 07.05.2019 на посаді військового прокурора Південного регіону України.

На виконання вказаного судового рішення Генеральним прокурором 15.03.2021 видано наказ №174-к, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 07.05.2019, а наказом №179-к від 16.03.2024 Генеральний прокурор наказав тимчасово визначити робоче місце в Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону за адресою вул. Пирогівська, 11, м. Одеса, зобов`язав керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону забезпечити ведення ОСОБА_1 табельного обліку робочого часу.

07.04.2021 Генеральним прокурором було видано наказ №200-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України та з органів прокуратури з 08.04.2021 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", який передбачає звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

У зв`язку зі звільненням з органів прокуратури ОСОБА_1 8 квітня 2021 року подано заяву на ім`я Генерального прокурора та керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону з проханням здійснити повний розрахунок при звільненні, у тому числі здійснити виплату компенсації за невикористані відпустки за період 2015-2021 років. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону повідомила 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 про те, що йому виплачено заробітну плату за посадою військового прокурора Південного регіону України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012; компенсації підлягають 271 день невикористаних відпусток, проте призначень на виплату компенсації немає, оскільки ОСОБА_1 був поновлений на посаді військового прокурора Південного регіону України, яка відсутня у штатному розписі спеціалізованої прокуратури, а тому направлено запит на виплату та додаткове фінансування розрахунку до Офісу Генерального прокурора.

Позивач стверджує, що при звільненні його з посади військового прокурора Південного регіону України та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" 8 квітня 2021 року у порушення вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України, всіх сум, що належали позивачу, в день звільнення виплачено не було, про нараховані суми, належні позивачеві при звільненні, позивача перед їх виплатою письмово повідомлено не було.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі №420/8827/21, залишеним у силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: 1) визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за 271 день невикористаних відпусток; 2) зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за 271 день невикористаних відпусток; 3) визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням у розмірі не менше середнього місячного заробітку; 4) зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

На виконання судового рішення у справі №420/8827/21 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону здійснила 13.09.2024 платіжною інструкцією №978 доплату ОСОБА_1 у сумі 65880,63 грн. суми компенсації за невикористані відпустки (нараховано для виплати 81839,29 грн). Загальна сума виплати Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_1 компенсації за невикористані 271 день відпусток здійснена у сумі 71 733, 73 грн. (нараховано для виплати 89110, 22 грн). Під час примусового виконання судового рішення у справі №420/8827/21 щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону нараховано 4748,94 грн середнього заробітку та після обов`язкових відрахувань здійснено 18.07.2023 платіжною інструкцією №664 виплату коштів у сумі 3822,90 грн.

Позивач вказує, що розрахунок та виплату компенсації ОСОБА_1 за невикористані 271 день відпусток Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону здійснила у порушення вимог п. п. 2, 3,7, 10 Порядку №100. Розрахунок та виплата компенсації ОСОБА_1 за невикористані 271 день відпусток має здійснюватися з урахуванням усіх виплат, у тому числі - за час вимушеного прогулу, у якому ОСОБА_1 перебував через протиправне рішення щодо його звільнення та через затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі. Питання оплати вимушеного прогулу ОСОБА_1 через незаконне звільнення вирішене у правовому висновку Верховного Суду у справі № 826/5842/15 за позовом позивача до Генеральної прокуратури України, третя особа на стороні відповідача - військова прокуратура Південного регіону України (Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону). Постановою Касаційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у зазначеній справі № 826/5842/15 визначено, що середньоденна заробітна плата позивача становила 426,30 грн, а із застосуванням коефіцієнту коригування станом на січень 2019 року - 959,18 грн ( 426,3 грн. х 2,25). Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова позиція щодо застосування коефіцієнту коригування відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 у редакції до 11 грудня 2020 року містять, зокрема, постанови Верховного Суду: від 03.10.2019 у справі №804/8042/17, від 15.04.2020 у справі № 826/15725/17, від 15.10.2020 у справі № 826/17601/14, від 16.08.2023 у справі №826/6779/15 та інші.

Розмір середньоденної заробітної плати - 959,18 грн. має застосовуватися для обчислення середнього заробітку ОСОБА_1 до 11.12.2020 . З 12.12.2020 до 14.03.2021, з урахуванням змін до Порядку №100, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 426,3 грн. У період з 15 по 31.03.2021 розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до фактично відпрацьованого часу після поновлення становить 730, 60 грн. ( з урахуванням 13 робочих днів у березні 2021 року, оплату яких здійснено у сумі 9497,77 грн.). Отже, середньоденна заробітна плата для розрахунку компенсації ОСОБА_1 за невикористані 271 день відпусток становить 577, 17 грн ((176 днів х959,18 грн.) + ( 61 день х426,3 грн.) + (13 днів х730,60 грн. )) : 354). Компенсація за невикористані 271 день відпусток становить 156413,07 грн. (271день х 577,17 грн.). Розрахунок та виплату компенсації ОСОБА_1 за невикористані 271 день відпусток Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону здійснено у порушення вимог пунктів 2, 3, 7, 5, 8, 10 Порядку №100 у сумі 89 110, 22 грн (без обов`язкових відрахувань). Відтак, стягненню зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 підлягає різниця у сумі компенсації за невикористані відпустки - 67302,85 (156413,07 грн - 89110,22 грн).

Також з порушенням вимог пунктів 2,3,8 Порядку №100 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги. У лютому-березні 2021 року фактично відпрацьований ОСОБА_1 час становить 13 днів, оплата яких здійснена у сумі 9497,77 грн. Отже середньоденний заробіток становить 730, 60 грн (9497,77 грн.:13 днів). Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 для виплати вихідної допомоги розраховується за два місяці перед звільненням (лютий-березень 2021 року), які сумарно мають 42 робочі дні. Відтак середньомісячна заробітна плата для виплати вихідної допомоги - 15 342,60 грн. ( 730,60 грн. х 42 дні :2). Стягненню зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 підлягає різниця у сумі вихідної допомоги - 10593,66 грн ( 15 342, 60 грн. - 4 748,94 грн ).

Затримка Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону розрахунку після звільнення ОСОБА_1 становить з 09.04.2021 по 20.01.2023 - 633 дні. Стягненню зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону України на користь ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку підлягає середній заробіток у сумі 462469,80 грн. (633 дня х 730,60 грн.). Для застосування у період до 19.07.2022 року правила співмірності та зменшення виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 підстави відсутні .

Ухвалою від 12.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін.

16.12.2024 до суду надійшов відзив Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, в якому вважає адміністративний позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Звертає увагу на порушення строку звернення позивача до суду з даним позовом. Визначений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду в частині стягнення різниці суми вихідної допомоги при звільненні для ОСОБА_1 розпочався 19.07.2023 (наступний день після отримання від відповідача на свій банківський рахунок суми коштів 3822,9 грн. з призначенням "вихідна допомога при звільненні") і сплинув 20.10.2023. Визначений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні для ОСОБА_1 розпочався 20.01.2023 (наступний день після спливу шести місяців починаючи з 19.07.2022) і сплинув 21.02.2023. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який не є заробітною платою, охоплюється спеціальною нормою ч. 5 ст. 122 КАС України та становить один місяць, з огляду на що відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах в наведеній частині позовних вимог позивача ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України.

Про порушення своїх прав під час розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в частині виплаченої суми вихідної допомоги при звільненні дізнався ще з 18.07.2023 - з дня отримання від відповідача на свій банківський рахунок суми коштів 3822,9 грн з призначенням "вихідна допомога при звільненні", а про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 20.01.2023 (наступний день після спливу шести місяців починаючи з 19.07.2022). Отже, з указаного часу позивач повинен був знати (не міг не знати), що СП СО ПР частину сум, на які розраховував позивач, не виплатила. Позивач в частині стягнення різниці суми вихідної допомоги при звільненні звернувся до суду з цією позовною заявою 05.11.2024, тобто з порушенням встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду. У частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, незважаючи на те, що після спливу шести місяців починаючи з 19.07.2022, тобто з 20.01.2023 позивач міг визначити остаточний обсяг своїх вимог незалежно від фактичного розрахунку з ним, а отже саме з цього дня міг дізнатися про порушення свого права, з позовом ОСОБА_1 звернувся 05.11.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України. При цьому, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявлялось. Відповідно до вимог ст. 123 КАС України позовна заява ОСОБА_1 від 05.11.2024 у справі № 420/34459/24 в частині стягнення різниці суми вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягає залишенню без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутність поважних підстав для його поновлення.

Безпідставним відповідач вважає твердження позивача щодо заниження розміру грошової компенсації за невикористані ним відпустки, зокрема, через допущені на його думку порушення положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Обчислення ж середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки, шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. (п. 7 розділу ІУ Порядку № 100). У справі № 826/5842/15 подією, з якою пов`язана відповідна виплата позивачу - середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (середньомісячна заробітна плата для виплати якої обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи), було звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України у березні 2015 року. Верховний Суд у справі № 826/5842/15 середньоденну заробітну плату позивача обчислив виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують цій події, тобто за січень-лютий 2015 року. У той же час у справі № 420/34459/24 подією, з якою пов`язана відповідна виплата - грошова компенсація за невикористані відпустки (середньомісячна заробітна плата для виплати якої обчислюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи), було звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України у квітні 2021 року. Ураховуючи викладене, відповідач у справі № 420/34459/24 середньоденну заробітну плату позивача обчислив, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують цій події, тобто за квітень 2020 року - березень 2021 року. При цьому відповідно до п. 2 розділу II Порядку якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого п. 4 цього Порядку. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. У такому випадку нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу на кількість місяців розрахункового періоду (п. 4 розділу ІІІ Порядку № 100). Оскільки в розрахунковому періоді (з квітня 2020 року до 15 березня 2021 року) для визначення розміру виплати компенсації за невикористані відпустки у ОСОБА_1 не було заробітної плати, розрахунки за цей час мають проводитися з установленого посадового окладу.

Схему посадових окладів працівників органів прокуратури (до проходження ними атестації) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (що підлягає застосуванню до спірних правовідносин). Так, додатком № 2 до вищевказаної постанови визначено, що посадовий оклад прокурора військової прокуратури регіону (саме з цієї посади звільнено позивача - військовий прокурор Південного регіону України) складає 9370 гривень.

Наказом Генерального прокурора від 07.04.2021 № 200к через неподання заяви про намір пройти атестацію ОСОБА_1 , на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", звільнено з посади Військового прокурора Південного регіону України з 08.04.2021. При цьому на день звільнення позивачем не використані 271 день відпустки. З метою проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні СП СО ПР відповідно до наведених вимог законодавства обчислена його середня заробітна плата для виплати компенсації за невикористані відпустки, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації (за період з 01.04.2020 по 31.03.2021). Оскільки наказом Генерального прокурора від 15.03.2021 №174к позивача поновлено (а не призначено) на посаді військового прокурора Південного регіону України з 07.05.2019, з огляду на положення п. 2 розділу II Порядку, відсутні підстави для обчислення середньої заробітної плати позивачу виходячи з виплат за фактичний час роботи, так як такий порядок обчислення застосовується для працівників, які пропрацювали менше року з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Відсутні також підстави для обчислення середньої заробітної плати позивачу виходячи з виплат за вимушений прогул, оскільки відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 640/10311/19, з військової прокуратури Південного регіону України стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, без обов`язкових відрахувань до бюджету, за період з 07.05.2019 по 11.03.2020 в сумі 100259,00 грн, тобто така виплата здійснена поза межами розрахункового періоду (з 01.04.2020 по 31.03.2021) для визначення розміру виплати компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 . Розрахований відповідно до наведених вимог законодавства середній денний заробіток позивача становить 328,82 грн. (116 400,95 грн. (сумарний заробіток за розрахунковий період) : 354 (кількість календарних днів розрахункового періоду)). Сума нарахованої компенсації становить 89110,22 грн (328,82 x 271). Сума виплаченої компенсації (після здійснення обов`язкових утримань і нарахувань на дохід) становить 71733,73 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 16.06.2022 № 503 та від 13.09.2024 № 978 (долучені позивачем до позову). Розмір грошової компенсації за невикористані позивачем відпустки обчислений правомірно, будь-яких протиправних дій з боку відповідача при цьому не допущено, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Безпідставним вважає відповідач і твердження позивача щодо необхідності застосування коефіцієнтів підвищення посадового окладу при обчисленні середньої заробітної плати. Так, згідно з п. 10 розділу IV Порядку (в редакції до 09.12.2020) у випадках підвищення посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100" (набрала чинності 12.12.2020) п. 10 виключено.

При цьому згідно із наведеною позивачем постановою Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 826/6779/15 останнє підвищення посадового окладу для позивача - прокурора, що не був переведений на посади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур, відбулося 06.09.2017 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657, якою змінено розміри посадових окладів прокурорів, зазначених у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505. За висновком суду відповідно до вказаного додатку розмір посадового окладу військового прокурора Центрального регіону України становить 9370 грн ( ОСОБА_1 звільнений з аналогічної посади й такий самий розмір посадового окладу застосований відповідачем під час обчислення середньої заробітної плати позивачу).

У той же час Верховний Суд у справі № 826/6779/15 відзначає, що 25.09.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон№ 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури та обов`язкову атестацію прокурорів. Унаслідок реформування органів прокуратури в їхній системі відбувалися зміни, що супроводжувались, зокрема, (поетапною) атестацією працюючих прокурорів (усіх рівнів) і переведенням їх на посади відповідно до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур. У зв`язку із цим відбулось розмежування оплати праці тих прокурорів, які успішно пройшли атестацію і можуть бути переведені на посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, і прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.

Верховний Суд у постанові від 30.06.2021 у справі № 826/17798/14 зазначив, що прокурори, зокрема Генеральної прокуратури України, які не були переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримували/отримують заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505. Водночас ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 та ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Верховний Суд зауважив, що виплата заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 та ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" пов`язувалася із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені" / "оновлені" прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ). Таким чином, Верховний Суд у справі № 826/6779/15 дійшов висновку, що середня заробітна плата прокурорів не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 та ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за відсутності факту успішного проходження ними атестації та переведення на посади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур.

За таких обставин позиція позивача щодо необхідності застосування коефіцієнтів підвищення посадового окладу при обчисленні середньої заробітної плати ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки підвищення посадового окладу за посадою яку він обіймав у розрахунковому періоді (з 01.04.2020 по 31.03.2021) не відбулося та на посади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур він переведений не був.

При визначенні розміру відшкодування позивачу за час затримки розрахунку підлягає застосуванню принцип співмірності. При цьому для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні необхідно брати до уваги дані Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами у відповідному річному обчисленні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. Отже, вимога позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки саме шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати без урахування принципу співмірності є безпідставною.

Відповідач зазначає, що дана справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до ст. 51-3 Закону України "Про запобігання корупції", та, як наслідок, не є справою незначної складності й підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

23.12.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, які викладені у відзиві. Зокрема, вказує, що твердження відповідача про порушення строку звернення позивачем з позовом до адміністративного суду є безпідставними та не відповідає як вимогам закону, так і фактичним обставинам.

В запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли 25.12.2024, відповідач вказує, що позивач у своїй відповіді на відзив жодним чином не спростував доводи, викладені прокуратурою у відзиві на позовну заяву, через що наведені позивачем у відповіді на відзив пояснення та міркування підлягають відхиленню повністю.

Доводи відповідача про необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження суд вважає необґрунтованими, оскільки суд вважає дану справу малозначною, оскільки вона стосується трудових відносин, не становить виняткового суспільного інтересу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.

Наказом Генерального прокурора України №206к від 23.03.2015 ОСОБА_1 звільнений з посади військового прокурора Південного регіону України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади". Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 826/5842/15 наказ Генерального прокурора України №206к від 23.03.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України визнано протиправним та скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 23.03.2015.

Генеральним прокурором України видано наказ №324-вк, яким поновлено на виконання рішення суду ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 23.03.2015, а також видано наказ №325-вк від 06.05.2019 "Про внесення змін до наказу Генерального прокурора України від 24.03.2015 №29-вк", яким звільнено ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п.2 ч. І ст.36 КЗпП України з 24.03.2015.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №640/10311/19, яке залишено у силі постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 29.01.2021, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №325-вк від 06.05.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України та поновлено ОСОБА_1 з 07.05.2019 на посаді військового прокурора Південного регіону України.

Генеральним прокурором 15.03.2021 видано наказ №174-к, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 07.05.2019, а наказом №179-к від 16.03.2024 Генеральний прокурор зобов`язав керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ( після організаційних змін військової прокуратури південного регіону України) визначити ОСОБА_1 робоче місце та вести табельний облік робочого часу.

07.04.2021 Генеральним прокурором було видано наказ №200-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України та з органів прокуратури з 08.04.2021 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", уповноважено та зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

Згідно розрахункового листа за 2021 рік, заробітна плата ОСОБА_1 склала за період 15.03.2021 - 08.04.2021 (19 робочих днів) 13586 грн. 49 коп., з урахуванням відрахування ПДФО та військового збору - 10937 грн. 12 коп.

Згідно довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 16.09.2021 № 21/208 середньомісячна заробітна плата позивача станом на 08.04.2021 становить 15342 грн. 60 коп. виходячи з заробітної плати позивача за лютий та березень 2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №420/8827/21, залишеним у силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2022, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за 271 день невикористаних відпусток та вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Стягувачу видані виконавчі листи.

На виконання судового рішення у справі №420/8827/21 Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону платіжним дорученням від 16.06.2022 № 503 здійснила виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 271 день відпустки у сумі 5853,10 грн. (нараховано для виплати 7270,93 грн). та 13.09.2024 платіжною інструкцією №978 виплачено ОСОБА_1 65 880,63 грн. суми компенсації за невикористані відпустки (нараховано для виплати 81 839,29 грн). Платіжною інструкцією № 664 від 18.07.2023 виплачено позивачу 3822 грн. 90 коп. вихідної допомоги при звільненні.

Та обставина, що позивачем на день звільнення 08.04.2021 не було використано 271 днів відпустки, сторонами визнається. Відповідачем нараховано компенсації за невикористані відпустки на загальну суму 89110, 22 грн без обов`язкових відрахувань, виходячи з виплат позивачу за останні 12 календарних місяців роботи, що передують події звільнення (квітень 2020 року - березень 2021) в розмірі 328 грн. 82 коп. Оскільки відповідачем було нараховано 7270 грн. 93 коп., на вказану суму зменшена виплата 89110 грн.22 коп. - 7270 грн. 93 коп. = 81839 грн. 29 коп. Утримано 1227 грн. 59 коп. військового збору (1,5%) та ПДФО 14731,07 грн. (18%) До виплати сума компенсації становить 65880 грн. 63 коп. 13.09.2024 платіжною інструкцією №978 виплачено ОСОБА_1 65880,63 грн. суми компенсації за невикористані відпустки. При обчисленні компенсації за невикористані відпустки відповідач керувався п.2 розділу ІІ Порядку № 100, який передбачав : "Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки". Відповідач пояснив, що оскільки в розрахунковому періоді з квітня 2020 року до 15 березня 2021 року у ОСОБА_1 не було заробітної плати, а також не виплачувався середній заробіток, розрахунки за цей час мають здійснені відповідачем з установленого посадового окладу, а за період 15.03.2021 - 31.03.2021 виходячи із заробітної плати. Згідно додатку № 2 до постанови КМУ від 31.05.2012 № 505 посадовий оклад прокурора військової прокуратури регіону (саме з цієї посади звільнено позивача - військовий прокурор Південного регіону України) складає 9370 гривень.

Згідно розрахунків позивача, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. (з квітня 2020 року по березень 2021 року включно). До 15 березня 2021 року позивач перебував у вимушеному прогулі через прийняття протиправного рішення щодо його звільнення та через затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі. З 15 по 31 березня 2021 року позивач був поновлений у посаді військового прокурора Південного регіону України та за фактично відпрацьований час отримав заробітну плату. При обчисленні виплат за останні 12 календарних місяців, що передують квітню 2021 року, позивач застосував середню заробітну плату 426, 3 грн. ( у періоді з 12.12.2020 до 14.03.2021 ) середню заробітну плату із застосуванням коефіцієнту коригування 959 грн. 18 коп. (з 01.04.2020 до 11.12.2020), середньоденну заробітну плату 730 грн. 60 коп. (за період 15.03.2021 - 31.03.2021). У лютому-березні 2021 року фактично відпрацьований ОСОБА_1 час становить 13 днів, оплата яких здійснена у сумі 9497,77 грн. Отже середньоденний заробіток становить 730, 60 грн (9497,77 грн :13 днів). Компенсація за невикористані 271 день відпусток за розрахунками позивача становить (176 днів х 959,18 грн.) + ( 61 день х 426,3 грн.) + (13 днів х 730,60 грн. )) : 354) = 577,17 грн. А за 271 день невикористаної відпустки = 156 413,07 грн. (271день х 577,17 грн.).

Що стосується розрахунку суми вихідної допомоги при звільненні ( середнього місячного заробітку) - 10 593,66 грн. Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 для виплати вихідної допомоги розрахований позивачем за два місяці перед звільненням (лютий-березень 2021 року), які сумарно мають 42 робочі дні. Відтак середньомісячна заробітна плата для виплати вихідної допомоги - 15 342,60 грн. (730,60 грн. х 42 дні :2). З урахуванням виплаченої суми 4748,94 грн. залишок недоплати становить 10593,66 грн.

Предметом даного спору є стягнення недоплати компенсації за 271 день невикористаних відпусток в сумі 67 302,85 грн ; недоплати суми вихідної допомоги при звільненні ( середнього місячного заробітку) - 10 593,66 грн; стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09.04.2021 (наступний день після звільнення) по 20.01.2023 - в сумі 462 469,80 грн. (виходячи із середньоденного заробітку 730 грн. 60 коп.)

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, серед іншого, у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною четвертою статті 40 КЗпП України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

При цьому, Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку .

Вихідна допомога це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Середній місячний заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Так, за змістом абзацу третього пункту 2 розділ ІІ Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. (абз.6 п.2 розділу ІІ Порядку№ 100).

Отже середній заробіток розраховується діленням фактично нарахованої зарплати на кількість реально відпрацьованих у цей період робочих днів.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

За наведено правового регулювання, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі №420/8827/21 підтверджено наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку. В рішенні суду не вирішено питання щодо обрахунку суми вихідної допомоги , та не наведено розрахунків належних до стягнення сум на підставі належних та допустимих доказів.

Під час примусового виконання судового рішення у справі №420/8827/21 щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону нараховано 4748,94 грн. вихідної допомоги та після обов`язкових відрахувань здійснено 18.07.2023 платіжною інструкцією №664 виплату коштів у сумі 3822,90 грн. При обчисленні середньоденного заробітку відповідач врахував зарплату за березень-квітень 2021 року та 42 робочих днів у вказаному періоді. Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 для виплати вихідної допомоги розраховується за два місяці перед звільненням (лютий-березень 2021 року), а розмір вихідної допомоги має бути обчислений шляхом множення середньоденної заробітної плати, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

У лютому 2021 році та до 15 березня 2021 року позивач не працював, не отримував ніяких виплат. За період 15.03.2021 - 31.03.2021 нараховано 9497,77 грн. за 13 робочих днів. Середньоденна заробітна плата становить 730 грн.60 коп. (9497,77 грн. :13 роб.дн). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації. В даному випадку у квітні-березні 2021 року було 42 робочих днів. Відтак середньомісячна заробітна плата для виплати вихідної допомоги - 15 342,60 грн. (730,60 грн. х 42 дні : 2). З урахуванням виплаченої суми 4748,94 грн. (без відрахувань) залишок недоплати становить 10593,66 грн. (без відрахувань) та підлягає примусовому стягненню на користь позивача.

Що стосується про стягнення недоплати компенсації за невикористані відпустки, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, тощо.

Відповідно до п. 2, 4, 7 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку, зокрема, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.(п.7 Порядку № 100).

Позивач звернувся 08.04.2021 року до Генерального прокурора та до керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону) із заявою щодо виплати компенсації за невикористані відпустки впродовж 2015-2021 років та отримав відповідь про наявність у нього невикористаних 271 дня відпусток, однак відповідачем позивачу при звільненні не нарахована та не виплачена відповідна сума компенсації за невикористані відпустки.

При обчисленні виплат позивачу за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (квітень 2020 року - березень 2021 року), суд приймає до уваги, що позивачу нараховано 9497,77 грн. зарплати за 13 відпрацьовані робочі дні у березні 2021 року. Більше виплат не було. За період квітень 2020 року до 15.03.2021 позивач не працював та ніяких виплат не отримав, оскільки постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2022 у справі № 420/8827/21 було залишено без розгляду позовна вимога ОСОБА_1 в частині стягнення зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 640/10311/19 за період з 16.03.2020 по 14.03.2021 у розмірі 116 656,50 грн (без урахування обов`язкових відрахувань).

Тому суд вважає правильним застосування відповідачем за період відсутності виплат абз.3, 5 п. 4 Порядку № 100 , відповідно до яких: "Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу".(абз.3 п.4) "Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду". (абз.5 п.4)

Схему посадових окладів працівників органів прокуратури (до проходження ними атестації) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (що підлягає застосуванню до спірних правовідносин). Додатком № 2 до вищевказаної постанови визначено, що посадовий оклад прокурора військової прокуратури регіону (саме з цієї посади звільнено позивача - військовий прокурор Південного регіону України) складає 9 370 гривень.

СП СО ПР була обчислена середня заробітна плата для виплати компенсації за невикористані відпустки, виходячи з розрахунку: за період квітень 2020 року - березень 2021 року сумарний заробіток за розрахунковий період 12 місяців склав 116641 грн. 68 коп. (9370 грн. х 11міс. квітень 2020 р. - лютий 2021 р. + 3833 грн. 18 коп. окладу за 9 робочих днів березня 01.03.2021 по 14.03.2021 з урахуванням святкового дня 8 березня + 9497 грн.77 коп. за 13 робочих днів з 15.03.2021 по 31.03.2021 ).

Середній денний заробіток позивача становить 328,82 грн (116400,95 грн (сумарний заробіток за розрахунковий період) : 354 (кількість календарних днів розрахункового періоду)).

Сума нарахованої компенсації становить 89 110,22 грн (328,82 грн x 271дн).

Сума виплаченої компенсації (після здійснення обов`язкових утримань і нарахувань на дохід) становить 71 733,73 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 16.06.2022 № 503 та від 13.09.2024 № 978.

Таким чином, розмір грошової компенсації за невикористані позивачем відпустки обчислений відповідачем правомірно, будь-яких протиправних дій з боку відповідача при цьому не допущено, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає необгрунтованим твердження позивача щодо необхідності застосування коефіцієнтів підвищення посадового окладу при обчисленні середньої заробітної плати.

Так, згідно з п. 10 розділу IV Порядку (в редакції до 09.12.2020) у випадках підвищення посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100" (набрала чинності 12.12.2020) п. 10 виключено.

Підвищення посадового окладу за посадою, яку позивач обіймав у розрахунковому періоді (з 01.04.2020 по 31.03.2021) не відбулося та на посади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур він переведений не був. На час звільнення позивача та обов`язку відповідача виплатити компенсацію за невикористані відпустки п. 10 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, вже був виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1213 від 09.12.2020. Також, суд звертає увагу на те, що позивач не проходив відповідну атестацію та не обіймав посаду керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, а був поновлений за судовим рішенням на посаді до проведення атестації, у зв`язку із чим підстав для виплати позивачу заробітної плати у відповідності до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", а також застосування коефіцієнту підвищення тарифних ставок і посадових окладів до посади військового прокурора Південного регіону України, як для керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, не має.

Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 09 квітня 2021 року по 20 січня 2023 року - 462 469,80 грн., суд дійшов наступного.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні прокурора не врегульовано положеннями спеціального законодавства. У той же час такі питання унормовано положеннями Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У статті 117 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Така редакція ст. 117 КЗпП України діє з 19.07.2022.

До цього ст. 116 КЗпП України мала наступну редакцію "При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму". А ст. 117 КЗпП України передбачала: "В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору".

Спір у цій справі стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції якої у спірному періоді відбулися зміни на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ.

За обставин цієї справи остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні, зокрема, компенсації за невикористані відпустки в сумі 81 839,29 грн, здійснений відповідачем лише 13.09.2024 на виконання рішення суду у справі №420/8827/21, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 09.04.2021 (наступний день після звільнення) по 12.09.2024 включно.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розрахунок належних позивачеві при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (Порядок №100).

Суд вже виклав висновок про те, що середньомісячна заробітна плата виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає 730грн. 50 коп., це підтверджується й довідкою відповідача від 16.09.2021 (арк.справи 86).

Затримка Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону у виплаті остаточної компенсації за невикористані відпустки платіжною інструкцією №978 від 13.09.2024 у сумі 81839,29 грн. (з урахуванням обов`язкових відрахувань в сумі 65880,63 грн.) становить період 09.04.2021 по 12.09.2024. Період з 09.04.2021 по 18.07.2022 включно регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. Разом, з тим, період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Період прострочення виплати компенсації належні позивачу за період з 09.04.2021 по 18.07.2022 становить 321 роб. день. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку має складати 234490 грн. 50 коп.

За період прострочення з 19.07.2022 по 12.09.2024 (з обмеженням 6 місяців або 134 робочих дня з 19.07.2022 по 18.01.2023 включно) середній заробіток складає: 730грн. 50 коп.. х 134 роб. дні = 97887 грн.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати компенсації за невикористані відпустки в розмірі 81839 грн. 29 коп. за весь період прострочення (з 09.04.2021 по 12.09.2024) має складати: 234490 грн. 50 коп. + 97887 грн. = 332377 грн. 50 коп.

При цьому суд не приймає до уваги факт несвоєчасної виплати суми вихідної допомоги 4748 грн. 94 коп. 18.07.2023 , та компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 7270,93 грн. 16.06.2022, оскільки незважаючи на факт несвоєчасної виплати цих сум позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату.

Суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23, де касаційний суд вирішив виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19 липня 2022 року, та дійшов висновку, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Так, Велика Палата у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду) у справі № 761/9584/15-ц слід застосувати у справі, що розглядається, критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 спираючись на критерії, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, з урахуванням специфіки відносин, що виникають під час проходження публічної служби, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру. Так, у пунктах 58-60 Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Лінгвістичне тлумачення тексту цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі з урахуванням наведених позицій Верховного Суду підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Приймаючи до уваги відсутність належних та достовірних доказів про всі належні позивачу при звільненні виплати, суд не має можливості застосувати при розгляді даної справи алгоритм розрахунку компенсації за затримку розрахунку при звільненні, викладений у постанові ВС від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, та обчислити відповідний відсоток від суми середнього заробітку, який відповідає частці несвоєчасно виплаченої суми у порівнянні із загальною сумою належних виплат.

Суд також приймає до уваги ту обставину, що відповідач не є самостійним розпорядником бюджетних коштів, враховуючи специфіку фінансування органів прокуратури. Позивач не довів, що після звільнення зі служби залишився без засобів існування, позивач також не вказує на додаткові майнові втрати, пов`язані із затримкою розрахунку.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Принцип верховенства права, зокрема, така його вимога, як принцип домірності, є взаємопов`язаними фундаментальними засадами функціонування усієї юридичної системи України. Отже, конкретні санкції як відповідальність за порушення мають бути справедливими та відповідати принципові домірності, тобто законодавець має визначати механізм відповідальності з урахуванням їх виправданості та потреби для досягнення легітимної мети, беручи до уваги вимоги адекватності наслідків (у тому числі для особи, до якої вони застосовуються).

Нарешті принципи розумності, справедливості та пропорційності повинні бути застосовані враховуючи, що в Україні запроваджений воєнний стан, в якому знаходиться Україна , не обґрунтоване навантаження на Державний бюджет не є розумним.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 81839 грн. 29 коп. або 100% несвоєчасно виплаченої (13.09.2024) суми компенсації за невикористані відпустки.

Вказана сума покриває інфляційні збитки від знецінення несвоєчасно виплаченої суми компенсації за період прострочення. Саме така сума, на думку суду, є співмірною та пропорційною ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача та заявлених ним до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. У відносинах між сторонами і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Суд при визначенні розміру відповідальності відповідача приймає до уваги обставини збройної агресії ворога у контексті відносин з оплати суб`єктом владних повноважень праці публічних службовців (прокурорів), які слід кваліфікувати у якості обставин непереборної сили. При відправленні правосуддя у цій справі, суд зважає на сформульовані Верховним Судом у постанові від 19.03.2024 по справі №340/11/23 ознаки публічного інтересу суспільства, котрий у спірних правовідносинах полягає у збереженні існування Держави Україна як такої і тому вважає, що усі наявні фінансові ресурси мають бути першочергово спрямовані саме на досягнення цієї цілі, що є легітимним чинником (фактором) справедливого зменшення обсягу юридичної відповідальності за ст.117 Кодексу законів про працю України .

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відтак, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, позов задовольняється частково.

Судові витрати відшкодовуються позивачу пропорційно розміру задоволеної суми.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ( код ЄДРПОУ 38296363) різницю суми вихідної допомоги при звільненні 10 593,66 грн. (десять тисяч п`ятсот дев`яносто три гривні 66 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ( код ЄДРПОУ 38296363) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 09 квітня 2021 року по 12.09.2024 року включно в сумі 81839 грн. 29 коп. (вісімдесят одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять гривен 29 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ( код ЄДРПОУ 38296363) витрати по сплаті судового збору в сумі 924 грн. 33 коп. (дев`ятсот двадцять чотири гривні 33 копійки).

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА