Рішення № 138582568, 28.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20538/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства Марлін Одеса до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду через систему Електронний суд з позовною заявою звернулось Приватне підприємство Марлін Одеса (далі позивач) до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500020/2025/000166/2 від 06.06.2025 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2025/000273 від 06.06.2025 р.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що відповідно до умов контракту № 20032023 від 20.03.2023 року, укладеного контракт між «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP. CO., LTD», Китай та покупцем- ПП Марлін Одеса на територію України був ввезений товар «вугор смажений заморожений (ANGUILLA ROSTRATA)». З метою митного оформлення товару, 06.06.2025 р. декларантом позивача до Митниці була подана електронна (МД) № 25UA500020004224U5 та документи, що підтверджують митну вартість товару, визначену за ціною контракту. Крім того, на повідомлення митниці позивачем надано додаткові документи. За результатами розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято 06.06.2025 року рішення про коригування митної вартості № UA500020/2025/000166/2, яким застосовано резервний метод визначення митної вартості, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000273. Вважаючи, що надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України та підтверджують задекларовану митну вартість товару, позивач просить визнати протиправними та скасувати вказані рішення про коригування митної вартості та картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

17.07.2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що з метою митного оформлення товару, ввезеного на територію України для ПП Марлін Одеса, декларантом позивача до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 25UA500020004224U5 від 06.06.2025 р., а також документи на підтвердження митної вартості товару. Оскільки у наданих позивачем документах містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то відповідно до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України у відношенні товарів митним органом застосовано резервний метод та прийнято рішення № UA500020/2025/000166/2 від 06.06.2025 р. про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому, у вказаному рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару рішення № UA500020/2025/000166/2 від 06.06.2025 р. діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП Марлін Одеса.

23.07.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на відзив, в якій не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, наголошуючи на тому, що під час митного оформлення товару Позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни. При цьому, відповідач не обґрунтував свої сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, у зв`язку з чим його вимога надати додаткові документи є неправомірною та безпідставною.

28.07.2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, за якими стверджує, що у наданих позивачем документах містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що у рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2025/000166/2 від 06.06.2025 р. При цьому, зазначені обставини обумовили необхідність запитати у декларанта додаткові документи та відомості.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.Цією ж ухвалою зобов`язано Одеську митницю разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, у тому числі, але не виключно, МД на підставі яких скоригована митна вартість товарів, та документи, додані декларантом до митної декларації.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом.

З огляду на вказане справа розглядається судом в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

20.03.2023 року між постачальником- фірмою «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP. CO., LTD», (Китай) та покупцем - ПП «МАРЛІН ОДЕСА» укладено Контракт № 20032023, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку а на умовах, обумовлених у Контракті.

Відповідно до вказаного контракту на умовах поставки CIF RO Constanta був ввезений товар : Готова риба ціла або шматками, але не фарширована, філе вугря смажене та заморожене роду ANGUILLA ROSTRATA, без ГМО: - FROZEN ROASTED EEL/філе вугря смажене та заморожене з соєвим соусом 10%-15% ро змірний ряд 600-650гр.+10%-15% соус 1 шт . (кожна тушка в індивідуальному вакуумному пакуванні), 16 шт. в кожній коробці, нетто 1 корбки 10 кг., 200 кор., маса не тто без пакування - 2000 кг. Склад: вугор, маринад, соєвий соус (соєв і боби, пшениця, вода, сіль, цукор, куку рудзяний сироп, кукурудзяний крохмаль). Торгівельна марка - нема даних. Виробник - FUJIAN HANXIANG FOOD CO., LTD. Країна виробництва - CN, Китай.

06.06.2025 року декларантом позивача до Одеської митниці подано (МД) № 25UA500020004224U5 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення, а саме, за ціною контракту.

Відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2025/000273 від 06.06.2025 року на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом позивача були подані документи, які зазначені у графі 44 МД, зокрема, зовнішньоекономічний договір № 20032023 від 20.03.2023 р., інвойс № RJCG25HA016 від 16.01.2025 р., пакувальний лист б/н від 16.01.2025 р., банківські платіжні документи № 250131/000315147 від 31.01.2025 р., № 250509/000331880 від 09.05.2025 р., № 250515/000332817 від 15.05.2025 р., коносамент (Bill of lading) № 251449750 від 31.03.2025 р., автотранспортну накладну № 28044 від 21.05.2025 р., сертифікат про походження товару №С251581474670046 від 09.05.2025 р., страховий поліс № 13598100220250000273 від 01.04.2025 р., рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг № А012180 від 22.05.2025 р., довідку про транспортні витрати № 01/22.05.2025 від 22.05.2025 р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 221-ЮГЛ від 17.10.2022 р., договір на автомобільне перевезення № 254-ЮГЛ від 15.10.2022 р., копію митної декларації країни відправлення № 370820250000179773 від 24.03.2025 р.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ Одеською митницею здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та за результатами проведеного опрацювання встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

06.06.2025 р. Одеською митницею відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту позивача надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: у разі їх наявності: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ).

Листом від 06.06.2025 № б/н митний брокер повідомив митницю про відсутність додаткових документів.

06.06.2025 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000166/2, яке вмотивоване тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому митну вартість товарів скориговано за другорядним ( резервним) методом.

06.06.2025 року Одеською митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000273.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) № 25UA500020004224U5 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 901 565,44 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи рішення відповідача рішення про коригування митної вартості товару протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)

- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)

- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)

- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

VI. Оцінка та висновок суду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Повертаючись до обставин даної справи, предметом оскарження у даній справі є рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято митним органом у зв`язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням у додатково поданих документах розбіжностей.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення № UA500020/2025/000166/2 від 06.06.2025, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

1) Так, за твердженням митного органу надані до митного оформлення рахунок фактура від 16.01.2025 №RJCG25HA016 та пакувальний лист від 16.01.2025 №б/н не містять посилання на контракт, який надано до митного оформлення, що не дає змоги ідентифікувати даний рахунок фактуру, пакувальний лист до даної поставки.

Надаючи правову оцінку вказаному доводу відповідача, суд зазначає наступне.

Затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено.

Інвойс у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Виставлений Продавцем інвойс № RJCG25HA016 від 16.01.2025 р., містять перелік товарів, їх кількість і ціну за якою вони поставлені покупцеві, вид товару, його вагу, умови поставки, відомості про відправника та одержувача, номери контейнерів, в які завантажено товар, назву судна, на якому товар перевозився, тощо.

У постанові від 02.11.2018 р. у справі № 821/3874/15-а Верховний Суд вказав, що відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Також, прайс-лист продавця не є обов`язковим документом, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, які має надати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, тобто не є обов`язковою складовою при встановленні його митної вартості, а певні недоліки не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару.

Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 року по справі № 825/15796/16.

В постанові від 23 жовтня 2020 року по справі № 810/690/17 Верховний Суд зазначив, що жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

2) Щодо твердженням митного органу з посиланням на п.1.1 контракту від 20.03.2023 №20032023, стосовно того, що надані до митного контролю пакувальний лист б/н та інвойс № RJCG25HA016 датовані 16.01.2025, що свідчить про готовність продавця відправити товари. Проте, відповідно до коносамента від 31.03.2025 №251449750, товар було навантажено на борт морського судна в порту відправлення аж 25.03.2025, через 69 календарних днів. Така затримка відправлення є нехарактерним для складського обліку та транспортно-логістичних операцій, особливо щодо продуктів харчування з обмеженим строком придатності, та може свідчити про наявність інших документів, що підтверджують відвантаження товарів, які не до митного контролю не надавались.

Слід зазначити таке, відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначене свідчить про те, що рішення органу державної влади не може ґрунтуватись на припущеннях та сумнівах, а в прийнятому рішенні суб`єкт владних повноважень повинен чітко, із посиланням на конкретні розбіжності, довести протиправність заявлених витрат та інших складових митної вартості.

3) Щодо твердження митного органу, що копії SWIFT від 31.01.2025 №250131/000315147, від 09.05.2025 №250509/000331880, від 15.05.2025 №250515/000332817 не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують факт оплати. Отже не надано належних банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Суд зазначає, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT.

Відповідно доп.14 постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити обов`язкові реквізити

Суд дослідив під час розгляду справи надані позивачем платіжні документи від 31.01.2025 №250131/000315147, від 09.05.2025 №250509/000331880, від 15.05.2025 №250515/000332817 на суму 246 800,00 дол. США.

У поданих платіжних документах наявні усі обов`язкові реквізити. Відтак, твердження митного органу про невідповідність таких платіжних документів вимогам законодавства є безпідставними.

При цьому, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. В свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2018 року №815/4044/15.

4) Стосовно аргументів відповідача в частині того, що копія митної декларації країни відправлення від 24.03.2025 №370820250000179773 не може бути достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості товарів, у зв`язку з відсутністю в ній дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації.

Відповідно до частини третьої ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення є одним з додаткових документів, право на витребування яких митний орган має у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За висновками Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 815/6732/17 щодо застосування ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України у подібній справі експортна митна декларація не є джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки цей документ не передбачений переліком документів, визначеним ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товару.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не вказано яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару.

5) Стосовно доводів відповідача в частині наявного на бланку митної декларації QR-код, який не зчитується. Шрифт зазначених даних заповнених граф копії митної декларації візуально відрізняється та виділяється у різних графах декларації. У графі «ціна за одиницю/ загальна вартість» вартість одиниці товару відрізняється від вартості товару, зазначеної у рахунку-фактурі та митній декларації, а отже не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товарів.

Оскільки QR-код не є ціноутворюючим фактором і не впливає на числові показники вартості, а сама декларація містить достатньо відомостей (номери інвойсу, контейнерів, судна) для ідентифікації поставки, які повністю збігаються з основними документами, технічна помилка при його зчитуванні не може бути підставою для коригування митної вартості.

Також варто зазначити, що здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Наявність або відсутність QR-коду в документі, який згідно з митним законодавством є додатковим під час митного оформлення, не є ціноутворюючим фактором та не впливає на числове значення складових митної вартості товарів.

Окрім цього, відповідач не зазначає, які саме розбіжності у наданих документах усуватиме такий QR-код.

6) Щодо позиції відповіача, яка полягає у надані до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 24.03.2025 № 370820250000179773, яка містить посилання на коносамент, якого на момент складання експортної декларації ще не існувало (31.03.2025).

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, та є додатковим документом, який поданий декларантом за власним бажанням згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

В поданій до митного оформлення копії експортної декларації містяться реквізити інвойсу RJCG25HA016, коносаменту 251449750, назви судна MAERSК SALTORO, вагові характеристики товару нетто 22 000, брутто 25 300, умови поставки CIF, контейнера MNBU0537652, коду товару 16041700, тобто з якої можливо ідентифікувати ввезений позивачем товар, також міститься ціна товару 246 800,00 дол.США, тобто підтверджується дійсна вартість імпортованого товару.

Оскільки основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд прийшов до висновку, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування іншого методу визначення митної вартості товару.

При цьому, 24.03.2025 товар ще не було завантажено на судно, але він вже був готовий до навантаження у терміналі, то посилання у декларації країни відправлення від 24.03.2025 № 370820250000179773 на коносамент, який датований 31.03.2025 є логічним. У поданому до митного оформлення коносаменті № 251449750 від 31.03.2025 є дата навантаження на судно (shipped on board date 25.03.2025), проте відсутня графа з датою готовності контейнера (received for shipment), що не свідчить про неспроможність цих документів.

Зазначені митним органом зауваження до експортної декларації не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

7) Щодо тверджень відповідача про те, що під час подання митної декларації декларантом позивача не подано заявку на перевезення у відповідності до п.2.1. Договору на перевезення від 15.10.2022 №254-ЮГЛ.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, до митного оформлення на підтвердження вартості перевезення декларантом позивача надані: рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг №А012180 від 22.05.2025, довідку про транспортні витрати №01/22.05.2025 від 22.05.2025, договір про надання транспортно-експедиторських послуг №221-ЮГЛ від 17.10.2022, договір на автомобільне перевезення №254-ЮГЛ від 15.10.2022, які у своїй сукупності підтверджуються понесені транспортні витрати до митного кордону України.

Суд зауважує, що, відповідно до умов Договору №221-ЮГЛ від 17.10.2022, у заявці не передбачено зазначення такої інформації як вартість надання транспортних послуг (п.2.2. Договору №221-ЮГЛ від 17.10.2022).

Водночас, відповідно до п.5.2. Договору №221-ЮГЛ від 17.10.2022, оплата послуг здійснюється на підставі виставленого рахунку, а загальна вартість наданих послуг підтверджено також довідкою про транспортні витрати №01/22.05.2025 від 22.05.2025.

У постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Зазначений висновок також підтримано Верховним Судом у постанові від 07.07.2023 у справі №803/718/17.

Отже, суд відхиляє твердження митного органу про те, що ненадання позивачем замовлення на перевезення вплинуло на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

8) Щодо зауважень митного органу про не вкючення декларантом до графи 21 декларації розмір витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, суд зазначає таке.

Так, декларант ПП «МАРЛІН ОДЕСА» 06.06.2025 подав до Одеської митниці електронну МД №25UA500020004224U5, заявивши митну вартість імпортованого товару за ціною договору, додавши до ціни товару складову митної вартості товару витрати на транспортування цього товару до місця ввезення на митну територію (65 000,00 грн).

Як вже зазначено судом, поставка товару здійснена на умовах CIF Констанца, Румунія.

Згідно Інкотермс-2010, термін CIF - продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

З урахуванням п. А.4., А.6. умов поставки CIF (Інкотермс 2010) Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження та нести всі витрати, пов`язані з товаром, до цього моменту.

Тобто, включення витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України відповідно до умов поставки CIF не підлягають додатковому відшкодуванню, оскільки вони вже включені в ціну товару за умовами контракту.

А відтак, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту Констанца, Румунія були здійснені компанією «FUJIAN RONGJANG IMP.&EXP.CO.,LTD» як продавцем, тобто є вже включеними до ціни товару та визначені у загальній сумі інвойсу № RJCG25HA016 від 16.01.2025.

З порту Констанці, Румунія до України перевезення товару здійснено на підставі Договору перевезення №221-ЮГЛ від 17.10.2022.

У довідці про транспортні витрати № 01/22.05.2025 від 22.05.2025 вказано, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт на території Румунії враховані у вартість організації транспортних послуг до кордону з Україною, тобто у суму 65 000 грн, яку додано до ціни товару.

Отже, суд відхиляє твердження митного органу про необхідність додаткового включення до митної декларації витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару у порту Констанца, Румунія, адже такі витрати включені у вартість перевезення товару, що підтверджується довідкою про транспортні витрати № 01/22.05.2025 від 22.05.2025.

Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

Як встановлено судом, вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України, а саме, відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому було запропоновано у разі їх наявності надати, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ).

Листом від 06.06.2025 № б/н митний брокер повідомив митницю про відсутність додаткових документів.

Однак, під час розгляду справи судом визнано необґрунтовані доводи Митниці щодо обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів разом з митною декларацією.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Верховний Суд при вирішенні справ вказаної категорії неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був завезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено більшим та становить: 15,09 дол/кг (МД від 18.02.2025 №UA100380/2025/606087).

Суд критично ставиться до посилання митного органу на інформацію з його автоматизованих систем, яка містить вищі ціни по нібито аналогічних товарах.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого рішення лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть, впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в AIC ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Отже, відомості з інформаційних систем митних органів, не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

При цьому, суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000166/2 від 06.06.2025 р., оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2025/000273 від 06.06.2025 року., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути мотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500020/2025/000273 від 06.06.2025 року вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA 500020/2025/000166/2 від 06.06.2025 року, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 10 818,79 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 810 від 25.06.2025 року.

Оскільки судом задоволено позов в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 10 818,79 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Приватного підприємства Марлін Одеса (вул. Базарна, буд. 49, кв. 3, м. Одеса, 65048, ЄДРПОУ: 43206156) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000166/2 від 06.06.2025 р.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000273 від 06.06.2025 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного підприємства Марлін Одеса судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 818,79 (десять тисяч вісімсот вісімнадцять гривні 79 копійок ) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна