Ухвала суду № 138582569, 28.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21096/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши заяви представника позивача про відмову від адміністративного позову та про повернення судових витрат

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до державного закладу «Український медичний центр реабілітації матері та дитини МОЗ України» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Ухвалою суду від 31.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справ ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від представника позивача 28.01.2026 року за вхідним номером ЕС10519/26 надійшла заява про відмову від адміністративного позову, оскільки відповідачем сплачена заборгованість в повному обсязі.

Як зазначає представник позивача, у зв`язку з погашенням боргу, предмет між Головним управлінням та державним закладом «Український медичний центр реабілітації матері та дитини МОЗ України» відсутній.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.2 ст. 238 КАС України).

28.01.2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про повернення судового збору в якій зазначено, що ст. 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Розглянувши заяву представника позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).

Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення.

Частиною другою статті 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Також положеннями частини четвертої статті 7 Закону № 3674-VI встановлено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

Таким чином, законодавством не передбачено підстав для повернення судового збору у разі закриття провадження у справі у зв`язку з прийняттям судом відмови позивача від позову після початку розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що заява представника позивача про повернення судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.189 КАС України суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Підстави для неприйняття судом відмови від позову у даній справі відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Суд роз`яснює, що відповідно до ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З огляду на все вищевикладене, суд вважає можливим задовольнити заяву представника позивача, прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до державного закладу «Український медичний центр реабілітації матері та дитини МОЗ України» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Керуючись ст.ст.140, 189, 239 КАС України суддя

УХВАЛИВ:

Прийняти заяву представника позивача про відмову від позову.

Провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до державного закладу «Український медичний центр реабілітації матері та дитини МОЗ України» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій закрити.

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про повернення судового збору відмовити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені ст. 295, 297 КАС України.

Суддя П.П.Марин

.