Рішення № 138578203, 21.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9771/25-ц

пр. 2-3239/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сіренко С.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Дубаневича О.З. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), у якому просить:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію, поширену відповідачем у публікації «НАЗК виявило ознаки набуття необґрунтованих активів у ексзаступника Генпрокурора на майже 29 млн грн» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме таку інформацію:

(В Абзаці 1): «Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) під час моніторингу способу життя виявило ознаки корупційного кримінального правопорушення в діях колишнього заступника Генерального прокурора України, що свідчать про його незаконне збагачення на майже 29 млн грн.

(В Абзаці 2): Зокрема, НАЗК встановило, що за дорученням службовця пов`язані з ним особи набули таких необґрунтованих активів:

- автомобіль LEXUS ES 300H вартістю понад 960 тис грн.;

- автомобіль LEXUS NX 300H вартістю понад 480 тис грн.;

- автомобіль PORSCHE MACAN T вартістю 3,5 млн. грн.;

- будинок та земельна ділянка в Києві вартістю 16,3 млн. грн.;

- будинок та земельна ділянка в Одесі вартістю 10 млн. грн.;

- квартира та земельна ділянка в Анталії (Туреччина) вартістю 3,9 млн. грн.;

(В Абзаці 3): Крім того, не встановлено законних джерел походження готівкових коштів службовця на понад 2 млн. грн., а також криптовалюти Tether (USDT).»;

- зобов`язати відповідача не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом здійснення публікації тексту резолютивної частини рішення суду у цій справі на головній сторінці веб-сайту установи, доменне ім`я: ІНФОРМАЦІЯ_2 з заголовком «Спростування»;

- зобов`язати відповідача не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити з веб-сайту установи, доменне ім`я: ІНФОРМАЦІЯ_4, інформацію, яку у даній справі визнано недостовірною;

- покласти на відповідача судові витрати та перерахувати їх на користь Збройних Сил України за наступними реквізитами: одержувач Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, назва банку: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО): 820172, реєстраційний рахунок: UA458201720313281002302018611.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він був призначений на посаду заступника Генерального прокурора на підставі наказу Офісу Генерального прокурора від 09.09.2022 року № 405ц, на якій він працював до 01.07.2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 на офіційному сайті відповідача НАЗК за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 з`явилась публікація стосовно позивача під назвою «НАЗК виявило ознаки набуття необґрунтованих активів у ексзаступника Генпрокурора на майже 29 млн грн», у якій міститься наступна інформація:

«Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) під час моніторингу способу життя виявило ознаки корупційного кримінального правопорушення в діях колишнього заступника Генерального прокурора України, що свідчать про його незаконне збагачення на майже 29 млн грн.

Зокрема, НАЗК встановило, що за дорученням службовця пов`язані з ним особи набули таких необґрунтованих активів:

- автомобіль LEXUS ES 300H вартістю понад 960 тис грн.;

- автомобіль LEXUS NX 300H вартістю понад 480 тис грн.;

- автомобіль PORSCHE MACAN T вартістю 3,5 млн. грн.;

- будинок та земельна ділянка в Києві вартістю 16,3 млн. грн.;

- будинок та земельна ділянка в Одесі вартістю 10 млн. грн.;

- квартира та земельна ділянка в Анталії (Туреччина) вартістю 3,9 млн. грн.;

Крім того, не встановлено законних джерел походження готівкових коштів службовця на понад 2 млн. грн., а також криптовалюти Tether (USDT).».

Згодом ця інформація була дубльована в інших засобах масової інформації та набула широкого поширення в мережі Інтернет серед необмеженого кола осіб.

Позивач зазначає, що оскаржувана інформація є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, тобто дискредитує його як добропорядного громадянина, посадову особу органів прокуратури та вводить в оману невизначену кількість людей щодо здійснення позивачем своєї діяльності, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або існували, але відомості про них не відповідають дійсності. Відповідач у формі твердження допустив розповсюдження щодо позивача недостовірної інформації, що напряму впливає на його честь і гідність. 03.07.2024 року відповідачем затверджено Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного кримінального правопорушення за результатами моніторингу способу життя позивача, при цьому позивач вважає, що інформація у цьому Обґрунтованому висновку та в оскаржуваній публікації відрізняється, оскільки негативна інформація в публікації в мережі Інтернет не міститься в зазначеному Обґрунтованому висновку.

Поширена відповідачем інформація щодо позивача є твердженням про причетність позивача до злочинів, чим порушується принцип презумпції невинуватості, закріплений п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки жодним судовим рішенням не встановлено, що позивач причетний до описаних у публікації злочинів.

Оскаржувана інформація має стверджувальну форму та доводиться до відома читача як встановлений факт, а не як вираження суб`єктивної думки або погляду, при цьому відсутні ознаки, притаманні оціночним судженням.

З метою підтвердження цих обставин позивачем здійснено запит до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр експертизи та оцінки» (далі - ТОВ «Український центр експертизи та оцінки») для проведення лінгвістичної експертизи, зокрема, тексту вказаної вище публікації, у зв`язку з чим виконано Висновок № 400/09.2024 від 19.09.2024 року.

З огляду на те, що оскаржувана інформація у вигляді фактичних тверджень про вчинення позивачем корупційного кримінального правопорушення, що свідчать про його незаконне збагачення на майже 29 млн грн., є прямим порушенням принципу презумпції невинуватості, та порушує особисті немайнові права позивача, а саме право на повагу до його гідності та честі, чим завдається шкода відповідним особистим немайновим благам, на підставі ст.ст. 3, 21, 28, 62, 68 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 277, 297 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до НАЗК про захист честі, гідності та ділової репутації та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.05.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.05.2025 року відкладено розгляд справи на 30.07.2025 року.

05.05.2025 року представником відповідача подано до суду заяву свідка в порядку ст. 93 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у якій зазначено, що оскаржувана інформація була встановлена відповідачем під час здійснення моніторингу способу життя заступника Генерального прокурора ОСОБА_1, тобто вказана публікація стосується позивача. Розміщення відповідної публікації здійснено в рамках реалізації НАЗК своїх законних повноважень, передбачених п. 16 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції», який покладає на державний орган обов`язок інформувати громадськість про здійснювані ним заходи щодо запобігання корупції. Оскаржувана інформація не підпадає під поняття недостовірної, а її висвітлення не може трактуватись як порушення особистого немайнового блага позивача та не підлягає спростуванню. Зміст решти поставлених позивачем відповідачу питань не пов`язаний з обставинами, які мають значення для правильного вирішення справи.

06.05.2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що в ході здійснення моніторингу способу життя заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 відповідачем встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме, набуття позивачем як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування необґрунтованих активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи. У зв`язку з цим відповідачем затверджено Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного кримінального правопорушення від 03.07.2024 року, який листом від 04.07.2024 року № 282-01/49154-24 направлено до Національного антикорупційного бюро України для приєднання до матеріалів кримінального провадження від 13.05.2024 року № 52024000000000231 та проведення досудового розслідування. Також 03.07.2024 року на підставі цього обґрунтованого висновку на офіційному веб-сайті НАЗК розміщено оскаржувану інформацію. В Обґрунтованому висновку містяться фактичні дані, встановлені на підставі інформації, отриманої у законний спосіб в межах здійснення моніторингу способу життя позивача. Позивач не надав доказів на підтвердження позовних вимог. Зміст оскаржуваної інформації носить виключно інформаційний характер, не є штучно створеним чи спотвореним та відповідає дійсності, отже інформація не є недостовірною та не є персоніфікованою. Розміщення відповідної публікації здійснено в рамках реалізації НАЗК своїх законних повноважень, передбачених п. 16 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції», який покладає на державний орган обов`язок інформувати громадськість про здійснювані ним заходи щодо запобігання корупції. Оскаржувана інформація стосується публічної особи, яка займала відповідальне становище і тому становить суспільний інтерес. Відповідач повідомив громадськість про ознаки набуття позивачем необґрунтованих активів, одночасно зазначивши застереження щодо презумпції невинуватості. Обраний позивачем спосіб захисту в даному випадку є неефективним.

25.06.2025 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив представника відповідача на позовну заяву, у якій він просить задовольнити позовні вимоги.

30.07.2025 року до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь представника позивача на відзив на позовну заяву, у яких вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2025 року відкладено розгляд справи на 09.02.2026 року.

03.11.2025 року представником відповідача подано до суду заяву свідка в порядку ст. 93 ЦПК України.

05.02.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких зазначено, що поставлені позивачем питання стосуються предмета спору та є необхідними для оцінки законності поширення оскаржуваної інформації, зокрема, за який час і на підставі яких фактів НАЗК встановлено такі ознаки набуття позивачем необґрунтованих активів.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2026 року відкладено розгляд справи на 16.04.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2026 року відкладено розгляд справи на 21.05.2026 року.

У зв`язку з чергуванням судді як слідчий суддя судове засідання, призначене на 21.05.2026 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 21.07.2026 року.

Позивач та його представник у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Звертаючись до суду з позовом, на підтвердження заявлених позовних вимог про визнання недостовірною поширеної відповідачем інформації позивач надав копію роздруківки матеріалу, оприлюдненого та поширеного ІНФОРМАЦІЯ_3 на офіційному сайті відповідача НАЗК за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації стосовно позивача під назвою «НАЗК виявило ознаки набуття необґрунтованих активів у ексзаступника Генпрокурора на майже 29 млн грн», у якій міститься наступна інформація:

«Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) під час моніторингу способу життя виявило ознаки корупційного кримінального правопорушення в діях колишнього заступника Генерального прокурора України, що свідчать про його незаконне збагачення на майже 29 млн грн.

Зокрема, НАЗК встановило, що за дорученням службовця пов`язані з ним особи набули таких необґрунтованих активів:

- автомобіль LEXUS ES 300H вартістю понад 960 тис грн.;

- автомобіль LEXUS NX 300H вартістю понад 480 тис грн.;

- автомобіль PORSCHE MACAN T вартістю 3,5 млн. грн.;

- будинок та земельна ділянка в Києві вартістю 16,3 млн. грн.;

- будинок та земельна ділянка в Одесі вартістю 10 млн. грн.;

- квартира та земельна ділянка в Анталії (Туреччина) вартістю 3,9 млн. грн.;

Крім того, не встановлено законних джерел походження готівкових коштів службовця на понад 2 млн. грн., а також криптовалюти Tether (USDT).

Матеріали стосовно колишнього заступника Генерального прокурора направлено до Національного антикорупційного бюро України для приєднання їх до матеріалів кримінального провадження та проведення досудового розслідування.

Застереження. Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.».

Позивач зазначає, що поширення вказаної інформації порушує його особисті немайнові права; ця інформація є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, тобто дискредитує його як добропорядного громадянина, посадову особу органів прокуратури та вводить в оману невизначену кількість людей щодо здійснення позивачем своєї діяльності і підлягає спростуванню автором матеріалу.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

За приписами ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 277 цього Кодексу фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації (ч. 1 ст. 299 ЦК України).

За змістом п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Пунктом 19 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015 року).

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у п. 39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 року у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п. 75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що, на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.12.2021 року у справі № 757/9133/18-ц.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на офіційному сайті відповідача НАЗК за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації під назвою «НАЗК виявило ознаки набуття необґрунтованих активів у ексзаступника Генпрокурора на майже 29 млн грн» опубліковано зазначену позивачем у позові інформацію.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що оскаржувана інформація не є персоніфікованою.

Разом з тим, у поданій до суду 05.05.2025 року представником відповідача заяві свідка в порядку ст. 93 ЦПК України він зазначає, що оскаржувана інформація була встановлена відповідачем під час здійснення моніторингу способу життя заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 , тобто вказана публікація стосується позивача.

Відповідач надав доступ до цієї інформації необмеженому колу осіб, пояснюючи це тим, що розміщення відповідної публікації здійснено в рамках реалізації НАЗК своїх законних повноважень, передбачених п. 16 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції», який покладає на державний орган обов`язок інформувати громадськість про здійснювані ним заходи щодо запобігання корупції. Оскаржувана інформація стосується публічної особи, яка займала відповідальне становище і тому становить суспільний інтерес. Відповідач повідомив громадськість про ознаки набуття позивачем необґрунтованих активів, одночасно зазначивши застереження щодо презумпції невинуватості.

Відповідач не заперечує, що він є автором оскаржуваної інформації, опублікованої на офіційному сайті відповідача НАЗК за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «НАЗК виявило ознаки набуття необґрунтованих активів у ексзаступника Генпрокурора на майже 29 млн грн».

Таким чином, вбачається, що відповідачем поширено оскаржувану інформацію серед невизначеного кола осіб шляхом розміщення на офіційному сайті НАЗК у вільному доступі, яка стосується безпосередньо позивача.

Позивач надав до суду Висновок № 400/09.2024 лінгвістичної експертизи за інтернет-публікацією, складений 19.09.2024 року експертом ТОВ «Український центр експертизи та оцінки», згідно яким у тексті оскаржуваної інтернет-публікації під назвою «НАЗК виявило ознаки набуття необґрунтованих активів у ексзаступника Генпрокурора на майже 29 млн грн» як ексзаступник, колишній заступник Генерального прокурора України згадується ОСОБА_1 . Обвинувачення колишнього заступника Генерального прокурора України ( ОСОБА_1 ), який мав би боротися зі злочинністю, у набутті безпосередньо ним необґрунтованих (законність джерел походження яких не доказана, не підтверджена) активів на грошову суму в особливо великих розмірах, готівкових коштів на придбання криптовалюти, у вчиненні ним корупційного кримінального правопорушення, тобто у використанні ним свого службового становища з метою особистого збагачення, у вчиненні суспільно небезпечного діяння, у набутті за його дорученням необґрунтованих майнових активів пов`язаними з ним особами, а також повідомлення про направлення матеріалів, що описуються у публікації, не для розгляду й оцінки (що передбачає ймовірність відмови), а категорично для приєднання їх до кримінального провадження та проведення досудового розслідування (вочевидь, фігурантом яких він вже є), є інформацією, яка не викликає схвалення, а заслуговує на осуд, тобто є негативною інформацією стосовно колишнього заступника Генерального прокурора України (ОСОБА_1). Зазначена негативна інформація передається у категоричних стверджувальних висловлюваннях за своїм змістом, лексичним наповненням і граматичною побудовою. Дану інформацію негативного характеру можна перевірити на відповідність її дійсності, тому вона є фактичним твердженням (твердженнями про факти). Оскаржувана інформація є негативною інформацією, яка несумісна із поняттям моральності, честі, гідності, авторитету, позитивної ділової репутації, позитивних ділових та особистих якостей і яка, за умов невідповідності її дійсності, порочить честь, гідність, ділову репутацію колишнього заступника Генерального прокурора України (ОСОБА_1).

У зазначеному Висновку лінгвістичної експертизи вказано, що відповідно до ч. 7 ст. 102 та ч. 5 ст. 106 ЦПК України експерт повідомляє, що даний висновок підготовлено для подання до суду, та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ст. 384 КК України).

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Суд враховує при вирішенні спору в даній справі Висновок № 400/09.2024 лінгвістичної експертизи за інтернет-публікацією, складений 19.09.2024 року експертом ТОВ «Український центр експертизи та оцінки».

Разом з тим, зазначений висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами, встановленими ст. 89 ЦПК України (ст. 110 цього Кодексу).

Дослідивши зміст оскаржуваної інформації, суд приходить до висновку, що зазначена інформація носить стверджувальний характер, тобто, містить фактичні твердження, вказані в ній тези можна перевірити на відповідність її реаліям, інформація не містить посилань, обмовок щодо припущень, власного тлумачення, оціночного судження, викладення інформації через власні погляди автора з використанням мовно-стилістичних засобів.

Як суд зазначав вище, обов`язок доведення правдивості інформації, яку позивач вважає недостовірною, покладається на особу, яка таку інформацію поширила.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана інформація, за поясненнями представника відповідача, була встановлена відповідачем під час здійснення моніторингу способу життя заступника Генерального прокурора ОСОБА_1 , заступником голови НАЗК затверджено Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного кримінального правопорушення від 03.07.2024 року, який, як зазначає представник відповідача, листом від 04.07.2024 року № 282-01/49154-24 направлено до Національного антикорупційного бюро України для приєднання до матеріалів кримінального провадження від 13.05.2024 року № 52024000000000231 та проведення досудового розслідування.

Представник відповідача наголошує, що розміщення оскаржуваної публікації здійснено в рамках реалізації НАЗК своїх законних повноважень, передбачених п. 16 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції», який покладає на державний орган обов`язок інформувати громадськість про здійснювані ним заходи щодо запобігання корупції, тому зміст оскаржуваної інформації носить виключно інформаційний характер, не є штучно створеним чи спотвореним та відповідає дійсності.

Разом з тим, ці доводи суд оцінює критично, оскільки вони не доводять, що оскаржувана інформація є такою, що відповідає дійсності.

Так, з оскаржуваної публікації вбачається, що вона містить інформацію щодо обвинувачення позивача у вчиненні ним корупційного кримінального правопорушення, що не заперечує відповідач, зазначаючи, що ним встановлено щодо позивача ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, й цю інформацію направлено відповідачем до Національного антикорупційного бюро України для приєднання до матеріалів кримінального провадження від 13.05.2024 року № 52024000000000231 та проведення досудового розслідування.

Відповідно до ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

За приписами ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч.ч. 1-3 ст. 62 Конституції України).

Разом з тим, відповідачем не надано на підтвердження достовірності оскаржуваної інформації відповідного обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, щодо обвинувачення позивача у вчиненні ним корупційного кримінального правопорушення; відповідачем також не надано доказів, що ця інформація міститься у відомостях досудового розслідування та на її розголошення надано дозвіл слідчого або прокурора в порядку, передбаченому КПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано копію Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, згідно з яким ОСОБА_1 на території України станом на 03.02.2026 року є особою, стосовно якої відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні.

Отже, оскаржувана інформація завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки в контексті опублікованого матеріалу ця інформація має негативний характер відносно позивача, з огляду на те, що вона містить інформацію щодо обвинувачення позивача у вчиненні ним корупційного кримінального правопорушення, за відсутності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

Оцінюючи докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем поширено інформацію серед невизначеного кола осіб шляхом розміщення на офіційному сайті відповідача НАЗК за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 публікації у вільному доступі, яка стосується безпосередньо позивача, містить фактичні твердження, які не є оціночними судженнями, і не відповідає дійсності (є недостовірною), оскільки відповідачем не надано доказів правдивості цієї інформації, а відтак, порушує особисті немайнові права позивача, отже, позовні вимоги про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, та спростування вказаної інформації, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки інформація, яку просить спростувати позивач, становить предмет доказування у кримінальному провадженні, суд оцінює критично.

Так, у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 757/4403/16-ц міститься правовий висновок, що у порядку цивільного судочинства не можна розглядати спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід і здобуті результати, оскільки таку інформацію слід оцінювати у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. У порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що інформація, яку просить спростувати позивач, є інформацією органу досудового розслідування, на розголошення якої надано дозвіл слідчого або прокурора в порядку, передбаченому КПК України, отримана відповідачем з відповідних судових рішень, що набрали законної сили, ухвалених судом під час розгляду кримінального провадження, з постанов органів досудового слідства, висновків судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Стосовно доводів відповідача, що позивач є публічною особою та має бути готовий до прискіпливого висвітлення його слів та вчинків і повинен усвідомлювати це, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 757/22307/17-ц міститься висновок, що з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина. Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони обираючи кар`єру публічної особи погодились на таку увагу.

Разом з тим, хоча межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, суд вважає, що твердження відповідача в оскаржуваній інформації, що містять обвинувачення позивача у вчиненні ним злочину без надання доказів правдивості цієї інформації, зокрема, відповідного обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, не можна вважати критикою, та в цьому разі навіть перебування позивача у статусі публічної особи не є вирішальним фактором та окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 633,60 грн., що підтверджується квитанцією ID: 6059-4023-7994-9539 від 27.02.2025 року.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 633,60 грн. у відшкодування судових витрат.

У позовній заяві позивач просить судові витрати перерахувати на користь Збройних Сил України за наступними реквізитами: одержувач Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, назва банку: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО): 820172, реєстраційний рахунок: UA458201720313281002302018611.

Суд зазначає, що нормами цивільного процесуального права не передбачено можливість перерахування судового збору на користь Збройних Сил України, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо інших судових витрат в розмірі 120 000,00 грн., про які позивач зазначив у позові, то на час ухвалення рішення суду відсутнє документальне підтвердження та доведення здійснення таких витрат позивачем.

Керуючись ст. 32 Конституції України, Законом України «Про інформацію», ст.ст. 201, 275, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 95, 263- 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену Національним агентством з питань запобігання корупції у публікації «НАЗК виявило ознаки набуття необґрунтованих активів у ексзаступника Генпрокурора на майже 29 млн грн» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме таку інформацію:

(В Абзаці 1): «Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) під час моніторингу способу життя виявило ознаки корупційного кримінального правопорушення в діях колишнього заступника Генерального прокурора України, що свідчать про його незаконне збагачення на майже 29 млн грн.

(В Абзаці 2): Зокрема, НАЗК встановило, що за дорученням службовця пов`язані з ним особи набули таких необґрунтованих активів:

- автомобіль LEXUS ES 300H вартістю понад 960 тис грн.;

- автомобіль LEXUS NX 300H вартістю понад 480 тис грн.;

- автомобіль PORSCHE MACAN T вартістю 3,5 млн. грн.;

- будинок та земельна ділянка в Києві вартістю 16,3 млн. грн.;

- будинок та земельна ділянка в Одесі вартістю 10 млн. грн.;

- квартира та земельна ділянка в Анталії (Туреччина) вартістю 3,9 млн. грн.;

(В Абзаці 3): Крім того, не встановлено законних джерел походження готівкових коштів службовця на понад 2 млн. грн., а також криптовалюти Tether (USDT).».

Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом здійснення публікації тексту резолютивної частини рішення суду у цій справі на головній сторінці веб-сайту установи, доменне ім`я: ІНФОРМАЦІЯ_2 з заголовком «Спростування».

Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити з веб-сайту установи, доменне ім`я: ІНФОРМАЦІЯ_4, інформацію, яку у даній справі визнано недостовірною.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Національне агентство з питань запобігання корупції: 01103, м. Київ, бул. Миколи Міхновського, 28; код ЄДРПОУ 40381452.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 29.07.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ