Рішення № 138573770, 29.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1982/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (місцезнаходження:01021. м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" (місцезнаходження: 61057, м. Харків, пров. Тетральний, 4; код ЄДРПОУ: 32337278) про стягнення 133 106,62 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" (відповідач) 3% річних у розмірі 22 373,51 грн. та інфляційних втрат у сумі 110 733,11 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2026 судом позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1982/26. Справу № 922/1982/26 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

24.06.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15408 від 24.06.2026), в якому останній зазначає таке. Не погоджуючись з позицією позивача, відповідач зазначає, що за умовами п. 8.4 Договору транспортування природного газу № 1604000621 від 01.03.2016 підставою для здійснення розрахунку та оплати за перевищення договірної потужності є Звіт про використання договірної потужності та рахунок, які Оператор (позивач) зобов`язаний надати Замовнику (відповідачу) до 10 числа місяця, наступного за звітним, а оплата здійснюється до 15 числа. При цьому, відповідач вказує, що Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/5621/17 було зупинено дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 про встановлення тарифів. Як було встановлено під час розгляду справи № 922/3173/25, у зв`язку із зупиненням дії тарифу позивач у травні 2017 року не формував та не направляв відповідачу Звіт, рахунок та Акт наданих послуг за квітень 2017 року. Первинні документи, які б фіксували та підтверджували обсяг перевищення потужності, між сторонами не оформлювалися.Між сторонами існувала неузгодженість щодо подобових обсягів перевищення потужності. Обсяг та грошове зобов`язання у сумі 84 590,14 грн були остаточно визначені та підтверджені лише після набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі № 922/3173/25, після чого відповідач невідкладно сплатив зазначену суму. На думку відповідача, за наведених обставин мало місце прострочення кредитора (позивача), який не вчинив дій, передбачених договором та законом, без яких відповідач не мав змоги виконати обов`язок (ст. 613 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не могло бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Крім того, відповідач вказує на безпідставність застосування ст. 625 ЦК України оскільки нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорними (похідними) вимогами, а їх застосування можливе виключно за наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання боржником. На переконання відповідача, оскільки відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з 16.05.2017, підстави для застосування відповідальності за ст. 625 ЦК України відсутні. Крім того, відповідач наголошує на на недобросовісній поведінці позивача (доктрина venire contra factum proprium), який протягом понад 8 років не звертався з вимогами про оплату, не надавав реквізитів та перебував у стані правової невизначеності. Пред`явлення вимог про нарахування суми нарахувань (133 106,62 грн), яка перевищує розмір основного боргу (84 590,14 грн), за період пасивності самого позивача суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України).На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити АТ «Укртрансгаз» у задоволенні позовних вимог у справі № 922/1982/26 у повному обсязі.

30.06.2026 до Господарського суду Харківської області від позвача надійшла відповідь на відзив (вх.№15809 від 30.06.2026), в якій позивач зазначає, що твердження відповідача про відсутність підстав для сплати коштів через зупинення дії постанови НКРЕКП № 348 від 28.03.2017 спростовані постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 922/3173/25. Судом було встановлено, що вказана постанова НКРЕКП у частині тарифу для точок входу була чинною стосовно спірних правовідносин за квітень 2017 року, а строк для оплати вартості послуг є таким, що настав. Судовими рішеннями у справі № 922/3173/25 також встановлено, що зобов`язання відповідача з оплати послуг виникли за фактом їх надання (виконання зустрічного зобов`язання відповідно до ст. 538 ЦК України) з 01.04.2017 (з урахуванням вихідних днів з 03.04.2017). Отже, як вказує позивач, факт виникнення обов`язку щодо оплати та невиконання відповідачем основного зобов`язання є встановленим судом і відповідно до ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню. Крім того, доводи відповідача зводяться до спроби перегляду обставин, яким вже надано правову оцінку. Щодо правових підстав нарахування 3 % річних та інфляційних втрат позивач наголошує, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, спрямованою на компенсацію знецінення коштів та захист майнового інтересу кредитора (що підтверджується сталою практикою Великої Палати Верховного Суду). Добровільна або примусова сплата відповідачем суми основного боргу після ухвалення судового рішення у справі № 922/3173/25 не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за весь період прострочення, оскільки ухвалення судового рішення про стягнення боргу не змінює природи зобов`язання.На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» у повному обсязі.

07.07.2026 до Господарського суду Хакрівської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№16448 від 07.07.2026), в відповідач зазначає, що період прострочення визначено позивачем на підставі п. 8.4 Договору транспортування природного газу № 1604000621 від 01.03.2016, за яким строк оплати послуг з перевищення потужності настає лише після складання та надання Замовнику Звіту про використання договірної потужності та рахунку (до 10 числа місяця, наступного за звітним). Дані про обсяги подобового перевищення потужності за квітень 2017 року, з яких розраховано зобов`язання в сумі 84 590,14 грн, були вперше отримані відповідачем лише у вересні 2025 року як додаток до позовної заяви у справі № 922/3173/25. Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем такого розрахунку чи звіту у травні 2017 року. За відсутності первинних документів зобов`язання не могло бути сплачене до набрання законної сили рішенням у справі № 922/3173/25, що свідчить про відсутність прострочення з боку відповідача. Щодо зупинення дії тарифу та прострочення кредитора відповідач вказує, що з 27.04.2017 дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 про встановлення тарифів було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/5621/17, а заходи забезпечення позову були скасовані лише 09.06.2020. У період дії зупинення тарифу позивач не мав правових підстав нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати. Оскільки невиконання зобов`язання стало наслідком дій та прострочення самого кредитора (позивача), відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настало, що унеможливлює застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити АТ «Укртрансгаз» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/1982/26 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01.03.2016 між АТ «Укртрансгаз» (Оператор) та ТОВ «Сахалінське» (Замовник) укладено Договір № 1604000621 транспортування природного газу, за умовами якого Оператор зобов`язався надавати послуги з транспортування газу, а Замовник сплачувати їх вартість на умовах Договору та Кодексу ГТС. 29.03.2017 сторонами підписано Додаток № 1/1, яким узгоджено замовлену (гарантовану) потужність на квітень 2017 року у сукупному розмірі 163,0 тис. куб. м на добу. Постановою НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 (чинною з 01.04.2017) для газовидобувних підприємств установлено тариф на послуги транспортування природного газу для точок входу в ГТС у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб. м на добу. У квітні 2017 року Оператор фактично прийняв від Замовника в ГТС 4 865,488 тис. куб. м видобутого природного газу (що підтверджується актом приймання-передачі від 04.05.2017 та звітом Замовника від 05.05.2017). При цьому за окремі доби квітня 2017 року, за даними комерційного вузла обліку газу Замовника, мало місце використання потужності понад рівень, визначений Додатком № 1/1. Загальний обсяг щодобового перевищення за квітень 2017 року склав 237,506 тис. куб. м, а вартість послуг з використання перевищеної потужності 84 590,14 грн (з ПДВ).

Як зазначає позивач, Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/3173/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахалінське» (далі Відповідач) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі Позивач) 84 590,14 грн заборгованості з оплати за перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю ТОВ «Сахалінське» за квітень 2017 року на підставі договору транспортування природного газу від 01.03.2016 №1604000621.

Зокрема при прийнятті рішення у справі №922/3173/25 Господарський суд Харківської області виснував, що «строк для оплати вартості послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року є таким, що настав. Перевіривши розрахунок спірної заборгованості, суд констатує, що він є обґрунтованим, оскільки відповідає положенням договору та чинному на момент виникнення спірних правовідносин актам законодавства, а тому вартість послуги перевищення замовленої потужності за квітень 2017 року становить 84 590,14 грн (237,506 тис.куб.м х 296,80 грн (тариф без ПДВ) х 1,2 (ПДВ). Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів ані повної, ані часткової оплати вищезазначеної заборгованості».

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/3173/25 залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026.

Таким чином, на думку позивача у справі №922/3173/25 встановлено обставину виникнення у Відповідача грошового зобов`язання, а також обставину невиконання Відповідачем такого зобов`язання. Здійснення оплати на суму 84 590,14 грн, що є оплатою за перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю ТОВ «Сахалінське» за квітень 2017 року на підставі договору транспортування природного газу від 01.03.2016 №1604000621, вчинено Відповідачем лише 10.03.2026 на виконання судових рішень у справі №922/3173/25. Отже, до моменту фактичного погашення грошового зобов`язання, а саме до 10.03.2026, має місце прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідачем прострочено виконання зобов`язання з оплати сум заборгованості (84 590,14 грн), встановленої вищезазанченим судовим рішенням у справі №922/3173/25, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 133 106,62 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтями 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Виходячи із позовних вимог, суд зазначає, що предметом доказування в межах даної справи є здійснення господарської операції між сторонами, а також наявність чи відсутність у відповідача заборгованості та своєчасність виконання відповідачем зобов`язань за Договором №1604000621 транспортування природного газу.

Як зазначалося судом вище, рішенням господарських судів у справі №922/3173/25 встановлено грошові зобов`язання Відповідача ( ТОВ "Сахалінське") та стягнуто на користь позивача (АТ"Укртрансгаз") заборгованість за договором № 1604000621 від 01.03.2016 в сумі 84 590,14 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

При цьому, слід зазначити, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Оскільки факт наявності заборгованості відповідача (ТОВ "Сахалінське") за договором № 1604000621 від 01.03.2016 в сумі 84 590,14 грн. встановлений рішенням суду №922/3173/25, яке набрало законної сили, а у справі №922/1982/26 беруть участь ті ж самі особи, які брали участь і у вищенаведених справах, суд доходить висновку про наявність у справі №922/1982/26 преюдиційних обставин.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Щодо заперечень відповідача.

Відповідач стверджує, що в нього обов`язок з оплати заборгованості за договором за договором № 1604000621 від 01.03.2016 в сумі 84 590,14 грн. не настав, оскільки позивачем не було оформлено та направлено на його адресу акти наданих послуг та рахунки-фактури за квітень 2017 року.

Суд зазначає, що зазначені доводи вже були предметом детального дослідження судами у справі № 922/3173/25 і визнані безпідставними. Специфіка правовідносин у сфері транспортування природного газу полягає в тому, що послуга з надання доступу до замовленої потужності надається в момент узгодження сторонами відповідних обсягів потужності шляхом підписання Додатка № 1 (або Додатка № 1/1) до Договору. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, укладення Додатка № 1 є достатнім доказом надання послуги замовленої потужності без необхідності додаткового оформлення будь-яких актів наданих послуг. Окрім того, відповідно до п. 8.3 Договору замовник сплачує вартість замовленої потужності незалежно від того, була вона повністю використана чи ні. Рахунок-фактура за своєю правовою природою не є первинним бухгалтерським документом та має лише інформаційний характер. Його відсутність не є відкладальною умовою та не звільняє боржника від обов`язку оплатити фактично отримані послуги, факт надання яких підтверджений первинними документами про рух газу (актом приймання-передачі від 04.05.2017 та звітом відповідача від 05.05.2017).

Щодо посилань відповідача на п.8.4 Договору. Суд також оцінює та відхиляє як безпідставні посилання відповідача на умови пункту 8.4 Договору транспортування природного газу від 01.03.2016 № 1604000621, якими врегульовано порядок визначення та оплати вартості перевищення замовленої потужності. Відповідач зазначав, що за відсутності своєчасно виставленого позивачем розрахунку/рахунка-фактури на плату за перевищення потужності в порядку п. 8.4 Договору, у відповідача не виникло обов`язку щодо оплати у визначений строк, а отже, відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказані доводи повністю спростовуються висновками суду, викладеними у постанові Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 922/3173/25 між тими ж сторонами. Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що плата за перевищення замовленої потужності за своєю правовою природою є платою за фактично отриману послугу з користування газотранспортною системою понад раніше узгоджений лімит.

При цьому, суд апеляційної інстанції у своїй Постанові у даній справі № 922/3173/25 чітко зазначив, що позов не обгрунтовувався пунктом 8.4 договору адже із зупиненням тарифу відпали підстави формувати та надавати відповідачу звіт, складати рахунок та акт наданих послуг, ураховуючи, що вказані документи підлягали складенню у травні 2017 року, тоді як дія тарифу була зупинена.

Відповідно до ст. 538, 901, 903 Цивільного кодексу України та принципу оплатності договору, обов`язок Замовника сплатити вартість фактично спожитих послуг (у тому числі в частині перевищення потужності) виникає безпосередньо з факту надання та споживання таких послуг у відповідному газовому місяці (квітні 2017 року).

Неоформлення позивачем окремих розрахунків чи рахунків-фактур, передбачених технічними процедурами договору (в т.ч. п. 8.4 Договору), не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України для оплати фактично наданих послуг та не звільняє боржника від обов`язку їх оплати. Рахунок-фактура має лише інформаційно-розрахунковий характер і його відсутність не зупиняє перебіг строку виконання грошового зобов`язання та не свідчить про прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України).Оскільки судовим рішенням у справі № 922/3173/25, яке набрало законної сили, остаточно встановлено факт виникнення заборгованості у розмірі 84 590,14 грн за квітень 2017 року та факт її прострочення з боку ТОВ «Сахалінське», повторна оцінка процедурних питань застосування п. 8.4 Договору в межах даної справи є недопустимою в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Отже, прострочення кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України відсутнє, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ст. 612 ЦК України.

Щодо заперечень про відсутність перевищення потужності в цілому за місяць. Відповідач посилався на те, що за підсумками квітня 2017 року ним було подано до ГТС менше газу (4 865,488 тис. куб. м), ніж загальний розмір замовленої на місяць потужності (4 890,0 тис. куб. м). Як встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 922/3173/25, згідно з приписами Кодексу ГТС та умов Договору, облік використаної потужності здійснюється щодобово. Невикористання замовленої потужності у певні дні місяця не звільняє замовника від обов`язку сплатити додаткову плату за ті дні, у які відбулося перевищення замовленого щодобового ліміту. Сумування обсягів перевищення саме по днях, де мало місце перевищення, дає обсяг 237,506 тис. куб. м, вартість якого у розмірі 84 590,14 грн підлягала безумовній сплаті.

Відтак, факт прострочення відповідача за грошовим зобов`язанням є доведеним, що є безумовною підставою для застосування заходів відповідальності, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою "калькулятор Ліга", суд зазначає, що він є арифметично вірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 110 733,11 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 22 373,51 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат ( 110733,11 грн.) та 3 % річних (22 373,51 грн) у загальному розмірі 133 106,62 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 231, 236-238, 247, 251, 252, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахалінське" (місцезнаходження: 61057, м. Харків, пров. Тетральний, 4; код ЄДРПОУ: 32337278) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (місцезнаходження:01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801) інфляційні втрати у розмірі 110 733,11 грн. та 3% річних у розмірі 22 373,51 грн. ( а всього 133 106,62 грн.) та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" липня 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справ №922/1982/26