Рішення № 138573705, 28.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/338/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Баб`юка А.В.

розглянув справу

за позовом - Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4)

до відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 47754,39 грн.

За участі від:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 47754,39 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 7144812421362 від 14.03.2024.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 08.06.2026 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/338/26 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з повідомленням учасників справи призначено на 30.06.2026.

Ухвалою суду від 30.06.2026 судове засідання відкладено на 28.07.2026.

30.06.2026 судом зроблено запит №921/338/26/315/2026 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання інформації щодо перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у довідці №9523 від 07.07.2026 (вх. №5432 від 10.07.2026) повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача не приймав участі в судовому засіданні 28.07.2026.

У ч.11 ст. 242 ГПК України зазначено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, шляхом направлення ухвали від 30.06.2026 в електронній формі до електронного кабінету позивача у справі. Підтвердженням цьому є довідка про доставку 01.07.2026 о 14:00 електронного листа - ухвали від 30.06.2026 до електронного кабінету позивача в системі "Електронний суд".

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач вважається таким, що 01.07.2026 отримав ухвалу від 30.06.2026.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, позивач скористався передбаченим ч.3 ст.196 ГПК України правом про розгляд справи без участі його представника, подавши відповідну заяву б/н від 10.06.2026 (вх. №4516 від 10.06.2026).

Відповідач в судове засідання 28.07.2026 не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив.

Рекомендоване повідомлення, яким на адресу відповідача направлялась судова кореспонденція, а саме копія ухвали суду від 08.06.2026 у даній справі, повернулось на адресу суду без вручення адресату, з відміткою підприємства зв`язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".

За даними відповіді №2958407 від 30.06.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.

Рекомендоване повідомлення, яким на адресу відповідача направлялась судова кореспонденція, а саме копія ухвали суду від 30.06.2026 у даній справі, повернулось на адресу суду без вручення адресату, з відміткою підприємства зв`язку "Укрпошта": "закінчення встановленого терміну зберігання".

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ч. 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що вся судова кореспонденція надсилалась відповідачу за його офіційною адресою місцезнаходження, а саме: АДРЕСА_1.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.

Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

14.03.2024 між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (надалі - Банком) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позичальником) укладено Договір овердрафтного кредитування «Овердрафт для ФОП» №7144812421362 (надалі - Договір), шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.

Факт укладення Договору з боку Позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 29.05.2026, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_7144812421362.pdf, підписаний з боку ФОП ОСОБА_1 (підписувача - 1) 12:46:01 14.03.2024, результат перевірки підпису: підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено. У свою чергу, з боку АТ "ПУМБ" (підписувача - 2 Начальник управління Харковець Віктор Володимирович) вказаний договір підписаний 12:46:05 14.03.2024, результат перевірки підпису: підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.

Відповідно до умов Договору Банк зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді Овердрафту з Лімітом Овердрафту, визначеним відповідно до п.1.1.1. Договору та ст.2 Договору, а Позичальник має право отримати такий Овердрафт, а після отримання зобов`язаний використати Овердрафт за цільовим призначенням, повернути всю Заборгованість за Овердрафтом, заборгованість за процентами, комісійними винагородами та іншими платежами за Договором в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.

Згідно з п. 1.1.8 Договору Типові умови кредитування в рамках Договору овердрафтного кредитування «Овердрафт для ФОП», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною Договору.

Умови кредитування:

- Ліміт Овердрафту: розмір Максимального Ліміту Овердрафту за Договором дорівнює: 500000 гривень.

З моменту укладення Договору до моменту визначення Ліміту Овердрафту на наступний Період дії Ліміту Овердрафту Позичальник має право користуватися Лімітом Овердрафту в розмірі: 19000 гривень. Розрахунок Ліміту Овердрафту на кожний наступний період дії Ліміту Овердрафту здійснюється Банком відповідно до ст.2 Договору. Ліміт Овердрафту встановлюється та Овердрафт надається Позичальникові за поточним рахунком Позичальника в Банку №: НОМЕР_1 (далі - Поточний рахунок) (п. 1.1.1. Договору);

- Строк дії Ліміту Овердрафту: До 14 березня 2025 включно. Строк дії Ліміту Овердрафту продовжується на умовах, визначених в п 5.4.1. Договору (п. 1.1.3 Договору);

- Розмір Комісійної винагороди за управління Лімітом Овердрафту: 1% від розміру максимальної Заборгованості за основною сумою Овердрафту, визначеної на кінець операційного дня в періоді нарахування. Комісійна винагорода сплачується щомісячно згідно з п.5.3. Типових умов (п. 1.1.4.1 Договору);

- Процентна ставка за користування Овердрафтом: 21,9% річних (для Заборгованості за основною сумою Овердрафту протягом Періоду безперервного користування Овердрафтом). Проценти нараховуються відповідно до п.5.2. Типових умов та сплачуються щомісячно відповідно до п. 5.2. Типових умов (п. 1.1.4.2 Договору);

- Проценти на прострочену суму Овердрафту: 35% річних. Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п.5.2. Типових умов (п. 1.1.4.3 Договору);

- Період безперервного користування Овердрафтом: - проміжок часу, протягом якого безперервно існував Дебетовий залишок за Поточним рахунком Позичальника. Період безперервного користування Овердрафтом не може перевищувати 90 (дев`яносто) календарних днів. Тривалість Періоду безперервного користування Овердрафтом розраховується з дати виникнення першої Заборгованості за Овердрафтом після укладення Договору та/або з дати виникнення першої Заборгованості за Овердрафтом після закінчення строку дії кожного попереднього Періоду безперервного користування Овердрафтом до дати виникнення Кредитового залишку на Поточному рахунку (п. 1.1.5 Договору);

- Період дії Ліміту Овердрафту: проміжок часу, який починається з першого Банківського дня, наступного за 11 (одинадцятим) числом кожного календарного місяця, а закінчується в день, що передує першому Банківському дню, наступному за 11 (одинадцятим) числом наступного календарного місяця, з такими виключеннями: перший період дії Ліміту Овердрафту починається з дня укладення цього Договору; останній період дії Ліміту Овердрафту закінчується датою настання однієї з наступних подій, в залежності від того, яка з них настане раніше: останній день Строку дії Ліміту Овердрафту або день, в який Позичальник зобов`язаний достроково погасити Заборгованість за Овердрафтом відповідно до умов Договору (п. 1.1.6 Договору);

- Цільове використання Овердрафту: Поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності Позичальника, на здійснення яких Позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено Договором, а також на сплату процентів та комісійних винагород за Договором та/або іншими договорами, укладеними між Банком та Позичальником, у розмірі, визначеному у таких договорах. Позичальник не має права використовувати Овердрафт на такі цілі: покриття збитків господарської діяльності Позичальника, формування та збільшення статутного капіталу банків та інших господарських товариств, погашення податкового боргу Позичальника, інші цілі, заборонені законодавством України та Типовими умовами (п. 1.1.7 Договору);

Відповідно до п. 1.4 Договору Овердрафт встановлюється Позичальнику строком до дати закінчення Строку дії Ліміту Овердрафту (включаючи цю дату). Протягом Строку дії Ліміту Овердрафту на кожний з Періодів дії Ліміту Овердрафту встановлюється Ліміт Овердрафту, який діє протягом цього періоду.

Згідно з п. 1.5 договору Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення всієї Заборгованості за Овердрафтом шляхом забезпечення наявності Кредитового залишку на Поточному рахунку не пізніше останнього дня строку дії Періоду безперервного користування Овердрафтом, але в будь-якому разі не пізніше останнього дня Строку дії Ліміту Овердрафту (в залежності від того, яка з дат настане раніше). Якщо останній день строку погашення (останній день строку дії Періоду безперервного користування Овердрафтом або останній день Строку дії Ліміту Овердрафту) припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то погашення повинно здійснюватися не пізніше першого Банківського дня після закінчення строку погашення.

У п. 2.1 Договору зазначено, що надання Овердрафту здійснюється шляхом оплати з Поточного рахунку розрахункових документів за цільовим призначенням згідно з Договором (та/або шляхом здійснення Договірного списання у передбачених цим Договором або іншими договорами між Банком та Позичальником випадках, у порядку, встановленому Договором), на суму, яка перевищує Кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах Ліміту Овердрафту, який діє у відповідний Період дії Ліміту Овердрафту згідно з умовами Договору.

Датою надання сум Овердрафту вважається день оплати з Поточного рахунку розрахункових документів та/або здійснення Договірного списання на суму, що перевищує Кредитовий залишок на такому рахунку (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 договору на перший Період дії Ліміту Овердрафту Ліміт Овердрафту визначається в п.1.1.1. Договору. На кожен наступний Період дії Ліміту Овердрафту Позичальнику встановлюється Ліміт Овердрафту, розмір якого визначається відповідно до наступного: Ліміт Овердрафту не може перевищувати Максимальний Ліміт Овердрафту, визначений в п.1.1.1. Договору; Банк визначає Ліміт Овердрафту на кожен Період дії Ліміту Овердрафту відповідно до своїх внутрішніх документів в залежності від обсягу чистих надходжень грошових коштів на Поточний рахунок Позичальника за три попередніх календарних місяці (Ліміт Овердрафту не може перевищувати 50% від середніх чистих надходжень грошових коштів на Поточний рахунок Позичальника за останні три календарні місяці), кредитної історії та фінансового стану Позичальника. У випадку, якщо Ліміт Овердрафту, розрахований на наступний Період дії Ліміту Овердрафту, є меншим за 10 000 (десять тисяч) гривень, Ліміт Овердрафту на наступний Період дії Ліміту Овердрафту визначається на рівні 0,00 (нуль грн. 00 коп.) гривень. Перерахунок (перегляд) Ліміту Овердрафту здійснюється Банком щомісячно, окрім наступного випадку: якщо станом на початок поточного календарного місяця від дати укладення Договору минуло менше повного календарного місяця, перерахунок Ліміту Овердрафту не здійснюється.

Згідно з п. 2.4 Договору Ліміт Овердрафту на кожен Період дії Ліміту Овердрафту визначається на підставі Договору і не потребує укладення між Сторонами окремих угод з цього приводу. Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення про Ліміт Овердрафту на наступний Період дії Ліміту Овердрафту за допомогою Системи «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ». Зазначене повідомлення Банк направляє Позичальнику не пізніше спливу 1 (одного) Банківського дня, наступного за 5 (п`ятим) числом кожного календарного місяця. У разі, якщо Ліміт Овердрафту на наступний Період дії Ліміту Овердрафту дорівнює Ліміту Овердрафту за попередній період, Банк не направляє Позичальнику зазначених повідомлень, та, в цьому випадку, продовжує діяти Ліміт Овердрафту за попередній період. У випадку, якщо Позичальник не погоджується з зазначеним у повідомленні розміром Ліміту Овердрафту на наступний Період дії Ліміту Овердрафту, Позичальник зобов`язаний в строк до дати початку дії наступного Періоду дії Ліміту Овердрафту надіслати Банку письмове повідомлення за допомогою Системи «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ» про відмову від акцепту нового розміру Ліміту Овердрафту. В такому випадку Позичальнику на наступний Період дії Ліміту Овердрафту встановлюється Ліміт Овердрафту в розмірі 0,00грн. (нуль) гривень. Неотримання Банком письмової відмови Позичальника від розміру Ліміту Овердрафту на наступний Період дії Ліміту Овердрафту, зазначеної в попередньому абзаці цього пункту Договору, вважається акцептуванням Позичальником нового розміру Ліміту Овердрафту на наступний Період дії Ліміту Овердрафту. Зазначені в цьому пункті Договору повідомлення є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору право на Договірне списання коштів з рахунків Позичальника. При настанні строків виконання будь-яких Боргових зобов`язань, в тому числі, при виникненні обов`язку Позичальника здійснити дострокове виконання Боргових зобов`язань, та/або настанні строків виконання грошових зобов`язань за іншими договорами, укладеними між Банком та Позичальником, Банк набуває право, а Позичальник цим доручає Банку протягом строку дії Договору самостійно списувати (переказувати) грошові кошти в розмірі, необхідному для виконання зазначених зобов`язань, з Поточного рахунку, в тому числі за рахунок невикористаного Ліміту Овердрафту, а також з інших рахунків, які відкриті (будуть відкриті) Позичальником в Банку (поточних, вкладних (депозитних) та ін.) та переказувати їх на користь Банку в рахунок виконання відповідних Боргових зобов`язань, а також для виконання платіжних операцій з переказу іноземної валюти з метою здійснення Торгівлі іноземною валютою - при настанні підстав, передбачених п.6.10 Типових умов, та в розмірі, необхідному для виконання відповідного зобов`язання Позичальника. Платіжні операції, пов`язані між собою спільними ознаками та зазначені в абзаці першому цього пункту, вважаються пов`язаними між собою платіжними операціями в розумінні Закону України «Про платіжні послуги». При цьому згода на виконання Банком першої з пов`язаних платіжних операцій надається Позичальником шляхом підписання цього Договору. Відкликання згоди на виконання пов`язаної платіжної операції в межах Договірного списання на користь Банку може бути здійснено Позичальником за погодженням з Банком у будь-який час, але не пізніше списання коштів з рахунку Позичальника, та за умови відсутності у Позичальника будь-яких Боргових зобов`язань, в т.ч. і тих, строк виконання яких ще не настав.

Відповідно до п. 4.3 Договору підписанням Договору Позичальник підтверджує, що до укладення Договору йому в належній формі була надана необхідна, повна, доступна та достовірна інформація про фінансову послугу, достатня для прийняття ним свідомих рішень, зокрема про вартість такої послуги, про надавача фінансової послуги, а також про ризики, пов`язані з отриманням такої фінансової послуги відповідно до вимог ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», в тому числі шляхом надання Позичальнику доступу до такої інформації на власному веб-сайті Банку та попереднього погодження проекту Договору (що за домовленістю Сторін є належним способом надання відповідної інформації). Всі умови та положення Договору та Типових умов Позичальнику зрозумілі, згоди з усіх істотних умов Договору досягнуто.

У п. 5.1 Договору зазначено, що цей Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку.

Відповідно до п. 5.3 Договору Сторони домовились, що Договір укладається Сторонами в формі електронного документа за допомогою Системи «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання Сторонами шляхом накладення КЕП Уповноваженого представника Банку та КЕП Позичальника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та Позичальником шляхом накладення КЕП Позичальника та КЕП Уповноваженого представника Банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань згідно Договору в повному обсязі (п. 5.4 Договору).

Пункт 5.4.1 Договору містить умову про те, що якщо жодна зі Сторін за 30 календарних днів до дати закінчення Строку дії Ліміту Овердрафту не заявить про свій намір щодо припинення дії Договору шляхом направлення письмового повідомлення іншій Стороні будь-яким із способів, передбачених п. 11.1. Типових умов, датою закінчення Строку дії Ліміту Овердрафту вважатиметься 14 число того ж самого календарного місяця, що зазначений в п.1.1.3. Договору, кожного наступного календарного року. Продовження Строку дії Ліміту Овердрафту на умовах цього підпункту Договору може відбуватися необмежену кількість разів, автоматично, без підписання Сторонами будь-яких додаткових угод.

До підписання Договору Позичальник ознайомився з Типовими умовами завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення Договору в Кабінеті Digital. Сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов Позичальнику. Датою надання Типових умов Позичальнику та датою приєднання Позичальника до Типових умов є дата підписання Договору Позичальником. Після підписання Договору зі свого боку Банк направляє Позичальнику підписаний обома Сторонами Договір на адресу електронної пошти Позичальника, зазначену в реквізитах Договору. Доказом отримання Позичальником оригіналу Договору, підписаного представниками Сторін, є реалізація Позичальником будь-яких прав за Договором та/або виконання Позичальником будь яких зобов`язань за Договором після укладення Договору в порядку і на умовах, передбачених Договором (п. 5.5 договору).

У п. 5.6 Договору зазначено, що Позичальник підписанням Договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі «Реквізити та підписи Сторін» Договору адресу електронної пошти Позичальника підписаного Сторонами Договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов`язаних з виконанням та/або обслуговуванням Договору.

Розділ «Реквізити та підписи сторін» містить інформацію про:

- Банк: Акціонерне Товариство "Перший український міжнародний банк", місцезнаходження: Україна, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, тел: (044) 231-70-00 ідентифікаційний код юридичної особи 14282829, код банку 334851, внесений до Державного реєстру банків 23.12.1991, реєстраційний номер у Державному реєстрі банків - 73, Начальник управління розвитку кредитного бізнесу Харковець Віктор Володимирович;

- Позичальника: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_5

У довідці від 28.05.2026 Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" повідомлено про те, що в АТ «ПУМБ» за клієнтом ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , у межах Договору овердрафтного кредитування «Овердрафт для ФОП» № НОМЕР_3 від 14.06.2024, овердрафт підключено до поточного рахунку клієнта, який використовується для проведення розрахункових операцій та погашення боргових зобов`язань за вказаним договором, а саме поточний рахунок: НОМЕР_1 , відкритий 27.12.2022. Зазначений поточний рахунок використовується для зарахування коштів з метою погашення грошових зобов`язань клієнта за зазначеним договором овердрафтного кредитування.

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №7144812421362 від 14.03.2024, ОСОБА_1 з 14.05.2024 збільшено кредитний ліміт до 33000 грн, а з 12.08.2024 збільшено кредитний ліміт до 38000 грн.

На підтвердження факту виконання своїх зобов`язань за договором щодо видачі кредитних коштів та користування кредитом, позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку по рахунку НОМЕР_1 за період 14.03.2024 - 24.03.2026.

Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахунку заборгованості та банківської виписки, позичальник з січня 2025 року не виконує обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів, сплати процентів та комісії.

Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, від 20.04.2023 у справі №910/5174/21).

Згідно з розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви, заборгованість позичальника ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором № 7144812421362 від 14.03.2024, станом на 24.03.2026, становить 47754,39 грн, у тому числі:

- заборгованість за сумою кредиту 37825,34 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 9170,80 грн;

- заборгованість за комісією 758,25 грн.

У зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості за кредитним договором, 02.05.2025 позивач поштовим відправленням № 0505297912415 звернувся до ФОП ОСОБА_1 з вимогою №246 від 29.04.2025 про погашення існуючої, станом на 29.04.2025, заборгованості за кредитним договором у розмірі 40263,39 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з відповіддю № 2826979 від 02.06.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 26.07.2017, номер запису про проведення державної реєстрації 10000000977575. Його видами економічної діяльності зазначені: 47.19. Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 36.00 Забір, очищення та постачання води; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

12.11.2025 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за його рішенням, про що до реєстру внесено запис під номером 2006460060002030914.

У зв`язку з цим, у червні 2026 року позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача, як фізичної особи, 47754,39 грн заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Як уже зазначалось, звертаючись з позовом у справі №921/338/26 до суду, позивач просив стягнути з ОСОБА_1, як з фізичної особи, суму заборгованості за кредитом, отриманим ним на підставі спірного договору, укладеного як з фізичною особою - підприємцем. Отже, у справі №921/338/26 позивачем заявлено позовні вимоги до фізичної особи, підприємницька діяльність якої припинена 12.11.2025, проте вони безпосередньо випливають з результатів такої діяльності.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статтей 51, 52, 598-609 ЦК України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру фізичних осіб - підприємців) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припиняються.

Тому, такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За ч.1 ст. 640 ЦК Україна договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У відповідності до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ч.1, ч.2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

У відповідності до ч.ч. 1, 3-8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття; електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті; пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах; пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього; особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них; включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею; електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства; пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту; якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення; замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього; у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті; такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору; інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом у даній справі встановлено, що між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за допомогою системи "Інтернет-Банкінг" укладено в електронному вигляді кредитний договір №7144812421362 від 14.03.2024, шляхом підписанням кваліфікованим електронним підписом.

Факт укладення договору з боку позичальника підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 29.05.2026, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_7144812421362.pdf, підписаний з боку ФОП ОСОБА_1 (підписувача - 1) 12:46:01 14.03.2024, результат перевірки підпису: підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено..

Отже, з урахуванням змісту його п. 4.3, п. 5.5 відповідач підтвердив, що всі умови та положення договору та типових умов йому зрозумілі, а сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов.

Факт укладення договору та отримання на його підставі кредиту відповідачем не заперечено та не спростовано.

Виписка по рахунку та розрахунок заборгованості свідчить про часткове виконання відповідачем умов кредитного договору. Дана обставина додатково підтверджує факт укладення договору з його додатком - типовими умовами.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 538 ЦК України).

Враховуючи, що між сторонами письмово було досягнуто згоди за всіма умовами кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Доказів визнання недійсним вказаного кредитного договору чи оскарження його умов у судовому порядку відповідачем не надано.

Як вже зазначалось підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинив на підставі власного рішення 12.11.2025, номер запису 2006460060002030914, тобто після укладення спірного договору та часткового його виконання.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором виконував неналежним чином, починаючи з січня 2025 року не вносив грошові кошти на повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії.

Матеріали справи не містять письмових повідомлень жодної із сторін договору щодо припинення дії договору в передбаченому п. 5.4.1 договору порядку.

Станом на 24.03.2026, відповідачем за договором допущено заборгованість у загальному розмірі 47754,39 грн, з яких: 37825,34 грн заборгованість за сумою кредиту; 9170,80 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 758,25 грн заборгованість за комісією.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є, зокрема відзив на позовну заяву (відзив) (ч.2 ст.161 ГПК України).

Згідно з ч.3 ст.80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як зазначалось раніше, у встановлений судом термін без зазначення причин, відповідачем відзив не було подано взагалі.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем умов кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, слід вважати правомірною вимогу банку про стягнення з відповідача заборгованості за сумою кредиту в розмірі 37825,34 грн, заборгованості за процентами в розмірі 9170,80 грн, заборгованості за комісією в розмірі 758,25 грн, як доведені позивачем та не заперечені належним чином відповідачем.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, рахунок № НОМЕР_1 відкритий 27.12.2022, МФО 334851, отримувач: АТ «ПУМБ», ідентифікаційний код 14282829) 47754 (сорок сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 39 (тридцять дев`ять) коп. - заборгованості по кредиту, з яких: 37825 (тридцять сім тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 34 (тридцять чотири) коп. - заборгованості за сумою кредиту; 9170 (дев`ять тисяч сто сімдесят) грн 80 (вісімдесят) коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 758 (сімсот п`ятдесят вісім) грн 25 (двадцять п`ять) коп. - заборгованості за комісією, та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя І.П. Шумський